Постанова

від 26.06.2023 по справі 598/1093/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/1093/17Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р. Провадження № 22-ц/817/536/23 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Панькевич Т.І.

з участю ОСОБА_1 та її представника - адвоката Сампари Н.М., представника ОСОБА_2 - адвоката Колцуняка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2023 року, ухвалене суддею Щербатою Г.Р. у цивільній справі №598/1093/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 борг у розмірі 1800 Євро, 3% річних від простроченої суми позики за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 20 листопада 2015 року по 5 березня 2019 року у розмірі 5362,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 21 червня 2015 року ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1800 Євро та зобов`язалась повернути їх до 20 листопада 2015 року, про що власноручно написала розписку. Взяті на себе зобов`язання відповідачка не виконала.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1800 євро та 3 % річних у розмірі 5362, 05 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що рішення суду є необґрунтованим, судом неповно зясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

ОСОБА_1 не могла написати розписку від 21 червня 2015 року, так як з ОСОБА_2 не знайома і жодних коштів від нього не отримувала. Крім цього, в тексті розписки не зазначено місце її складання, відсутні будь-які ідентифікуючі дані особи ОСОБА_2 . Розписка написана без присутності свідків, незважаючи на те, що сума позики є значною. Відповідачка категорично не погоджується із наявним у матеріалах справи висновком почеркознавчої експертизи, однак оплати повторну експертизу вона не мала змоги, оскільки є пенсіонеркою та інвалідом 2 групи з дитинства.

Судом не враховано, що договір позики відсутній, а фіктивна розписка не є самим договором позики, а лише підтвердженням ймовірного його укладення, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2019 року (справа №604/1038/16-ц).

Згідно ст. 1051 ЦК України, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей, не породжує у майбутнього позичальника обовязку повернути обумовлену угодою суму грошей.

У даній справі не доведено факт отримання коштів ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , а цей тягар доказування є обовязком позивача.

Суд першої інстанції не спростував пояснення та аргументи ОСОБА_1 , а лише констатував рішення про задоволення позовних вимог, без його аргументації.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Сампари Н.М., які підтримали доводи апеляційної скарги, представника ОСОБА_2 - адвоката Колцуняка Ю.В., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду вважає законним та обгрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність між сторонами правовідносин, які випливають із договору позики, оскільки наявна у ОСОБА_2 розписка, написана та підписана ОСОБА_1 , підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому, висновком проведеної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 28 вересня 2018 року №669/670/18-22 підтверджено те, що текст боргової розписки від 21 червня 2015 року і підпис в ній виконано саме ОСОБА_1 .

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 21 червня 2015 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1800 Євро та зобовязувалась їх повернути до 20 листопада 2015 року, про що ОСОБА_1 була складена та підписана розписка.

Оригінал розписки станом на час подання цього позову знаходився у позивача ОСОБА_2 та наданий до матеріалів справи.

Як вбачається із висновку проведеної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 28 вересня 2018 року №669/670/18-22, текст боргової розписки від 21 червня 2015 року і підпис в ній виконано ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа №723/304/16-ц).

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факт отримання коштів ОСОБА_1 від ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки ОСОБА_1 не повернула до 20 листопада 2015 року позичені кошти, позивач вправі отримати суму боргу та три проценти річних, які ним вірно обраховані за період з 20 листопада 2015 року 05.03.2019 року у сумі 5 362 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не могла написати розписку від 21 червня 2015 року, так як з ОСОБА_2 не знайома і жодних коштів від нього не отримувала; в тексті розписки не зазначено місце її складання, відсутні будь-які ідентифікуючі дані особи ОСОБА_2 ; розписка написана без присутності свідків, незважаючи на те, що сума позики є значною, колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.

Із змісту розписки вбачається, що кошти ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 . Оригінал цієї розписки на час подання позову знаходився у ОСОБА_2 та долучений ним до матеріалів справи.

Стаття 545 ЦК України містить положення про підтвердження виконання зобовязання, яке має бути здійснене шляхом видачі кредитором боржникові на вимогу останнього розписки про одержання виконання повністю або частково.

Так, згідно ізстаттею 545 ЦК України, кредитор, прийнявши виконання зобов`язання повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Отже, оскільки оригінал власноручно написаної та підписаної ОСОБА_1 розписки про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 із зобовязанням їх повернути знаходився у ОСОБА_2 , це свідчить про невиконання ОСОБА_1 обовязку повернути позичені кошти.

Та обставина, що у розписці не зазначено інші дані ОСОБА_2 , окрім прізвища, імені та по батькові, та не вказано місце її складання, не є підставою для відмови у позові, оскільки знаходження оригіналу цієї розписки у позивача, без надання відповідачкою доказів неправомірності заволодіння ним такою розпискою, свідчить про те, що така розписка надавалась ОСОБА_1 саме позивачу, а не будь якій іншій особі.

Щодо написання розписка без присутності свідків, колегія суддів зазначає, що вимогами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, зокрема, ч.2 ст. 1047 ЦК України, не передбачено обовязку написання розписки у присутності свідків.

Для дослідження справжньої правової природи укладеного між сторонами договору позики, суд апеляційної інстанції, враховуючи категоричні заперечення відповідачки щодо отримання коштів від позивача, зясовував у ОСОБА_1 , як вона може пояснити знаходження написаної нею розписки у ОСОБА_2 , які інші правовідносини чи спори мали місце між нею чи її родичами з позивачем. Проте, ОСОБА_1 вказала про те, що жодних правовідносин ні вона, ні її близькі родичі з ОСОБА_2 не мали і взагалі вона не знає цієї особи і ніколи не бачила.

Однак, такі пояснення не спростовують наявних у матеріалах справи належних та достатніх доказів про те, що між сторонами мають місце правовідносини щодо позики грошових коштів.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачка категорично не погоджується із наявним у матеріалах справи висновком почеркознавчої експертизи, однак оплати повторну експертизу вона не мала змоги, оскільки є пенсіонеркою та інвалідом 2 групи з дитинства, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Зазначені ОСОБА_1 обставини щодо неможливості оплати повторної експертизи не визначені у ст. 82 ЦПК України як підстави звільнення від доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновок почеркознавчої експертизи не може бути спростований усними запереченнями відповідачки про те, що вона не писала і не підписувала розписку.

Відповідачкою не подано доказів, які б спростовували висновок судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 28 вересня 2018 року №669/670/18-22 та доводили ту обставину, що відповідачка не писала та не підписувала наявну у матеріалах розписку про позику коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір позики відсутній, а фіктивна розписка не є самим договором позики, а лише підтвердженням ймовірного його укладення, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2019 року (справа №604/1038/16-ц), колегія суддів також оцінює критично. У зазначеній справі мали місце інші обставини справи, зокрема, зміст розписки був суперечливий, судами встановлено, що розписка складена не за наслідками отримання грошових коштів у позику, а під впливом інших обставин, а саме спору між сторонами щодо дарування квартири їхній спільній доньці.

Проте, написана ОСОБА_1 розписка не є суперечливою, із її змісту чітко вбачається підтвердження отримання коштів від позивача та обовязку їх повернути з чітко визначеним строком повернення. Інших правовідносин, окрім позики, між сторонами не існує.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни залишити без задоволення.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2023 року року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 3 липня 2023 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.