Ухвала

від 15.03.2023 по справі 522/1290/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/497/23

Справа № 522/1290/23, 1-кс/522/458/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

15 березня 2023 року м. Одеса

Суддя-доповідач Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022162510000958, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України,

установив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах цивільного позивача та потерпілої ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження №12022162510000958, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, та накладено арешт на автомобілі:

-LEXUS RX330, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_1 ;

-TOYOTA LANDCRUISER, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2 , ключі запалювання та свідоцтва про реєстрацію зазначених автомобілів, які зареєстровані за громадянкою ОСОБА_6 та передано їй на відповідальне зберігання зазначені автомобілі.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу суду є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню.

Мотиви апеляційного суду.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу, суддя-доповідач приходить до таких висновків.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 393 КПК України визначено перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу. Так, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Окрім того, п. 3 ч. 7 ст. 173 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Тобто, зазначена норма вказує на те, що майно, на яке накладено арешт, має належати особі, або перебувати у її володінні.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Як зазначалося вище, оскарженою ухвалою накладено арешт на автомобілі: LEXUS RX330, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_1 ; TOYOTA LANDCRUISER, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2 , ключі запалювання та свідоцтва про реєстрацію зазначених автомобілів, які зареєстровані за громадянкою ОСОБА_6 .

Водночас, як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_4 не є власником майна, на яке був накладений арешт.

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в апеляційній скарзі стверджує, що автомобілі, на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою, є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а тому останній має право подати апеляційну скаргу.

Дійсно у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Тож, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.

До апеляційної скарги було додано, зокрема, копія позовної заяви про розподіл спільного майна подружжя та заява про збільшення позовних вимог, у яких сторони зазначають період перебування ними у шлюбі та факти придбання спірного майна.

Суддя-доповідач, звертає увагу, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати належну правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно із факту визнання обставин сторонами.

Апелянтом не було надано, а апеляційним судом не було встановлено ухвалення судом остаточного судового рішення за наведеним вище позовом, обставини встановлені у якому мали б для суду преюдиціальний характер.

У свою чергу, дослідивши додатки, додані до апеляційної скарги, суддя-доповідач зауважує, що за відсутності копії свідоцтва про шлюб, а також копії договір купівлі-продажу арештованих автомобілів або їх свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, суддя-доповідач позбавлений можливості встановити дату набуття права власності на автомобілі ОСОБА_6 та констатувати, що таке майно було набуто за час шлюбу з ОСОБА_4 , що створювало б презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя.

За викладених обставин, суддя - доповідач приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , яким подано апеляційну скаргу, не входить до переліку осіб, які мають право на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2023 року.

Враховуючи те, що на даний час апелянтом не надано доказів на підтвердження порушення оскарженою ухвалою слідчого судді прав або свобод та інтересів ОСОБА_4 , у відповідності до положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

При цьому, суддя-доповідач наголошує, що відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК України, представник у випадку усунення допущених порушень, має право повторно, в порядку Глави 31 КПК України, звернутися до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 642, 309, 370-372, 399, КПК України, суддя-доповідач,-

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022162510000958, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, - повернути апелянту.

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та усіма додатками до неї невідкладно надіслати апелянту.

Роз`яснити апелянту, що відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України, у межах строку на апеляційне оскарження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.

Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2