Постанова

від 30.03.2023 по справі 591/550/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року м.Суми

Справа №591/550/20

Номер провадження 22-ц/816/605/23

22-ц/816/500/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми-Експертцентр»,

третя особа Регіональний сервісний центр МВС в Сумській області в особі Територіального сервісного центру № 5946,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кондратенка Максима Миколайовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2023 року в складі судді Сидоренко А.П., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 09 лютого 2023 року та на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2023 року в складі судді Сидоренко А.П., ухвалене в м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Суми-Експертцентр», третя особа Регіональний сервісний центр МВС в Сумській області в особі Територіального сервісного центру № 5946 про визнання правочинів недійсними та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з ОСОБА_2 він перебував в зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2011 року по 15 жовтня 2018 року.

28 травня 2013 року на підставі довідки-рахунку ДПІ № 888334 від 28 травня 2013 року, виданої ТОВ «Дилерська компанія» «Автосервіс-Альянс» він придбав автомобіль MAZDA СХ-5, 2013 року випуску. Автомобіль був зареєстрований на його ім`я в Територіальному сервісному центрі № 5946 Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області 29 травня 2013 року та на нього був отриманий державний номерний знак НОМЕР_1 .

Оскільки відповідач ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації, а після реєстрації укладення шлюбу постійно проживала з ним в Україні, то 04 квітня 2014 року нею була отримана посвідка на постійне місце проживання в Україні, серії НОМЕР_2 , яка видана органом 5901. У зв`язку з отриманням посвідки на постійне місце проживання в Україні у ОСОБА_2 з`явилася можливість безмитного виїзду за кордон в Російську Федерацію на автомобілі MAZDA СХ-5, де на той час відповідач знаходилася на медичному обліку по вагітності, та до місця проживання її матері в село Кукуєвку Курського району Курської області.

Так як громадяни Російської Федерації не мають права без посвідки на постійне місце проживання в Україні безмитно ввозити на територію Російської Федерації транспортний засіб, який зареєстрований в Україні, що випливає з вимог п. п. 11 та 17 п. 1 ст. 2 Митного кодексу Євразійського економічного союзу та п. 1 ст. 264 МК ЄЕС та п. 5 ч. 1 ст. 260 та ч. 3ст. 264 МК ЄЕС. Для перетинання кордону України з Російською Федерацією ним було прийнято рішення про оформлення довіреності для виїзду за кордон від його імені, як власника автомобіля, на відповідача ОСОБА_2 , про що просила його сама відповідач.

09 квітня 2014 року (через п`ять днів після отримання посвідки) така довіреність була оформлена на ОСОБА_2 та була посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Мокренко Л.Ю.

На прохання позивача скласти довіреність на виїзд за кордон нотаріус заповнила їхніми з колишньою дружиною даними заготовлений шаблон довіреності, який був уже набраний на її комп`ютері. В довіреності було зазначено, що він уповноважує ОСОБА_2 представляти його інтереси при експлуатації (керуванні на території України, а також за її межами) та розпорядженні транспортним засобом марки MAZDA СХ-5, днз НОМЕР_1 строком на 10 років до 09 квітня 2024 року.

При оформленні зазначеної довіреності він мав намір надати можливість ОСОБА_2 законного та безмитного виїзду її на автомобілі за кордон, що і відбувалося постійно, коли відповідачка їздила до Російської Федерації на їхньому автомобілі.

Зазначає, що він не мав ніякого наміру щодо відчуження автомобіля у будь-який спосіб відповідачем від його імені, в тому числі продажу автомобіля MAZDA СХ-5, оскільки він вважав, що за необхідності він це буде робити особисто, а не через представника, тим більше через дружину.

В період шлюбного життя навесні 2018 року відповідач ОСОБА_2 почала наполягати на їхньому переїзді на постійне місце проживання до її матері в Російську Федерацію в село Кукуєвка Курського району Курської області та на продажі належної йому нерухомості в місті Суми: квартири та житлового будинку в м. Суми, а також на придбання нерухомості в м. Курськ, пов`язуючи це з тим, що вони працюють в Росії, та відповідач бажає жити зі своєю матір`ю. Він категорично не погоджувався на переїзд сім`ї на постійне місце проживання в Росію і з цього приводу у них в останній час шлюбного життя почали виникати непорозуміння та сварки.

На всяк випадок для того, щоб перешкодити поїздкам відповідача з дитиною на їхньому автомобілі до матері в РФ з метою шантажувати його своєю відсутністю, як траплялося раніше, 22 травня 2018 року після сімейної сварки з відповідачем він поставив автомобіль в гараж по АДРЕСА_1 , заховавши від ОСОБА_2 її посвідку на постійне місце проживання в Україні, довіреність на керування автомобілем від 09 квітня 2019 року та документи на виїзд доньки Віолети за кордон. Цей факт підтверджується заявами ОСОБА_2 до поліції. В цей же день він подав заявку в ТОВ «Охоронна фірма Альфа-Л», яка здійснювала охорону будинку по договору № 1407/С/1591-А від 01 липня 2017 року про заміну коду доступу до домоволодіння та гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходився автомобіль MAZDA СХ-5, щоб відповідач з дитиною не могла поїхати на автомобілі в РФ. Всі ці його застережливі дії свідчать про те, що не мав наміру продавати автомобіль, а ОСОБА_2 знала про це, але все одно без його згоди «продала» належний йому автомобіль MAZDA СХ-5 своїй кумі відповідачу ОСОБА_3 .

23 травня 2018 року ОСОБА_2 заперла його в квартирі сплячого, забрала мобільний телефон (фахівець охоронної фірми «Альфа-Л» не зміг зв`язатися з ним в цей день і код доступу до домоволодіння змінив лише 24 травня 2018 року), без його відома взяла з гаражу автомобіль MAZDA СХ-5, днз НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і в цей же день від його імені без його відома здійснила продаж вказаного автомобіля відповідачу ОСОБА_3 за двома договорами:

- за договором комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року, укладеного між відповідачем за даним позовом ТОВ «Суми-Експертцентр», в особі директора Кушніренко В.В., та ОСОБА_2 , діючою, як начебто його представник в її особі, яка передала автомобіль MAZDA СХ-5, днз НОМЕР_1 вказаному товариству на комісію з метою його подальшого продажу відповідачу ОСОБА_3 ;

- за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року між ТОВ «Суми-Експертцентр», в особі директора Кушніренко В.В., та відповідачем ОСОБА_3 , чим було грубо порушено його право власності на належний позивачу транспортний засіб.

Після чого, на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2018 року третьою особою за даним позовом Регіональним сервісним центром МВС в Сумській області в особі Територіального сервісного центру №5946 в особі начальника В.В. Ольховик була здійснена державна перереєстрація права власності на належний йому автомобіль MAZDA СХ-5, днз НОМЕР_1 на відповідача за даним позовом ОСОБА_3 .

При цьому, грошових коштів за відчуження належного йому автомобіля відповідач ОСОБА_2 позивачу не передавала, що підтверджується також і відсутністю у неї відповідної складеної та підписаної ним розписки або іншого доказу, який би підтверджував таку передачу коштів.

Зазначає, що договір комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 від його імені укладений без наявних у неї на це повноважень. Сам зазначений договір не містить правових підстав здійснення його представництва відповідачем ОСОБА_2 . В цьому договорі не зазначено на підставі якого правочину в його інтересах вона діє та чим підтверджується її представництво (повноваження як представника) за цим договором. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля MAZDA СХ-5, днз НОМЕР_1 являється позивач і це було достовірно відомо сторонам вказаного договору під час його укладання.

На момент укладання договору комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року довіреність була відсутня у відповідача, оскільки в той час перебувала у нього разом з усіма іншими документами, необхідними для виїзду до РФ, які 22 травня 2018 року він заховав вдома від ОСОБА_2 .

Довіреність від 09 квітня 2014 року, яка була оформлена позивачем на ім`я ОСОБА_2 з метою здійснення на законних підставах нею експлуатації транспортного засобу та керування зазначеним автомобілем на території Російської Федерації, та яка містила також право щодо розпорядження вказаним автомобілем, не надавала відповідачу ОСОБА_2 права передоручення від його імені третім особам, саме відповідачу, ТОВ «Суми-Експертцентр», права щодо розпорядження належним йому автомобілем (здати його в оренду, заставити в забезпечення зобов`язань, обміняти та продати). Дана обставина вбачається з копії довіреності від 09 квітня 2014 року та на момент укладання договору комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року була відсутня у відповідача, оскільки в той час перебувала у нього разом з усіма іншими документами, необхідними для виїзду до РФ, які 22 травня 2018 року він заховав від ОСОБА_2 . В момент укладання вказаних договорів та перереєстрації автомобіля він знаходився вдома в місті Суми та нічого не знав про їх здійснення.

Відповідач ОСОБА_2 не мала правових підстав надавати право щодо розпорядження належним йому транспортним засобом ТОВ «Суми-Експертцентру» в особі ОСОБА_4 . Під час укладання договору комісії перевищила надані ним їй повноваження та діяла при цьому з відповідачем ТОВ «Суми- Експертцентр» в особі В.В. Кушніренко незаконно. Для здійснення передоручення відповідно до ст. 58 Закону України «Про нотаріат», а також відповідно до розділу 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідачу ОСОБА_2 необхідно було б оформлювати нову довіреність на передовіреність його прав ТОВ «Суми Експертцентру» в особі В.В. Кушніренко, відповідно попередня довіреність залишилась би у справі нотаріуса.

Договір комісії № 7044/18000572 від 23 травня 2018 року на момент його укладання містить істотні порушення закону, а тому його не можна вважати законним. У ОСОБА_2 був відсутній документ, що посвідчує особу, а для іноземця, який постійно проживає в Україні та має реєстрацію це є посвідка на постійне місце проживання в Україні.

Оскільки договір комісії був укладений особою без наявних повноважень, відповідачем ОСОБА_2 , дані про яку не були встановлені відповідно до закону, за відсутності документу, які надають право на здійснення представництва від його імені, та з істотними порушеннями його умов під час його укладання, про які зазначено вище, цей договір повинен бути визнаний судом недійсним.

Він, як власник автомобіля не давав своєї згоди на продаж автомобіля відповідачем, він був відчужений відповідачем ОСОБА_2 проти його інтересів та бажання. Фактично автомобіль MAZDA СХ-5, днз НОМЕР_1 весь час знаходився у нього і з його користування не вибував.

Він також вважає, що при укладенні правочину купівлі-продажу автомобіля між ТОВ «Суми-Експертцентр» в особі В.В. Кушніренка та відповідачем ОСОБА_3 не була виконана вимога щодо передачі грошей продавцю, як того передбачає стаття 655 ЦК України. Ніяких грошових коштів, зазначених в договорі купівлі-продажу, покупцем ОСОБА_3 передані не були відповідачам продавцю ТОВ «Суми- Експертцентр» та ОСОБА_2 (яка передала на комісію ТОВ «Суми-Експертцентр» за начебто проданий автомобіль). Відповідач ОСОБА_2 йому не повідомляла про отримання нею від відповідача ОСОБА_3 будь-якої грошової суми за проданий автомобіль, позивачу як власнику, ніяких грошових сум не передавала та від ТОВ «Суми-Експертцентр» він їх також ні в який спосіб не отримував. Договір купівлі-продажу автомобіля не містить порядку проведення розрахунку за автомобіль, як вказано в п. 5.3. договору, що розрахунки після продажу транспортного засобу здійснюються відповідно до чинного законодавства. Ціна автомобіля по договору купівлі-продажу визначена «бажана ціна» в відповідності до договору комісії, хоча відповідно до законодавства в договорі купівлі-продажу повинна зазначатися ринкова ціна автомобіля та проводитися експертна оцінка ринкової вартості автомобіля. Крім того, при продажі автомобіля MAZDA СХ-5 за договором був істотно порушений порядок розрахунків за проданий автомобіль та порушено законодавство при проведенні розрахунків.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року покупець ОСОБА_3 повинен сплатити кошти в сумі 598000 гривень власнику автомобіля одразу після оформлення та підписання цього договору в готівковій формі або на банківські реквізити, які вказані в додатку № 1 до цього договору. Додаток №1 до договору купівлі-продажу відсутній. Ніяких коштів він, як власник автомобіля, ні від ОСОБА_3 , ні від ОСОБА_2 не отримував. В договорі купівлі-продажу мається посилання на те, що гроші за автомобіль необхідно перерахувати власнику автомобіля, але цей договір даних про номер його банківського рахунку не містить. Грошові кошти на його банківський рахунок в період укладання договору купівлі-продажу та після нього не надходили. Дана обставина вбачається з довідки ГУ ДФС у Сумській області № 3882 від 11 листопада 2018 року про відсутність у позивача доходів за період з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року. Ці обставини підтверджують відсутність розрахунку відповідача ОСОБА_3 за начебто придбаний нею автомобіль за договором купівлі-продажу, та його доводи щодо передачі права власності на належний позивачу автомобіль на відповідача ОСОБА_3 безоплатно.

