Ухвала

від 30.03.2023 по справі 160/6505/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 березня 2023 року

м. Київ

справа №160/6505/20

адміністративне провадження №К/990/10503/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06 березня 2020 року № 0001455013 та № 0002645013 від 26 травня 2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001455013 від 06 березня 2020 року згідно з яким накладено штраф у розмірі 1020, 00 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002645013 від 26 травня 2020 року, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 72 434 156, 00 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 36 217 078, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

23 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволення позову в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження Відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування (не застосування) судами апеляційної інстанції норм статей 44, 83, пунктів 198.1-198.3 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 10 розділу ІІІ Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20 серпня 2008 року №183 (щодо визнання перепусток, обов`язкова наявність яких передбачена цими Правилами, фактично непотрібними документами, відсутності ремонтної документації тощо) пунктів 11.6, 25.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні; порушення норм процесуального права (частини четвертої статті 242 КАС) та неврахування висновків Верховного Суду в постановах від 20 лютого 2020 року у справі №826/26497/15, від 2 жовтня 2018 року у справі №816/2328/17, від 9 жовтня 2019 року у справі №808/9397/13-а, від 10 квітня 2019 року у справі №804/4434/15, від 25 червня 2018 року у справі №803/1923/13-а.

При цьому, як зазначено у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій не дослідили та не з`ясували повно і всебічно всі обставини в справі. Позиція контролюючого органу, за твердженням Відповідача, підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та правовими позиціями, викладеними в постановах від 19 лютого 2019 року у справі №826/2958/14, від 5 березня 2019 року у справі №826/6902/15, від 25 червня 2019 року у справі №823/1066/15, від 26 лютого 2019 року у справі №П/811/4273/14, від 14 березня 2019 року у справі №816/148/16, від 19 лютого 2019 року у справі №826/2958/14.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження.

Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Як підтверджується змістом рішень судів першої та апеляційної інстанцій, мотивами задоволення позовних вимог, зокрема, слугували:

- наявність відхилень сум податку на додану вартість лише на 100,00 грн, а не у розмірі 105441,66 грн як вважав Відповідач, між показниками, задекларованими ТОВ «ФІРМА «ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ» та Позивачем; у матеріалах справи містяться податкові накладні, виписані ТОВ «ПАРК ПЛЮС», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ», ТОВ «ЕЛЕКТРОІМПУЛЬС», ТОВ «ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП» на користь Позивача, суми за якими були включені до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ, що підтверджують, що у останнього було право на включення відповідних сум до складу податкового кредиту; у матеріалах справи міститься копія розрахунку коригування на суму 6036,59 грн до податкової накладної, виписаної ТОВ «БІЛ ТЕХНОЦЕНТР», з якої вбачається, що сума податку на додану вартість була відкоригована на 6 036,59 грн.

- відсутність передумов для застосування до Позивача штрафу у розмірі 1020,00 грн на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001455013 від 6 березня 2020 року в силу недоведеності Відповідачем повторного вчинення порушення за ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК України;

- наявність у Позивача податкових та видаткових накладних по господарським операціям, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів послуг та товарів; контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо); Позивачем надано перепустки, виписані для контрагентів, та інформацію про дозвільні документи, видані конрагентам.

Відповідач на підтвердження передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України покликається на правові позиції Верховного Суду, якщо їх узагальнити, полягають у тому, що:

- право платника податку на формування відповідних вигод у вигляді податкового кредиту або витрат, які впливають на визначення об`єкту оподаткування, виникає у разі фактичного вчинення оподатковуваних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту;

- підтвердження реальності господарських операцій здійснюється шляхом перевірки допуску осіб-виконавців робіт через контрольно-пропускний режим підприємства. Зокрема, ненадання таких доказів, в сукупності з відсутністю підтвердження реального допуску виконавців робіт та недостатністю в них матеріально- технічної бази, дають підстави стверджувати про відсутність реального характеру таких операцій;

- платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Також платник податків у разі якщо посадова особа контролюючого органу, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, має право до закінчення перевірки надіслати такі безпосередньо до контролюючого органу.

В ухвалі від 10 березня 2023 року Верховний Суд при вирішенні питання наявності передбачених КАС України підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі вже звертав увагу Відповідача, що доводи щодо оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій можуть бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328, частиною другою-третьою статті 353 КАС України.

Втім, як і у попередньо поданій касаційній скарзі, так і у цій касаційній скарзі таких підстав належним чином не обґрунтовано. У межах цієї скарги Відповідачем вказано лише про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не з`ясували повно і всебічно всі обставини у справі без обґрунтування конкретних саме передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328, частиною другою-третьою статті 353 КАС України підстав касаційного оскарження.

Необхідно зазначити й те, що, Відповідач наводить доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права лише щодо податкового аспекту операцій між Позивачем та його контрагентами, і не наводить обґрунтувань щодо інших висновків судів, які слугували підставою для задоволення позову (відсуніть розбіжностей між сумами ПДВ постачальників та Позивача у відповідному розмірі та відсутність повторюваності порушення, що полягало у ненадані контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК України), при цьому просить скасувати судові рішення у частині задоволених позовних вимог.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені як це передбачено статтею 330 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, з урахуванням статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції, не ґрунтуються на викладених у касаційній скарзі підставах касаційного оскарження.

Згідно з положеннями частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги з належним обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначеного недоліку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх