Ухвала

від 31.03.2023 по справі 607/5740/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

31.03.2023 Справа №607/5740/23

Провадження №2/607/1734/2023

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семененко Людмила Михайлівна до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №3» Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2023 судом зареєстровано позов ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №3» Тернопільської міської ради в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ КНП «МКЛ №3» ТМР №42-к від 28.02.2023; поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря невропатолога в госпрозрахункове відділення профілактичних медичних оглядів; стягнути з КНП «МКЛ №3» ТМР на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.02.2023 до дня поновлення на роботі з відрахуванням всіх податків і зборів згідно діючого законодавства.

30.03.2023 судом зареєстровано заяву представника ОСОБА_1 адвоката Семененко Л.М. про уточнення анкетних даних, до якої долучено позовну заяву у новій редакції із уточненням анкетних даних позивача ОСОБА_1 , які були помилково зазначені як ОСОБА_2 на першій сторінці позову.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За умовами ч.3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. 175,177 ЦПК України, зокрема:

1. В порушення ч. 4 ст.177ЦПКУкраїни до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, однак у позовній заяві позивач вказала, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», який передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак вважаю, що вказана позивачем підстава для звільнення від сплати судового збору не відповідає вимогам закону з огляду на таке:

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру: визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі; та одну вимогу майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 30.11.2016 у справі №6-1121цс16 щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 1 частини 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», стягнення заробітної плати, про що зазначається в п. 1 частини 1ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», не є тотожнім стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, поняття середній заробіток за час вимушеного прогулу не є тотожним поняттю заробітна плата, тому позивачі від сплати судового збору не звільняються, а вимога про скасування наказу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна бути оплачена судовим збором на загальних підставах, якщо позивач не має інших, передбачених ст.5 Закону України «Про судовий збір», пільг.

Відповідно до вимог п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст.4ЗаконуУкраїни«Про судовийзбір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1-го відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420 грн.).

Відтак позивач повинна сплатити судовий збір за майновою вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі зазначеному у п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

2. В супереч п. 3 ч. 3 ст.175ЦПКУкраїни позивачем у позовній заяві не зазначено ціни позову, що не дає можливості суду визначити розмір судового збору, що має бути сплачений відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Крім того позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, зокрема розрахунку суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивачем не надано доказів неможливості самостійного здійснення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу на момент звернення до суду з вказаним позовом. Так, позивачем до позову долучено довідку про заробітну плату та інші прибутки за 2022-2023 роки, в якій зазначено розмір заробітної плати останньої за період з вересня 2022 року до лютого 2023 року. Відтак, доказів існування перешкод в отриманні позивачем документів, на підставі яких можна здійснити вказаний розрахунок, судом не встановлено, як і доказів неможливості здійснення позивачем вказаного розрахунку самостійно.

При цьому, перекладання обов`язків здійснення вказаних дій на суд суперечить основним засадам цивільного судочинства, визначених ч. 3ст.2ЦПК України (змагальність сторін, диспозитивність).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали для усунення вищевказаних недоліків, зокрема:

1. подати позовну заяву в новій редакції (у кількості для суду та відповідно до наявних учасників справи) із зазначенням: ціни позову; обґрунтованого розрахунку суми, що стягується, зокрема розрахунку суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на день подання позовної заяви.

2. сплатити судовий збір з врахуванням ціни позову відповідно до заявлених вимог майнового характеру про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та подати суду оригінал платіжних документів про сплату судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семененко Людмила Михайлівна до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №3» Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

СуддяН. Р. Кунець