УХВАЛА
29 березня 2023 року
Київ
справа № 815/6180/15
адміністративне провадження № К/990/9609/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі № 815/6180/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
17.03.2023 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 14.03.2023.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, наведене у скарзі обґрунтування не дає можливості встановити взаємозв`язок доводів, викладених у касаційній скарзі, із предметом касаційного оскарження та зазначеними ГУ ДПС підставами для касаційного оскарження судових рішень.
На сторінці 3 касаційної скарги приведено витяг з постанови Верховного Суду від 04.11.2021, якою цю справу направлено на новий судовий розгляд, в частині, що стосується невключення у 2014 році до складу інших доходів коштів, отриманих позивачем як попередня оплата за укладеними договорами купівлі-продажу транспортних засобів, а в подальшому зазначено, що скаржник не погоджується з обставинами, викладеними у судових рішеннях в частині дослідження доказів щодо відображення показників податкової звітності. При цьому, здебільшого доводи касаційної скарги побудовані на тому, що якщо господарська операція не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. На сторінці 5 касаційної скарги ГУ ДПС зазначає, що суд мав би встановити обставини щодо реального змісту господарських операцій між позивачем і контрагентами з огляду на обставини, на які посилався відповідач при розгляді справи, а на сторінці 7 зазначає, що оскаржувані рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: підпунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 44.6 статті 46, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, а також пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового Кодекс України.
Враховуючи, що предметом судового розгляду були два висновки контролюючого органу (щодо нереальності господарських операцій і щодо заниження доходів на суму попередньої оплати), викладене у касаційній скарзі обґрунтування не дає можливості однозначно визначити, в якій саме частині ГУ ДПС оскаржує судові рішення. Водночас у прохальній частині ГУ ДПС просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог.
Зі змісту судових рішень вбачається, що суди за наслідками нового розгляду справи позов задовольнили частково. Дослідивши господарські операції позивача з ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», ТОВ «ДАММАРА» і ТОВ «ТАІР ГРУП», суди дійшли висновку, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів не підтверджують реальність господарських операцій, відповідно, надані позивачем документи не давали підстави для формування даних податкового обліку. Водночас, суди дійшли висновку про безпідставність доводів ГУ ДПС про заниження позивачем інших доходів, які контролюючий орган пов`язував з тим, що попередні договори, укладені ПАТ «ПІВНІЧ ТРАНС» з громадянами України на п`ять років не відповідають істотній умові попереднього договору у розумінні пункту 1 статті 635 ЦК України та пункту 1 статті 635 ГК України, а тому повинні розглядатися по своїй суті як договори купівлі-продажу на певних умовах відстрочення (розстрочення платежу) та на певних умовах переходу права власності з урахуванням вимог статті 697 ЦК України. Суди зазначили, що за умовами укладених попередніх договорів між продавцем та покупцями не підписано жодного акту приймання-передачі товару, а транспортні засоби, що є предметом попередніх договорів протягом терміну їх дії залишались у власності позивача, тому висновки відповідача про заниження ПАТ «ПІВНІЧ ТРАНС» показників рядка 03 Декларації з податку на прибуток «Інші доходи» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 є безпідставними.
Отже, у випадку, якщо ГУ ДПС не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виключно в частині задоволених позовних вимог, саме в межах таких висновків і має бути приведено відповідне обґрунтування у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі № 815/6180/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 29.03.2023 |
Оприлюднено | 03.04.2023 |
Номер документу | 109943540 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гімон М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні