Постанова

від 20.07.2023 по справі 920/1142/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 920/1142/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І.Д., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» та Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання»

на рішення Господарського суду Сумської області

у складі судді Джепа Ю. А.

від 17.10.2022

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М. А., Пономаренка Є. Ю., Кропивної Л. В.

від 28.03.2023

у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»

до 1. Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання»

про стягнення 36 890 322, 75 доларів США заборгованості за кредитом, 86 754 965, 27 грн пені та 594 000, 00 доларів США штрафу

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання»

до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»

про визнання недійсним договору поруки та визнання поруки припиненою,

за участю представників:

від позивача: Одринський К.А.,

від відповідача-1: не з`явилися,

від відповідача-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень

Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило суд стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (відповідач-2) заборгованість за кредитним договором №7.5-60 від 31.03.2008 у сумі 36 890 322,75 доларів США, 86 754 965,27 грн та еквівалент 594 000 доларів США, з яких: 22 000 000 доларів США - основна заборгованість, 14 890 322,75 доларів США - заборгованість за процентами по користуванню кредитом, 86 754 965,27 грн - пені та 549 000,00 доларів США - заборгованість за сумою штрафу за порушення умов кредитного договору, а також просив солідарно стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 735 700,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача-1 у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 22 000 000,00 доларів США за тілом кредиту, 14 890 322,75 доларів США нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом станом на 01.11.2020, у зв`язку з чим позивачем було нараховано 86 754 965,27 грн. пені та 594 000,00 доларів США штрафу.

Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (відповідач-1) звернулося до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» з вимогами про визнання недійсними умов кредитного договору № 7.5-60 від 31.03.2008 викладених в редакції додаткових угод №34 від 27.07.2016, № 35 від 30.11.2016, № 36 від 31.03.2017, № 37 від 30.06.2017, №38 від 04.09.2017, укладених між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк»; визнання відсутнім права Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» заборгованості за кредитом, яка виникла за умовами кредитного договору №7.5-60 від 31.03.2008 за умовами наведеними в додаткових угодах № 34 від 27.07.2016, №35 від 30.11.2016, № 36 від 31.03.2017, № 37 від 30.06.2017, № 38 від 04.09.2017, укладених між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк».

Позов обґрунтовано тим, що укладення додаткових угод №34-38 до кредитного договору було вчинено з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на їх вчинення, а тому такі правочини не створюють, не змінюють та не припиняють цивільні права та обов`язки позичальника.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (відповідач-2) також звернулося до суду з зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» з вимогами про визнання недійсною додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 до договору поруки №10-723 від 16.03.2011, укладеного між Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та визнання поруки припиненою.

У вказаній зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» посилається на те, що додаткова угода №38 до договору поруки не була спрямована на реальне настання правових наслідків; на момент укладення додаткової угоди №38 порука вже припинилась; нової поруки поручитель не надавав.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.02.2021 зустрічний позов Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (відповідача-1) про визнання недійсним договору та визнання зобов`язання припиненим, в частині вимог щодо визнання недійсними умов кредитного договору №7.5-60 від 31.03.2008, викладених в редакції додаткових угод № 34 від 27.07.2016 №35 від 30.11.2016, № 36 від 31.03.2017, № 37 від 30.06.2017, № 38 від 04.09.2017, укладених між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» залишено без розгляду. Провадження у справі №920/1142/20 щодо зустрічного позову Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від 24.12.2020 в частині вимог про визнання відсутнім права Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» заборгованості за кредитом, яка виникла за умовами кредитного договору №7.5-60 від 31.03.2008 за умовами, наведеними в додаткових угодах № 34 від 27.07.2016, № 35 від 30.11.2016, № 36 від 31.03.2017, № 37 від 30.06.2017, № 38 від 04.09.2017, укладених між Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» - закрито відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

31.03.2008 між Закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк») та Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання») укладено Кредитний договір № 7.5-60 з додатковими угодами до нього №№ 1-38 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 22 000 000 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням (п. 1.1. Кредитного договору в редакції додаткової угоди №10), сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Судами встановлено, що банк належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором, відкривши Акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 02.04.2008, меморіальним ордером № 2 від 10.04.2008, меморіальним ордером № 3 від 11.04.2008 та меморіальним ордером № 4 від 31.03.2010.

Розділом «Терміни» Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №38 від 04.09.2017 встановлено наступні періоди користування Кредитом:

1-й період користування Кредитом до 04.12.2017;

2-й період користування Кредитом з 05.12.2017 по 29.03.2018;

3-й період користування Кредитом з 30.03.2018 по 26.03.2019;

4-й період користування Кредитом з 27.03.2019 по 01.11.2019.

Згідно з пунктом 6.1.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №38 від 04.09.2017 у випадку не продовження кредитування на другий період користування кредитом - позичальник зобов`язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом.

Як зазначає позивач, оскільки з боку боржника мало місце неналежне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, банком прийнято рішення не продовжувати кредитування на другий період користування кредитом, у зв`язку з чим строк повернення кредиту настав 04.12.2017, а позичальник зобов`язаний був повернути всю суму заборгованості за кредитом 05.12.2017. За твердженням позивача, кредит відповідачем-1 не повернуто, проценти за користування кредитом не сплачено.

Відповідно до пункту 5.4 Кредитного договору сторони домовились, що у випадку будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення пункту 6.1 цього Договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою відсотків за кредити і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно цього Договору, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Згідно з пунктом 7.2.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014 процента ставка за користування кредитом становить 12,5 % річних.

Відповідно до пункту 7.2.1.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №21 від 07.07.2014, у випадку невиконання чи неналежного виконання умов, встановлених пунктом 10.3.6.1, процента ставка за користування кредитом становить 13,5 % річних. Положення цього пункту Договору мають поновлюваний характер і можуть застосовуватись протягом всього строку дії цього Договору.

Згідно з пунктом 7.2.2 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №21 від 07.07.2014, період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 (десятого) числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 (десятого) числа (з його урахуванням).

Пунктом 7.2.4 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014 визначено, що нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 10 (десятим) числом кожного місяця.

Згідно з п. 7.2.3 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.

Відповідно до пункту 7.2.7 Кредитного договору нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця.

У пункті 9.6. Кредитного договору сторони погодили, що платежі по основній сумі кредиту та платі за кредит повинні бути здійснені з датою валютування не пізніше строку платежу, встановленого цим договором. Платежі по основній сумі кредиту та процентів за користування кредитом сплачуються позичальником у валюті кредиту. Інші платежі по платі за кредит, пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором розраховуються банком у валюті кредиту та сплачуються позичальником у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу.

Відповідно до пункту 14.5 Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно цього договору в повному обсязі.

На виконання умов Кредитного договору та норм чинного законодавства України, 05.06.2020 позивачем за первісним позовом надіслано на адресу першого відповідача за первісним позовом повідомлення № КНО-61.1.1/63 щодо виконання зобов`язань за Кредитним договором, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком. Вищезазначене повідомлення отримано першим відповідачем за первісним позовом 11.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судами встановлено, що станом на 01.11.2020 заборгованість першого відповідача за первісним позовом за Кредитним договором складає 22 000 000,00 доларів США

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника (Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання») за кредитним договором, між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» укладено Договір поруки № 10-723 від 16.03.2011 з додатковими угодами №1-38 до нього. Додатковою угодою № 38 від 30.04.2020 Договір поруки №10-723 викладено в новій редакції. Згідно з Договором поруки Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» поручилось перед банком за виконання боржником зобов`язань, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки (тут і далі в редакції Додаткової угоди № 38 від 30.04.2020) поручитель відповідає перед банком за виконання зобов`язань в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо.

Пункт 1.3 Договору поруки передбачає, що в разі порушення боржником зобов`язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право банку вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що у разі порушення зобов`язання боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов`язання у строки, визначені договором(ами), з якого(их) випливає зобов`язання), поручитель зобов`язаний в перший день порушення боржником зобов`язання (або певної його частини) виконати таке зобов`язання (або певну його частину) незалежно від факту направлення йому кредитором відповідної вимоги. При цьому кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення зобов`язання боржником. Порушення зобов`язання боржником буде достатньою для поручителя підставою виконати порушене зобов`язання (або певну його частину) без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання відповідної інформації чи документів.

Відповідно до пункту 3.3 Договору поруки, у разі порушення поручителем строків виконання зобов`язань за цим Договором, кредитор має право вимагати, а поручитель за вимогою кредитора зобов`язаний в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідного повідомлення-вимоги сплатити на користь кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням платежу за весь час прострочення.

Відповідно до пункту 6.1 Договору поруки в редакції Додаткової угоди №38 від 30.04.2020, порука за цим Договором припиняється у разі виконання зобов`язання в повному обсязі або якщо протягом п`яти років з дня настання строку (терміну) виконання зобов`язання, зазначеного в пункті 2.1 цього Договору, кредитор не пред`явить позову до поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

На виконання умов Договору поруки та норм чинного законодавства України, 05.06.2020 позивачем за первісним позовом надіслано на адресу відповідача-2 повідомлення №КНО-61.1.1/63/64/3 щодо виконання зобов`язань за договором поруки, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком.

Вищезазначене повідомлення отримано відповідачем-2 11.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.10.2021 у справі №920/1142/20 задоволено частково первісний позов Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк". Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та солідарного з ним боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором №7.5-60 від 31.03.2008 з додатковими угодами до нього №№1-38 та договором поруки №10-723 від 16.03.2011 з додатковими угодами до нього №№1-38 в наступному розмірі: 22 000 000,00 долари США - заборгованості за основною сумою кредиту, 14 890 322, 75 доларів США - процентів за користування кредитом, 14 620 593, 51 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом. Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" 735 700 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" щодо стягнення 57 513 778, 25 грн. - пені за порушення строків повернення суми кредиту, 14 620 593, 51 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом, а також 594 000, 00 доларів США - штрафу.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" відмовлено.

Господарський суд першої інстанції вказав на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем-1 свого зобов`язання, відсутність факту пропуску строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсутність підстав для визнання останньої додаткової угоди до договору поруки недійсною.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 57 513 778,25 грн. пені місцевий господарський суд дійшов висновку, що вона нарахована позивачем з порушенням спеціальної позовної давності в один рік, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві. Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість зменшення обґрунтованої частини суми пені на 50 %.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність правомірності нарахування штрафу за п. 12.4 та 12.5. Кредитного договору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2022 у справі №920/1142/20 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд переглядав рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а саме в частині позовних вимог про стягнення 10 000,00 дол. США процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 04.12.2017 по 01.11.2020 та в частинні відмови у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з огляду на умови кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, та відхилив посилання скаржника на правові висновки у справі №444/9519/12 з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Щодо зустрічного позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів визнання судом недійсними додаткових угод №34-38 до кредитного договору, а тому відхилив доводи відповідача-2 про те, що додаткова угода №38 до договору поруки була укладена на підставі недійсних додаткових угод. Також зазначив, що зі змісту додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 до договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, нею сторони фактично виклали договір поруки у новій редакції, в якому було визначено предмет договору, зобов`язання забезпечене порукою, порядок виконання зобов`язання, зміст та обсяг відповідальності поручителя та умови щодо прав поручителя при виконанні зобов`язання, а також умови щодо припинення поруки. Тобто, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поруки. Незважаючи на те, що сторони визначили його, як «додаткову угоду», це не виключає його правової природи, як дійсного та чинного правочину, внаслідок укладання якого між кредитором та поручителем виникло нове акцесорне зобов`язання.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову в частині стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом, ухвалити нове рішення, яким в позові у відповідній частині відмовити.

Касаційна скарга Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» подана на підставі пунктів 1, 3 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржником зазначено, що ним оскаржується рішення та постанова в частині стягнення 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 04.12.2017 по 01.11.2020.

В касаційній скарзі в новій редакції вказується про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема помилкове застосування статей 70, 72 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо наслідків погодження додаткових угод до кредитного договору загальними зборами акціонерів боржника, щодо застосування яких висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутні.

Також скаржник вказує на помилкове незастосування до правовідносин положень статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України, порушення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України шляхом виходу за межі позовних вимог при ухваленні рішення та стягненні з відповідача процентів річних за статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахованих поза межами строку кредитування, які не заявлялись до стягнення позивачем. Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» вважає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №14-154цс18, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц щодо застосування норм права щодо нарахування відсотків за кредитним договором після закінчення строку його дії.

Зазначає, що враховуючи те, що у відповідності до розділу «терміни» Кредитного договору сторонами було погоджено, що періодом користування кредитом є період з дати укладення додаткової угоди № 35 до Кредитного договору по 04 грудня 2017 року, відсотки за кредитом у відповідності до пункту 7.2.3 Кредитного договору могли нараховуватися лише до закінчення першого періоду користування кредитом, тобто до 04.12.2017.

Скаржник вважає, що судами також не було враховано висновки щодо застосування статті 14 Господарського процесуального кодексу України щодо диспозитивності господарського судочинства, викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17.

Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» стверджує про помилкове незастосування до правовідносин сторін по справі положень статті 551 Цивільного кодексу України шляхом відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення процентів річних, нарахованих за статтею 625 Цивільного кодексу України. Товариство вважає, що судами при винесенні оскаржуваних рішень в цій частині не було враховано висновки щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 по справі 910/4518/16, у якій Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України та можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування.

Скаржник зазначає, що додаткові угоди № 34-38 до Кредитного договору, укладені після 01.05.2016 без дотримання вимог статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства», не створюють юридичних наслідків та не змінюють правовідносини за Кредитним договором, а тому строк повернення грошових коштів за Кредитним договором визначається пунктом 6.1 Кредитного договору в редакції останньої чинної додаткової угоди № 33 від 28.04.2016, у відповідності до якого позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше « 01» липня 2016 року. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовною заявою по даній справі 12.11.2020, позивачем було пропущено строки позовної давності щодо відповідних вимог.

Також скаржник стверджує, що оскільки строк кредитування за Кредитним договором закінчився 01.07.2016, усі проценти за користування кредитом, які нараховані позивачем за період з 02.07.2016 по 01.11.2020 в сумі 12 243 305,64 дол. США. нараховані позивачем необґрунтовано та незаконно.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у цій справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення про задоволення вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсною додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 до договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, укладеного між Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» та визнання припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» за договором поруки №10-723 від 16.03.2011, укладеним між Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» у зв`язку з закінченням строку поруки.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України,

Скаржник посилається на помилкове незастосування положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки у разі непред`явлення кредитором вимог до поручителя протягом визначеного строку та неможливості поновлення строку на пред`явлення вимог до поручителя.

Товариство вважає, що судами при винесенні оскаржуваних рішень в цій частині не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо припинення договору поруки, викладених у наступних постановах Верховного Суду: у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 по справі № 367/8904/15-ц, від 18.01.2022 по справі № 2-969/11, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 408/8040/12, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 2- 1169/11, у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №1327/4103/12.

Також стверджує про помилкове застосування до правовідносин сторін по справі статті 180 Господарського кодексу України, статей 207, 638 Цивільного кодексу України та незастосування до правовідносин положення статей 653 та 654 Цивільного кодексу України та визначення додаткової угоди №38 до Договору поруки як нового акцесорного зобов`язання, а не правочину, що вносить зміни до вже існуючого договору поруки.

Скаржник повідомляє про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, висновку щодо можливості застосування норм статті 180 Господарського кодексу України, статей 207, 638 Цивільного кодексу України до правовідносин по договору поруки та можливості укладання нового договору поруки шляхом внесення змін до раніше укладеного договору поруки, строк поруки за яким сплив.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» у відзивах на касаційні скарги просить відмовити в їх задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відповідно до положень частини 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Враховуючи, що позивачем обґрунтовано неможливість надання відзивів на касаційні скарги у встановлений судом строк, з об`єктивних, незалежних від його волі причин, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк на подання відзивів за ініціативою суду до 10.07.2023.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення попередніх інстанцій переглядаються Верховним Судом в оскаржуваній скаржниками частині, а саме в частині стягнення 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 04.12.2017 по 01.11.2020 та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсною додаткової угоди №38 від 30.04.2020 до договору поруки № 10-723 від 16.03.2011 та визнання поруки припиненою.

Перевіряючи правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в частині стягнення 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 04.12.2017 по 01.11.2020, Верховний Суд зазначає наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Подібні за змістом висновки неодноразово були викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), та в постанові від 31.01.2018 у справі №202/4494/16-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Натомість після спливу визначеного договором строку права та інтереси кредитора забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Тобто регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 Цивільного кодексу України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зокрема, й після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове його погашення, є послідовною та сталою, викладена в тому числі в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 та підлягає застосуванню судами під час вирішення цього спору.

Як вбачається із встановлених судами обставин, банком прийнято рішення не продовжувати кредитування на другий період користування кредитом, у зв`язку з чим строк повернення кредиту настав 04.12.2017.

Проте банком нараховано проценти за користування кредитом за період з 13.07.2015 до 01.11.2020 в розмірі 14 890 322,75 долари США за процентними ставками, встановленими в Кредитному договорі.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи вказані вимоги вказав, що здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок процентів річних є арифметично вірним, та посилаючись на принцип jura novit curia («суд знає закони»), відхилив доводи відповідача-1 щодо відсутності в позові обґрунтування відповідних вимог з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 щодо зменшення розміру річних на 90 %, оскільки норми статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України встановлюють можливість зменшення розміру судом саме штрафних санкцій та неустойки, а не інших видів нарахувань.

Апеляційний господарський суд зазначив, що з огляду на умови кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів та послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 уточнила висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, та на який послався апеляційний господарський суд в обґрунтування своєї позиції. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Суд звертає увагу, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

При вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту). Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно з пунктом 7.2.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014 процента ставка за користування кредитом становить 12,5 % річних.

Відповідно до пункту 7.2.1.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №21 від 07.07.2014, у випадку невиконання чи неналежного виконання умов, встановлених пунктом 10.3.6.1., процента ставка за користування кредитом становить 13,5 % річних. Положення цього пункту Договору мають поновлюваний характер і можуть застосовуватись протягом всього строку дії цього Договору.

При цьому, як вбачається з умов кредитного договору, пункт 10.3.6.1 стосується обов`язку позичальника застрахувати майно, яке передано банку в забезпечення.

Тобто підвищена ставка процентів застосовується у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником обов`язку щодо страхування майна.

Згідно з пунктом 7.2.2 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 (десятого) числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення Кредиту, а початком - дата надання Кредиту та/або перший Банківський день після 10 (десятого) числа (з його урахуванням).

Згідно з пунктом 7.2.3 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 07.07.2014, проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.

Наведені вище пункти кредитного договору не свідчить про узгодження сторонами певного розміру процентів як міри відповідальності за неповернення кредиту після закінчення строку кредитування чи пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту. До того ж вказані пункти розташовані в статті договору, яка регулює правомірну поведінку сторін, а не в окремих статтях, що регулюють відповідальність позичальника.

Отже зміст договору свідчить про те, що сторонами не було узгоджено порядок нарахування та ставку процентів річних за період після настання строку погашення кредиту, як цього вимагає частина 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом за період після закінчення строку кредитування, а апеляційний господарський суд переглядаючи рішення в оскаржуваній частині помилково не виправив вказану помилку.

Верховний Суд зазначає, що позивачем в межах даної справи заявлено вимогу про стягнення з відповідачів солідарно саме процентів за користування кредитом за період з 13.07.2015 до 01.11.2020. Вимоги про стягнення з відповідачів процентів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в порядку статті 625 ЦК України не заявлялись, відповідно суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, помилково задовольнивши позов в частині стягнення процентів за користування кредитом за період після настання строку повернення кредиту.

Проте зважаючи на те, що Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» оскаржує судові рішення лише в частині стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 10 000 доларів США, а нарахована позивачем сума процентів за період після 04.12.2017 значно перевищує такий розмір, судові рішення в частині стягнення 10 000 доларів США підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Доводи Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання», що стосуються обґрунтованості стягнення інших сум, в тому числі заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом, не перевіряються Верховним Судом, оскільки скаржником оскаржується рішення та постанова лише в частині стягнення 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом.

Щодо аргументів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсною додаткової угоди №38 від 30.04.2020 до договору поруки № 10-723 від 16.03.2011 та визнання припиненою поруки Верховний Суд зазначає наступне.

Відхиляючи доводи позивача за зустрічним позовом про те, що додаткова угода № 38 до договору поруки була укладена на підставі недійсних додаткових угод № 34-38 до кредитного договору, суди вказали про відсутність доказів визнання судом недійсними додаткових угод № 34-38 до кредитного договору.

Встановивши, що Додатковою угодою № 38 від 30.04.2020 до Договору поруки № 10-723 від 16.03.2011 сторони фактично виклали договір поруки у новій редакції, а вимога про виконання солідарного зобов`язання за кредитним договором заявлена банком в межах строків, передбачених договором поруки та статтею 559 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання поруки припиненою.

У касаційній скарзі скаржник посилається на помилкове незастосування судами положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки у разі непред`явлення кредитором вимог до поручителя протягом визначеного строку та неможливості поновлення строку на пред`явлення вимог до поручителя.

Товариство вважає, що судами при винесенні оскаржуваних рішень в цій частині не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо припинення договору поруки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 по справі № 367/8904/15-ц, від 18.01.2022 по справі № 2-969/11, від 16.06.2022 по справі № 1327/4103/12, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 408/8040/12, від 22.08.2018 у справі № 2- 1169/11.

Також вказує, що судами помилкового застосовано до правовідносин сторін по справі положення статті 180 Господарського кодексу України, статей 207, 638 Цивільного кодексу України та незастосовано до правовідносин положення статей 653 та 654 Цивільного кодексу України та визначено додаткову угоду №38 до Договору поруки як нове акцесорне зобов`язання, а не правочин, що вносить зміни до вже існуючого договору поруки, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором, між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» укладено Договір поруки № 10-723 від 16.03.2011 з додатковими угодами № 1-38 до нього. Згідно договору поруки Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» поручилось перед банком за виконання боржником зобов`язань, передбачених Кредитним договором.

Скаржник стверджує, що порука припинилася через шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (04.12.2017), тобто 04.06.2018, і на момент укладення між сторонами Додаткової угоди №38 від 30.04.2020 порука вже була припиненою, посилаючись на приписи частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент укладання договору поруки.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент укладання договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, додатковою угодою № 38 від 30.04.2020 Договір поруки № 10-723 від 16.03.2011 викладено в новій редакції, в якому було визначено предмет договору, зобов`язання забезпечене порукою, порядок виконання зобов`язання, зміст та обсяг відповідальності поручителя та умови щодо прав поручителя при виконанні зобов`язання, а також умови щодо припинення поруки.

Тобто, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поруки. Незважаючи на те, що сторони визначили його, як «додаткову угоду», це не виключає його правової природи, як дійсного та чинного правочину, внаслідок укладання якого між Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» виникло нове акцесорне зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди № 38 від 30.04.2020 до договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до пункту 6.1 Договору поруки в редакції Додаткової угоди № 38 від 30.04.2020, порука за цим Договором припиняється у разі виконання зобов`язання в повному обсязі або якщо протягом п`яти років з дня настання строку (терміну) виконання зобов`язання, зазначеного в пункті 2.1 цього договору, кредитор не пред`явить позову до поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як встановлено судами, на виконання умов Договору поруки та норм чинного законодавства України, 05.06.2020 позивачем за первісним позовом надіслано на адресу другого відповідача за первісним позовом повідомлення №КНО-61.1.1/63/64/3 щодо виконання зобов`язань за договором поруки. Це повідомлення отримано поручителем 11.06.2020.

З огляду на встановлені судами обставини та те, що вимога про виконання солідарного зобов`язання за кредитним договором заявлена позивачем в межах строків, передбачених договором поруки та статтею 559 ЦК України, Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання поруки припиненою. Вказані висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 26.02.2020 у справі № 367/8904/15-ц, від 18.01.2022 у справі № 2-969/11, від 16.06.2022 у справі № 1327/4103/12 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №408/8040/12, від 22.08.2018 у справі №2- 1169/11, на які посилається скаржник.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про порушення судами попередніх інстанцій наведених норм законодавства не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Верховний Суд погоджується з висновком, що з огляду на викладене та встановлені судами обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», укладаючи Додаткову угоду № 38 від 30.04.2020 до Договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, виразило вільну та безумовну волю взяти на себе солідарне зобов`язання за виконання Кредитного договору від 31.03.2008 № 7.5-60.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що протоколом №29/04-2020 Наглядовою радою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від 29.04.2020 прийнято, зокрема, рішення про надання повноважень генеральному директору Товариства підписувати протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» з питання щодо внесення змін в укладений раніше між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Банком Договір поруки № 10-723 від 16.03.2011. А протоколом № 29/04-2020 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від 29.04.2020 прийнято рішення, зокрема, про укладення між Банком та Товариством додаткової угоди до Договору поруки №10-723 від 16.03.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» укладаючи Додаткову угоду № 38 від 30.04.2020 до Договору поруки № 10-723 від 16.03.2011, засвідчило, що ознайомлене з Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього та надав згоду на зміну зобов`язань.

Таким чином, висновки судів про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» є законними та обгрунтованими.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права в частині стягнення 10 000 дол. США процентів за користування кредитними коштами, а тому касаційна скарга Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» підлягає задоволенню, рішення та постанова в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Доводи, викладені в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права під час касаційного провадження не підтвердилися, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд касаційної інстанції ухвалює в частині нове рішення, ним здійснюється розподіл судових витрат за правилами визначеними статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Понесені відповідачем-1 судові витрати по сплаті судового збору у суді апеляційної та касаційної інстанцій покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об?єднання» задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі №920/1142/20 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та солідарного з ним боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, в задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та солідарного з ним боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" 10 000,00 доларів США процентів за користування кредитом, нарахованих після настання строку повернення кредиту, - відмовити.

У решті рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі №920/1142/20 залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, ідентифікаційний код 14282829) на користь Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) 6324,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 8433,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець