Рішення

від 27.03.2023 по справі 598/1093/17

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/1093/17

провадження № 2/598/2/2023

РІШЕННЯ

іменем України

"27" березня 2023 р. Збаразький районний суд Тернопільської області у складі: головуючої судді Щербатої Г.Р.

секретарів Шевчук Н.П., Казмірук Н.Г.

за участю представника позивача адвоката Колцуняка Ю.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Сампари Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Збаражі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою,

встановив :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення боргу оформленого розпискою. Свої вимоги мотивує тим, що 21 червня 2015 року він надав в борг відповідачці грошові кошти в сумі 1800 Євро, з кінцевим терміном повернення 20.11.2015 року, про що складено розписку. Оскільки відповідач грошові кошти не повертає у строк визначений у розписці, тому представник позивача уточнивши позовні вимоги просить стягнути з відповідачки борг в сумі 1800 Євро, 3% річних від простроченої суми позики за прострочення виконання грошового зобов`язання з 20.11.2015 року по 05.03.2019 року у розмірі 5362.00 грн.. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 660 грн. та проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 4004.00 грн..

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 08.09.2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22.03.2018 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Колцуняк Ю.В. позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Сампара Н.М. заперечили щодо позовних вимог та просять в позові відмовити, оскільки ОСОБА_1 із позивачем не знайома, грошові кошти у нього не позичала, а розписка надана позивачем написана не нею.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 21 червня 2015 року позивач ОСОБА_2 надав відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1800 Євро, про що ОСОБА_1 була складена та підписана розписка (а.с.39 т.1).

Як вбачається з розписки ОСОБА_1 зобов`язується до 20.11.2015 року повернути грошові кошти в сумі 1800 Євро (а.с.39 т.1).

Відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконала, грошові кошти не повернула у строк визначений у розписці, борг становить в сумі 1800 Євро, що станом на 20.11.2015 року еквівалентно на національну валюту 54320 грн., а тому відповідно до вимог ст.625 ЦК України 3% річних від простроченої суми позики за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 20.11.2015 року по 05.03.2019 року становить у розмірі 5362.00 грн. (а.с.125 т.1).

Як вбачається із висновку проведеної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 28.09.2018 року №669/670/18-22 текст боргової розписки від 21 червня 2015 року і підпис в ній виконано ОСОБА_1 (а.с.92-98 т.1).

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Частиною першою статті 530, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Тлумачення ст.ст. 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналіз ч.2 ст.1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог цивільного процесуального закону метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (ст.12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться, а сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

В силу вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що відповідачкою не виконані зобов`язання по поверненню грошових коштів, термін виконання якого був встановлений сторонами, зокрема 20 листопада 2015 року. Крім того, боргова розписка від 21 червня2015року виявляєсправжню правовуприроду укладеногоміж сторонамидоговору поверненнягрошових коштів, оригіналомрозписки від21 червня 2015 року, підтверджується, як факт отримання боржником ОСОБА_1 коштів у виді боргу, так і зобов`язання повернути ці кошти позивачу - ОСОБА_2 до 20 листопада 2015 року.

Суд не приймає до уваги та оцінює критично показання ОСОБА_1 в тім, що грошові кошти вона в борг не отримувала, розписку не писала, з ОСОБА_2 не знайома, та з висновком експертизи не згідна, оскільки її заперечення спростовуються дослідженими по справі доказами та суд задовольнивши клопотання представника відповідачки адвоката Сампари Н.М. призначив повторну судову почеркознавчу експертизу щодо боргової розписки, проведення якої доручив іншим експертам КНДІСЕ, яка була залишена без виконання, з підстав несплати відповідачкою вартості експертизи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові випрати понесені ним на оплату судового збору в сумі 660 грн. 00 коп. та проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 4004.00 грн..

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 81, 141, 263, 265, 268, 280, 352 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстрованого по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 1800 Євро та 3% річних у розмірі 5362.05 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстрованого по АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 660 гривень судового збору сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції та 4004 гривень за оплату проведеної у справі судової експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошенняабо складення,учасник справимає правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження протягом30днів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішенняскладено 31березня 2023 року.

Суддя Збаразького

районного суду Галина ЩЕРБАТА