Постанова

від 28.03.2023 по справі 920/1142/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа№ 920/1142/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Одринський К.А. (довіреність від 13.01.2021 №17)

від відповідача 1: Бирченко Б.В. (довіреність від 27.12.2022 №18-49/10)

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

на рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2022

у справі №920/1142/20 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"

до 1. акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання",

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення 36 890 322, 75 доларів США заборгованості за кредитом, 86 754 965, 27 грн. пені та 594 000, 00 доларів США штрафу

та

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"

про визнання недійсним договору поруки та визнання поруки припиненою,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просило суд стягнути солідарно з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" заборгованість за кредитним договором № 7.5-60 від 31.03.2008 у сумі 36 890 322,75 доларів США, 86 754 965,27 грн та еквівалент 594 000 доларів США, з яких: 22 000 000 доларів США - основна заборгованість, 14 890 322,75 доларів США - заборгованість за процентами по користуванню кредитом, 86 754 965,27 грн. - пені та 549 000,00 доларів США - заборгованість за сумою штрафу за порушення умов кредитного договору, а також солідарно стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 735 700,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що діями відповідачів порушені законні права позивача, зокрема, на повернення основної суми кредиту, наданої відповідачу 1 відповідно до умов Кредитного договору.

Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулось до суду із зустрічним позовом (а.с.179-184 т.1) до акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" з вимогами про визнання недійсними умови кредитного договору № 7.5-60 від 31.03.2008 викладені в редакції додаткових угод № 34 від 27.07.2016, № 35 від 30.11.2016, № 36 від 31.03.2017, № 37 від 30.06.2017, № 38 від 04.09.2017, укладених між АТ "Сумське НВО" та АТ "ПУМБ"; визнання відсутнім права АТ "ПУМБ" на стягнення з АТ "Сумське НВО" заборгованості за кредитом, яка виникла за умовами кредитного договору № 7.5-60 від 31.03.2008 за умовами наведеними в додаткових угодах № 34 від 27.07.2016, № 35 від 30.11.2016, № 36 від 31.03.2017, № 37 від 30.06.2017, № 38 від 04.09.2017, укладених між АТ "Сумське НВО" та АТ "ПУМБ".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулось до суду із зустрічним позовом до акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" з вимогами про визнання недійсною додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 до договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, укладеного між та АТ "ПУМБ" та ТОВ "Сумське МНВО" та визнання поруки припиненою.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.01.2021 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" для спільного розгляду з первісним позовом Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" та об`єднано їх в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.02.2021 зустрічний позов Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про визнання недійсним договору та визнання зобов`язання припиненим, в частині вимог щодо визнання недійсними умов кредитного договору № 7.5-60 від 31.03.2008, викладених в редакції додаткових угод № 34 від 27.07.2016 № 35 від 30.11.2016, № 36 від 31.03.2017, № 37 від 30.06.2017, № 38 від 04.09.2017, укладених між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» залишено без розгляду.

Провадження у справі №920/1142/20 щодо зустрічного позову Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від 24.12.2020 про визнання недійсним договору та визнання зобов`язання припиненим, в частині вимог визнати відсутнім права Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» заборгованості за кредитом, яка виникла за умовами кредитного договору № 7.5-60 від 31.03.2008 за умовами наведеними в додаткових угодах № 34 від 27.07.2016, № 35 від 30.11.2016, № 36 від 31.03.2017, № 37 від 30.06.2017, № 38 від 04.09.2017, укладених між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» - закрито відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (а.с.150-159 т.3).

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.10.2021 задоволено частково первісний позов акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення заборгованості за кредитом, пені та штрафу.

Стягнуто з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та солідарного з ним боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором №7.5-60 від 31.03.2008 з додатковими угодами до нього №№1-38 та договором поруки №10-723 від 16.03.2011 з додатковими угодами до нього №№1-38 в наступному розмірі: 22 000 000,00 долари США - заборгованості за основною сумою кредиту, 14 890 322, 75 доларів США - процентів за користування кредитом, 14 620 593, 51 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом.

Стягнуто з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" 735 700 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" щодо стягнення 57 513 778, 25 грн. - пені за порушення строків повернення суми кредиту, 14 620 593, 51 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом, а також 594 000, 00 доларів США - штрафу.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" про визнання недійсним договору поруки та визнання поруки припиненою.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем свого зобов`язання, відсутність факту пропуску строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсутність підстав для визнання останньої додаткової угоди до договору поруки недійсною та, відповідно, відмовою у зв`язку з цим у задоволенні зустрічного позову, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині заборгованості за кредитним договором в сумі 22 000 000,00 доларів США, 14 890 322,75 доларів США процентів за користування кредитом.

Стосовно пені суд першої інстанції вказав, що пеню в сумі 57 513 778,25 грн. нараховано позивачем за первісним позовом з порушенням спеціальної позовної давності в один рік, встановленої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем за первісним позовом у відзиві. В той же час, пеню в сумі 29 241 187,02 грн. нараховано позивачем за первісним позовом в межах строку спеціальної позовної давності, з огляду на триваючий характер нарахувань відсотків, періоди нарахувань та розмір таких відсотків.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість зменшення пені на 50 %.

Стосовно штрафу суд першої інстанції вказав, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведені факти конкретних порушень АТ «Сумське НВО» із прив`язкою до визначених первісним позивачем дат, які б достеменно підтвердили правомірність нараховування ним неустойки у вигляді штрафів за п. 12.4 та 12.5. Кредитного договору.

Не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2022 по справі №920/1142/20 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", визнати недійсною Додаткову угоду №38 від 30.04.2020 до Договору поруки №10-723 від 16.03.2011 укладеним між АТ "Перший Український міжнародний банк" та ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"; визнати припиненою поруку ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" за Договором поруки №10-723 від 16.03.2012 укладеним між АТ "Перший Український міжнародний банк" та ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання " у зв`язку з закінченням строку поруки.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначив, що додаткова угода № 38 до договору поруки була укладена на забезпечення виконання АТ «Сумське НВО» зобов`язання, основні суттєві умови якого були визначені саме в додаткових угодах № 34-38 до кредитного договору, а тому такі правочини в силу ч. 1 ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» не створюють, змінюють чи припиняють цивільні права та обов`язки для акціонерного товариства. Апелянт також зазначив, що на момент укладення додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 порука вже фактично припинилась в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому умови нової редакції п. 6.1. щодо строку припинення поруки є неможливим.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Також не погоджуючись з судовим рішенням, акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2022 по справі №920/1142/20 в частині стягнення з АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь АТ "Перший Український міжнародний банк" 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом та ухвалити нове рішення, яким в позові у відповідній частині відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано обставини, що додаткові угоди № 34-38 до кредитного договору були укладені без дотримання вимог ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про задоволення вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 22 000 000,00 дол. США та процентів за користування кредитом у загальній сумі 2 647 017,11 дол. США, що обраховані за період з 13.07.2015 по 01.07.2016. Також апелянт наголошує, що позивач не має права вимагати від товариства сплати відсотків за користування кредитом у сумі 8 378 027,84 дол. США після закінчення строку кредитування з урахуванням існуючої правової позиції Великої Палати Верховного Суду.

Також апелянт наголосив на тому, що він просив суд прийняти до уваги майновий стан АТ «Сумське НВО» при визначені розміру неустойки та відсотків річних по справі та зазначив, що стягнення на користь позивача 3 % річних є належною компенсацією позивачу за несвоєчасне повернення грошових коштів, а заявлені до стягнення позивачем відсотки річних могли бути зменшені судом до 3 % річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 22.11.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання " та акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2021 у справі №920/1142/20; об`єднано апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2021 в одне апеляційне провадження у справі №920/1142/20; призначено справу до розгляду на 21.02.2023.

20.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли відзиви на апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання " та акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", в яких позивач заперечив проти доводів та вимог поданих відповідачами апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 відкладено розгляд справи на 28.03.2023.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.03.2023, в зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А., у відпустці, проведено перерозподіл колегії, та визначено новий склад колегії: Руденко М., Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

27.03.2023 через канцелярію суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження за апеляційними скаргами до закінчення перегляду у касаційному порідку Великою Палатою Верховного Суду справи №910/4518/16.

У судовому засіданні, 28.03.2023 колегія суддів заслухавши думку представника позивача, який заперечував щодо задоволення клопотання про зупинення, ухвалила клопотання залишити без задоволення, з наступних підстав.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з клопотанням про зупинення провадження у справі, відповідачем 1 не надано доказів об`єктивної неможливості розгляду даної справи №920/1142/20 до вирішення іншої справи №910/4518/16.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Враховуючи зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не зазначено, яким чином з`ясування обставин в ході розгляду справи №910/4518/16 унеможливить розгляд даної справи, та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до зазначеного в ст. 228 ГПК України, зупиняти провадження у справі є правом суду, а не обов`язком.

Заслухавши думку сторін, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Представник відповідача 1 у судовому засідання, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційних скарги, просив їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача 2 у судове засідання 28.03.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача 2 був повідомлений належним чином (а.с.120-124, 168-171, 182-184 т5).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Відповідно до п. 5.8 Положення офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали Північного апеляційного господарського суду були направлені представникам сторін на офіційні електронні адреси та доставлені до скриньки, про що свідчать роздруківки з сервісу направлення електронних листів. (а.с.120-124, 168-171, 182-184 т5).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, ухвала про відкриття провадження у справі від 17.01.2023, була направлена сторонам та отримання останніми (а.с.120-124 т.5), окрім того, оприлюднена на сайті ЄДРСР 24.01.2023. Ухвала про відкладення розгляду справи від 21.02.2023, направлена сторонам та отримана, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення (а.с.168-174 т.5), оприлюднена на сайті ЄДРСР 23.02.2023. Ухвала від 15.03.2023 про відкладення розгляду справи, направлена сторонам 16.03.2023 (а.с.182-184 т.5), оприлюднена на сайті ЄДРСР 16.03.2023.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Колегія суддів зазначає, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Подібна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою про виклик у судові засідання, яка є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача 2 у судовому засіданні 28.03.2023.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.03.2008 між Закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк») та Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе» (правонаступником всіх прав та обов?язків якого є Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання») укладено Кредитний договір № 7.5-60 з додатковими угодами до нього №№ 1-38 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 22 000 000 (двадцять два мільйона) доларів 00 центів США, а Позичальник зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням (п. 1.1. Кредитного договору в редакції додаткової угоди № 10, том 1, а.с. 30), сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Банк належним чином виконав свої обов`язки за Кредитним договором, відкривши АТ «Сумське НВО» позичковий рахунок та надавши йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 02.04.2008, меморіальним ордером № 2 від 10.04.2008, меморіальним ордером № 3 від 11.04.2008 та меморіальним ордером № 4 від 31.03.2010. (том 1, а.с. 76-77)

Розділом «Терміни» Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 38 від 04.09.2017 (том 1, а.с. 74) встановлено наступні періоди користування Кредитом:

1-й період користування Кредитом до 04.12.2017;

2-й період користування Кредитом з 05.12.2017 по 29.03.2018;

3-й період користування Кредитом з 30.03.2018 по 26.03.2019;

4-й період користування Кредитом з 27.03.2019 по 01.11.2019.

Згідно із п. 6.1.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 38 від 04.09.2017 у випадку не продовження кредитування на другий Період користування Кредитом - Позичальник зобов`язаний повернути всю суму заборгованості за Кредитом.

Як зазначає позивач, оскільки з боку Боржника мало місце неналежне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, Банком прийнято рішення не продовжувати кредитування на другий період користування Кредитом, у зв`язку з чим строк повернення кредиту настав 04.12.2017, а Позичальник зобов`язаний був повернути всю суму заборгованості за Кредитом 05.12.2017.

За твердженням позивача, кредит відповідачем 1 повернуто не повернуто, проценти за користування кредитом не сплачено.

Відповідно до пункту 5.4. Кредитного договору сторони домовились, що у випадку будь-якої несприятливої події, Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 6.1 цього Договору, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із платою відсотків за Кредити і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно цього Договору, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Згідно із п. 7.2.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014 процента ставка за користування кредитом становить 12,5 % річних.

Відповідно до п. 7.2.1.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, у випадку невиконання чи неналежного виконання умов, встановлених п. 10.3.6.1., процента ставка за користування кредитом становить 13,5 % річних. Положення цього пункту Договору мають поновлюваний характер і можуть застосовуватись протягом всього строку дії цього Договору.

Згідно із п. 7.2.2. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший Банківський день після 10 (десятого) числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення Кредиту, а початком - дата надання Кредиту та/або перший Банківський день після 10 (десятого) числа (з його урахуванням).

Пунктом 7.2.4. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014 визначено, що нараховані проценти повинні сплачуватися Позичальником щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 10 (десятим) числом кожного місяця.

Згідно із п. 7.2.3. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування Кредитом.

Відповідно до п. 7.2.7 Кредитного договору нараховані проценти повинні сплачуватися Позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця.

У п. 9.6. Кредитного договору сторони погодили, що платежі по основній сумі Кредиту та платі за Кредит повинні бути здійснені з датою валютування не пізніше строку платежу, встановленого цим Договором. Платежі по основній сумі Кредиту та процентів за користування Кредитом сплачуються Позичальником у валюті Кредиту. Інші платежі по Платі за Кредит, пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором розраховуються Банком у валюті Кредиту та сплачуються Позичальником у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу.

У відповідності до вимог п. 12.1 Кредитного договору сторони визначили, що у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з Боргових зобов`язань Банк має право нараховувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням Боргового зобов`язання за весь час прострочення.

Відповідно до п. 14.5 Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань згідно цього Договору в повному обсязі.

На виконання умов Кредитного договору та норм чинного законодавства України, 05.06.2020 позивачем за первісним позовом надіслано на адресу першого відповідача за первісним позовом Повідомлення щодо виконання зобов`язань за Кредитним договором № КНО-61.1.1/63 (а.с.145 т.1), що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком (а.с.146 т.1).

Вищезазначене повідомлення отримано першим відповідачем за первісним позовом 11.06.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 147 т.1).

Таким чином, станом на 01.11.2020 заборгованість першого відповідача за первісним позовом за Кредитним договором складає 22 000 000,00 доларів США

Позивач за первісним позовом зазначає, що у зв`язку у відповідача 1 у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 22 000 000,00 доларів США за тілом кредиту, 14 890 322,75 долари США. нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом станом на 01.11.2020.

Згідно із пунктом 12.1. Кредитного договору у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з Боргових зобов`язань Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням Боргового зобов`язання за весь час прострочення.

Згідно пункту 12.4. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав Позичальником зобов`язання, встановленого п. 10.3.6.10., п. 10.3.6.11. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Банку за кожен випадок невиконання зазначеного зобов`язання штраф у розмірі 0,05 % від суми ліміту кредитування.

Штраф розраховується 20-го числа місяця, наступного за Періодом дії зобов`язань, в якому було виявлено невиконання чи неналежне виконання зазначеного зобов`язання. Під терміном «Період дії зобов`язання» розуміється проміжок часу, яким є кожні 3 місяці. Штраф повинен сплачуватися Позичальником не пізніше 3 (трьох) банківських днів, наступним за 20 (двадцятим) числом розрахунку штрафу. Штраф сплачується Позичальником у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

Згідно пункту 12.5. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав Позичальником зобов`язання, встановленого п. 10.3.6.12. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Банку за кожен випадок невиконання зазначеного зобов`язання штраф у розмірі 0,1 % від суми ліміту кредитування.

Штраф розраховується 20-го числа місяця, наступного за Періодом дії зобов`язань, в якому було виявлено невиконання чи неналежне виконання зазначеного зобов`язання. Під терміном «Період дії зобов`язання» розуміється проміжок часу, яким є кожен місяць. Штраф повинен сплачуватися Позичальником не пізніше 3 (трьох) банківських днів, наступним за 20 (двадцятим) числом розрахунку штрафу. Штраф сплачується Позичальником у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

З цих підстав позивачем були нараховані 86 754 965,27 грн. пені, 594 000,00 доларів США. штрафу.

Таким чином, як зазначає позивач за первісним позовом, станом на 01.11.2020 загальна сума заборгованості АТ «Сумське НВО» перед Банком за Кредитним договором від 31.03.2008 № 7.5-60 з додатковими угодами до нього №№ 1-38 складає 36 890 322,75 долари США, 86 754 965,27 грн. та еквівалент 594 000,00 доларів США, з яких:

- заборгованість за основною сумою кредиту складає 22 000 000,00 доларів США;

- заборгованість за процентами за користування кредитом складає 14 890 322,75 долари США;

- сума пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом складає 86 754 965,27 грн.;

- заборгованість за сумою штрафу за порушення умов Кредитного договору складає еквівалент 594 000,00 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань Позичальника (АТ «Сумське НВО») за Кредитним договором, між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» укладено Договір поруки № 10-723 від 16.03.2011 з додатковими угодами № 1-38 до нього (надалі - Договір поруки, том 1, а.с. 81). Додатковою угодою № 38 від 30.04.2020 Договір поруки № 10-723 викладено в новій редакції (том 1, а.с. 137). Згідно Договору поруки ТОВ «СМНВО» поручилось перед Банком за виконання Боржником зобов`язань, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язань в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо.

Пункт 1.3 Договору поруки передбачає, що в разі порушення Боржником зобов`язання, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає право Банку вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що у разі порушення Зобов`язання Боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання Боржником Зобов`язання у строки, визначені договором(ами), з якого(их) випливає Зобов`язання), Поручитель зобов`язаний в перший день порушення Боржником Зобов`язання (або певної його частини) виконати таке Зобов`язання (або певну його частину) незалежно від факту направлення йому Кредитором відповідної вимоги. При цьому Кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення Зобов`язання Боржником. Порушення Зобов`язання Боржником буде достатньою для Поручителя підставою виконати порушене Зобов`язання (або певну його частину) без будь-яких застережень, умов чи вимог до Кредитора про надання відповідної інформації чи документів.

Відповідно до п. 3.3. Договору поруки, у разі порушення Поручителем строків виконання зобов`язань за цим Договором, Кредитор має право вимагати, а Поручитель за вимогою Кредитора зобов`язаний в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідного повідомлення-вимоги сплатити на користь Кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням платежу за весь час прострочення.

Відповідно до п. 6.1 Договору поруки в редакції Додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 (а.с.137-144 т.1), порука за цим Договором припиняється у разі виконання Зобов`язання в повному обсязі або якщо протягом п`яти років з дня настання строку (терміну) виконання Зобов`язання, зазначеного в п. 2.1 цього Договору, Кредитор не пред`явить позову до Поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

На виконання умов Договору поруки та норм чинного законодавства України, 05.06.2020 позивачем за первісним позовом надіслано на адресу другого відповідача 2 Повідомлення щодо виконання зобов`язань за договором поруки № КНО-61.1.1/63/64/3, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком. (том 1, а.с. 145-147)

Вищезазначене повідомлення отримано другим відповідачем 11.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За доводами позивача, у зв`язку із невиконанням відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, він звернувся до суду з вказаним позовом про захист свого порушеного права.

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем свого зобов`язання, відсутність факту пропуску строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсутність підстав для визнання останньої додаткової угоди до договору поруки недійсною та, відповідно, відмовою у зв`язку з цим у задоволенні зустрічного позову, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині заборгованості за кредитним договором в сумі 22 000 000,00 доларів США, 14 890 322,75 доларів США процентів за користування кредитом.

Стосовно пені суд першої інстанції вказав, що пеню в сумі 57 513 778,25 грн. нараховано позивачем за первісним позовом з порушенням спеціальної позовної давності в один рік, встановленої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем за первісним позовом у відзиві. В той же час, пеню в сумі 29 241 187,02 грн. нараховано позивачем за первісним позовом в межах строку спеціальної позовної давності, з огляду на триваючий характер нарахувань відсотків, періоди нарахувань та розмір таких відсотків.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість зменшення пені на 50 %.

Стосовно штрафу суд першої інстанції вказав, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведені факти конкретних порушень АТ «Сумське НВО» із прив`язкою до визначених первісним позивачем дат, які б достеменно підтвердили правомірність нараховування ним неустойку у вигляді штрафів за п. 12.4 та 12.5. Кредитного договору.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вказав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", укладаючи Додаткову угоду № 38 від 30.04.2020 до Договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, виразило вільну та безумовну волю взяти на себе солідарне зобов`язання за виконання Кредитного договору від 31.03.2008 № 7.5-60.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з доводів та вимог апеляційної скарги акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду в межах поданої ним апеляційної скарги є ухвалене у справі № 920/1142/20 рішення в частинні позовних вимог про стягнення 10 000,00 дол. США процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 04.12.2017 по 01.11.2020.

Крім того, як вбачається із доводів та вимог апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду в межах поданої ним апеляційної скарги є ухвалене у справі № 920/1142/20 рішення в частинні відмови у задоволенні зустрічного позову.

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою, укладений між позивачем та відповідачем 1 договір, є кредитним договором, відносини щодо якого регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п`ять Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом в оскаржуваному рішенні, прострочена заборгованість відповідача 1 перед позивачем за Кредитним договором станом на 01.11.2020 становить 22 000 000,00 доларів США.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).

Суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" свого зобов`язання із повернення кредиту, відсутність факту пропуску строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту, з огляду на наявність укладеного між позивачем та товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" договору поруки, дійшов до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 22 000 000,00 доларів США.

Колегія суддів відзначає, що з огляду на вимоги апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів 22 000 000,00 доларів США не оскаржується.

У зв`язку з чим, доводи акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про те, що судом першої інстанції не було враховано обставини, що додаткові угоди № 34-38 до кредитного договору були укладені без дотримання вимог ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», внаслідок чого судом не було враховано пропуск строку позовної давності за вказаними вимогами, що стало підставою ухвалення помилкового рішення про задоволення вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 22 000 000,00 дол. США, колегією суддів, в силу ст. 269 ГПК України, не перевіряються та не досліджуються.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із п. 7.2.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014 процента ставка за користування кредитом становить 12,5 % річних.

Відповідно до п. 7.2.1.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, у випадку невиконання чи неналежного виконання умов, встановлених п. 10.3.6.1., процента ставка за користування кредитом становить 13,5 % річних. Положення цього пункту Договору мають поновлюваний характер і можуть застосовуватись протягом всього строку дії цього Договору.

Згідно із п. 7.2.2. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший Банківський день після 10 (десятого) числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення Кредиту, а початком - дата надання Кредиту та/або перший Банківський день після 10 (десятого) числа (з його урахуванням).

Пунктом 7.2.4. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014 визначено, що нараховані проценти повинні сплачуватися Позичальником щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 10 (десятим) числом кожного місяця.

Згідно із п. 7.2.3. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування Кредитом.

Відповідно до п. 7.2.7 Кредитного договору нараховані проценти повинні сплачуватися Позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця.

У суді першої інстанції відповідач 1, посилаючись на вимоги ст. 267 ЦК України, заявляв про застосування строків позовної давності стосовно позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом в загальній сумі 2 647 017,11 доларів США, що обраховані за період з 13.07.2015 по 01.07.2016, а також просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 12 243 305,64 доларів США, що обраховані позивачем за первісним позовом за період з 02.07.2016 по 01.11.2020. (а.с.15-16 т.3)

Суд першої інстанції встановив, що оскільки відповідачем 1 здійснювалась сплата процентів за користування кредитом до 02.05.2018, то строк позовної давності на звернення до суду із зазначеними вимогами щодо стягнення процентів за користування кредитом переривався й не сплив.

У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованості позовних вимог про солідарного стягнення з відповідачів 14 890 322,75 доларів США процентів за загальний період з 13.07.2015 до 01.11.2020.

Як вже було зазначено вище, акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" оскаржує рішення суду першої інстанції в частинні позовних вимог про стягнення 10 000,00 дол. США процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 04.12.2017 по 01.11.2020.

А тому доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було враховано обставини, що додаткові угоди № 34-38 до кредитного договору були укладені без дотримання вимог ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», наслідком чого судом не було враховано пропуск строку позовної давності за вказаними вимогами, що стало підставою ухвалення помилкового рішення про задоволення вимог про стягнення процентів за користування кредитом у загальній сумі 2 647 017,11 дол. США, що обраховані за період з 13.07.2015 по 01.07.2016, колегією суддів, в силу ст. 269 ГПК України, не перевіряються та не досліджуються.

Також апелянт наголошує, що позивач не має права вимагати від товариства сплати відсотків за користування кредитом у сумі 8 378 027,84 дол. США після закінчення строку кредитування, а саме після 04.12.2017, з урахуванням існуючої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі № 444/9519/12.

Колегія суддів, з огляду на заявлені межі апеляційного розгляду (оскарження рішення в частині стягнення 10 000,00 дол. США процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 04.12.2017 по 01.11.2020) відхиляє такі висновки апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549?552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом частин першої, другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях:

1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (див. пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та пункти 6.20-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Дослідивши умови кредитного договору, суд першої інстанції встановив, що датою повернення кредиту, і відповідно процентів за кредитом, є 05.12.2017.

При цьому термін «останній день дії кредитної лінії» позначає термін, з настанням якого припиняються зобов`язання Банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору.

У кредитному договорі сторони унормували питання сплати процентів за користування кредитом.

Згідно із п. 7.2.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014 процента ставка за користування кредитом становить 12,5 % річних.

Згідно із п. 7.2.1.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, у випадку невиконання чи неналежного виконання умов, встановлених п. 10.3.6.1., процента ставка за користування кредитом становить 13,5 % річних. Положення цього пункту Договору мають поновлюваний характер і можуть застосовуватись протягом всього строку дії цього Договору.

Згідно із п. 7.2.2. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 (десятого) числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення Кредиту, а початком - дата надання Кредиту та/або перший Банківський день після 10 (десятого) числа (з його урахуванням).

Згідно із п. 7.2.3. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування Кредитом.

Тобто, з огляду на умови кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

За таких обставин, посилання скаржника на правові висновки у справі № 444/9519/12, не можуть бути застосовані як нерелевантні спірним правовідносинам у даній справі, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Твердження апелянта, що позивачем в межах даної справи заявлялась вимога про стягнення саме процентів за користування кредитними коштами на підставі положень кредитного договору та ст. 1048 ЦК України, а розглянувши даний спір та застосувавши ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції фактично самовільно змінив природу заборгованості, заявленої до стягнення, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного від 04.12.2019 справа № 917/1739/17, від 26.06.2019 справа № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 справа № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 справа № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 справа № 265/6582/16-ц, суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Твердження апелянта, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру річних не врахував правові позиції Верховного Суду, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справ № 902/417/18, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, при розгляді вказаної судової справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Натомість, колегія суддів зазначає, що у справі №902/417/18 судами було встановлено наявність виняткових обставин для існування підстав зменшення заявленого до стягнення розміру відсотків річних.

По-перше, умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

По-друге, суди також з`ясували, що з поставленої вартості товару на загальну суму 205538,92 грн. до подання позовної заяви до суду відповідач за поставлений товар сплатив 107157,00 грн. Станом на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складала 98381,92 грн. та була сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі. При цьому, позивачем нараховано до стягнення 40306,19 грн. пені, 30830,83 грн. штрафу та 110887,30 грн. відсотків річних, що разом складає 182024,32 грн. та перевищує майже у два рази суму прострочення.

З огляду на вищевикладене, висновки щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру відсотків річних, викладені у вищевказаній постанові, не можуть братися до уваги судом під час розгляду цієї справи з огляду на суттєві відмінності в обставинах справ.

А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру процентів річних за користування кредитом.

В решті первісних позовних вимог рішення суду першої інстанції апелянтами не оскаржується.

Стосовно зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним договору поруки та визнання поруки припиненою та відповідної апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання " колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач 2 зазначає, що додаткова угода № 38 до договору поруки була укладена на забезпечення виконання АТ «Сумське НВО» зобов`язання, основні суттєві умови якого були визначені саме в додаткових угодах № 34-38 до кредитного договору, а тому такі правочини в силу ч. 1 ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» не створюють, змінюють чи припиняють цивільні права та обов`язки для акціонерного товариства. Відповідач 2 також зазначив, що на момент укладення додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 порука вже фактично припинилась в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому умови нової редакції п. 6.1. договору щодо строку припинення поруки є неможливим.

Відповідно до ст. 564 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань Позичальника (АТ «Сумське НВО») за Кредитним договором, між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» укладено Договір поруки № 10-723 від 16.03.2011 з додатковими угодами № 1-38 до нього (надалі - Договір поруки). Додатковою угодою № 38 від 30.04.2020 Договір поруки № 10-723 викладено в новій редакції. Згідно Договору поруки ТОВ «СМНВО» поручилось перед Банком за виконання Боржником зобов`язань, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Встановлена ст. 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

В той же час, матеріали справи не містять доказів визнання судом недійсним додаткових угод № 34-38 до кредитного договору, а тому доводи відповідача 2, що додаткова № 38 до договору поруки була укладена на підставі недійсних додаткових угод колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані.

Стосовно решти доводів відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Як було зазначено вище, додатковою угодою № 38 від 30.04.2020 Договір поруки № 10-723 викладено в новій редакції.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами другою, третьою статті 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, укладення договору відбувається шляхом складання одного документу - під назвою договір, що посвідчує волевиявлення його сторін щодо досягнення ними згоди з усіх істотних умов договору.

Досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов може відбуватися лише у формі вільного волевиявлення (стаття 203 ЦК України).

Зміст правочину становлять права та обов`язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

Підпис на договорі, відображає волевиявлення сторони, а печатка доказом їх дійсності.

Як вбачається із Додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 до Договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, спірна угода має підписи уповноважених осіб та скріплена печатками акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

Статтею 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - це одна із основних вимог його чинності. Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Спірна угода відповідає цим вимогам закону.

Як вбачається із змісту Додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 до Договору поруки № 10-723 від 16.03.2011(а.с.137-143 т.1 ), нею сторони фактично виклали договір поруки у новій редакції, в якому було визначено: предмет договору, зобов`язання забезпечене порукою, порядок виконання зобов`язання, зміст та обсяг відповідальності поручителя та умови щодо прав поручителя при виконанні зобов`язання, а також умови щодо припинення поруки.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Тобто, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поруки. Незважаючи на те, що сторони визначили його, як «додаткову угоду», це не виключає його правової природи, як дійсного та чинного правочину, внаслідок укладання якого між АТ «ПУМБ» та TOB «СМНВО» виникло нове акцесорне зобов`язання.

Крім того, протоколом № 29/04-2020 Наглядовою радою ТОВ «СМНВО» від 29.04.2020 (а.с.116-119 т.3) прийнято, зокрема, рішення про надання повноважень генеральному директору Товариства підписувати протокол загальних зборів ТОВ «СМНВО» з питання щодо внесення змін в укладений раніше між ТОВ «СМНВО» та Банком Договір поруки № 10-723 від 16.03.2011; протоколом № 29/04-2020 Загальних Зборів учасників ТОВ «СМНВО» від 29.04.2020 вирішено, зокрема, про укладення між Банком та Товариством додаткової угоди до Договору поруки № 10-723 від 16.03.2011 року.

Таким чином, ТОВ «СМНВО», укладаючи Додаткову угоду № 38 від 30.04.2020 до Договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, виразило вільну та безумовну волю взяти на себе солідарне зобов`язання за виконання Кредитного договору від 31.03.2008 № 7.5-60.

Крім того, TOB «СМНВО», укладаючи Додаткову угоду № 38 від 30.04.2020 до Договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, засвідчив, що ознайомився із Кредитним договором № 7.5-60 від 16.03.2011 та всіма додатковими угодами до нього та надав згоду на зміну зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 761/41709/17 зазначив, що загалом зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту.

Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору тощо, що відповідають нормам закону.

Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст цих принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту.

Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішніми або об`єктивними, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями у цивільному праві.

Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ`єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

А тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним Додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 до договору поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1 Договору поруки в редакції Додаткової угоди № 38 від 30.04.2020, порука за цим Договором припиняється у разі виконання Зобов`язання в повному обсязі або якщо протягом п`яти років з дня настання строку (терміну) виконання Зобов`язання, зазначеного в п. 2.1 цього Договору, Кредитор не пред`явить позову до Поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

На виконання умов Договору поруки та норм чинного законодавства України, 05.06.2020 позивачем за первісним позовом надіслано на адресу другого відповідача за первісним позовом Повідомлення щодо виконання зобов`язань за договором поруки № КНО-61.1.1/63/64/3 (а.с.145 т.1), що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком (а.с.146,147 т.1).

Вищезазначене повідомлення отримано другим відповідачем 11.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на те, що вимога про виконання солідарного зобов`язання за кредитним договором заявлена позивачем в межах строків, передбачених п. 6.1. договору поруки та ст. 559 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання поруки припиненою.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржниками не доведено обґрунтованості своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог вони не надали, а тому апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Сумської області від 17.10.2022 у справі № 920/1142/20, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання " та акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2022 у справі № 920/1142/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2022 у справі № 920/1142/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи № 920/1142/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 29.03.2023.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна