Постанова

від 22.03.2023 по справі 260/1655/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/1655/21 пров. № А/857/18387/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання Юрченко М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі №260/1655/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Компас Пулс Україна" до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції Гаврилко С. Є.,

час ухвалення рішення 29.11.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 05.12.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач Приватне підприємство "Компас Пулс Україна" звернулося в суд з позовом до відповідача Закарпатської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000387719 від 24 грудня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 82948,70 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 66358,96 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16589,74 грн та №00000397719 від 24 грудня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суду 16589,73 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 13271,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3317,95 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00000387719 від 24 грудня 2020 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00000397719 від 24 грудня 2020 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що компетентним органом Іспанії за результатом процесу перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та рахунків-фактур (інвойсів), поданих до питного оформлення разом з сертифікатами з перевезення товару EUR.1, повідомлено митні органи України, що сертифікати з перевезення товару EUR.1: від 08 лютого 2018 року №Д 3447886 Т, від 13 березня 2018 року №А 0448653 Т, від 01 серпня 2018 року №А 0444425 Т, від 19 вересня 2018 року №А 0445450 Т, видані митницею Іспанії, є справжніми, але письмово вказано, що частина товарів, зазначених у рахунках-фактурах (інвойсах): від 30 січня 2018 року №Е2018/00188, від 30 січня 2018 року №Е2018/00189, від 12 березня 2018 року №Е2018/000724, від 27 липня 2018 року №Е2018/002743, від 27 липня 2018 року Е2018/002745, від 12 вересня 2018 року №Е2018/003177, поданих до митного оформлення разом з сертифікатами з перевезення товару EUR.1 та які експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ПП «Компас Пулс Україна» не можуть відповідати вимогам преференційного походження в рамках Протоколу І. Таким чином, за результатами проведення документальної невиїзної перевірки прийнято рішення про неправомірність застосування підстав для надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування за преференцією «410» та сплати ввізного мита за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита, передбаченого Угодою для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне походження, і задекларованого позивачем згідно з митною декларацією та з врахуванням належної ставки ввізного мита розраховано суму заниження податкових зобов`язань позивача на загальну суму 79630,74 грн, в тому числі: ввізне мито - 66358,96 грн; податок на додану вартість - 13271,78 грн. Крім того, звертає увагу, що висновки документальної перевірки в частині вказаних розрахунків судом першої інстанції не були визнані неправомірними. Також зазначає, що помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що відповіді іноземних митних органів щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару і не підтвердження преференційного походження товарів є підставою для позбавлення права на застосування преференційної ставки ввізного мита виключно у випадку, якщо таке право надано не було, вказує на порушення норм матеріального права стосовно можливості проводити митний аудит, з відповідним нарахуванням податкових зобов`язань, та такі суперечать правовій позиції Верховного Суду. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1: №А0447886 Т, А0448653 Т, А0444425 Т, А0445450 Т не скасовані, недійсними не визнані, тобто є чинними, а тому є достатніми документами, що підтверджують походження товару з країн Європейського Союзу, та надають відповідні пільги зі сплати митних платежів. Вказує, що Іспанія є країною, що входить до Європейського Союзу, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування. Вважає, що з огляду на те, що компетентні органи Королівства Іспанії не вказали та не встановили факт помилкової видачі чи підробки Сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 позивачем було належним чином підтверджено право на пільгову ставку щодо необхідних митних платежів та сплачено такі у повному обсязі, а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому враховуючи наведене, суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 грудня 2020 року Закарпатською митницею Держмитслужби складено Акт №0102/20/7.7-19/32085347 "Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства "Компас Пулс Україна" (код ЄДРПОУ 32085347) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно з митними деклараціями типу IM 40 ДЕ: 12 лютого 2018 року №UА305160/2018/003753, від 19 березня 2018 року №UА305160/2018/007456, від 06 серпня 2018 року №UА305160/2018/022087, від 24 вересня 2018 року № UА305160/2018/027208 (том І а.с. 11-30).

У висновках акту перевірки зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII, в частині відсутності підтвердження статусу походження частини товарів, зазначених у сертифікатах походження з перевезення товару EUR.l та в рахунках-фактурах (інвойсах), поданих ПП "Компас Пулс Україна" до митного оформлення разом з сертифікатами з перевезення товару EUR.l, як такими, що походять з певної країни в розумінні цього Протоколу на підпадають під дію цієї Угоди, статті 36 частини 7, статті 257 частини 1, статті 270, частини 1 статті 281 частини 1 Митного кодексу України від 13 березня № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита, митних декларацій типу IM40 ДЕ: 12 лютого 2018 року №UА305160/2018/003753, від 19 березня 2018 року № UА305160/2018/007456, від 06 серпня 2018 року № UА305160/2018/022087, від 24 вересня 2018 року № UА305160/2018/027208 на загальну суму 66358,96 грн. 2) статті 190 пункту 190.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість, згідно митних декларацій типу IM 40 ДЕ: 12 лютого 2018 року № UА305160/2018/003753, від 19 березня 2018 року № UА305160/2018/007456, від 06 серпня 2018 року № UА305160/2018/022087, від 24 вересня 2018 року № UА305160/2018/027208, на загальну суму 13271,78 грн.

На підставі акта перевірки Закарпатською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

№00000387719 від 24 грудня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 82948,70 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 66358,96 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16589,74 грн (том 1 а.с. 32).

№00000397719 від 24 грудня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суду 16589,73 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 13271,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3317,95 грн (том 1 а.с. 33).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган може відмовити у наданні права на преференції у випадку, коли така преференція ще не була надана платнику, разом з тим, у спірних правовідносинах позивачу було надано преференцію при митному оформленні товарів для їх випуску у вільний обіг на території України та, імпортуючи товари на територію України, позивач для митного оформлення подав передбачені Угодою належні документи на підтвердження походження товарів з Європейського Союзу, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Ч.1, 2, 6 ст.36 МК України передбачає, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом ч.1 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до ч.3 ст.43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно з ч.8 ст.43 МК України у разі, якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

За змістом ч.9 ст.43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Закон України №1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікував Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Згідно з ч.1 ст.26 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі - Протокол І).

Ч.1 ст.2 розділу 2 Протоколу І передбачає, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до ч.1 ст.16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, в якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Стаття 28 Протоколу І передбачає, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Згідно з положеннями Закону України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція). Дана Конвенція набрання чинності для України 01 лютого 2018 року.

Положеннями ст.32, 33 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) передбачено процедуру перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься. Зокрема, відповідно до ст.32 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) з метою забезпечення правильного застосування Протоколу І, Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що міститься в документах.

Крім того, ст.33 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) передбачає, що митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконання інших вимог даного Протоколу І (Доповнення І Конвенції).

Відповідно до положень пункту 2 ст.32 Протоколу І з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення (проходження) товару EUR.1 або декларації інвойсів та правильності інформації, що міститься в документах.

Згідно з п.3, 5 статті 33 Протоколу 1 перевірка здійснюється митними органами країни експорту. Для виконання цього митні органи країни експорту мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Повідомлення про результати перевірки надсилається якомога раніше, результати чітко вказують на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу і відповідають іншим вимогам Протоколу 1.

Ч.7 ст.36 МК України передбачає, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до п.6 ст.33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу І якщо відповідь не містить достатньої інформації для достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Таким чином, з системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що митні органи країни імпорту мають право здійснювати перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів, а країни Європейського Союзу і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення (проходження) товару EUR.1 або декларації інвойсів та правильності інформації, що міститься в документах.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач, як контролюючий орган, не здійснював перевірку законності дій декларанта товару, не встановлював умисність надання декларантом недостовірних документів і не притягував позивача до відповідальності, а здійснював перевірку повноти сплати податків до бюджету під час імпорту товару на митну територію України.

Відповідно до ч.1 ст.289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання (п. 4); в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (п. 5).

Згідно з п.54.4 ст.54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, керуючись статтею 33 Протоколу І Угоди Закарпатською митницею ДФС ініційовано направлення запиту для проведення перевірки уповноваженими органами Королівства Іспанії сертифікатів з перевезення товару EUR.1, виданих митним органом Іспанії, та рахунків-фактур (інвойсів), складених експортером Іспанії - компанією "HAYWARD IBERICA" S.L.U. (C/Felipe II, Nave 136, 45210 Yuncos (Toledo), Spain) які подавалися позивачем для здійснення митного оформлення імпортованих товарів, а саме: сертифікатів з перевезення товару EUR.1: від 08 лютого 2018 року № А0447886Т, від 13 березня 2018 року № А0448653Т, від 01 серпня 2018 року № А0444425Т, від 19 вересня 2018 року № А0445450Т; рахунків-фактур (інвойсів): від 30 січня 2018 року № Е2018/00188, від 30 січня 2018 року № Е2018/00189, від 12 березня 2018 року № Е2018/000724, від 27 липня 2018 року № Е2018/002743, від 27 липня 2018 року № Е2018/002745, від 12 вересня 2018 року № Е2018/003177.

При цьому, листом Держмитслужби України від 04 вересня 2020 року №16-1/16-01-01/7.7/1653 надано відповідь уповноваженого органу Королівства Іспанії від 07 липня 2020 року № Ехр.70/20 (вх. Держмитслужби України № 20579/11 від 05 серпня 2020 року) щодо підтвердження преференційного походження тільки частини товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 та в рахунках-фактурах (інвойсах), поданих ПП "Компас Пулс Україна" до митного оформлення разом з сертифікатами з перевезення товару EUR.1 в митному режимі "імпорту", а саме: підтверджено преференційне походження тільки товарів: "гідролізер Aquascenic" та "електоролізер Station" 5-ти найменувань артикулів (HD1, HD1BEKBPER, HD1BGEKBPER, HD2, ST1BEHTJ2XKB5-5RS2NT), оформлених, як "Апаратура електрична, призначена для дезінфекції води, що встановлюються у плавальних басейнах... ".

