Ухвала

від 26.04.2023 по справі 160/6505/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа №160/6505/20

адміністративне провадження № К/990/10503/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06 березня 2020 року № 0001455013 та № 0002645013 від 26 травня 2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001455013 від 06 березня 2020 року згідно з яким накладено штраф у розмірі 1020, 00 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002645013 від 26 травня 2020 року, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 72 434 156, 00 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 36 217 078, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

23 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав та вимог для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням наданих судом роз`яснень.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 10 квітня 2023 року.

На виконання вимог ухвали суду від 30 березня 2023 року скаржник надіслав уточнену касаційну скаргу, у якій повторно зазначив як підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), посилаючись на неправильне застосування (не застосування) судами апеляційної інстанції норм статей 44, 83, пунктів 198.1-198.3 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 10 розділу ІІІ Правил охорони праці під час ремонту устаткування на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 20 серпня 2008 року №183 (щодо визнання перепусток, обов`язкова наявність яких передбачена цими Правилами, фактично непотрібними документами, відсутності ремонтної документації тощо) пунктів 11.6, 25.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні; порушення норм процесуального права (частини четвертої статті 242 КАС) та неврахування висновків Верховного Суду в постановах від 20 лютого 2020 року у справі №826/26497/15, від 2 жовтня 2018 року у справі №816/2328/17, від 9 жовтня 2019 року у справі №808/9397/13-а, від 10 квітня 2019 року у справі №804/4434/15, від 25 червня 2018 року у справі №803/1923/13-а. Також вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не з`ясували повно і всебічно всі обставини в справі. Позиція контролюючого органу, за твердженням Відповідача, підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та правовими позиціями, викладеними в постановах від 19 лютого 2019 року у справі №826/2958/14, від 5 березня 2019 року у справі №826/6902/15, від 25 червня 2019 року у справі №823/1066/15, від 26 лютого 2019 року у справі №П/811/4273/14, від 14 березня 2019 року у справі №816/148/16, від 19 лютого 2019 року у справі №826/2958/14.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд вказав, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Крім того, доводи щодо оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій можуть бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328, частиною другою-третьою статті 353 КАС, яка, не вказана у касаційній скарзі. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.

Однак, подаючи уточнену касаційну скаргу, як на висновок Верховного Суду скаржник посилається на витяги з постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про відсутність реального характеру відповідних операцій, а також щодо оцінки того чи іншого аргумента контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його думку, полягає у загальних характеристиках суб`єктного складу сторін у справах та/або виявлених контролюючим органом порушеннях. Сам факт наявності судових рішень, якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено, також не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду. Доводи скарги зводяться до незгоди із висновком судів, що господарські операції мали реальний характер та до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не узгоджується з правовим змістом пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Таким чином, приведене у касаційній скарзі обґрунтування не свідчить про невідповідність застосування апеляційним судом норм матеріального права висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах та наявність правової проблеми у застосуванні наведених у скарзі норм і є недостатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи обґрунтування касаційної скарги, фактично, зводяться до незгоди із результатом вирішення справи, а не до доведення неправильного застосування норм права з приведенням обґрунтування відповідно до підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що скаржник не врахував мотивів і роз`яснень, наданих судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, і подав уточнену касаційну скаргу, яка містить ті ж недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.

За таких обставин, колегія суддів вважає у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо будуть усунені обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх