Постанова

від 28.02.2023 по справі 910/6263/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Справа№ 910/6263/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Андрієнка В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Косун Ю.Ю. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022, дата складення тексту рішення: 08.12.2022,

у справі № 910/6263/22 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвеор-Енерджі"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 5 534 707,80 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвеор-Енерджі" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державне підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство): 19 458,69 грн пені; 1 419 733,15 грн 3% річних та 4 095 515,96 грн втрат від інфляції, а всього 5 534 707,80 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- 06.12.2019 Товариством (виробник за "зеленим" тарифом) і Підприємством було укладено договір №1108/01 (далі - Договір), відповідно до якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Підприємство зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок); 04.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду №210/01/21 до Договору;

- у період з квітня 2020 року по листопад 2020 року НКРЕКП приймалися низка постанов щодо затвердження розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у період з березня 2020 року по жовтень 2020 року;

- відповідач зобов`язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за придбану у березні 2020 електроенергію у строк до 04.05.2020 включно; за придбану у квітні 2020 року електроенергію в строк до 29.05.2020 включно; за придбану у травні 2020 року електроенергію в строк до 26.06.2020 включно; за придбану у червні 2020 року електроенергію в строк до 24.07.2020 включно; за придбану у липні 2020 року електроенергію в строк до 21.08.2020 включно; за придбану у серпні 2020 року електроенергію в строк до 25.09.2020 включно; за придбану у вересні 2020 року електроенергію в строк до 23.10.2020 включно; за придбану у жовтні 2020 року електроенергію в строк до 24.11.2020 включно;

- відповідно до умов Договору Товариство належним чином виконує взяті на себе зобов`язання, зокрема, продавцем за "зеленим" тарифом було відпущено, а Підприємством прийнято електричну енергію в березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні місяцях 2020 року на загальну суму 66 064 520,98 грн;

- проте відповідачем в порушення умов Договору оплата за поставлену електроенергію за 2020 рік здійснювалася не вчасно та не в повному обсязі, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії та банківськими виписками; вказані акти із визначенням обсягів виробленої електричної енергії підписані сторонами, без зауважень чи претензій з боку Підприємства;

- за прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати послуг за Договором позивачем нараховано 19 458,69 грн пені, 1 419 733,15 грн 3% річних та 4 095 515,96 грн втрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвеор-Енерджі" до Державного підприємства "Гарантований покупець", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", про стягнення 5 534 707,80 грн задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвеор-Енерджі" 3 983 569,21 грн втрат від інфляції; 1 419 733,15 грн 3% річних; 19 458,69 грн пені та 81 341,42 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що періоди нарахування сум пені, 3% річних, втрат від інфляції та сума 3% річних розраховані позивачем правильно, проте суми пені та втрат від інфляції (за заборгованість за березень - липень та вересень і жовтень 2020 року) - неправильно. за перерахунком суду сума втрат від інфляції становить 3 983 569,21 грн та підлягає стягненню з відповідача; у стягненні решти суми (111 946,75 грн) втрат від інфляції слід відмовити. Також стягненню з відповідача підлягає 1 419 733,15 грн 3% річних (правильно розрахованих позивачем). Що ж до стягнення суми пені, то за перерахунком суду сума пені становить 22 701,81 грн, нарахована за прострочення оплати заборгованості за липень 2020 року, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог Товариство в частині стягнення з відповідача пені, то стягненню з Підприємства підлягає 19 458,69 грн пені за розрахунком позивача. Наразі дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не припинено, а тому наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої суми пені застосуванню не підлягають. наслідки прострочення боржником грошового зобов`зання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Всі інші постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, містять позиції щодо питання зменшення розміру пені, проте у даній справі Підприємство не просить зменшити розмір нарахованої позивачем суми пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі. Прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6263/22, в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовний вимог повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що термін оплати за електричну енергію розрахункових місяців спірного періоду 2020 року не міг виникнути раніше двох днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги у разі, якщо дата отримання акту купівлі-продажу електричної енергії даного розрахункового періоду відповідачем від позивача передує вказаній даті, а наявність в матеріалах справи підписаних актів купівлі-продажу, жодним чином не підтверджує виникнення зобов`язання відповідача з оплати, оскільки таких акт складається та підписується відповідачем, в подальшому направляється позивачеві для підписання з його сторони та підлягає поверненню. Наразі, лише після отримання відповідачем акту з підписом позивача, виникає зобов`язання з оплати, тоді як доказів їх отримання відповідачем, позивачем представлено не було.

На думку скаржника, з огляду на встановлені судом строки виконання зобов`язань відповідачем по сплаті відпущеної електроенергії та враховуючи умови договору пеня має нараховуватись за прострочення платежів за липень 2020р. з 22.08.2020 по 22.02.2021, проте, з додатного до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що позивачем здійснено розрахунок пені в сумі 19 458,69 грн на суму боргу 9 884 475,44 грн за період з 15.02.2021 по 21.02.2021, при цьому з розрахунку не вбачається, які суми боргу та за які періоди, включені до суми 9 884 475,44 грн на яку нараховано пеню.

Також скаржник зазначає, що строк позовної давності для звернення з даним позовом навіть за один останній день нарахування пені за липень 2020р. спливає 21.08.2021, а як вбачається зі штампу, який міститься на конверті, позовна заява подана до відправлення 15.07.2022.

Скаржник вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції про те, що строк позовної давності для пред`явлення позивачем вимоги про стягнення 19 458,69 грн пені станом на день звернення до суду з позовом продовжено, у зв`язку з тим, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, оскільки вважає, що дана норма ставить в нерівні права учасників судового процесу, і направлена на захист позивача та не захищає права відповідача, отже зупиняє у повному обсязі інститут позовної давності.

На думку скаржника, судом не застосовано норми п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ст.ст. 33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 196 ГК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин та неправильного застосування ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 196 ГК України.

Скаржник зазначає про те, що виконання грошових зобов`язань за договором обумовлено покладенням на НЕК "Укренерго" та відповідача зазначених спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Тому посилання місцевого господарського суду на те, що договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 не спростовує наведеного, а є додатковим свідченням того, що беручи до уваги предмет позову у даній справі, суд повинен був врахувати порядок (спосіб) здійснення зобов`язання, яке присуджене останнім до примусового виконання.

Скаржник вказує на те, що обсяг виконання зобов`язання відповідача з оплати відпущеної електроенергії виробникам за "зеленим" тарифом ставиться Законом та Порядком в залежність від виконання зазначених спеціальних обов`язків НЕК "Укренерго", незважаючи на викладене, місцевий господарський суд при вирішення цього спору, положень ст. 614 ЦК України не застосував.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6263/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Андрієнко В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 відмовлено Державному підприємству "Гарантований покупець" у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6263/22 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 41 349,62 грн.

10.01.2023 скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме подано платіжне доручення № 26 від 06.01.2023, яке свідчить про сплату судового збору у розмірі 41 349,62 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022, дата складення тексту рішення: 08.12.2022, у справі № 910/6263/22. Призначено справу № 910/6263/22 до розгляду у судовому засіданні 22.02.2023.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/6263/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 до 28.02.2023.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6263/22 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судове засідання 28.02.2023 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6263/22, в частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.12.2019 між позивачем (виробник за "зеленим" тарифом) та відповідачем (гарантований покупець) укладено договір, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 04.02.2021 №210/01/21 до Договору):

- виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язаний купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку (пункт 1.1 Договору);

- гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати його оплату згідно з умовами Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) (пункт 1.2 Договору);

- купівля-продаж електричної енергії за Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом у балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом (пункт 2.2 Договору);

- виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3 Договору);

- виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП у національній валюті України (пункт 2.4 Договору);

- обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається згідно з положеннями глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 Договору);

- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору);

- оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3 Договору);

- у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період (пункт 3.4 Договору);

- виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 Договору (пункт 4.1 Договору);

- гарантований покупець зобов`язаний: купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом згідно з главою 9 Порядку (пункт 4.5 Договору);

- гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої відповідно до пункту 10. Порядку або пунктом 6.3 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати; з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з пунктом 10.4 Порядку або пунктом 6.3 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати; сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом (пункт 4.6 Договору).

Згідно з абзацом першим пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Товариством та Підприємством було підписано акти купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 6 283 633,58 грн з ПДВ (акт коригування від 20.10.2020 на суму 47,44 грн з ПДВ), за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 10 198 635,53 грн з ПДВ (акт коригування від 03.11.2020 на суму -30,62 грн з ПДВ), за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 8 039 426,51 грн з ПДВ, за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 9 182 947,31 грн з ПДВ (акт коригування від 23.11.2020 на суму 5,10 грн з ПДВ), за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 10 226 816,18 грн з ПДВ (акт коригування від 11.12.2020 на суму -5,41 грн з ПДВ), за серпень 2020 року від 31.08.2020 на суму 9 161 978,32 грн з ПДВ, за вересень 2020 року від 30.09.2020 на суму 7 530 475,03 грн з ПДВ, за жовтень 2020 року від 31.10.2020 на суму 5 430 586,50 грн з ПДВ, а всього на загальну суму 66 054 498,96 грн.

Зазначені акти підписані без зауважень представниками обох сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Разом з тим, НКРЕКП постановами від 29.04.2020 №902, від 27.05.2020 №995, від 24.06.2020 №1211, від 22.07.2020 №1435, від 19.08.2020 №1600, від 23.09.2020 №1740, від 21.10.2020 №1937 і від 20.11.2020 №2138 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу у березні - жовтні 2020 року.

Так, згідно з наведеними постановам НКРЕКП розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємству у березні 2020 року становить 2 569 785 206,02 грн (без ПДВ), у квітні 2020 року - 4 944 046 105,48 грн (без ПДВ), у травні 2020 року - 4 337 390 779,22 грн (без ПДВ), у червні 2020 року - 4 246 519 382,97 грн (без ПДВ), у липні 2020 року - 4 634 864 467,84 грн (без ПДВ), у серпні 2020 року - 3 556 305 788,08 грн (без ПДВ), у вересень 2020 року - 2 510 192 239,55 грн (без ПДВ) та у жовтні 2020 року - 2 120 824 104,49 грн (без ПДВ).

Підприємство здійснило повну оплату отриманої електричної енергії, проте з порушенням строків такої оплати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (частина перша статті 617 ЦК України).

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вже зазначалось, на підставі договору протягом березня-жовтня 2020 року відповідач придбав у позивача електричну енергію на загальну суму 66 054 498,96 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб, однак, відповідач оплату придбаної у вказаний період електроенергії здійснював з порушенням строків.

Твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт настання строку остаточної оплати спірних періодів відповідно до положень пункту 10.4 Порядку, у зв`язку із чим позивачем не доведено дати отримання відповідачем актів купівлі-продажу, підписаних позивачем, оцінюється колегією суддів апеляційного господарського суду критично, оскільки, у підписаних обома сторонами актах купівлі-продажу електроенергії зазначена конкретна дата їх складання та підписання, яка у всіх спірних періодах передує даті затвердження регулятором (НКРЕКП) розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, тому, позивачем належними доказами підтверджено дату виникнення зобов`язання відповідача з остаточної оплати вартості електричної енергії.

Окрім того, за твердженням відповідача, оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Компанії, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання і порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, є безпідставним, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач узяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку. Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини є безпідставним, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у цій справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення оплати вартості електроенергії за "зеленим" тарифом, отриманої від позивача.

Так, позивач просив стягнути з відповідача 19 458,69 грн пені, 1 419 733,15 грн 3% річних та 4 095 515,96 грн втрат від інфляції.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з урахуванням встановлених судом обставин та положень пункту 10.4 Порядку відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем за відпущену електричну енергію: за березень 2020 року - до 04.05.2020 включно; за квітень 2020 року - до 29.05.2020 включно; за травень 2020 року - до 26.06.2020 включно; за червень 2020 року - до 24.07.2020 включно; за липень 2020 - до 21.08.2020 включно; за серпень 2020 року - до 25.09.2020 включно; за вересень 2020 року - до 23.10.2020; за жовтень 2020 року - до 24.11.2020 включно.

Здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 1 419 733,15 грн та інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 3 983 569,21 грн є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується із висновком господарського суду про відмову у стягненні з відповідача 111 946,75 грн інфляційних втрат, у зв`язку із хибністю такого розрахунку.

Відповідно до розрахунку суми пені, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи відсутність можливості виходу за межі позовних вимог, дійшла висновку що позовна вимога про стягнення пені, яка нарахована за прострочення оплати заборгованості за липень 2020р., підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі у розмірі 19 458,69 грн.

Щодо вимог про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою і пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з відповідача 19 458,69 грн пені.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 20.07.2022, а спеціальний строк позовної давності для нарахування суми пені мав закінчитися 21.08.2021.

Відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №928 від 19.08.2022 строк дії карантину продовжено до 31 грудня 2022 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду з вимогою, зокрема, про стягнення пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру втрат від інфляції та 3% річних до 1 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідач мотивує вказане клопотання позицією Великої Палата Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 зі справи №902/417/18, згідно з якою останньою зроблено такі висновки (процитовані відповідачем):

"…загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.";

"…виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.".

Також відповідач зазначив, що вказана позиція дотримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у поставі від 09.03.2021 зі справи № 924/441/20.

Так, при розгляді Верховним Судом справи № 924/441/20, колегія суддів дійшла висновку про те, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, розмір річних може бути обмежений до 30% від заявленої суми.

Натомість, колегія суддів зазначає, що у справі № 924/441/20 було встановлено наявність виняткових обставин для існування підстав зменшення заявленого до стягнення розміру відсотків річних, оскільки, умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 50% річних від суми заборгованості.

З огляду на вищевикладене, висновки щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру відсотків річних, викладені у вищевказаній постанові, не можуть братися до уваги судом під час розгляду цієї справи з огляду на суттєві відмінності в обставинах справ.

Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Погоджуючись зі зменшенням загального розміру процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, Верховний Суд вважав їх господарськими санкціями, розмір яких може бути зменшений у розумінні наведених норм матеріального права.

Проте, такий висновок не враховує наведених далі вимог закону.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов?язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов?язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Всі інші постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, містять позиції щодо питання зменшення розміру пені, натомість у даній справі відповідач не просить зменшити розмір нарахованої позивачем суми пені.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 983 569,21 грн втрат від інфляції, 1 419 733,15 грн 3% річних та 19 458,69 грн пені, які є обгрунтованими, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6263/22, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6263/22, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6263/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6263/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6263/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6263/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/6263/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 03.04.2023, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Андрієнко

Б.О. Ткаченко