Про вчинення правочину купівлі-продажу автомобіля від імені позивача відповідачем ОСОБА_2 йому нічого відомо не було, вони з відповідачем не приймали рішення щодо продажу належного їм автомобіля, він на це своєї згоди не давав.

Проведені дії відповідачем ОСОБА_2 щодо розпорядження спільним майном протирічать меті довіреності, яка надавала право їй як його представнику на вчинення дій саме в інтересах його, як довірителя, а не проти його інтересів.

Зазначає, що діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в незаконних їх діях, пов`язаних з укладанням незаконних договорів по відчуженню належного йому автомобіля при зазначених вище обставинах, в результаті чого він був позбавлений права власності на нього. Відчужений відповідачами автомобіль є особливо цінним для нього майном та необхідною річчю для його життя, до сьогодні він позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем та вимушений відстоювати своє право на нього. Зазначена протиправна поведінка відповідачів вивела його з нормального психологічного стану, він є обуреним, почуває себе ошуканим, зрадженим як відношенням до себе члена сім`ї - колишньої дружини, найближчої на той час для нього людини, так і друзів сім`ї - дружиною хрещеного батька його дитини. Тривалий час він перебував в нервовому збудженні та був неспокійним та розгубленим і це відображалося на його нормальному житті. Він дійсно морально страждав у зв`язку з порушенням його права власності на належний автомобіль. Для відновлення свого порушеного права він вимушений був багаторазово звертатися до різних підприємств, організацій для отримання відповідних відповідей та роз`яснень, до органів поліції, прокуратури, суду за юридичною допомогою, займатися непритаманною йому діяльністю та вести незаплановані чималі витрати. Вважає, що діями відповідачів заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 18000 гривень, тобто по 6000 гривень з кожного.

Посилаючись на вищевикладене, просив визнати недійсним: договір комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року, укладений між відповідачем ТОВ «Суми-Експертцентр» та ОСОБА_1 в особі відповідача ОСОБА_2 та договір купівлі-продажу транспортного засобу (його складової частини) № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року, укладений між відповідачем ТОВ «Суми-Експертцентр» та відповідачем ОСОБА_3 , за якими був відчужений автомобіль MAZDA СХ-5, днз НОМЕР_1 та здійснена його перереєстрація на ОСОБА_3 ; стягнути з відповідачів ТОВ «Суми-Експертцентр», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача в відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 6000 грн. з кожного.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мірошниченка А.В. про винесення додаткового рішення задоволено.

Ухвалено додаткове рішення у даній справі, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9600 грн 000 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням, представником ОСОБА_1 адвокатом Кондратенком М.М. подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить основне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви представника відповідача щодо ухвалення додаткового рішення.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що в даній справі продавцем (комітентом) був ОСОБА_1 , від імені котрого діяв представник за довіреністю ОСОБА_2 . ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується посвідкою на постійне проживання, НОМЕР_3 , що видана 01 липня 2016 року органом № 5901. Зміст довіреності також підтверджує цей факт.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не є громадянином України, не має паспорту громадянина України чи то тимчасового посвідчення громадянина України, приходить до висновку, що ТОВ «Суми-Експертцентр» не мало право укладати договір з ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_2 , оскільки це прямо суперечить п. 43 «Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери».

Вказує, що відповідач безпосередньо перед розірванням шлюбу усвідомлювала необхідність його подальшого поділу, але відчуживши його таким чином своїй кумі ОСОБА_3 , вчинила правочин, фактично переслідуючи свої інтереси, щоб отримати коштами й свою частку спільного майна й частку майна чоловіка.

Щодо додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_1 адвокат Кондратенко М.М. зазначає, що місцевим судом в порушення ст. 137 ЦПК України ухвалено необґрунтоване рішення, не проаналізовано зміст договору про надання правової допомоги та обсягу послуг, що надані адвокатом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Мірошниченко А.В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги як на основне так і на додаткове рішення в повному обсязі, у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Кондратенка М.М., представника ОСОБА_3 адвоката Мірошниченка А.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 жовтня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т. 2 а.с.18).

Рішенням мирового судді Курського судового району Курської області від 15 жовтня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (т. 2 а.с. 19).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 20).

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 вбачається, що власником транспортного засобу MAZDA СХ-5, 2013 року випуску, зазначений позивач ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 17).

З довідки Територіального Сервісного центру № 5946 від 12 червня 2018 року вбачається, що згідно з обліковими даними ЄДР МВС за громадянином ОСОБА_1 29 травня 2013 року зареєстровано автомобіль MAZDA СХ-5, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на підставі довідки-рахунку ДП1 № 888334 від 28 травня 2013 року, виданої в ТОВ «Дилерська компанія» «Автосервіс Альянс» з указаною вартістю 356 900,00 грн.

23 травня 2018 року зазначений автомобіль перереєстровано на громадянку ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в СГ ТОВ «Суми-Експертцентр», № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року з указаною вартістю 598 000,00 грн (т. 1 а.с. 18).

Згідно довіреності від 09 квітня 2014 року ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 представляти його інтереси при експлуатації (керуванні на території України, а також за її межами) та розпорядженні (здати в оренду, заставити в забезпечення зобов`язань, обміняти, продати) транспортним засобом марки MAZDA СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; довіреність видана строком на 10 років до 09 квітня 2024 року.

Для чого надає їй право представляти інтереси позивача в органах нотаріату, в відповідних органах Державтоінспекції, або в будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов`язаних з виконанням даної довіреності, а саме: питань, пов`язаних з експлуатацією, відчуженням, переобладнанням (зміна типу і моделі транспортного засобу, кольору, зміна у встановленому порядку двигуна, кузова, інших деталей), ремонтом транспортного засобу, проходженням технічного огляду; визначити на власний розсуд місце стоянки транспортного засобу; зняти транспортний засіб з обліку та оформити відповідне свідоцтво про реєстрацію в органах Державтоінспекції, якщо в цьому буде потреба; одержати транзитні номери; подавати та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, в т.ч. про сімейний стан, дублікат реєстраційного документа, в разі його втрати, укласти необхідний при виконанні цієї довіреності правочин (договір), підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування транспортним засобом, одержувати належні позивачу грошові суми за результатами згаданих угод, укладати договори страхування транспортного засобу та отримувати страхові відшкодування у випадку спричинення транспортному засобу пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяння шкоди повіреною особою іншим транспортним засобом під час керування вищевказаним транспортним засобом, як джерелом підвищеної безпеки, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми у розмірах, згідно з калькуляціями або за домовленістю, сплачувати транспортні податки, вчиняти також всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю. Довіреність видана строком на десять років і діє до 09 квітня 2024 року.

Довіреністю містить засвідчення підписом позивача ОСОБА_1 про те, що текст цієї довіреності ним прочитаний, її зміст відповідає його дійсним намірам, правові наслідки цієї довіреності він розуміє.

Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Мокренко Л.Ю. (т. 1 а.с. 19-20, 77).

За договором комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року, укладеного між відповідачем за даним позовом ТОВ «Суми-Експертцентр» в особі директора Кушніренко В.В. та ОСОБА_2 , діючою як представник ОСОБА_1 , автомобіль MAZDA СХ-5, номерний знак НОМЕР_1 передано ТОВ «Суми-Експертцентр» на комісію з метою його подальшого продажу (т. 1 а.с. 21, 73).

За договором купівлі-продажу транспортного засобу/його складової частини № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року ТОВ «Суми-Експертцентр» в особі директора Кушніренко В.В. та ОСОБА_3 уклали договори про те, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю транспортний засіб марки MAZDA СХ-5, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та прийнятий продавцем за договором комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року, а покупець зобов`язується прийняти переданий ТЗ та оплатити його вартість. За домовленістю сторін, враховуючи бажану ціну продажу згідно п. 2.1.1 договору комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року та ринкову вартість, ціна цього договору становить 598000 грн 00 коп., яку покупець повинен сплатити власнику автомобіля одразу після оформлення та підписання цього договору в готівковій формі або на банківські реквізити, які вказані в додатку № 1 до цього договору (т. 1 а.с. 22, 74).

Автомобіль MAZDA СХ-5, 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до акту огляду реалізованого транспортного засобу 23 травня 2018 року оглядався представником ТОВ «Суми-Експертцентр» та покупцем (т. 1 а.с. 23).

З акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року вбачається, що на підставі договору комісії № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року комісія комісіонера: Кушніренко В., члени комісії: Кушніренко В., Кляцький С., а також комітент ОСОБА_1 , в особі представника комітента Супрун В.В., яка діє згідно з дорученням № 718841617 від 23 квітня 2012 року, виданим ФМС 43001 провели огляд технічного стану, комплектності та оцінку спірного транспортного засобу (т. 1 а.с. 75).

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що з 23 травня 2018 року ОСОБА_3 є власником транспортного засобу MAZDA СХ-5, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 25).

З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 серпня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 27 серпня 2018 року звернувся до правоохоронних органів із заявою за фактом заволодіння шахрайським шляхом автомобілем MAZDA СХ-5.

З даного витягу також вбачається, що 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського ВП із заявою про те, що ОСОБА_3 шахрайським шляхом заволоділа правами на транспортний засіб MAZDA СХ-5 , що належить ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 27-28).

З розписки від 23 травня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 22 000 доларів США , що є еквівалентом в гривнях на дату складання розписки 598 000 грн. Дані кошти отримані в рахунок укладеного договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7044/18/000572 від 23 травня 2018 року, а саме автомобіля MAZDA СХ-5, номерний знак НОМЕР_1 . (т. 1 а.с. 96).

10 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про вчинене кримінальне правопорушення до Сумського ВП ГУНП в Сумській області, в якій зазначив, що його колишня дружина ОСОБА_2 здійснила незаконний продаж автомобіля MAZDA СХ-5, номерний знак НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 187-188).

03 серпня 2018 року начальник ГУНП в Сумській області надав ОСОБА_1 відповідь на заяву, в якій вказав про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини. Дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення відсутні (т. 1 а.с. 189).

Ухвалюючи основне рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір комісії № 7044/18/000572 23 травня 2018 року ОСОБА_2 діяла він імені позивача на підставі довіреності від 09 квітня 2014 року, згідно якої ОСОБА_1 надав повноваження представляти його інтереси при розпорядженні спірним транспортним засобом, в тому числі і шляхом продажу, надавши право його відчуження.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до частини першої та третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно частини першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

Отже, договір доручення може посвідчуватися довіреністю та є різновидом представництва інтересів особи-довірителя, що виникає на підставі договору.

Частина перша статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1011, частини третьої статті 1012 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7044/18/000572, який був укладений на підставі довіреності від 09 квітня 2014 року, що надав позивач відповідачу ОСОБА_2 . Відповідно до довіреності вона мала право відчужувати вищезазначений автомобіль, на момент укладення правочину довіреність була чинною, строк її дії до 09 квітня 2024 року.

Отже, при укладенні договорів комісії та купівлі-продажу автомобіля ніяких порушень норм діючого законодавства не було, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду що, укладаючи договір комісії № 7044/18/000572 23 травня 2018 року ОСОБА_2 діяла він імені позивача на підставі довіреності від 09 квітня 2014 року, згідно якої ОСОБА_1 надав повноваження представляти його інтереси при розпорядженні спірним транспортним засобом, в тому числі і шляхом продажу, надавши право його відчуження.

Щодо моральної шкоди, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити слідуюче.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимог про визнання правочинів недійсними, та, оскільки відповідні вимоги задоволенню не підлягають, то відсутні підстави і для стягнення моральної шкоди, що вірно визначено місцевим судом за відсутності належних та допустимих доказів завдання відповідної шкоди.

Щодо тверджень в апеляційній скарзі стосовно прямої заборони щодо укладення договору комісії автотранспортного засобу не громадянами України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу представником ОСОБА_3 адвокатом Мірошниченком А.В. була долучена копія відповіді на адвокатський запит до ТОВ «Суми-Експертцентр», в якому товариство зазначило, що ОСОБА_2 при укладенні договору комісії діяла правомірно та в межах своїх повноважень, передбачених довіреністю стосовно свого статусу як особи, що має посвідку на постійне проживання, користується такими ж правами як і громадяни України, що передбачені Конституцією України та спеціальними законами про статус іноземців.

Посилання в апеляційній скарзі з приводу того, що відповідач безпосередньо перед розірванням шлюбу усвідомлювала необхідність його подальшого поділу, але відчуживши його таким чином своїй кумі ОСОБА_3 , вчинила правочин, фактично переслідуючи свої інтереси, щоб отримати коштами й свою частку спільного майна й частку майна чоловіка, не заслуговують на увагу, будуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо оскарження додаткового рішення, слід зазначити наступне.

Місцевим судом встановлено, що 26 лютого 2020 року ОСОБА_3 уклала договір про надання адвокатських послуг з адвокатом Мірошниченком А.В. (т. 1 а.с. 91).

Відповідно до п. 6.1. цього договору за надані послуги за цим договором замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі за домовленістю (у відповідності до розрахунку гонорару витрат на правову допомогу).

Згідно розрахунку гонорару на відшкодування витрат на правничу допомогу по справі № 591/550/20 згідно договору про надання адвокатських послуг б/н від 26 лютого 2020 року орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу складає 9600 грн 00 коп. (т. 3 а.с. 235).

Сторонами договору про надання адвокатських послуг б/н від 26 лютого 2020 року погоджено акт № 1 здачі-приймання послуг від 31 січня 2023 року (т. 3 а.с. 236).

31 січня 2023 року здійснено оплату послуг адвоката згідно розрахунку гонорару на правничу допомогу по справі № 591/550/20 від 31 січня 2023 року в розмірі 9600 грн 00 коп., що підтверджується копією квитанції (т. 3 а.с. 237).

Відповідно до частини першої пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №14-382цс19.

Дослідивши додані представником відповідача докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, а також квитанції, надані на підтвердження їх оплати, місцевий суд дійшов вірного висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на вирішення відповідних робіт.

Отже, колегія погоджується, що витрати в розмірі 9600 грн 00 коп. відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечать принципу розподілу таких витрат, а тому висновок суду про наявність підстав до задоволення заяви є цілком законним та обґрунтованим.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду попередньої інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції та додаткового рішення з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть ухваленого рішення не впливають.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 -390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кондратенка Максима Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2023 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2023 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина