Рішення

від 31.03.2023 по справі 320/13532/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року справа №320/13532/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» (далі - позивач, ТОВ «ВЗП «Нафтогаз-Нафтопродукт») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.08.2020 №0144625005 та скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки відповідачем порушено процедуру проведення перевірки своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також, позивач зазначив, що відповідач взяв за основу оскаржуваного рішення періоди нарахування, які включаються один в один, тобто, на думку позивача, штрафні санкції до нього застосовані відповідачем подвійно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЗП "Нафтогаз-Нафтопродукт" строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.08.2020 №0144625005. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Витребувано докази у справі від сторін.

26.02.2021 до суду надійшли витребувані від позивача докази у справі.

25.03.2021 відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

07.04.2021 відповідачем до суду подані додаткові докази.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що передумовою нарахування штрафу та пені є надсилання вимог про сплату недоїмки, проте всі вимоги про сплату недоїмки відповідача, які передували оскаржуваному рішенню, були оскаржені позивачем в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарг позивача всі вимоги були скасовані та відкликані з моменту їх прийняття. Позивач наголосив на тому, що не має боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 клопотання представника відповідача про заміну відповідача на правонаступника задоволено. Замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а). Витребувано докази у справі від відповідача: детальний розрахунок штрафних санкцій та пені згідно рішення від 28.08.2020 №0144625005 з описом всіх операцій, зазначених у розрахунку штрафних санкцій та пені до цього рішення.

28.04.2021 відповідачем до суду подані докази на вимогу ухвали суду від 15.04.2021.

10.06.2021 позивачем подано додаткову відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначає, що розрахунок штрафної санкції сформовано відповідачем в порушення приписів частини першої статті 42 Податкового кодексу України, зокрема без ідентифікації належності документа до оскаржуваного рішення. Також позивач вказує, що штрафні санкції, якими апелює відповідач, не можуть бути належним доказом встановленого правопорушення, оскільки розрахунок штрафних санкцій не містить обов`язкових реквізитів до документа та приналежність саме до конкретного рішення. Позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесено без встановленого відповідачем порушення позивачем передбачених законодавством строків сплати єдиного внеску, що не є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені з єдиного внеску.

01.07.2021 позивачем подано додаткову відповідь на відзив, в якій підтримано вже викладені пояснення позивачем у попередніх відповідях на відзиви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 витребувано докази у справі від відповідача: письмові пояснення щодо початкової дати нарахування штрафних санкцій, яка вказана в оскаржуваному рішенні від 28.08.2020 №0144625005, а саме - 21.12.2017, яка не співпадає з початковою датою нарахування штрафних санкцій згідно розрахунку до оскаржуваного рішення від 28.08.2020 №0144625005, а саме - 21.07.2017, пояснити розбіжності у цих датах; документальні докази щодо дати та часу формування рішення про застосування штрафних санкцій від 28.08.2020 №0144625005 та розрахунку штрафних санкцій до нього, які за відомостями розшифрування QR-коду, зазначеного на бланку вказаного рішення та на бланку розрахунку штрафних санкцій до нього свідчать, що рішення від 28.08.2020 №0144625005 сформоване відповідачем 28.08.2020 о 10:01:24, а розрахунок штрафних санкцій до нього сформований 28.08.2020 о 10:18:03, тобто рішення сформовано раніше, ніж розрахунок до нього; докази існування недоїмки, у зв`язку з якою були нараховані штрафні санкції згідно оскаржуваного рішення від 28.08.2020 №0144625005, а також копії вимог про сплату боргу, які свідчать про наявність недоїмки, у зв`язку з якою були нараховані штрафні санкції згідно оскаржуваного рішення.

27.07.2021 та 28.07.2021 відповідачем до суду подані докази на вимогу ухвали суду від 13.07.2021.

12.08.2021 позивачем подано пояснення, в яких підтримано вже викладені пояснення позивачем у поданих відповідях на відзиві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи №320/13532/20 по суті.

22.09.2021 до суду від відповідача надійшли докази.

28.09.2021 до суду від позивача надійшли пояснення з приводу недоїмки за період з червня 2017 року по червень 2018 року, в яких зазначено, що недоїмка за вказаний період є неузгодженою, оскільки в Київському окружному адміністративному суді перебуває справа №320/3557/20, в якій оскаржується вимога про сплату недоїмки від 05.11.2019 №Ю-3693-10.

19.10.2021 позивачем надані письмові пояснення з приводу черговості винесення рішення та розрахунку до нього.

26.11.2021 відповідачем до суду надані додаткові докази, а саме: копію листа відділу по роботі з податковим боргом від 09.11.2021 №7539/10-36-13-04, докази направлення вимог.

25.01.2022 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідачем подано доказ - службовий лист від 10.09.2021 за № 18755/10-36-24-06, який доводить, що ПФУ не передав у грудні 2013 року недоїмку у розмірі 81264,27 грн., а в ІТС вона обліковується та якщо, на думку позивача, привести у відповідність ІТС, то це буде зовсім інший облік, що сплачені суми єдиного соціального внеску змінять свій статус з оплачених на переплату. Також зазначено, що відповідачем подано доказ - службовий лист від 09.11.2021 за № 7539/10-36-13-04, який, на думку позивача, доводить, що дійсно існують дві тотожні вимоги, тобто з двома тотожними періодами. Позивач у вказаних поясненнях звернув увагу на те, що вимога від 05.11.2019 включає рішення від 19.12.2018, яке скасоване рішенням ДФС України 20.02.2019 за №8312/6/99-99-11-05-02-25, тобто після 8 місяців, як відкликано та втратило силу, а ІТС не приведено у відповідність. Як зазначено позивачем, розрахунок штрафної санкції не містить номеру документа, що доводить, що даний документ не може бути належним доказом встановленого правопорушення.

09.02.2022 відповідачем надано до суду письмові пояснення щодо виникнення першочергового боргу. Також відповідачем зазначено, що у грудня 2013 року на центральному рівні та в автоматичному режимі органам ПФУ передано недоїмку по ЄСВ позивача у сумі 81 264,27 грн., що підтверджується ІКП сальдо на початок року у сумі 81 264,27 грн.

У судовому засіданні 21.07.2022 суд відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗП «Нафтогаз-Нафтопродукт» (ідентифікаційний код 37036163; місцезнаходження: 09600, смт. Рокитне, вул. Залізнодорожна, 36) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

Основним видом діяльності позивача є 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами».

З матеріалів справи вбачається, що рішенням ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.05.2020 №0097105005 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовано до позивача штраф за період з 21.12.2019 по 03.01.2020 у розмірі 8471,03 грн. та нараховано пеню у розмірі 31277,68 грн. (0,1 % суми недоїмки) (т.3, а.с.28).

За результатами розгляду скарги позивача на вказане рішення ГУ ДПС у Київській області Державна податкова служба України рішенням від 14.08.2020 № 25583/6/99-00-06-03-01-06 вирішила рішення ГУ ДПС у Київській області від 22.05.2020 №0097105005 скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скаргу ТОВ «ВЗП «Нафтогаз-Нафтопродукт» від 27.07.2020 №01-2707/20 задовольнити частково, зобов`язати ГУ ДПС у Київській області винести та направити нове рішення з урахуванням викладеного (т.1, а.с.65-67).

У вказаному рішенні ДПС України, зокрема, встановлено, що скаржником (ТОВ «ВЗП «Нафтогаз-Нафтопродукт») належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок за червень-вересень 2017 року, січень-червень 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Київській області винесло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.05.2020 №0097105005. Однак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки винесено з порушенням п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.05.2015 №508/26953, а саме не правильно зазначено період застосування штрафної санкції. Крім того рішення направлено з порушенням вимог ч. 14 ст. 25 Закону № 2464.

На підставі рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 14.08.2020 № 25583/6/99-00-06-03-01-06 ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2020 №0144625005 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яким застосовано до позивача штраф за період з 21.12.2017 по 03.01.2020 у розмірі 8471,03 грн. та нараховано пеню у розмірі 31277,68 грн. (0,1 % суми недоїмки) (т.1, а.с.8).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України про розгляд скарги від 06.11.2020 №31950/6/6-99-00-06-03-01-06 вирішено, що скарга позивача від 16.10.2020 №01-1610/20 не підлягає розгляду Державною податковою службою України, оскільки питання, порушене в скарзі, вже вирішено по суті, у розумінні п. 7 розділу І Порядку розгляду скарг контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 (т.1, а.с.25).

Вважаючи рішення ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2020 №0144625005 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).

За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Частина восьма статті 9 №2464-VI встановлює, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено статтею 25 Закону №2464-VI.

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 вказаної норми).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1, підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4, 6 та 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

Пункт 4 розділу VII Інструкції передбачає, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформлює актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Отже, як слідує з вказаної норми розрахунок фінансової санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Суд вважає посилання позивача у позовній заяві на абзац 3 підпункту 1 пункт 2 розділу VII Інструкції, в якому зазначено, що підставою для прийняття цього рішення є акт про зазначене порушення, що складається в довільній формі, помилковим, оскільки вказана норма стосується рішення про застосування штрафних санкцій за ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Також, суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам Додатку 12 до Інструкції, оскільки містить всі необхідні реквізити, передбачені вказаним додатком.

Суд звертає увагу, що у постановах Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №813/753/18 та від 05.05.2020 у справі №813/933/17 висловлено позицію, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску.

З розрахунку штрафної санкції оскаржуваного рішення (т.1, а.с.99) вбачається:

дата операції: 21.12.2019-21.02.2018, документ: 18.02.2018 9024328577, період пені: 21.02.2018-21.12.2019, сума пені: 1943,39 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.03.2018, документ: 19.03.2018 9047570765, період пені: 21.03.2018-21.12.2019, сума пені: 1917,89 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.04.2018, документ: 20.04.2018 9073038551, період пені: 21.04.2018-21.12.2019, сума пені: 1820,77 грн.;

дата операції: 03.01.2020-21.06.2018, документ: 19.06.2018 9123268913, період пені: 21.06.2018-03.01.2020, сума пені: 1657,01 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.06.2018, документ: 19.06.2018 9123268913, період пені: 21.06.2018-21.12.2019, сума пені: 39,36 грн.;

дата операції: 06.12.2019-21.07.2017, документ: 11.07.2017 9131376918, період пені: 21.07.2017-06.12.2019, сума пені: 7446,15 грн.;

дата операції: 03.01.2020-21.07.2018, документ: 19.07.2018 9149730655, період пені: 21.07.2018-03.01.2020, сума пені: 1599,67 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.09.2017, документ: 19.09.2017 9191114997, період пені: 21.09.2017-21.12.2019, сума пені: 4018,22 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.10.2017, документ: 19.10.2017 9217539796, період пені: 21.10.2017-21.12.2019, сума пені: 2010,16 грн.;

дата операції: 06.12.2019-22.08.2017, документ: 08.08.2017 9155781030, період пені: 22.08.2017-06.12.2019, сума пені: 6609,35 грн.;

дата операції: 21.12.2019-22.08.2017, документ: 08.08.2017 9155781030, період пені: 22.08.2017-21.12.2019, сума пені: 500,73 грн.;

дата операції: 21.12.2019-23.05.2018, документ: 22.05.2018 9098493205, період пені: 23.05.2018-21.12.2019, сума пені: 1714,98 грн.;

дата операції: 06.12.2019-21.07.2017, документ: 11.07.2017 9131376918, кількість днів: 869, сума штрафної санкції: 1713,73 грн.;

дата операції: 21.12.2019-22.08.2017, документ: 08.08.2017 9155781030, кількість днів: 852, сума штрафної санкції: 117,54 грн.;

дата операції: 06.12.2019-22.08.2017, документ: 08.08.2017 9155781030, кількість днів: 837, сума штрафної санкції: 1579,29 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.09.2017, документ: 19.09.2017 9191114997, кількість днів: 822, сума штрафної санкції: 977,67 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.10.2017, документ: 19.10.2017 9217539796, кількість днів: 792, сума штрафної санкції: 507,62 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.02.2018, документ: 18.02.2018 9024328577, кількість днів: 669, сума штрафної санкції: 508,98 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.03.2018, документ: 19.03.2018 9047570765, кількість днів: 641, сума штрафної санкції: 598,41 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.04.2018, документ: 20.04.2018 9073038551, кількість днів: 610, сума штрафної санкції: 596,97 грн.;

дата операції: 21.12.2019-23.05.2018, документ: 22.05.2018 9098493205, кількість днів: 578, сума штрафної санкції: 593,42 грн.;

дата операції: 03.01.2020-21.06.2018, документ: 19.06.2018 9123268913, кількість днів: 562, сума штрафної санкції: 589,68 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.06.2018, документ: 19.06.2018 №9123268913, кількість днів: 549, сума штрафної санкції: 14,34 грн.;

дата операції: 03.01.2020-21.07.2018, документ: 19.07.2018 №9149730655, кількість днів: 532, сума штрафної санкції: 601,38 грн.

З розрахунку штрафної санкції вбачається, що штрафну санкцію нараховано за несвоєчасну сплату єдиного внеску за червень-вересень 2017 року та січень-червень 2018 року у розмірі 8471,03 грн. та нараховано пеню у розмірі 31277,68 грн. (0,1 % суми недоїмки).

Відповідач стверджує, що у грудні 2013 році на центральному рівні та в автоматичному режимі органами ПФУ передано недоїмку по ЄСВ у сумі 81264,27 грн.

Вказане підтверджується інтегрованою карткою платника (далі ІКП), наявною в матеріалах справи.

Крім того, з ІКП вбачається, що сума недоїмки позивача станом на 31.12.2013 становила 81264,27 грн., на 31.12.2014 - 96991,10 грн., на 31.12.2015 - 28651,24 грн., на 31.12.2016 - 42821,11 грн., на 31.12.2017 99325,19 грн., на 31.12.2018 92018,91 грн., 31.12.2019 131449,39 грн.

Позивачем надано суду платіжні доручення, які підтверджують сплату єдиного внеску, а саме:

від 16.02.2018 №381 на суму 2904,92 грн., сплата за січень 2018 року;

від 22.03.2018 №391 на суму 2992,03 грн. сплата за лютий 2018 року;

від 01.06.2018 №414 на суму 2967,10 грн., сплата за квітень 2018 року;

від 20.08.2018 №465 на суму 3006,86 грн., сплата за червень 2018 року;

від 06.11.2019 №121 на суму 7512,00 грн., сплата за 2 частини жовтня 2019 року в сумі 6012,00 грн. та за березень 2018 в сумі 1500,00 грн.;

від 19.11.2019 №151 на суму 15287,36 грн., сплата за 1 част. 11/19р.; згідно вимоги №Ю-3693-10/ЗУ від 24.04.2018 р.;

від 06.12.2019 №184 на суму 16465,11 грн. сплата за листопад 2019 року та ЄСВ що виник станом на 01.01.2019;

від 03.01.2020 №3 на суму 9781,28 грн., сплата за 2 пол. грудня 2019 року в сумі 7380,97 грн. та ЄСВ за 08.2017 року в сумі 2400,0034 грн.;

від 15.01.2020 №19 на суму 22770,43 грн., сплата за 1 пол. січня 2020 року в сумі 14286,25 грн.; ЄСВ за 07.2017 року в сумі 8484,18 грн.;

від 05.02.2020 №46 на суму 23272,26 грн., сплата за 2 пол. січня 2020 року в сумі 12223,75 грн.; ЄСВ за 06.2017 року в сумі 11048,51 грн.

З вказаних квитанції вбачається, що позивач несвоєчасно сплачував єдиний соціальний внесок.

Частиною шостої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Оскільки за позивачем обліковувалась недоїмка, штрафні санкції та пеня на час перерахування позивачем сум поточних платежів, податковий орган відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464-VI погашав суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, що мало наслідком порушення строків сплати єдиного внеску.

Суд зазначає, що правовим наслідком несвоєчасної сплати сум єдиного внеску для платника податків є застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою нарахованої суми єдиного соціального внеску, контролюючим органом прийнято рішення від 22.05.2020 №0097105005, відповідно до якого застосовано до позивача штраф за період з 21.12.2019 по 03.01.2020 у розмірі 8471,03 грн. та нараховано пеню у розмірі 31277,68 грн. (т.3, а.с.28)

Водночас, вказане рішення скасовано рішенням ДПС України від 14.08.2020 № 25583/6/99-00-06-03-01-06 (т.1, а.с.65-67), в якому вказано, що ГУ ДПС у Київській області у рішенні від 22.05.2020 №0097105005 не вірно зазначено період застосування штрафної санкції, що й зумовило скасування такого рішення.

ДПС України у своєму рішенні вказала, що єдиний внесок за червень-вересень 2017 року, січень-червень 2018 року позивачем сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки винесено з порушенням п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції, а саме не правильно зазначено період застосування штрафної санкції та зобов`язала ГУ ДПС у Київській області прийняти нове рішення з врахуванням вказаного.

Проте, ГУ ДПС у Київській області, приймаючи нове рішення на підставі рішення ДПС України від 14.08.2020 № 25583/6/99-00-06-03-01-06, вказало період, за який застосовується штрафна санкція до позивача з 21.12.2017, а не з 21.07.2017.

Разом з тим, судом встановлено, що штрафна санкція, яка зазначена в оскаржуваному рішенні, розрахована з 21.07.2017, що вбачається з розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного рішення.

Отже, як вже зазначалось судом вище, штраф розраховуються від суми погашеної недоїмки.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Суд зазначає, що сума пені розраховується за формулою, визначеною пунктом 5 розділу VII Інструкції.

Таким чином, сума штрафу залежить від суми сплаченої недоїмки, а сума пені залежить від суми сплаченої недоїмки та кількості прострочених днів.

Суд вважає, що у даному випадку обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для правильного визначення розміру нарахованих штрафних санкцій та пені.

Ухвалою суду від 13.07.2021 було витребувано від відповідача письмові пояснення щодо початкової дати нарахування штрафних санкцій, яка вказана в оскаржуваному рішенні від 28.08.2020 №0144625005, а саме - 21.12.2017, яка не співпадає з початковою датою нарахування штрафних санкцій згідно розрахунку до оскаржуваного рішення від 28.08.2020 №0144625005, а саме - 21.07.2017, пояснити розбіжності у цих датах.

Проте, належних пояснень щодо витребуваних доказів відповідачем до суду не надано.

За висновком Верховного Суду України у постанові від 05.12.2006 у справі № 21-527во06 наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Вказаний правовий висновок підтримано Верховним Судом, зокрема у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 200/12442/18-а.

Отже, судом встановлено, що відповідачем розраховано штрафну санкцію та пеню згідно з оскаржуваним рішенням за період з 21.07.2017 по 03.01.2020, в той час як в розрахунку штрафної санкції до самого рішення зазначено період з 21.12.2017 по 03.01.2020.

Тобто сума штрафних санкцій згідно оскаржуваного рішення виходить за межі періоду, за який вони застосовані.

Враховуючи вимоги підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції, суд дійшов висновку, що сума штрафу за незазначений період в рішенні про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не може застосовуватись до позивача.

Водночас суд позбавлений можливості самостійно розрахувати та виокремити штрафні санкції (штраф, пеня), виходячи з періоду, зазначеного в оскаржуваному рішенні та розрахунку до нього, які в даному випадку не співпадають.

Разом із тим, враховуючи практику Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 826/15139/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, суд звертає увагу на те, що фактично спірне рішення податкового органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного обов`язку зі сплати єдиного внеску, а через здійснений таким органом неправильний розрахунок.

Оскільки в даному випадку частину оскаржуваного рішення, яку суд вважає неправомірною, виокремити неможливо, рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.08.2020 №0144625005 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Щодо тверджень позивача, що відповідач взяв за основу оскаржуваного рішення періоди нарахування, які включаються один в один у рішеннях ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2020 №0144625005, від 11.11.2019 №0205435005, від 02.12.20149 №0221995005 та від 13.05.2020 №0089045005, суд зазначає таке.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено «Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №422).

Так, главою 7 розділу ІІІ та главою 1 розділу ІV Порядку №422 встановлено процедуру відображення в інтегрованій картці платника пені та перенесення первинних показників Звітних документів.

Частина восьма статті 9 №2464-VI встановлює, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Тобто, сума єдиного внеску нарахована за календарний місяць, своєчасно не сплачена до 20 числа наступного місяця, перетворюється у недоїмку та відображається в інтегрованій картці платника.

В той же час, штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовується в момент погашення недоїмки на всю суму погашеної недоїмки.

Так, у розумінні підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції настання факту несвоєчасної сплати єдиного внеску виникає датою сплати недоїмки.

З матеріалів справи вбачається, що до позивача:

рішенням ГУ ДПС у Київській області від 28.08.2020 №0144625005 застосовано штраф за період з 21.12.2017 по 03.01.2020;

рішенням ГУ ДПС у Київській області від 11.11.2019 №0205435005 застосовано штраф за період з 21.02.2017 по 06.11.2019;

рішенням ГУ ДПС у Київській області від 02.12.2019 №0221995005 застосовано штраф за період з 23.05.2017 по 19.11.2019;

рішенням ГУ ДПС у Київській області від 13.05.2020 №0089045005 застосовано штраф, зокрема, за період з 01.01.2015 по 20.07.2018.

З розрахунку до оскаржуваного у даній справі рішення від 28.08.2020 №0144625005 (т.1, а.с.99) вбачається, що початок виникнення недоїмки:

дата операції - 21.07.2017, документ 11.07.2017 №9131376918;

дата операції - 22.08.2017, документ 08.08.2017 №9155781030;

дата операції - 22.08.2017, документ 08.08.2017 №9155781030;

дата операції - 21.09.2017, документ 19.09.2017 №9191114997;

дата операції - 21.10.2017, документ 19.10.2017 №9217539796;

дата операції - 21.02.2018, документ 18.02.2018 №9024328577;

дата операції - 21.03.2018, документ 19.03.2018 №9047570765;

дата операції - 21.04.2018, документ 20.04.2018 №9073038551;

дата операції - 23.05.2018, документ 22.05.2018 №9098493205;

дата операції - 21.06.2018, документ 19.06.2018 №9123268913;

дата операції - 21.06.2018, документ 19.06.2018 №9123268913;

дата операції - 21.07.2018, документ 19.07.2018 №9149730655.

З розрахунку до рішення від 11.11.2019 №0205435005 (т.1, а.с.101) вбачається, що початок виникнення недоїмки:

дата операції - 21.02.2017, документ 13.07.2017 №9017460553;

дата операції - 22.03.2017, документ 15.03.2017 №9041919741;

дата операції - 21.03.2017, документ 15.03.2017 №9041919741;

дата операції - 21.04.2017, документ 18.04.2017 №9067960184;

дата операції - 21.04.2017, документ 18.04.2017 №9067960184;

дата операції - 21.05.2018, документ 20.05.2017 №9093945269.

З розрахунку до рішення від 02.12.2019 №0221995005 (т.1, а.с.103) вбачається, що початок виникнення недоїмки:

дата операції 23.05.2017, документ 20.05.2017 №9093945269;

дата операції - 21.06.2017, документ 14.06.2017 №9113348553;

дата операції - 21.07.2017, документ 11.07.2017 №9131376918.

З розрахунку до рішення від 13.05.2020 №0089045005 (т.1, а.с.104-107) вбачається, що початок виникнення недоїмки: 2012-2016 роки та дата операції - 21.02.2017, документ 13.07.2017 №9017460553.

Позивач у позовній заяві зазначає, що період - це основа для нарахування штрафів та пені, проте суд вважає, що це помилкове твердження в частині штрафу, оскільки основа для нарахування штрафу є факт несвоєчасної сплати єдиного внеску. Такий штраф розраховується з суми погашеної або частково погашеної недоїмки на дату такого погашення.

Разом з тим, суд зазначає, що ставка штрафу (20%) не залежить від кількості днів прострочення сплати єдиного внеску.

Отже з вказаного вбачається, що твердження позивача про те, що відповідач за основу оскаржуваного рішення взяв періоди нарахування, які були включені в інші рішення, є помилковими та спростовуються матеріалами справи, оскільки з вказаних розрахунків вбачається, що за кожним окремим документом, на підставі якого нараховано єдиний внесок, зазначена дата виникнення недоїмки та дата її погашення/часткового погашення.

Враховуючи, що позивачем була проведена несвоєчасна сплата єдиного внеску, що призвело до утворення недоїмки, та подальші сплати позивачем ЄСВ перераховувались в рахунок погашення недоїмки та пені і вказана недоїмка та пеня погашались не повністю, податковий орган розраховує штрафні санкції (штраф, пеня) виходячи з кількості прострочених днів та суми погашеної недоїмки, тому періоди нарахування штрафу та пені в різних рішеннях можуть повторюватись.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що рішення ГУ ДПС у Київській області були від 11.11.2019 №0205435005, від 02.12.2019 №0221995005 та від 13.05.2020 №0089045005 оскаржені позивачем у судовому порядку.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №320/10482/20 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗП «Нафтогаз-Нафтопродукт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.05.2020 № 0089045005 відмовлено. Рішення набрало законної сили 17.06.2022.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №320/3998/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗП «Нафтогаз-Нафтопродукт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень від 11.11.2019 № 0205435005, від 02.12.2019 № 0221995005 відмовлено. Рішення набрало законної сили 28.09.2021.

Щодо твердження позивача про те, що усі вимоги про сплату недоїмки скасовані податковим органом вищого рівня та відкликані, тому у відповідача не виникає права обчислювати пеню та штрафи, оскільки ці суми не підлягають під визначення терміну недоїмка, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом вище, пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Отже, сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у встановлені строки, є недоїмкою.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску містить у собі вже нараховану та наявну суму недоїмки з єдиного внеску, сама по собі вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску не є документом, на підставі якого нараховується сума недоїмки з ЄСВ. Оскарження чи відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) не свідчить про відсутність боргу з єдиного внеску.

В той час, як оскаржуване рішення є санкцію до платника за несвоєчасну сплату єдиного внеску, яка розрахована з суми погашеної недоїмки та ця санкція розраховується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Також суд наголошує на тому, що положення Закону №2464-VІ не зобов`язують орган доходів і зборів надсилати платнику податків будь-яких доказів на підтвердження погодження прийняття відповідного рішення з органом Пенсійного фонду, з огляду на що доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного рішення не підтверджуються.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України", відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір на суму 2102,00 грн. згідно платіжного доручення від 11.12.2020 №179 (т.1, а.с.15).

Враховуючи задоволення позовних вимог судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача у справі у сумі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2020 №0144625005.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03051, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» (ідентифікаційний код 37036163; місцезнаходження: 09600, смт. Рокитне, вул. Залізнодорожна, 36) судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 31.03.2023.

Суддя Кушнова А.О.