Рішення

від 22.03.2023 по справі 904/5055/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023м. ДніпроСправа № 904/5055/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Брагін Д.О. в режимі відеоконференції;

від відповідача: Ворожко Р.О. в режимі відеоконференції;

від відповідача: Седченко В.В. в режимі відеоконференції,

дослідивши матеріали справи № 904/5055/22

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58"

до Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж" Центральна енергетична компанія"

про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 22.12.2022 за вих. № б/н до Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж" Центральна енергетична компанія" (далі - відповідач), в якій просить суд:

визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 23.10.2020 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок №020000777, який укладений між позивачем та відповідачем за заявою-приєднанням позивача до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу - відповідача;

зобов`язати відповідача прийняти з 13.03.2019 для позивача як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958, який змонтовано, підключено та опломбовано відповідачем 13.03.2019, пломба № 13699289.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5055/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2022.

Ухвалою від 02.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.2023. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у відповідача: додаткову угоду №2 від 23.10.2020 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок № 020000777, який укладений між позивачем та відповідачем; договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок № 020000777, який укладений між позивачем та відповідачем (оригінали - для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії - для долучення до матеріалів справи); оригінал довіреності від 04.05.2020 для огляду в судовому засіданні.

Через відділ документального забезпечення 11.01.2023 від представника позивача (адвоката Брагіна Дмитра) надійшов супровідний лист від 05.01.2023 за вих. № б/н разом із заявою від 05.01.2023 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 18.01.2023 заяву позивача від 05.01.2023 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Вирішено провести підготовче засідання у справі № 904/5055/22 з представником позивача (адвокатом Брагіним Дмитром), призначене на 25.01.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Через відділ документального забезпечення 24.01.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 25.01.2023 відзив прийнято до розгляду, підготовче засідання відкладено до 22.02.2023.

Через відділ документального забезпечення 14.02.2023 (електронною поштою) та 15.02.2023 (Укрпоштою) від відповідача (представника Романа Ворожка та представника Віталія Седченка) надійшло клопотання від 14.02.2023 за вих. №93/370-04 в якому відповідач просив суд клопотання про участь представників відповідача (представника Романа Ворожка та представника Віталія Седченка) в судовому засіданні у справі № 904/5055/22 в режимі відеоконференції задовольнити та забезпечити Жовтоводському міському суду Дніпропетровської області участь представників відповідача (представника Романа Ворожка та представника Віталія Седченка) в судовому засіданні у справі № 904/5055/22 в режимі відеоконференції.

Через відділ документального забезпечення 15.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 20.02.2023 клопотання відповідача від 14.02.2023 за вих. № 93/370-04 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Вирішено провести підготовче засідання у справі № 904/5055/22 з представниками відповідача (представником Романом Ворожком та представником Віталієм Седченком), призначене на 22.02.2023 в режимі відеоконференції з іншим судом та доручено Жовтоводському міському суду Дніпропетровської області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції особи, яка виступає стороною у справі № 904/5055/22, а саме представникам відповідача (представнику Роману Ворожку та представнику Віталію Седченку).

Ухвалою від 22.02.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 08.03.2023.

Через відділ документального забезпечення 28.02.2023 від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд клопотання про участь представників відповідача в судовому засіданні у справі №904/5055/22 в режимі відеоконференції задовольнити та забезпечити Жовтоводському міському суду Дніпропетровської області участь представників відповідача (представника Романа Ворожка та представника Віталія Седченка) в судовому засіданні у справі №904/5055/22 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 08.03.2023 розгляд справи по суті відкладено до 22.03.2023. Встановлено, що представники сторін будуть брати участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі з іншим судом. Доручено Жовтоводському міському суду Дніпропетровської області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а саме представникам відповідача (представнику Роману Ворожку та представнику Віталію Седченку). Для представника позивача (адвокатом Брагіна Дмитра), судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Через відділ документального забезпечення 09.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі, а саме відповідач просив суд долучити до матеріалів справи № 904/5055/22 додаткову угоду № 2 від 23.10.2020 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, укладену між ОСББ «Свободи 58» та ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», заяву - приєднання (додаток 1) до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, копію довіреності від 04.05.2020, видану Головою правління ОСББ «Свободи 58» Бухтіяровим О.М. на прізвище ОСОБА_1 на співпрацю з ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» в питанні збільшення потужності для житлового будинку №58 по вулиці Бульвар Свободи у місті Жовті Води.

В судовому засіданні 22.03.2023 представники учасників справи взяли участь в режимі відеоконференції. Учасники справи відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог та просили суд у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач вважає, що спірна додаткова угода була укладена попереднім головою позивача з перевищенням повноважень, а тому наявні підстави для визнання її недійсною. Вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти з 13.03.2019 для позивача як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньо будинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958 мотивована тим, що такий лічильник змонтовано, підключено та опломбовано відповідачем 13.03.2019, пломба № 13699289, а тому саме він має використовуватися як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів).

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач вказує, що до і після підписання спірної додаткової угоди позивач використовував один і той самий лічильник. Лічильник, який позивач просить використовувати з 13.03.2019 в якості основного у житловому будинку, використовувався виключно в якості технічного приладу обліку для складання балансу в житловому будинку. Отже, на думку відповідача, визнання оскаржуваної додаткової угоди недійсною не призведе до використання приладу обліку, який використовувався виключно в якості технічного приладу обліку, як основного, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач з позицією відповідача не погоджується та наголошує на тому, що спірна додаткова угода укладена між відповідачем та особою, яка діяла на підставі нікчемної довіреності, а тому така додаткова угода має бути визнана судом недійсною. Більш того, саме позивач, за твердженням останнього, має право обирати прилад обліку, який буде використовувати як основний.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: наявності/ відсутності законодавчих підстав для зобов`язання відповідача прийняти з 13.03.2019 як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958, зокрема, з огляду наявність/відсутність законодавчих підстав для визнання додаткової угоди недійсною.

Суд встановив, що ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» - є оператором системи розподілу (далі - ОСР) та з 01.01.2019 розподіляє електричну енергію споживачам, які приєднані до його мереж, у відповідності до «Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі ПРРЕЕ), затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312 (зі змінами) та Кодексом комерційного обліку (далі ККОЕЕ), затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року N 311 (зі змінами) та Кодексом систем розподілу (далі КСР), затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.18. № 310.

До 01 липня 2019 року щодо житлового будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Бульвар Свободи, буд. № 58 був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та управляючою компанією Комунальним підприємством «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради (далі - КП «ВЖРЕО» ЖМР).

01.07.2019 у зв`язку із створенням у житловому будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Бульвар Свободи, буд. № 58, ОСББ «Свобода 58» та зверненням Голови ОСББ між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСББ «Свободи 58» був укладений публічний Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір), шляхом підписання заяви-приєднання (додаток 1 до Договору).

При закритті точки комерційного обліку для КП «ВЖРЕО» ЖМР було здійснено закриття точки обліку та була проведена позапланова технічна перевірка приладу обліку електричної енергії МК2301, заводський номер №0594532, і був складений Акт технічної перевірки від 01.07.2019 в присутності представника КП «ВЖРЕО» ЖМР та представника ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК».

Також при укладанні договору між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСББ була проведена технічна перевірка приладу обліку електричної енергії NIK 2301АКІ, заводський номер №0594532, за результатами якої за участю представника ОСББ «Свобода 58» був складений акт технічної перевірки від 01.07.2019, у якому зроблено висновок про придатність вказаного приладу обліку для прийняття до використання в якості розрахункового (вказаний прилад використовується у цій якості і станом на час розгляду спору).

02.09.2019 між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСББ «Свобода 58» в особі голови правління Бухтіярова О.М. була укладена додаткова угода №1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

23.10.2020 між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСББ «Свобода 58» в особі ОСОБА_1 було укладено додаткову №2 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач, дана додаткова №2 від 23.10.2020 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019 була укладена громадянином ОСОБА_1 який є мешканцем будинку АДРЕСА_1 на підставі довіреності від 04.05.2020, виданої головою правління ОСББ «Свобода 58» Бухтіяровим О.М. (арк. 37, том 1).

Відповідно до даної довіреності від 04.05.2020 голова правління ОСББ «Свобода 58» Бухтіяров О.М. уповноважив громадянина ОСОБА_1 співпрацювати з ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК» в питанні збільшення потужності для житлового будинку №58 по вул. Бульвар Свободи, м. Жовті Води Дніпропетровської області, а саме: підписувати ТУ; підписувати договір на приєднання; підписувати акти виконаних робіт по приєднанню; бути замовником проєкту зовнішнього забезпечення будинку; виконувати всі дії щодо приєднання будинку. Термін дії довіреності - включно до тридцять першого грудня 2021 року і ця довіреність видана виключно для співпраці з ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК» та без права передоручення третім особам.

Дана довіреність, на думку позивача, є нікчемною та незаконною, оскільки була видана 04.05.2022 головою правління ОСББ «Свобода 58» з порушенням, оскільки відповідно до пункту 16 Статуту ОСББ «Свобода 58», затвердженого протоколом №1 від 24.05.2019 установчих зборів ОСББ «Свобода 58» голова правління лише за рішенням правління видає довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам. В даному випадку не було рішення правління ОСББ «Свобода 58» про уповноваження голови правління Бухтіярова О.М. видавати довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам та підписувати будь-які документи.

Відтак позивач стверджує, що підписання ОСОБА_1 від імені ОСББ «Свобода 58» додаткової угоди №2 призвело до того, що відповідно до даної додаткової угоди розрахунковими засобами обліку електроенергії ОСББ «Свобода 58» залишається загальнобудинковий засіб обліку електричної енергії, який встановлений в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13, а не прилад обліку електричної енергії №К 2301 зав. №10457958 на внутрішньо будинкові потреби ОСББ «Свобода 58», який змонтовано, підключено та опломбовано ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК», пломба №13699290, як це повинно бути відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином фактичною метою позовних вимог є те, щоб сторони у договірних відносинах (які виникли між сторонами на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019) використовували як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник №10457958, а не лічильник №0594532.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

В матеріалах справи наявний лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 07.09.2021 за вих.№1652/25.1/5-21 (арк. 71-73, том 1), у якому НКРЕКП), розглянувши лист ОСББ "Свобода 58" від 12.07.2021 № 04/07, повідомила таке.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон про ОСББ) ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

При цьому, відповідно до частини другої статті 382, частин першої та четвертої статті 319 та частини першої статті 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. При цьому власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (стаття 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до положень пункту 9 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712 послуга з управління включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, обслуговування внутрішньобудинкових систем, купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень пункту 2.3.3 глави 2.3 розділу II Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності.

Електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між власниками і електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства (положення статті 22 Закону про ОСББ).

За інформацією, наданою ПрАТ "ПЕЕМ "ДЕК", між ОСББ "Свобода 58" та ПрАТ "ПЕЕМ "ДЕК" укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розрахунковий рахунок №020000777 (далі - Договір), шляхом підписання заяви приєднання 01.07.2019.

Відповідно до умов Договору розрахунковими засобами обліку ОСББ "Свобода 58" є загальнобудинковий засіб обліку, який встановлений в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13.

До внутрішньобудинкових електричних мереж багатоквартирного будинку ОСББ "Свобода 58" приєднані субспоживачі: ФОП Шевченко О.В., ТОВ «Мегалінк» та ФОП Коваленко І.О.

Таким чином, умовами Договору передбачено здійснення споживачем-управителем багатоквартирного будинку розрахунків за електричну енергію на підставі загальнобудинкового засобу обліку, а саме, обсяги електричної енергії, які використовуються ОСББ "Свобода 58" розраховуються, як різниця між обсягом електричної енергії, що надійшла до електричних мереж ОСББ "Свобода 58" та обсягом електричної енергії використаної індивідуальними побутовими споживачами і обсягом електричної енергії використаної субспоживачами: ФОП Шевченко О.В., ТОВ «Мегалінк», ФОП Коваленко І.О.

Отже, дії оператора системи розподілу щодо визначення обсягу споживання електричної енергії цим споживачем шляхом віднімання від загального обсягу споживання електричної енергії у будинку, зафіксованого загальнобудинковим засобом обліку електричної енергії, обсягу електричної енергії, спожитого іншими споживачами (субспоживачами) в будинку, є правомірними.

Щодо визначення межі балансової належності електроустановок.

Відповідно до п. 1.2.4 розділу І, п. 2.2.2 розділу II ПРРЕЕ точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи, межа експлуатаційної відповідальності між споживачем та оператором системи за технічний стан і обслуговування електроустановок напругою до 1000 В встановлюється: у разі кабельного вводу - на наконечниках кабелю живлення, приєднаних до ввідних клем першого комутаційного апарата, встановленого у ввідному пристрої будівлі споживача.

Пунктом 5.1.5 Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс), визначено що, якщо з технічної або економічної причин установлення вузла обліку на комерційній межі недоцільне, то за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу вузол обліку може бути розміщений не на комерційній межі, але якнайближче до неї. Водночас місце його розміщення має обиратись таким чином, щоб забезпечити мінімальні втрати активної електричної енергії в електричній мережі від точки вимірювання до комерційної межі відповідного об`єкта.

Таким чином, розміщення вузла обліку не на комерційній межі допускається за умови двосторонньої домовленості, фактом такої домовленості виступає укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Крім того, ПЕЕМ "ЦЕК" окремо зазначило, що багатоквартирний будинок за адресою: м. Жовті Води, бульвар Свободи, 58 неодноразово отримував технічні умови збільшення потужності, а саме №245 ПМ від 20.06.2019 та №165 ПМ від 26.05.2020

Відповідно до виданих технічних умов на організацію нестандартного приєднання електричних мереж електроустановок від 20.06.2019 №245 розділу І п. 2.6. ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» рекомендував ОСББ "Свобода 58" встановити лічильник на межі балансової належності.

Так, для ОСББ "Свобода 58" на основі технічних вимог №245 ПМ від 20.06.2019 Приватним підприємством «ЦТЗ» був розроблений проєкт ЦТЗ-19/5 8. В представленому проєктному рішенні не передбачалося перенесення засобу обліку на комерційну межу, місце розташування засобу обліку залишилось в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13.

Також відповідно до технічних умов №165 ПМ від 26.05.2020 розділу І п. 2.6. ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» рекомендувало ОСББ "Свобода 58" встановити лічильник як найближче до комерційної межі, але ОСББ "Свобода 58" надало на узгодження проєкт 2020-07/050, розроблений ЧП «АРТ» на замовлення ОСББ "Свобода 58", в якому залишила без змін розташування вузла обліку.

Таким чином, відповідно до укладеного Договору, розрахунковими засобами обліку ОСББ "Свобода 58" залишається загальнобудинковий засіб обліку, який встановлений в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13.

На підставі наявних у справі матеріалів суд встановив, що в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13 встановлений діючий прилад обліку (лічильник електричної енергії NIK 2301АКІ зав. №0594532), що підтверджується актом від 01.07.2019 (арк. 61, том 1), в той час як акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії від 13.03.2019 свідчить, що лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958, який позивач просить використовувати в якості розрахункового, встановлений ТРЦ-0,4кВ будинку (арк. 62, том 1).

Листом від 21.09.2022 відповідач в черговий раз на звернення позивача від 05.09.2022 за вих. №13/09/22 повідомив, які документи слід надати для укладання договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №910/3372/19, предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог.

На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 29.09.2021 у справі №910/17079/19, від 16.09.2021 у справі №922/3059/16, від 26.01.2021 у справі №923/722/19, від 29.10.2020 у справі №917/814/16, від 29.01.2020 у справі №904/5265/18, від 28.01.2020 у справі №912/653/19, від 06.11.2019 у справі №909/51/19, від 25.06.2019 у справі №5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі №910/19581/16, від 05.06.2019 у справі №909/452/18, від 18.03.2019 у справі №908/1165/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Таким чином, враховуючи характер договірних відносин (електропостачання підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019), суд відзначає, що використання іншого розрахункового приладу обліку електричної енергії можливе шляхом внесення відповідних змін до договору від 01.07.2019.

Однак позивач позовних вимог про внесення змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії не заявляв. Також позивач не навів конкретних положень законодавства, які б покладали на відповідача обов`язок прийняти як розрахунковий прилад обліку електричної енергії, без внесення змін до відповідного договору.

Отже, позовна вимога про зобов`язання прийняти як розрахунковий прилад обліку електричної енергії не може бути задоволена, оскільки позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту, що, у свою чергу, виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: (1) визнання права; (2) визнання правочину недійсним; (3) припинення дії, яка порушує право; (4) відновлення становища, яке існувало до порушення; (5) примусове виконання обов`язку в натурі; (6) зміна правовідношення; (7) припинення правовідношення; (8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; (9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; (10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

В силу положень частини 2 статті 4 ГПК України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову (пункт 51 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/1194/18).

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».

Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Водночас, суд дійшов висновку, що задоволення вимоги про визнання недійсною спірної додаткової угоди (за відсутності внесення відповідних змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019), не призведе до поновлення права позивача, про порушення якого він стверджує, (а саме до того, щоб сторони у договірних відносинах використовували як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник №10457958, а не лічильник №0594532).

З урахуванням наведеного суд вважає, заявлені позивачем вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Окремо суд зазначає, що навіть у випадку визнання недійсною спірної додаткової угоди (якою внесені зміни до договору лише щодо дозволеної потужності використання) приладом обліку, визначеним договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, залишається лічильник №0594532, який використовувався ще до 01 липня 2019 року у житловому будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Бульвар Свободи, буд. № 58 на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та управляючою компанією Комунальним підприємством «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, до спірна додаткова угода була схвалена позивачем, оскільки дії, які він вчиняв (зокрема, продовжував споживати електроенергію та оплачувати її на умовах, зокрема, спірної додаткової угоди), свідчать про прийняття її до виконання. Відповідно ж до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.04.2023

Суддя С.А. Дупляк