Постанова

від 29.03.2023 по справі 752/10560/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752//10560/22 Головуючий у І інстанції Мазур Ю.Ю.

Провадження №22-ц/824/3286/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Іванівни на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Усерпні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 3 748 381,грн., що складається із суми боргу за шлюбним договором від 23 вересня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Чернягіною Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 945, в розмірі 3 656 000, 00 грн та із суми додаткових витрат на дитину, що випливає із Договору про надання освітніх послуг від 10 січня 2022 року № 1-36/2021, в розмірі 92 381, 00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.

У вересні 2022 року позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, просила

1) накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_1 , а саме:

- будинок (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль «BMWX6» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- автомобіль «LexusRX» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

- та все інше нерухоме та рухоме майно, яке перебуває у його власності (авто-, мото-, водний транспорт, банківські рахунки його особисто та рахунки юридичних осіб, де ОСОБА_1 є засновником та має частку статуного капіталу, земельні ділянки та інше);

2) заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад , Київській, Севастопольській міській, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які утворені і діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, яке на праві власності належить ОСОБА_1 , а саме:

- будинок (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль «BMWX6» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- автомобіль «LexusRX» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

- та все інше нерухоме та рухоме майно, яке перебуває у його власності (авто-, мото-, водний транспорт, банківські рахунки його особисто та рахунки юридичних осіб, де ОСОБА_1 є засновником та має частку статуного капіталу, земельні ділянки та інше).

Заява обґрунтована тим, що відповідно до шлюбного договору від 23 вересня 2013 року сторони домовились між собою, що у випадку розірвання шлюбу та наявності спільних малолітніх та/або неповнолітніх (усиновлених) дітей, ОСОБА_1 зобов`язується протягом тривання процедури судового розлучення забезпечити житловою площею дітей шляхом набуття права власності на нерухоме майно на ім`я однієї та/чи обох дітей. Вартість нерухомого майна не повинна бути нижчою ніж 733 300, 00 (сімсот тридцять три тисячі триста) гривень, що еквівалентно 100 000, 00 (сто тисяч) доларів США по курсу НБУ на день укладання Шлюбного договору.

Відповідач свої зобов`язання згідно укладеного шлюбного договору, а також домовленості щодо утримання дитини не виконав та не виконує.

В усному порядку відповідач повідомив, що добровільно виконувати обов`язок із забезпечення доньки житлом - не має наміру.

На позасудові вимоги щодо врегулювання вказаного питання не відреагував.

Позивачка ОСОБА_2 вважає, що така поведінка відповідача свідчить про його ухилення від виконання обов`язку забезпечення дитини житлом, як встановлено п. 6 Шлюбного договору.

Крім того, відповідач відмовляється брати участь у додаткових витратах на дитину, які складаються із витрат, пов`язаних із розвитком здібностей дитини.

Позивач вказує, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що належне відповідачу на праві власності майно може бути в будь-який час відчужене останнім третім особам, що виключить можливість у майбутньому виконати рішення суду шляхом забезпечення виконання боргових зобов`язань за рахунок майна ОСОБА_1 у разі ухвалення рішення судом на користь позивача.

Оскільки предметом спору є стягнення додаткових витрат на дитину та стягнення заборгованості за договором, посилаючись на існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивачка просила суд вжити заходи забезпечення позову визначеним у заяві способом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на будинок (домоволодіння) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль ««BMW X6» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль «Lexus RX» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, яке на праві власності належить ОСОБА_1 , а саме: будинок (домоволодіння) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль ««BMW X6» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль «Lexus RX» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; до набрання рішення по даній цивільній справі законної сили.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Н.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими позовними вимоги, оскільки вартість майна, на яке було накладено арешт значно перевищує ціну позову.

Вказує на те, що позивач звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову мав на меті зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а не створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Звертає увагу апеляційного суду на та, що підсудність справи створена позивачкою штучно, на підставі нібито укладеного Договору найму (оренди) нерухомого майна від 23.06.2022 року, справа підлягає направленню до Київського районного суду м.Одеси, оскільки ОСОБА_1 проживає в м. Одеса, а ОСОБА_2 проживає та зареєстрована в Одеській області, тому ч. 1 ст. 28 ЦПК України не підлягає застосуванню в даній справі.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку. Зокрема, відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бойко Н.І. повідомлені шляхом направлення судових повісток на електронні адреси, зазначені у апеляційній скарзі.

Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про її розгляд.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність ризиків відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , до вирішення справи по суті, що призведе, у разі задоволення позовних вимог, до значного ускладнення або неможливості виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Участині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною вчиняти певні дії (пункт 2).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення судуі повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Як вбачається з витягу з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта: будинок розташований, за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , Крім того, ОСОБА_1 є власником транспортних засобів: автомобіль «BMW X6» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль «Lexus RX» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову у даній справі, ОСОБА_2 зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову у визначений спосіб може призвести до відчуження належного відповідачу на праві власності майна, що призведе, у разі задоволення позовних вимог, до значного ускладнення або неможливості виконання рішення суду.

Колегія суддів оцінює визначений заявником спосіб забезпечення позову, як адекватний, оскільки він відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається, а права позивачки, на захист яких вона звернувся, співвідносяться із майновими наслідками вжиття обраних судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що підстави для забезпечення позову у зазначений спосіб не підтверджені належними доказами, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним ефективно захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. В свою чергу, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт не надав доказів негативних наслідків у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову.

Посилання апелянта на порушення правил підсудності не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Так, відповідно до частини 1 статті 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи (ч.2 ст.378 ЦПК України).

З огляду на вказані норми процесуального права, порушення правил територіальної підсудності може бути підставою для скасування не ухвали суду, а лише судового рішення, яким закінчено розгляд справи.

Оскаржуваною ухвалою не закінчено розгляд справи по суті, а вирішено питання про забезпечення поданого ОСОБА_2 позову, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення на підставі порушення правил територіальної підсудності.

Колегія суддів апеляційного суду також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не співмірності застосованих судом заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами.

З виділених матеріалів даної справи, наявних в розпорядження апеляційного суду, вбачається що спір, якій виник між сторонами, носить матеріальний характер. Предметом заявленого ОСОБА_2 позову є стягнення з відповідача грошових коштів на підставі Шлюбного договору від 23.09.2013 року., а також стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ціна заявленого позову - 3 748 381,00 гривень.

Зазначаючи про те, що вартість майна, на яке накладений арешт судом оскаржуваною ухвалою, перевищує ціну позову, відповідач, в порушення вимог статті 81 ЦПК України, доказів на підтвердження зазначених обставин не надав.

Колегія суддів апеляційного суду вважає також необґрунтованими доводи апелянта щодо не доведення заявником існування ризиків невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо стягнення грошових коштів в розмірі 3 748 381,00 гривень, позивачем надано суду докази, підтверджуючі реєстрацію за відповідачем права власності на майно, яке підлягає арешту в рамках забезпечення, позивач обґрунтовано навів припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме і рухоме майно, а також заборони повноважним органам та особам здійснювати реєстраційні дії щодо цього майна, може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити на користь третіх осіб належне йому майно під час вирішення спору.

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 153 ЦПК України, мотивував своє судове рішення та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову у визначений судом спосіб.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Іванівни залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 30 березня 2023 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана