Постанова

від 25.03.2024 по справі 320/13532/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13532/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.08.2020 №0144625005.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2020 №0144625005.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права. На переконання Головного управління ДПС у Київській області, у нього були всі правові підстави для прийняття щодо позивача спірного рішення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-збутове підприємство «Нафтогаз-Нафтопродукт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗП «Нафтогаз-Нафтопродукт» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

Основним видом діяльності позивача є 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами».

Рішенням ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.05.2020 №0097105005 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовано до позивача штраф за період з 21.12.2019 по 03.01.2020 у розмірі 8471,03 грн. та нараховано пеню у розмірі 31277,68 грн. (0,1 % суми недоїмки) (т.3, а.с.28).

За результатами розгляду скарги позивача на вказане рішення ГУ ДПС у Київській області Державна податкова служба України рішенням від 14.08.2020 № 25583/6/99-00-06-03-01-06 вирішила рішення ГУ ДПС у Київській області від 22.05.2020 №0097105005 скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скаргу ТОВ «ВЗП «Нафтогаз-Нафтопродукт» від 27.07.2020 №01-2707/20 - задовольнити частково, зобов`язати ГУ ДПС у Київській області винести та направити нове рішення з урахуванням викладеного (т.1, а.с.65-67).

У вказаному рішенні ДПС України, зокрема, встановлено, що скаржником (ТОВ «ВЗП «Нафтогаз-Нафтопродукт») належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме: єдиний внесок за червень-вересень 2017 року, січень-червень 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Київській області винесло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.05.2020 №0097105005. Однак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки винесено з порушенням п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.05.2015 №508/26953, а саме: не правильно зазначено період застосування штрафної санкції. Крім того, рішення направлено з порушенням вимог ч. 14 ст. 25 Закону № 2464.

На підставі рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 14.08.2020 № 25583/6/99-00-06-03-01-06 ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2020 №0144625005 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яким застосовано до позивача штраф за період з 21.12.2017 по 03.01.2020 у розмірі 8471,03 грн. та нараховано пеню у розмірі 31277,68 грн. (0,1 % суми недоїмки) (т.1, а.с.8).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України про розгляд скарги від 06.11.2020 №31950/6/6-99-00-06-03-01-06 вирішено, що скарга позивача від 16.10.2020 №01-1610/20 не підлягає розгляду Державною податковою службою України, оскільки питання, порушене в скарзі, вже вирішено по суті, у розумінні п. 7 розділу І Порядку розгляду скарг контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 (т.1, а.с.25).

Вважаючи рішення ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2020 №0144625005 протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Частина восьма статті 9 №2464-VI встановлює, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено статтею 25 Закону №2464-VI.

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 вказаної норми).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1, підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4, 6 та 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

Пункт 4 розділу VII Інструкції передбачає, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформлює актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Отже, як слідує з вказаної норми розрахунок фінансової санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Верховний Суд у постанові від 12.07.2019 у справі №813/753/18 та від 05.05.2020 у справі №813/933/17 зазначив, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску.

З розрахунку штрафної санкції оскаржуваного рішення вбачається таке:

дата операції: 21.12.2019-21.02.2018, документ: 18.02.2018 9024328577, період пені: 21.02.2018-21.12.2019, сума пені: 1943,39 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.03.2018, документ: 19.03.2018 9047570765, період пені: 21.03.2018-21.12.2019, сума пені: 1917,89 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.04.2018, документ: 20.04.2018 9073038551, період пені: 21.04.2018-21.12.2019, сума пені: 1820,77 грн.;

дата операції: 03.01.2020-21.06.2018, документ: 19.06.2018 9123268913, період пені: 21.06.2018-03.01.2020, сума пені: 1657,01 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.06.2018, документ: 19.06.2018 9123268913, період пені: 21.06.2018-21.12.2019, сума пені: 39,36 грн.;

дата операції: 06.12.2019-21.07.2017, документ: 11.07.2017 9131376918, період пені: 21.07.2017-06.12.2019, сума пені: 7446,15 грн.;

дата операції: 03.01.2020-21.07.2018, документ: 19.07.2018 9149730655, період пені: 21.07.2018-03.01.2020, сума пені: 1599,67 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.09.2017, документ: 19.09.2017 9191114997, період пені: 21.09.2017-21.12.2019, сума пені: 4018,22 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.10.2017, документ: 19.10.2017 9217539796, період пені: 21.10.2017-21.12.2019, сума пені: 2010,16 грн.;

дата операції: 06.12.2019-22.08.2017, документ: 08.08.2017 9155781030, період пені: 22.08.2017-06.12.2019, сума пені: 6609,35 грн.;

дата операції: 21.12.2019-22.08.2017, документ: 08.08.2017 9155781030, період пені: 22.08.2017-21.12.2019, сума пені: 500,73 грн.;

дата операції: 21.12.2019-23.05.2018, документ: 22.05.2018 9098493205, період пені: 23.05.2018-21.12.2019, сума пені: 1714,98 грн.;

дата операції: 06.12.2019-21.07.2017, документ: 11.07.2017 9131376918, кількість днів: 869, сума штрафної санкції: 1713,73 грн.;

дата операції: 21.12.2019-22.08.2017, документ: 08.08.2017 9155781030, кількість днів: 852, сума штрафної санкції: 117,54 грн.;

дата операції: 06.12.2019-22.08.2017, документ: 08.08.2017 9155781030, кількість днів: 837, сума штрафної санкції: 1579,29 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.09.2017, документ: 19.09.2017 9191114997, кількість днів: 822, сума штрафної санкції: 977,67 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.10.2017, документ: 19.10.2017 9217539796, кількість днів: 792, сума штрафної санкції: 507,62 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.02.2018, документ: 18.02.2018 9024328577, кількість днів: 669, сума штрафної санкції: 508,98 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.03.2018, документ: 19.03.2018 9047570765, кількість днів: 641, сума штрафної санкції: 598,41 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.04.2018, документ: 20.04.2018 9073038551, кількість днів: 610, сума штрафної санкції: 596,97 грн.;

дата операції: 21.12.2019-23.05.2018, документ: 22.05.2018 9098493205, кількість днів: 578, сума штрафної санкції: 593,42 грн.;

дата операції: 03.01.2020-21.06.2018, документ: 19.06.2018 9123268913, кількість днів: 562, сума штрафної санкції: 589,68 грн.;

дата операції: 21.12.2019-21.06.2018, документ: 19.06.2018 №9123268913, кількість днів: 549, сума штрафної санкції: 14,34 грн.;

дата операції: 03.01.2020-21.07.2018, документ: 19.07.2018 №9149730655, кількість днів: 532, сума штрафної санкції: 601,38 грн (т.1, а.с.99).

З розрахунку штрафної санкції вбачається, що штрафну санкцію нараховано за несвоєчасну сплату єдиного внеску за червень-вересень 2017 року та січень-червень 2018 року у розмірі 8471,03 грн. та нараховано пеню у розмірі 31277,68 грн. (0,1 % суми недоїмки).

Відповідач стверджує, що у грудні 2013 році на центральному рівні та в автоматичному режимі органами ПФУ передано недоїмку по ЄСВ у сумі 81264,27 грн.

Вказане підтверджується інтегрованою карткою платника (далі - ІКП), наявною в матеріалах справи.

Крім того, з ІКП вбачається, що сума недоїмки позивача станом на 31.12.2013 становила 81264,27 грн., на 31.12.2014 - 96991,10 грн., на 31.12.2015 - 28651,24 грн., на 31.12.2016 - 42821,11 грн., на 31.12.2017 - 99325,19 грн., на 31.12.2018 - 92018,91 грн., 31.12.2019 - 131449,39 грн.

Позивачем надано суду платіжні доручення, які підтверджують сплату єдиного внеску, а саме:

від 16.02.2018 №381 на суму 2904,92 грн., сплата за січень 2018 року;

від 22.03.2018 №391 на суму 2992,03 грн., сплата за лютий 2018 року;

від 01.06.2018 №414 на суму 2967,10 грн., сплата за квітень 2018 року;

від 20.08.2018 №465 на суму 3006,86 грн., сплата за червень 2018 року;

від 06.11.2019 №121 на суму 7512,00 грн., сплата за 2 частини жовтня 2019 року в сумі 6012,00 грн. та за березень 2018 в сумі 1500,00 грн.;

від 19.11.2019 №151 на суму 15287,36 грн., сплата за 1 част. 11/19р.; згідно вимоги №Ю-3693-10/ЗУ від 24.04.2018 р.;

від 06.12.2019 №184 на суму 16465,11 грн. сплата за листопад 2019 року та ЄСВ що виник станом на 01.01.2019;

від 03.01.2020 №3 на суму 9781,28 грн., сплата за 2 пол. грудня 2019 року в сумі 7380,97 грн. та ЄСВ за 08.2017 року в сумі 2400,0034 грн.;

від 15.01.2020 №19 на суму 22770,43 грн., сплата за 1 пол. січня 2020 року в сумі 14286,25 грн.; ЄСВ за 07.2017 року в сумі 8484,18 грн.;

від 05.02.2020 №46 на суму 23272,26 грн., сплата за 2 пол. січня 2020 року в сумі 12223,75 грн.; ЄСВ за 06.2017 року в сумі 11048,51 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив, що вказані квитанції свідчать про невчасну сплату позивачем єдиного соціального внеску.

Частиною шостої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Оскільки за позивачем обліковувалась недоїмка, штрафні санкції та пеня на час перерахування позивачем сум поточних платежів, податковий орган відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464-VI погашав суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, що мало наслідком порушення строків сплати єдиного внеску.

Правовим наслідком несвоєчасної сплати сум єдиного внеску для платника податків є застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою нарахованої суми єдиного соціального внеску, контролюючим органом прийнято рішення від 22.05.2020 №0097105005, відповідно до якого застосовано до позивача штраф за період з 21.12.2019 по 03.01.2020 у розмірі 8471,03 грн. та нараховано пеню у розмірі 31277,68 грн. (т.3, а.с.28)

Водночас, вказане рішення скасовано рішенням ДПС України від 14.08.2020 № 25583/6/99-00-06-03-01-06 (т.1, а.с.65-67), з тих підстав, що ГУ ДПС у Київській області у рішенні від 22.05.2020 №0097105005 не правильно зазначено період застосування штрафної санкції, що й зумовило скасування такого рішення.

ДПС України у своєму рішенні вказала, що єдиний внесок за червень-вересень 2017 року, січень-червень 2018 року позивачем сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки винесено з порушенням п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції, а саме: не правильно зазначено період застосування штрафної санкції та зобов`язала ГУ ДПС у Київській області прийняти нове рішення з врахуванням вказаного.

Проте, ГУ ДПС у Київській області, приймаючи нове рішення на підставі рішення ДПС України від 14.08.2020 № 25583/6/99-00-06-03-01-06, вказало період, за який застосовується штрафна санкція до позивача з 21.12.2017, а не з 21.07.2017.

Разом з тим, судом першої інстанції правильно встановлено, що штрафна санкція, яка зазначена в оскаржуваному рішенні, розрахована з 21.07.2017, що вбачається з розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного рішення.

Як зазначалось, штраф розраховується від суми погашеної недоїмки.

При цьому, відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Колегія суддів наголошує, що сума пені розраховується за формулою, визначеною пунктом 5 розділу VII Інструкції.

З огляду на наведене, сума штрафу залежить від суми сплаченої недоїмки, а сума пені залежить від суми сплаченої недоїмки та кількості прострочених днів.

За висновком Верховного Суду України у постанові від 05.12.2006 у справі № 21-527во06 наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Вказаний правовий висновок підтримано Верховним Судом, зокрема у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 200/12442/18-а.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем розраховано штрафну санкцію та пеню згідно з оскаржуваним рішенням за період з 21.07.2017 по 03.01.2020, в той час як в розрахунку штрафної санкції до самого рішення зазначено період з 21.12.2017 по 03.01.2020.

Тобто, сума штрафних санкцій згідно оскаржуваного рішення виходить за межі періоду, за який вони застосовані.

Враховуючи вимоги підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сума штрафу за незазначений період в рішенні про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не може застосовуватись до позивача.

Водночас суд позбавлений можливості самостійно розрахувати та виокремити штрафні санкції (штраф, пеня), виходячи з періоду, зазначеного в оскаржуваному рішенні та розрахунку до нього, які в цьому випадку не співпадають.

Отже, враховуючи практику Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 826/15139/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення податкового органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного обов`язку зі сплати єдиного внеску, а через здійснений таким органом неправильного розрахунку.

Оскільки в даному випадку частину оскаржуваного рішення, яку суд вважає неправомірною, виокремити неможливо, рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.08.2020 №0144625005 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма