Ухвала

від 27.03.2023 по справі 178/50/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/197/23 Справа № 178/50/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018040460000231, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури - ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України 2001 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України 2001 року, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України 2001 року, за таких обставин.

За адресою АДРЕСА_2 розташований комплекс споруд, де здійснюється господарська діяльність, а саме проводиться діяльність по переробці молока, виробництву масла та сиру, з метою подальшої оптової торгівлі молочними продуктами .

ОСОБА_8 , організувавши господарську діяльність, починаючи з 29 березня 2016 року по жовтень 2019 року, здійснюючи господарську діяльність з переробки молока на території виробничих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою провадження господарської діяльності, допустив псування (засмічення) земельної ділянки шляхом зливання стічних вод від переробки молочних продуктів до стічної ями, розташованої безпосередньо за територією виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_2 без відповідних дозволів, які в подальшому потрапляли до ґрунту та здійснювали забруднення земельних ділянок, які знаходяться за межами вищевказаної території на території с. Мирне Криничанського району Дніпропетровської області поблизу житлових забудов.

Вказаними діями ОСОБА_8 не дотримався вимог ст. 7, ст. 17, ст. 26, ст. 27, ст. 33 Закону України № 187/98-ВР «Про відходи» від 5 березня 1998 року, тобто допустив зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; не мав права не санкціоновано розміщувати відходи, у тому числі побутові, на території населеного пункту , що створило небезпеку для навколишнього природного середовища, а також ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України № 962-ІУ «Про охорону земель», ст. 12 , ст. 20, ст. 24, ст. 55 Закону України № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього середовища» від 25 червня 1991 року.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити, вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 239 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, з урахуванням вимог ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обґрунтовуючи заявленівимоги прокурорпосилається на неправильнезастосування законуУкраїни прокримінальну відповідальність. Прокурорзазначає,що змінидо ч.1ст.239КК України,якими заскоєння цьогозлочину встановленовідповідальність увиді штрафувід однієїдо чотирьохсоттисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, набрали чинності лише 01 липня 2020 року, та ч. 1 ст. 239 КК України у попередній редакції, чинній на час скоєння злочину, пом`якшувала відповідальність обвинуваченого, як і ст.ст. 12, 49 КК України, які до внесення змін визначали цей злочин як злочин невеликої тяжкості до якого застосовувались строки притягнення до відповідальності у 2 роки. Таким чином, на думку прокурора, з огляду на те, що чинні редакції ст.ст. 239, 12, 49 КК України погіршують становище обвинуваченого, суд мав застосувати положення попередніх, що відповідало б вимогам ст. 5 КК України. З позиції обвинувачення, суд повинен був призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 239 КК України в редакції, чинній на час вчинення злочину, та при цьому, з`ясувавши думку обвинуваченого, звільнити останнього від відповідальності, за наявності згоди, або ж від покарання, за її відсутністю.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким його виправдати.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_8 посилається на закінчення строків досудового розслідування. Обвинувачений зазначає, що з огляду на положення закону, що були чинні на час вчинення процесуальної дії, строк досудового розслідування кримінального провадження розпочатого відносно нього 05 червня 2018 року складає 12 місяців. Апелянт вважає, що цей строк закінчився 05 червня 2019 року, проте матеріали провадження були надані стороні захисту лише 10 січня 2020 року. На переконання ОСОБА_8 , всі слідчі дії, вчинені після 05 червня 2019 року, в тому числі повідомлення про підозру, є недійсними, як такі, що здійснені поза межами строків досудового розслідування. Окрім цього, обвинувачений звертає увагу на те, що 29 вересня 2018 року кримінальне провадження було закрито та це рішення було скасовано прокурором 09 липня 2019 року. Апелянт вважає рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження незаконним через порушення строків її скасування. Також, обвинувачений звертає увагу й на те, що рішенням суду апеляційної інстанції було скасовано ухвалу суду про повернення обвинувального акта прокурору через закінчення строків досудового розслідування, проте вказівки апеляційного суду про необхідність перевірки матеріалів кримінального провадження в цьому контексті залишились невиконаними при новому розгляді. Поряд із цим, ОСОБА_8 вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Обвинувачений вважає, що суд не перевірив на допустимість докази, які б вказували на те, що забруднення створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля. Так, апелянт зауважує, що у матеріалах провадження відсутні акти відбору грунтів, посилання на які містяться у протоколах. Разом із цим, матеріали провадження не містять ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення експертиз № 004136п/19, 004139, 004140. Що стосується експертизи № 4468-4471, то при її проведенні експертом не здійснювались будь-які дослідження грунтів чи їх вимірювання, що суд також не врахував під час оцінки доказів. Окрім наведеного, обвинувачений посилається на закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності та наводить доводи, аналогічні за змістом тим, що зазначені прокурором в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу обвинувачення та апеляційну сторони захисту в частині вимог про пом`якшення покарання та звільнення обвинуваченого від його відбування, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованим.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.

Так, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 , який хоча і не визнав свою вину, проте не заперечував , що користувався житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 ;

- представника потерпілого ОСОБА_11 , яка засвідчила, що до Криничанської селищної ради протягом тривалого часу надходила значна кількість скарг жителів с.Мирне, які проживають неподалік виробничих приміщень, де є все необхідне щоб переробляти молочні продукти та які належать ОСОБА_8 , на дуже сильний сморід від відходів. На території виробництва інспектор праці перевіряв документи і на момент перевірки були укладені трудові договори працівників з СВК «Мілка», а у виробничих приміщеннях були антисанітарні умови;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , що проживає через дорогу від підприємства, що належить ОСОБА_8 , яка вказала на те, що з 2015 року за територію заводу, який працює безперервно, виливається рідина у яму та стоїть сильний сморід. Раз у декілька днів по вечорам приїжджає машина та викачує відходи з ями, але яма замала тому відходи розповсюджуються далеко за територію, у зв`язку з чим вона верталась зі скаргами у місцеві органи влади та до поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_13 , що проживає неподалік підприємства, що належить ОСОБА_8 , яка засвідчила, що у 2018 році у її дворі рили колодязь та на глибині 6 метрів було знайдено каналізацію з відходами підприємства, що належить ОСОБА_8 . Біля підприємства є вигрібна яма, з якої постійно течуть стічні води на дорогу та до її двору, зв`язку з чим вона верталась зі скаргами у місцеві органи влади та до поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , що проживає навпроти будинку, що належить ОСОБА_8 , яка пояснила, що звідти постійно йде дим, зливаються відходи від виробництва сиру та чутно сморід. Біля будинку є вигрібна яма, але з неї постійно виливаються відходи у навколишнє середовище, про що вона неодноразово повідомляла ОСОБА_8 та його доньку;

- показаннями свідка ОСОБА_15 , що проживає поряд з підприємством, що належить ОСОБА_8 , яка зазначила, що з вигрібної ями постійно витікають відходи, про що вона неодноразово повідомляла ОСОБА_8 , тоді як останній не раз стверджував, що вказаний будинок це просто дача, де вони виготовляють сир для власного вживання;

- протоколом огляду місця події - ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_3 від 01 травня 2018 року (а.с. 26 - 29 том 1), згідно з яким на вказаній ділянці розлита рідина, схожа на воду з легкою білизною. Розлив у вигляді калюжі із залишками рідини до 1 см.;

- протоколом огляду місця події - прилеглої території земельної ділянки, розташованої поблизу території підприємства СВК «Мілка», за адресою: с. Мирне, вулиця Калинова, 17, від 10 квітня 2019 року (а.с. 48 - 52 том 1), яким зафіксовано, що за межами території підприємства розташована вигрібна яма, яка зверху покрита бетонною плитою та має округлий отвір діаметром 30 см, в яку з території підприємства витікають виробничі стоки, з якої розповсюджується неприємний сморід по навколишній території. Поряд з вигрібною ямою знаходиться канава розміром 4 х 1,2 метри, в яку з вигрібної ями витікають виробничі стоки, коли вигрібна яма переповнюється. На момент огляду вказана канава заповнена рідиною сірого кольору, від якої розповсюджується неприємний сморід. Через те, що канава заповнена, неможливо визначити її глибину. При візуальному огляді вигрібної ями через отвір в бетонній плиті виявлено, що яма заповнена на половину невідомою речовиною сірого кольору напівтвердої та напіврідкої консистенції.;

- протоколом огляду місця події - прилеглої території земельної ділянки, розташованої поблизу території підприємства СВК «Мілка», за адресою: с. Мирне, вулиця Калинова, 17, від 13 травня 2019 року (а.с. 76 - 81 том 1), яким зафіксовано, що за межами території підприємства розташована вигрібна яма, яка зверху накрита бетонною плитою з округлим отвором діаметром приблизно 30 см. У вигрібну яму витікають виробничі стоки з підприємства СВК «Мілка». При візуальному огляді вигрібної ями через отвір виявлено, що яма заповнена наполовину невідомою рідиною біло-сірого кольору , рідкої консистенції. Поряд з вигрібною ямою, на відстані приблизно 5 метрів зліва виявлено канаву розміром 4 х 1,2 метри , в яку з вигрібної ями витікають виробничі стоки. На момент огляду канава наполовину заповнена рідиною, глибина канави 50 см, рідина біло-сірого кольору;

- протоколом обшуку території СВК «Мілка», за адресою: вулиця Калинова, 58 с. Мирне Криничанського району Дніпропетровської області, від 10 липня 2019 року (а.с. 120 - 122 том 1), яким зафіксовано, що біля території знаходиться вигрібна яма глибиною 2,1 м, розмірами 70,5 м2 ширина 7,5 м, довжина 9,4 м, з якої взято проби ґрунту. Поряд виявлено дві ділянки з візуальними ознаками забруднення площею 2,85 м2та 14,2 м2, з яких також взято проби ґрунту. На території виявлено засмічення земельної ділянки відходами виробництва на загальній площі 235 м2. Встановлено факт знищення зелених насаджень у кількості 15 одиниць. До приміщення потрапили шляхом зняття вікна та відкривання дверей зсередини. В ході огляду приміщення виявлено: виробниче приладдя (міксери, ваги, холодильні камери), в деякому посуді знайдені залишки молочної продукції, схожої на сир. В морозильні камері виявлено молочну продукцію, а саме: сири, масло. Виявлено приміщення, схоже на лабораторію, в якому виявлено колби, пробірки, журнал чергування на роботі працівників, видаткові накладні за 2019 рік на ім`я ОСОБА_16 , як керівника. У офісі виявлено документацію. В процесі обшуку приїхав ОСОБА_8 та надав копію договору купівлі-продажу на територію за адресою : АДРЕСА_2 , після чого забрав;

- протоколом огляду місця події - відкритої ділянки місцевості на відстані приблизно 30 м. від в`їзних воріт до СВК «Мілка», за адресою: вулиця Калинова, 58, с. Мирне Криничанського району Дніпропетровської області, від 29 липня 2019 року (а.с. 162 - 163 том 1), згідно з яким на вказаному місці на відстані приблизно 3 м. від бетонного паркану виявлено на земельному покриві бетонну плиту розміром приблизно 3х3 м, має навісний замок та яму розміром 5х1,5 м, на дні вказаної ями виявлено рідину, яка має специфічний запах сироватки або молочних продуктів;

- копією витягу про державну реєстрацію прав та копією договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 травня 2012 року (а.с. 5 - 13 том 2), згідно з якими ОСОБА_8 придбав 1/3 частку комплексу за адресою: АДРЕСА_2 ;

-протоколом оглядумісця події-відкритої ділянкимісцевості,що знаходитьсяправоруч навідстані 100м відпосадки,що розташованабіля трасиЗнам`янка -Луганськ Ізварино,від 28жовтня 2019року (а.с.10 16том 3),згідно зяким наданій ділянцізагальною площею4х 6метрів виявленосліди відпрозорої рідини. Поблизувказаної ділянкистоїть автомобільГАЗ 5319,державний номернийзнак НОМЕР_1 .При оглядіавтомобіля виявленозалишки прозороїрідини,схожої нарідину,що знаходитьсяна землі.З місцязабруднення було відібрано 2 зразки ґрунту та змив з бочки автомобіля;

- протоколом огляду місця події від 29 жовтня 2019 року (а.с. 17 29 том 2), згідно з яким предметом огляду є соціальна мережа Facebook, акаунт під іменем « ОСОБА_17 », де розміщена реклама молочної продукції, а саме сиру, який вона продає на Нагорному ринку у м. Дніпрі;

- протоколом № 5-19/1 від 15 травня 2019 року (а.с. 31 - 33 том 3), згідно з яким відділом інструментально-лабораторного контролю, уповноваженим на право виконання вимірювань, проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних на земельній ділянці біля вигрібної ями підприємства з виробництва молочної продукції за адресою: АДРЕСА_2 . Відбір проб ґрунтів проведено відповідно до вимог чинних нормативних документів. Вимірювання проведені відповідно до методик виконання вимірювань, допущених до використання та наведених у тимчасовому переліку методик вимірювань, допущених до використання уповноваженими територіальними та міжрегіональними органами Державної екологічної інспекції України при проведенні вимірювань у сфері законодавчо регульованої метрології при контролі стану навколишнього природного середовища;

- протоколом № 7-19/1 від 16 липня 2019 року (а.с. 34 - 36 том 3), згідно з яким відділом інструментально-лабораторного контролю, уповноваженим на право виконання вимірювань, проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних на території за адресою: АДРЕСА_2 . Відбір проб ґрунтів проведено відповідно до вимог чинних нормативних документів;

- експертним висновком № 004136 п/19 від 09 жовтня 2019 року (а.с. 47 том 3), згідно з яким надісланий зразок 004136п/1/19 вода колодязна за мікробіологічними показниками не відповідає ДСанПіН 2.2.4-171-10; 004136п/1/19 вода колодязна за мікробіологічними показниками (коліфаги) відповідає ДСанПіН 2.2.4-171-10, зразок 004136п/1/19 вода колодязна за фізико-хімічними показниками відповідає ДСанПіН 2.2.4-171-10;

- експертним висновком № 004139 п/19 від 9 жовтня 2019 року (а.с. 48 том 3), згідно з яким надісланий зразок 004139п/1/19 вода колодязна за мікробіологічними показниками не відповідає ДСанПіН 2.2.4-171-10; зразок 004136п/1/19 вода колодязна за фізико-хімічними показниками не відповідає ДСанПіН 2.2.4-171-10; 004139п/1/19 вода колодязна за мікробіологічними (коліфаги), фізико-хімічними (нітрати, нітрити, мг/кг) відповідає ДСанПіН 2.2.4-171-10, за показником «поліфосфати» результат досліджень наданий з інформативною метою ;

- експертним висновком № 004140 п/19 від 9 жовтня 2019 року (а.с. 49 том 3), згідно з яким надісланий зразок 004140п/1/19 вода ставкова за мікробіологічними показниками відповідає ДСТУ 4808: 2007;

-висновком зарезультатами проведеннясудово-інженерноїекологічної експертизи№ 4468-4471від 28жовтня 2019року (а.с.53-60том 3),згідно зяким підчас провадженнягосподарської діяльностіСВК «Мілка»є ознакинегативного антропогенноговпливу нанавколишнє природнесередовище,яке вираженезабрудненням земельнихділянок,які знаходятьсяза межамитериторії СВК«Мілка» натериторії с.Мирне,поблизу житловихзабудов,господарсько-побутовимистоками,які безочистки,внаслідок неправильноїексплуатації каналізаційнихспоруд,через необладнануземляну канавупотрапляють вґрунти,засмічуючи прицьому останніпродуктами розпадуорганічних речовин,що створило небезпеку для навколишнього природного середовища , внаслідок потрапляння сторонніх шкідливих речовин.

В ході проведення експертизи встановлено недотримання наступних нормативних актів з охорони навколишнього середовища:

-Земельного кодексу України ст. 164;

-Закон України № 187/98-ВР «Про відходи» від 5 березня 1998 року ст. 7, ст. 17, ст. 26 , ст. 27, ст. 33;

-Закон України № 962-ІV «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року ст. 35 ;

-Закон України №1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, ст. 12, ст. 20, ст. 24, ст. 55 ;

-Закон України 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року ст. 10, ст. 11, ст. 29;

-Водний кодекс України ВР № 214/95-ВР від 6 червня 1995 року ст. 40, ст. 44, ст. 70, ст. 96, ст. 105.

Дії осіб, що здійснюють господарську діяльність з переробки молока на території виробничих приміщень, що знаходяться за адресою: вулиця Калинова (Щорська), 58 с. Мирне Криничанського району Дніпропетровської області, не відповідали нормам та вимогам законодавства з охорони навколишнього природного середовища , вичерпний перелік порушених норм природоохоронного законодавства наведено при дослідженні другого питання.

Дії осіб, що здійснюють господарську діяльність з переробки молока на території виробничих приміщень, що знаходяться за адресою: вулиця Калинова (Щорська), 58 с. Мирне Криничанського району Дніпропетровської області, призвели до забруднення земельних ділянок, які знаходяться за межами території СВК «Мілка» на території с. Мирне поблизу житлових забудов господарсько-побутовими стічними водами від виробничих ділянок СВК «Мілка».

Надаючи оцінку наведеним доказам у своїй сукупності, у колегії суддів відсутні сумніви у їх належності та допустимості. Ці докази суд вважає достатніми для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Вирішуючи питання обґрунтованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що показаннями свідків та протоколами огляду підтверджується той факт, що на прилеглій до СВК Мілка території дійсно розташована вигрібна яма, у яку витікають виробничі стоки з підприємства СВК «Мілка», а коли вона переповнюється, ці стоки витікають у канаву.

Поряд із цим, на підстав даних протоколу обшуку, протоколів вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів Державною екологічною інспекцією, а також експертних висновків ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та висновку за результатами проведення судово-інженерної екологічної експертизи об`єктивно встановлено, що забруднення здійснювалось саме СВК Мілка та саме відходами, шкідливими для життя та здоров`я людей та довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для життя та здоров`я людей та довкілля.

За цих умов, на переконання колегії суддів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_8 доведена поза розумним сумнівом.

Що стосується доводів захисту, то вони свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги про необхідність скасування вироку, обвинувачений посилається на те, що суд не перевірив на допустимість докази, які б вказували на те, що забруднення створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля. ОСОБА_8 зазначає, що у матеріалах провадження відсутні акти відбору ґрунтів, а матеріали провадження не містять ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення експертиз № 004136п/19, 004139, 004140. При цьому, при проведення експертизи № 4468-4471, експертом не здійснювались будь-які дослідження ґрунтів чи їх вимірювання.

Надаючи оцінку наведеним доводам, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів провадження, під час проведення досудового розслідування було залучено Державну екологічну службу, яка в межах наданих їй повноважень вживала заходи нагляду (контролю) щодо додержання СВК Мілка вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, здійснювала забори ґрунтів та в подальшому й вимірювання показників їх складу та властивостей.

Так, виходячи з даних протоколу № 5-19/1 від 15 травня 2019 року, Державною екологічною інспекцією відповідно доакта відбору проб ґрунтів від 13 травня 2019 року № 5-19/1, було проведено відповідне вимірювання ґрунтів, відібраних на земельній ділянці біля вигрібної ями підприємства, що знаходиться за адресою: вулиця Калинова (Щорська), 58 с. Мирне Криничанського району Дніпропетровської області (а.с. 31-33 том 3).

Водночас, згідно з даними протоколу № 7-19/1 від 16 липня 2019 року, Державною екологічною інспекцією відповідно доакта відбору проб ґрунтів від 10 липня 2019 року № 7-19/1, було проведено відповідне вимірювання ґрунтів, відібраних на території підприємства, що знаходиться за адресою: вулиця Калинова (Щорська), 58 с. Мирне Криничанського району Дніпропетровської області (а.с. 34-36 том 3).

З огляду на викладені обставини вважати обґрунтованими доводи обвинуваченого про відсутність актів відбору зразків ґрунту колегія суддів не може.

При цьому, суд звертає увагу на те, що окрім решти матеріалів кримінального провадження, ці протоколи були предметом дослідження під час проведення судово-інженерної екологічної експертизи № 4468-4471, якою і встановлено забруднення СВК Мілка земельних ділянок відходами, шкідливими для навколишнього середовища.

Що стосується доводів захисту про те, що в основу оскаржуваного вироку було покладено висновки експертиз № 004136 п/19, 004139, 004140 (а.с. 47-49), складені без дозволу слідчого судді, то вони також свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.

З матеріалів провадження вбачається, що зазначені висновки складені підрозділом ГУ Держпродспоживсліжби в Дніпропетровській області, який не є суб`єктом судово-експертної діяльності в розумінні вимог Закону України Про судову експертизу.

Більш того, суд звертає увагу на те, що згідно з дослідницькою частиною судово-інженерної екологічної експертизи № 4468-4471, ці висновки досліджувались експертом в контексті спричинення забруднення води в колодязях поблизу СВК Мілка, що не знайшло свого підтвердження за наслідками проведення експертизи, на відміну від забруднення ґрунтів. Таким чином, зазначені експертні висновки мають інформативний характер, проте не втрачають доказового значення з підстав, наведених обвинуваченим.

Щодо доводівобвинуваченого проте,що підчас судовогорозгляду незнайшов підтвердженнятой фактщо забрудненнястворило небезпекудля життя,здоров`я людейчи довкілля,то вониє безпідставними,оскільки висновкомсудово-інженерної екологічноїекспертизи встановленофакт створення небезпеки для навколишнього природного середовища діяльністю підприємства обвинуваченого внаслідок потрапляння сторонніх шкідливих речовин.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів не знаходить підстав визнати судовий розгляд неповним, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження.

Що стосується доводів обвинуваченого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування кримінального провадження та його судового розгляду, то вони не заслуговують на увагу.

В апеляційній скарзі обвинувачений вказує на проведення слідчих дій, в тому числі повідомлення про підозру, поза межами строку досудового розслідування, що матеріалам провадження не відповідає.

У відповідності з вимогами ст. 219 КПК України, в редакції чинній на 05 червня 2018 року, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості становить дванадцять місяців. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що наведені доводи суперечать матеріалам кримінального провадження.

Колегією суддів встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення первинно були внесені до ЄРДР 05 червня 2018 року та з огляду на положення ст. 219 КПК України у строк до 05 червня 2019 року обвинувачений мав бути повідомлений про підозру.

Як вбачається з матеріалів провадження, про підозру обвинувачений був повідомлений 31 жовтня 2019 року, а обвинувальний акт надійшов до суду 17 січня 2020 року.

Між тим, постановоюслідчого від29вересня 2018року,кримінальне провадженнябуло закритота лише09липня 2019року заступникомкерівника Дніпродзержинської місцевоїпрокуратури цірішення булоскасовано та поновлено досудове розслідування (а.п.36-37 том 1).

Таким чином, з урахуванням того, що досудове розслідування протягом майже 10 місяців не здійснювалось, слідчі дії, в тому числі повідомлення ОСОБА_8 про підозру, слід вважати такими, що проведені без порушення процесуальних строків.

Що стосується направлення обвинувального акта до суду, то його здійснено також в межах строків, визначених у ст. 219 КПК України.

З матеріалів провадження вбачається, що 27 грудня 2019 року сторону захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та з цього часу до 15 січня 2020 року тривало її ознайомлення з матеріалами провадження (а.с. 129-147 том 3).

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченомустаттею 290цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Таким чином, з огляду на те, що протягом 18 днів тривало ознайомлення з матеріалами провадження, про яке було повідомлено сторону захисту за 4 дні до завершення досудового розслідування, обвинувальний акт отриманий судом 17 січня 2020 року є таким, що надійшов до суду в межах строку досудового розслідування.

Надаючи оцінку доводам обвинуваченого про незаконність рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження через порушення строків оскарження такого рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України, прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю.

Між тим,згідно звимогами ч.6ст.36КПК України,генеральний прокурор,керівник регіональноїпрокуратури, керівникмісцевої прокуратури,їх першізаступники тазаступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбаченихстаттею 219цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Скасування таких постанов слідчих та прокурорів Національного антикорупційного бюро України може бути здійснено лише Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов`язки.

Як вбачається з матеріалів провадження, рішення про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не приймалось прокурором у кримінальному провадженні, а було постановлено заступником керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури, який обмежений лише строками досудового розслідування.

За цих умов, колегія суддів вважає неспроможними доводи обвинуваченого в цій частині та при цьому не знаходить підстав для визнання строків досудового розслідування порушеними.

Що стосується доводів обвинуваченого про неврахування ухвали апеляційного суду, постановленої за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору, то вони також є безпідставними.

Колегією суддів встановлено, що у цьому провадженні 15 червня 2020 року було ухвалено рішення про повернення обвинувального акта прокурору, в якому окрім обставин його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України суд поставив під сумнів дотримання слідством строків досудового розслідування (а.п. 66-69 том 4).

Поряд із цим, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року зазначені рішення було скасовано з мотивів, які строків досудового розслідування не стосувались. При цьому, вказівок на необхідність перевірки наведених обставин апеляційний суд не надав (а.п.93-96 том 4).

За цих обставин, вважати, що суд не врахував висновків апеляційного суду колегії суддів не може, а тому доводи обвинуваченого розцінює критично.

З урахуванням наведеного, у колегії суддів відсутні будь-які сумніви у законності та обґрунтованості оскаржуваного вироку в частині висновків про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Вирішуючи питання про правильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, за доводами апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з обставин, встановлених та визнаних доведеними судом першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 239 КК України в період з 29 березня 2016 року до жовтня 2019 року.

Частина першастатті 239 КК України в редакції від 2001 року, передбачала відповідальність за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, у виді штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Законом України № 2617-VIIІ від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 01 липня 2020 року, до вказаної норми закону внесено зміни та встановлено відповідальність за ці дії у вигляді штрафу від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд хоча і визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України в редакції від 2001 року, проте призначив ОСОБА_8 покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в редакції закону від 22.11.2018, тобто нечинній на час вчинення ним кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів вважає, що суд не врахував положень ст. 5 КК України, внаслідок чого неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Так, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Колегією суддіввстановлено,що суддійшов висновкупро необхідністьпризначення обвинуваченомупокарання увиді штрафуу розмірі1000неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,проте не врахував,що ч.1ст.239КК Українив редакції 2001року передбачає менший розмір штрафу, ніж у редакції Закону № 2617-VIIІ від 22.11.2018, а тому, відповідно, пом`якшує відповідальність обвинуваченого.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, через застосування закону, який не підлягає застосуванню, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора та вбачає підстави змінити оскаржуване судове рішення з наведених ним мотивів.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 239 КК України, колегія суддів виходить зі ступеня тяжкості цього кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий та характеризується позитивно.

Обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання колегією суддів не встановлено.

З урахуваннямнаведеного,колегія суддіввважає,що покаранняу видіштрафу урозмірі 200неоподатковуваних мінімумівдоходів громадянв редакції ст. 239 КК України 2001року відповідатиме тяжкості цього кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та за своїм видом та розміром буде справедливим.

Таким чином, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора та обвинуваченого та приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення з наведених вище мотиві.

Поряд із цим, перевіряючи доводи апелянтів про незастосування судом положень ст.ст. 49, 74 КК України, колегія суддів вважає, що вони також заслуговують на увагу.

Так, кримінальним процесуальним законом передбачено, що кримінальне провадження закривається судом, у тому числі, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).

У цій нормі також міститься застереження, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку на підставі звільнення особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК України (ч. 8 ст. 284 КПК України).

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, в період з 29 березня 2016 року до жовтня 2019 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції 2001 року, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

Згідно з вимогами ст. 12 КК України в редакції 2001 року, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 239 КК України в редакції 2001 року, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Отже, станом на жовтень 2021 року, строк притягнення до кримінальної відповідальності, визначений ст. 49 КК України сплинув.

При цьому, відомості про ухилення обвинуваченого від досудового розслідування або суду, а також про вчинення ним нового злочину матеріали провадження не містять.

Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 заперечував щодо звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 239 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Отже, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, з огляду на неможливість відбуття обвинуваченим покарання внаслідок цих обставин та у зв`язку з його відмовою від звільнення від відповідальності, колегія суддів вбачає підстави для застосування положень ч. 5 ст. 74 КК України, з одночасним застосуванням ст. 49 КК України, як підстави до звільнення від покарання за ч. 1 ст. 239 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вирок в частині призначення покарання, а також про необхідність звільнення ОСОБА_8 на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч.1 ст. 49 КК України підлягає від призначеного покарання за ч. 1 ст. 239 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури - ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України 2001 року, змінити в частині призначення покарання.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 239 КК України в редакції 2001 року до покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, з урахуванням вимог ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_8 від покарання, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4