Уповноваженим органом Королівства Іспанії письмово повідомлено про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару та рахунків-фактур (інвойсів), а саме: "Сертифікати EUR-1: № А0447886Т, А0448653Т, А0444425Т, А0445450Т видані зазначеною митницею, і підпис, і штамп є справжніми.

Після проведення відповідних перевірок щодо походження товарів із всього переліку товарів, на які поширюється зазначений сертифікат EUR-1, було виявлено наступне: Підтверджено походження товарів з Європейського Союзу таких артикулів HD1, HD1BEKBPER, HD1BGEKBPER, HD2, ... та ST1BEHTJ2XKB5-5RS2NT, які вказані в рахунках-фактурах.

Не підтверджено походження Європейського Союзу по іншим артикулах товарів, що зазначені в рахунках-фактурах та відповідних зазначених сертифікатах".

З наведеного вище вбачається, що митний орган на підставі листа уповноваженого органу Королівства Іспанії від 07 липня 2020 року №Exp.70/20 (вх. Держмитслужби України №20579/11 від 05 серпня 2020 року) дійшов висновків щодо відсутності у позивача права на преференцію щодо частини товару.

Так, зі змісту листа уповноваженого органу Королівства Іспанії від 07 липня 2020 року №Exp.70/20 вбачається, що за результатом процесу перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та рахунків-фактур (інвойсів), поданих до митного оформлення разом з сертифікатами з перевезення товару EUR.1, повідомлено митні органи України, що сертифікати з перевезення товару EUR.1: від 08 лютого 2018 року № А0447886Т, від 13 березня 2018 року № А0448653Т, від 01 серпня 2018 року № А0444425 Т, від 19 вересня 2018 № А0445450Т, видані митницею Іспанії, є справжніми, але письмово вказано, що частина товарів, зазначених у рахунках-фактурах (інвойсах): від 30 січня 2018 року № Е2018/00188, від 30 січня 2018 року № Е2018/00189, від 12 березня 2018 року № Е2018/000724, від 27 липня 2018 року № Е2018/002743, від 27 липня 2018 року № Е2018/002745, від 12 вересня 2018 року № Е2018/003177, поданих до митного оформлення разом з сертифікатами з перевезення товару EUR.1, та які експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ПП "Компас Пулс Україна" не можуть відповідати вимогам преференційного походження в рамках Протоколу І (том 1 а.с. 103-106, 179-187).

Колегія суддів зазначає, що вищевказаний лист уповноваженого органу Королівства Іспанії від 07 липня 2020 року №Exp.70/20 є достатнім доказом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, оскільки у матеріалах справи та перевірки не містяться докази походження товару з Європейського Союзу, а експортером товарів не надано під час проведення відповідної перевірки документів, які б підтверджували статус походження товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що документи на імпортований товар, які використовувалися позивачем для визначення країни походження товарів, не можуть прийматися до уваги та слугувати підставою для надання відповідних преференцій, оскільки відповідачем отримано офіційну відповідь за міжнародним запитом до митних органів Королівства Іспанії про не підтвердження преференційного походження товарів.

Разом з тим, доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів у ході проведення перевірки експортер товарів не надав.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що до частини товарів, що зазначені в електронних митних деклараціях: від 12 лютого 2018 року №UА305160/2018/003753, від 19 березня 2018 року № UА305160/2018/007456, від 06 серпня 2018 року № UА305160/2018/022087, від 24 вересня 2018 року № UА305160/2018/027208 не можна застосувати преференційний режим оподаткування товарів на умовах Угоди.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючий орган встановив факт заявлення недостовірних відомостей про характеристики частини товарів, зазначених у рахунках-фактурах (інвойсах):від 30 січня 2018 року №Е2018/00188, від 30 січня 2018 року №Е2018/00189, від 12 березня 2018 року №Е2018/000724, від 27 липня 2018 року №Е2018/002743, від 27 липня 2018 року Е2018/002745, від 12 вересня 2018 року №Е2018/003177, поданих до митного оформлення разом з сертифікатами з перевезення товару EUR.1 та які експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ПП «Компас Пулс Україна»; такі не можуть відповідати вимогам преференційного походження в рамках Протоколу І, а тому митний орган дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування за преференцією «410» та сплати ввізного мита за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита, передбаченого Угодою для частини товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне походження, і задекларованого позивачем згідно з митною декларацією та з врахуванням належної ставки ввізного мита розраховано суму заниження податкових зобов`язань позивача на загальну суму 79630,74 грн, в тому числі: ввізне мито - 66358,96 грн; податок на додану вартість - 13271,78 грн.

Доказів на спростування цих обставин позивачем до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що представлений лист уповноваженого органу Королівства Іспанії є достатнім доказом для збільшення податкових зобов`язань зі сплати митних платежів, а тому податкові повідомлення-рішення №00000387719 від 24 грудня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 82948,70 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 66358,96 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16589,74 грн і №00000397719 від 24 грудня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суду 16589,73 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 13271,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3317,95 грн прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, є обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги є підставними та підтверджуються наведеними вище мотивами, виходячи з аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі №260/1655/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Приватного підприємства "Компас Пулс Україна" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 31 березня 2023 року.