Ухвала

від 30.03.2023 по справі 380/3866/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 380/3866/21

адміністративне провадження № К/990/11358/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №380/3866/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРВЕЛ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 22.03.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №380/3866/21, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРВЕЛ» у повному обсязі.

Одночасно, у поданій відповідачем касаційній скарзі наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що раніше подані Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційні скарги у цій справі Верховний Суд ухвалами від 30.11.2022, від 23.01.2023 та від 20.02.2023 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, роз`яснивши вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Натомість, під час перевірки вчетверте поданої відповідачем касаційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №380/3866/21 встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження є майже ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду, зокрема, від 20.02.2023 та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою.

Так, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник стверджує про неправильне тлумачення пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021, пунктів 2, 3, 5 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524, а також вказує що наразі відсутній комплексний висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у правовідносинах, як характеризуються подібністю обставин.

Далі за змістом касаційної скарги, контролюючий орган доводить неправомірність врахування судом апеляційної інстанції у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21 та від 06.07.2022 у справі №360/1182/21 згідно з якими мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо встановлений нормою пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка є нормою вищої юридичної сили, ніж норми Постанови №89 вважаючи, що такі правовідносини не є побідними з правовідносинами у даній справі.

Обґрунтування доводів стосується висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» від 03.02.2021 №89 при вирішенні справ, в яких спір стосується правомірності прийняття контролюючим органом наказу про проведення перевірки, виданого під час дії обмежень щодо проведення перевірок, встановлених зазначеною вище нормою Податкового кодексу України.

Зазначене у сукупності, як уже зазначав Верховний Суд у своїй ухвалі від 20.02.2023 свідчить про невизначеність скаржника з підставою, на якій подається касаційна скарга з доводами, якими він обґрунтовує касаційну скаргу.

Верховний Суд у черговий раз роз`яснює скаржнику, що системний аналіз статей 328 і 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У випадку посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Натомість, цитуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не зазначає обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених КАС України при оскарженні судових рішень на цій підставі.

Обґрунтування формально зазначеної підстави, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам, зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, що не є тотожним неправильному застосуванню норм права та цитування норм діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що також не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що більшість доводів касаційної скарги пов`язані з порушенням судами норм процесуального права щодо недослідження фактичних обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, які відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а вимогами касаційної скарги має бути направлення справи на новий розгляд.

Невстановлення судом обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, виключно передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №380/3866/21.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №380/3866/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРВЕЛ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер