Рішення

від 27.03.2023 по справі 922/2651/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2023 Справа № 922/2651/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київські енергетичні послуги (адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31; код ЄДРПОУ 41916045) до Акціонерного товариства "Видавництво "Харків" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" (адреса: 61037, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 247; код ЄДРПОУ 05905728) про стягнення 813264,89 грн. за участю представників сторін:

позивача Марковська В. В. (довіреність № КЕП230120001 від 20.01.2023);

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київські енергетичні послуги звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Видавництво "Харків" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" 813264,89 грн, з яких:

812756,93 грн - основного боргу;

507,96 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 36934015ПВ від 25.09.2020 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.01.2023.

Ухвалами Господарського суду Харківської області від 30.01.2023 та від 15.02.2023 підготовче засідання відкладалось.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.03.2023.

Позивач надав суду заяву (вх. № 7244 від 24.03.2023) в якій повідомив суд про те, що після відкриття провадження у даній справі відповідач в добровільному порядку сплати частину основного боргу в сумі 40000 грн.

У судове засідання 27.03.2023 прибув представник позивача, який підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та просить суд задовольнити їх з урахуванням обставин, викладених в заяві (вх. № 7244 від 24.03.2023).

Відповідач у судове засідання 27.03.2023 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 28.12.2022, від 30.01.2023, від 15.02.2023 та від 27.02.2023, проте вони повернулись на адресу суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 42-45, 50-53, 86-94). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять. З урахуванням вимог ч. 6 ст. 242 ГПК України копії ухвал вважаються врученими. Таким чином, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Окрім того, судом здійснено направлення копій вказаних ухвал на вказану в позовній заяві електронну адресу відповідача.

Оскільки неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 25.09.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 36934015ПВ (далі за текстом договір; а. с. 9-13), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. п. 5.1-5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Відповідно до п. п. 5.4-5.5 договору ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. У випадках застосування до споживача погодинних (диференційованих) цін на електричну енергію суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних погодинних (диференційованих) цін.

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

За змістом п. 4.1 комерційної пропозиції «Індивідуальна А/Б фактична (строкова)» постачальника електричної енергії ТОВ Київські енергетичні послуги (далі за текстом комерційна пропозиція; а. с. 14-16) розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів тільки на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника.

У п. 5.1 комерційної пропозиції передбачено: остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, незалежно від дати отримання рахунку від постачальника.

Згідно з п. 6.3 комерційної пропозиції у разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1 комерційної пропозиції.

Матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем умов договору щодо постачання відповідачу електричної енергії в обумовлених договором обсягах.

Як свідчать матеріали справи, позивач формував та видавав рахунки на оплату фактично спожитої відповідачем електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавались оператором системи розподілу (виконує функції адміністратора комерційного обліку) АТ «Харківобленерго», у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, п. п. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ) та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, що також підтверджується листом АТ «Харківобленерго» № 56К-01/04-2941 від 27.09.2022 (а. с. 19-20).

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії позивачем сформовано та видано рахунки за розрахункові періоди січень 2022 травень 2022:

від 01.02.2022 № 36934015/1/1 на суму - 774 483,76 грн;

від 01.03.2022 № 36934015/2/1 на суму - 464 885,44 грн;

від 01.04.2022 № 36934015/3/1 на суму - 146 885,44 грн;

від 01.05.2022 № 36934015/4/1 на суму - 78 330,79 грн;

від 01.06.2022 № 36934015/5/1 на суму - 74 665,26 грн (а. с. 16-18).

За розрахунковий період «січень 2022 р.» Відповідачем протягом 2022 року загалом сплачено з чітким призначенням платежів 688017,97 грн., зокрема наступними оплатами:

від 28.01.22 на суму 50 000,00 грн.;

від 31.01.22 на суму 100 000,00 грн.;

від 08.02.22 на суму 50 000,00 грн.;

від 15.02.22 на суму 100 000,00 грн.;

від 17.02.22 на суму 100 000,00 грн.;

від 18.02.22 на суму 68 017,97 грн.;

від 18.02.22 на суму 150 000,00 грн.;

від 23.02.22 на суму 50 000,00 грн.;

від 02.05.22 на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 4.24 ПРРЕЕ у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період «січень 2022» зараховано надлишок з оплат за «листопад 2022» у сумі 6465,79 грн (іншою частиною надлишку з оплат за «листопад 2022» погашено залишок заборгованості за розрахунковий період «жовтень 2021 », який не увійшов до позовного періоду) та платіж без зазначення чіткого призначення від 15.06.2022 на суму 32000,00 грн. В рахунок погашення нарахувань за «лютий 2022» «травень 2022» відповідач не здійснив жодної оплати.

Таким чином, за період 01.01.2022 - 31.05.2022 Відповідачу нараховано 1539240,69 грн., а станом на момент звернення позивача до суду сплачено 726483,76 грн., що відображено в Довідці про надходження коштів.

Станом на момент звернення позивача до суду борг відповідача за поставлену електричну енергію становив 812756,93 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення про сплату заборгованості № 25/4/7/10/19839 від 25.07.2022 та вимогу про сплату заборгованості за електричну енергію № 25/4/7/20/35812 від 02.12.2022 (а. с. 20-22).

Однак, зазначені у претензії вимоги залишились відповідачем без відповіді та без повного задоволення викладених в ній вимог.

Обставини щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 812756,93 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України також нарахував до стягнення з відповідача 507,96 грн 3% річних.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, після постановлення судом ухвали від 27.02.2023, відповідач частково сплатив існуючу заборгованість на загальну суму 40000,00 грн. , що підтверджується наданими позивачем заявою та довідкою про надходження коштів.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В даному випадку матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем на користь відповідача електричної енергії та неповного виконання відповідачем своїх зобов`язань з її оплати.

Як вже зазначалося, станом на момент звернення позивача до суду борг відповідача за поставлену електричну енергію становив 812756,93 грн.

Однак, після звернення позивача до суду з позовом у даній відповідач частково сплатив існуючий борг в сумі 40000,00 грн що підтверджується довідкою з особового рахунку позивача, а також представником останнього у судовому засіданні 27.03.2023.

За таких обставин провадження у справі щодо розгляду позовних вимог у даній частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Разом з тим, оскільки відповідач не надав суду доказів сплати решти боргу в сумі 772756,93 грн., суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення вказаного боргу з відповідача на користь позивача.

Щодо позову в частині стягнення 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, сплачуючи заборгованість за січень 2022, відповідач прострочив виконання грошових зобов`язань, оскільки, не виконав їх в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору.

Зазначене надає право позивачу на нарахування, зокрема, 3% річних за весь час прострочення.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок 3% річних суд констатує його відповідність вимогам чинного законодавства та арифметичну вірність.

Зазначене дає підстави для задоволення позовних вимог у наведеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 507,96 грн. 3% річних

З урахуванням викладеного, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 11598,89 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Видавництво "Харків" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" (адреса: 61037, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 247; код ЄДРПОУ 05905728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київські енергетичні послуги (адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31; код ЄДРПОУ 41916045):

772756,93 грн. основного боргу з зарахуванням на рахунок IBAN НОМЕР_1 ;

507,96 грн. - 3% річних та 11598,89 грн. - судового збору з зарахуванням на рахунок IBAN НОМЕР_2 .

В частині позову про стягнення 40000,00 грн основного боргу провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "31" березня 2023 р.

СуддяО.І. Байбак