Постанова

від 06.07.2023 по справі 904/5055/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/5055/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 (суддя Дупляк С.А.)

у справі № 904/5055/22

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58"

до Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж" Центральна енергетична компанія"

про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 22.12.2022 за вих. № б/н до Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж" Центральна енергетична компанія" , в якій просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 23.10.2020 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок №020000777, який укладений між позивачем та відповідачем за заявою-приєднанням позивача до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу - відповідача; зобов`язати відповідача прийняти з 13.03.2019 для позивача як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958, який змонтовано, підключено та опломбовано відповідачем 13.03.2019, пломба № 13699289.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 у справі №904/5055/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 у справі № 904/5055/22, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що суд першої інстанції взагалі не надав належної оцінки тому факту, що 23.10.2020 між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСББ «Свобода 58» було укладено додаткову угоду № 2 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок №020000777 із порушенням норм чинного законодавства України.

На переконання скаржника, Господарський суд Дніпропетровської області не звернув увагу та взагалі залишив осторонь питання того, що станом на сьогоднішній день є наявне порушення прав співвласників ОСББ «Свобода 58», оскільки дільниця Жовтоводських РЕМ, що є підрозділом ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», які навмисно на протязі останніх 18 (вісімнадцяти) місяців не приймає розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби ОСББ «Свобода 58» (освітлення місць загального користування, робота ліфтів), а саме лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958, який змонтовано, підключено та опломбовано ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» 13.03.2019, пломба №13699290.

Вважає, що Центральним апеляційний господарський суд повинен встановити та дійти правильного висновку про те, що ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» ігнорує законні вимоги, що встановлені чинним законодавством України в п.п. 6, 7 додатку 12 згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1525 від 18.07.2019 та діючі вимоги міжнародного права: Директиви 97/7/ЄС Європейського парламенту та ради «Про захист прав споживачів в дистанційних контрактах» від 20.05.1997, де відповідно до ст. 6 даної директиви дозволяється вийти з дистанційного контракту в односторонньому порядку, розірвати додаткову угоду № 1, залишивши за собою право ЕІС-код 62Z7827690879104 особового рахунку 020000777, бо є унікальним ідентифікатором, який ідентифікує точку комерційного обліку відповідно до додатку № 6 до Договору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 у справі № 904/5055/22, розгляд справи призначено на 06.07.2023 на 11:00 год.

02.06.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у справі № 904/5055/22 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в Жовтоводському міському суді Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в Жовтоводському міському суді Дніпропетровської області задоволено. Ухвалено судове засідання у справі № 904/5055/22 провести в режимі відеоконференції. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, зал засідань № 415а. Доручено Жовтоводському міському суді Дніпропетровської області забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" з Центральним апеляційним господарським судом 06.07.2023 на 11:00 год. Представнику об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" з`явитися до Жовтоводського міського суді Дніпропетровської області, для проведення судового засідання в режимі відеоконференції 06.07.2023 на 11:00 год.

Від Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у справі №904/5055/22 в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в Жовтоводському міському суді Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Ухвалено учасникам провадження у справі, які бажають взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, з`явитись до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області 06.07.2023 на 11:00 год.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з рішенням ВРП від 29.06.2023р. про звільнення з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку судді Вечірка І.О., для розгляду справи № 904/5055/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А.

В судовому засіданні 06.07.2023 приймали участь представники сторін (в приміщенні іншого суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua)

Представник апелянта (позивача) просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача просив суд, враховуючи доводи, наведені у відзиві, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» - є оператором системи розподілу (далі - ОСР) та з 01.01.2019 розподіляє електричну енергію споживачам, які приєднані до його мереж, у відповідності до «Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі ПРРЕЕ), затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312 (зі змінами) та Кодексом комерційного обліку (далі ККОЕЕ), затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року N 311 (зі змінами) та Кодексом систем розподілу (далі КСР), затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.18. № 310.

До 01 липня 2019 року щодо житлового будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Бульвар Свободи, буд. № 58 був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та управляючою компанією Комунальним підприємством «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради (далі - КП «ВЖРЕО» ЖМР).

01.07.2019 у зв`язку із створенням у житловому будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Бульвар Свободи, буд. № 58, ОСББ «Свобода 58» та зверненням Голови ОСББ між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСББ «Свободи 58» був укладений публічний Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір), шляхом підписання заяви-приєднання (додаток 1 до Договору).

При закритті точки комерційного обліку для КП «ВЖРЕО» ЖМР було здійснено закриття точки обліку та була проведена позапланова технічна перевірка приладу обліку електричної енергії МК2301, заводський номер №0594532, і був складений Акт технічної перевірки від 01.07.2019 в присутності представника КП «ВЖРЕО» ЖМР та представника ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК».

Також при укладанні договору між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСББ була проведена технічна перевірка приладу обліку електричної енергії NIK 2301АКІ, заводський номер №0594532, за результатами якої за участю представника ОСББ «Свобода 58» був складений акт технічної перевірки від 01.07.2019, у якому зроблено висновок про придатність вказаного приладу обліку для прийняття до використання в якості розрахункового (вказаний прилад використовується у цій якості і станом на час розгляду спору).

02.09.2019 між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСББ «Свобода 58» в особі голови правління Бухтіярова О.М. була укладена додаткова угода №1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

23.10.2020 між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСББ «Свобода 58» в особі ОСОБА_1 було укладено додаткову №2 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач, дана додаткова №2 від 23.10.2020 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019 була укладена громадянином ОСОБА_1 який є мешканцем будинку АДРЕСА_1 на підставі довіреності від 04.05.2020, виданої головою правління ОСББ «Свобода 58» Бухтіяровим О.М. (арк. 37, том 1).

Відповідно до даної довіреності від 04.05.2020 голова правління ОСББ «Свобода 58» Бухтіяров О.М. уповноважив громадянина Кобиляцького П.Я. співпрацювати з ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК» в питанні збільшення потужності для житлового будинку №58 по вул. Бульвар Свободи, м. Жовті Води Дніпропетровської області, а саме: підписувати ТУ; підписувати договір на приєднання; підписувати акти виконаних робіт по приєднанню; бути замовником проекту зовнішнього забезпечення будинку; виконувати всі дії щодо приєднання будинку. Термін дії довіреності - включно до тридцять першого грудня 2021 року і ця довіреність видана виключно для співпраці з ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК» та без права передоручення третім особам.

Дана довіреність, на думку позивача, є нікчемною та незаконною, оскільки була видана 04.05.2022 головою правління ОСББ «Свобода 58» з порушенням, оскільки відповідно до пункту 16 Статуту ОСББ «Свобода 58», затвердженого протоколом №1 від 24.05.2019 установчих зборів ОСББ «Свобода 58» голова правління лише за рішенням правління видає довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам. В даному випадку не було рішення правління ОСББ «Свобода 58» про уповноваження голови правління Бухтіярова О.М. видавати довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам та підписувати будь-які документи.

Відтак позивач стверджує, що підписання Кобиляцьким П.Я. від імені ОСББ «Свобода 58» додаткової угоди №2 призвело до того, що відповідно до даної додаткової угоди розрахунковими засобами обліку електроенергії ОСББ «Свобода 58» залишається загальнобудинковий засіб обліку електричної енергії, який встановлений в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13, а не прилад обліку електричної енергії №К 2301 зав. №10457958 на внутрішньо будинкові потреби ОСББ «Свобода 58», який змонтовано, підключено та опломбовано ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК», пломба №13699290, як це повинно бути відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином фактичною метою позовних вимог є те, щоб сторони у договірних відносинах (які виникли між сторонами на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019) використовували як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник №10457958, а не лічильник №0594532.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання прийняти як розрахунковий прилад обліку електричної енергії не може бути задоволена, оскільки позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту, що, у свою чергу, виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті. Водночас, суд зазначив, що задоволення вимоги про визнання недійсною спірної додаткової угоди (за відсутності внесення відповідних змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019), не призведе до поновлення права позивача, про порушення якого він стверджує, (а саме до того, щоб сторони у договірних відносинах використовували як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник №10457958, а не лічильник №0594532).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 22.12.2022 за вих. № б/н до Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж" Центральна енергетична компанія" (далі - відповідач), в якій просило суд:

визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 23.10.2020 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, особовий рахунок №020000777, який укладений між позивачем та відповідачем за заявою-приєднанням позивача до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу - відповідача;

зобов`язати відповідача прийняти з 13.03.2019 для позивача як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958, який змонтовано, підключено та опломбовано відповідачем 13.03.2019, пломба № 13699289.

Позивач вважає, що спірна додаткова угода була укладена попереднім головою позивача з перевищенням повноважень, а тому наявні підстави для визнання її недійсною. Вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти з 13.03.2019 для позивача як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньо будинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958 мотивована тим, що такий лічильник змонтовано, підключено та опломбовано відповідачем 13.03.2019, пломба № 13699289, а тому саме він має використовуватися як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів).

Крім того, наголошує, що спірна додаткова угода укладена між відповідачем та особою, яка діяла на підставі нікчемної довіреності, а тому така додаткова угода має бути визнана судом недійсною.

Більш того, саме позивач, за твердженням останнього, має право обирати прилад обліку, який буде використовувати як основний.

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: наявності/ відсутності законодавчих підстав для зобов`язання відповідача прийняти з 13.03.2019 як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958, зокрема, з огляду наявність/відсутність законодавчих підстав для визнання додаткової угоди недійсною.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 07.09.2021 за вих.№1652/25.1/5-21 (т. 1 а.с. 71-73), у якому НКРЕКП), розглянувши лист ОСББ "Свобода 58" від 12.07.2021 № 04/07, повідомила таке.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон про ОСББ) ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

При цьому, відповідно до частини другої статті 382, частин першої та четвертої статті 319 та частини першої статті 322 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. При цьому власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (стаття 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до положень пункту 9 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712 послуга з управління включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, обслуговування внутрішньобудинкових систем, купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень пункту 2.3.3 глави 2.3 розділу II Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності.

Електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між власниками і електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства (положення статті 22 Закону про ОСББ).

За інформацією, наданою ПрАТ "ПЕЕМ "ДЕК", між ОСББ "Свобода 58" та ПрАТ "ПЕЕМ "ДЕК" укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розрахунковий рахунок №020000777 (далі - Договір), шляхом підписання заяви приєднання 01.07.2019.

Відповідно до умов Договору розрахунковими засобами обліку ОСББ "Свобода 58" є загальнобудинковий засіб обліку, який встановлений в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13.

До внутрішньобудинкових електричних мереж багатоквартирного будинку ОСББ "Свобода 58" приєднані субспоживачі: ФОП Шевченко О.В., ТОВ «Мегалінк» та ФОП Коваленко І.О.

Таким чином, умовами Договору передбачено здійснення споживачем-управителем багатоквартирного будинку розрахунків за електричну енергію на підставі загальнобудинкового засобу обліку, а саме, обсяги електричної енергії, які використовуються ОСББ "Свобода 58" розраховуються, як різниця між обсягом електричної енергії, що надійшла до електричних мереж ОСББ "Свобода 58" та обсягом електричної енергії використаної індивідуальними побутовими споживачами і обсягом електричної енергії використаної субспоживачами: ФОП Шевченко О.В., ТОВ «Мегалінк», ФОП Коваленко І.О.

Отже, дії оператора системи розподілу щодо визначення обсягу споживання електричної енергії цим споживачем шляхом віднімання від загального обсягу споживання електричної енергії у будинку, зафіксованого загальнобудинковим засобом обліку електричної енергії, обсягу електричної енергії, спожитого іншими споживачами (субспоживачами) в будинку, є правомірними.

Щодо визначення межі балансової належності електроустановок суд відзначає, що відповідно до п. 1.2.4 розділу І, п. 2.2.2 розділу II ПРРЕЕ точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи, межа експлуатаційної відповідальності між споживачем та оператором системи за технічний стан і обслуговування електроустановок напругою до 1000 В встановлюється: у разі кабельного вводу - на наконечниках кабелю живлення, приєднаних до ввідних клем першого комутаційного апарата, встановленого у ввідному пристрої будівлі споживача.

Пунктом 5.1.5 Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс), визначено що, якщо з технічної або економічної причин установлення вузла обліку на комерційній межі недоцільне, то за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу вузол обліку може бути розміщений не на комерційній межі, але якнайближче до неї. Водночас місце його розміщення має обиратись таким чином, щоб забезпечити мінімальні втрати активної електричної енергії в електричній мережі від точки вимірювання до комерційної межі відповідного об`єкта.

Таким чином, розміщення вузла обліку не на комерційній межі допускається за умови двосторонньої домовленості, фактом такої домовленості виступає укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Крім того, ПрАТ ПЕЕМ "ЦЕК" окремо зазначило, що багатоквартирний будинок за адресою: м. Жовті Води, бульвар Свободи, 58 неодноразово отримував технічні умови збільшення потужності, а саме №245 ПМ від 20.06.2019 та №165 ПМ від 26.05.2020. У кожних технічних умовах відповідач неодноразово рекомендував встановити прилад обліку у відповідності до приписів ККОЕЕ )якнайближче до комерційної межі), але жодного проекту на зміну місця встановлення приладу обліку ОСББ «Свобода 58» до ПрАТ ПЕЕМ "ЦЕК" не надавало і позивачем не доведено зворотнього.

Згідно п. 5.8.1 глави 5.8 розділу 5 ККОЕЕ заміна або зміна місця встановлення справного, непошкодженого та повіреного ЗКО, встановлено відповідно до виданих технічних умов та/або рекомендацій та який відповідає вимогам цього Кодексу, ПУЕ та проектним рішенням (незалежно від того, хто є власником ЗКО), здійснюється ППКО за рахунок ініціатора такої заміни/зміни та виключно за взаємною документально підтвердженою згодою власника ЗКО, СПМ та оператора мережі. Змін місця встановлення ЗКО здійснюється згідно з новим проектним рішенням, погодженим власником ЗКО, СПМ та оператором мережі.

Відповідно до виданих технічних умов на організацію нестандартного приєднання електричних мереж електроустановок від 20.06.2019 №245 розділу І п. 2.6. ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» рекомендував ОСББ "Свобода 58" встановити лічильник на межі балансової належності.

Так, для ОСББ "Свобода 58" на основі технічних вимог №245 ПМ від 20.06.2019 Приватним підприємством «ЦТЗ» був розроблений проект ЦТЗ-19/5 8. В представленому проектному рішенні не передбачалося перенесення засобу обліку на комерційну межу, місце розташування засобу обліку залишилось в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13.

Також відповідно до технічних умов №165 ПМ від 26.05.2020 розділу І п. 2.6. ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» рекомендувало ОСББ "Свобода 58" встановити лічильник як найближче до комерційної межі, але ОСББ "Свобода 58" надало на узгодження проект 2020-07/050, розроблений ЧП «АРТ» на замовлення ОСББ "Свобода 58", в якому залишила без змін розташування вузла обліку.

Таким чином, відповідно до укладеного Договору, розрахунковими засобами обліку ОСББ "Свобода 58" залишається загальнобудинковий засіб обліку, який встановлений в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13.

На підставі наявних у справі матеріалів суд правильно встановив, що в ТП-63 РУ-0,4 кВ А-13 встановлений діючий прилад обліку (лічильник електричної енергії NIK 2301АКІ зав. №0594532), що підтверджується актом від 01.07.2019 (т. 1 а.с. 61), в той час як акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії від 13.03.2019 свідчить, що лічильник електричної енергії NIK 2301 зав. №10457958, який позивач просить використовувати в якості розрахункового, встановлений ТРЦ-0,4кВ будинку (т. 1 а.с. 62).

Листом від 21.09.2022 відповідач в черговий раз на звернення позивача від 05.09.2022 за вих. №13/09/22 повідомив, які документи слід надати для укладання договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії.

Колегія суддів виходить з того, що за змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частинами 1 та 3 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Таким чином, враховуючи характер договірних відносин (електропостачання підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019), правильним є висновок господарського суду про те, що використання іншого розрахункового приладу обліку електричної енергії можливе шляхом внесення відповідних змін до договору від 01.07.2019. Однак позивач позовних вимог про внесення змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії не заявляв.

При цьому є безпідставним твердження апелянта про те, що Центральним апеляційний господарський суд повинен встановити та дійти правильного висновку про те, що ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» ігнорує законні вимоги, що встановлені чинним законодавством України в п.п. 6, 7 додатку 12 згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1525 від 18.07.2019 та діючі вимоги міжнародного права: Директиви 97/7/ЄС Європейського парламенту та ради «Про захист прав споживачів в дистанційних контрактах» від 20.05.1997, де відповідно до ст. 6 даної директиви дозволяється вийти з дистанційного контракту в односторонньому порядку, розірвати додаткову угоду № 1, залишивши за собою право ЕІС-код 62Z7827690879104 особового рахунку 020000777, бо є унікальним ідентифікатором, який ідентифікує точку комерційного обліку відповідно до додатку № 6 до Договору.

Так, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №910/3372/19, предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог.

На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 29.09.2021 у справі №910/17079/19, від 16.09.2021 у справі №922/3059/16, від 26.01.2021 у справі №923/722/19, від 29.10.2020 у справі №917/814/16, від 29.01.2020 у справі №904/5265/18, від 28.01.2020 у справі №912/653/19, від 06.11.2019 у справі №909/51/19, від 25.06.2019 у справі №5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі №910/19581/16, від 05.06.2019 у справі №909/452/18, від 18.03.2019 у справі №908/1165/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, судом не досліджуються обставини, що не входять до предмету доказування, оскільки не пов`язані із предметом спорі, яким в даному випадку є визнання недійсною додаткової угоди та зобов`язання вчинити певні дії, а не зміна умов договору.

До того ж, як зазначив відповідач, НКРЕКП надавала позивачу відповідь №1652/25.1/5.21 від 07.09.2021 відповідно до якої, регулятор вважає, що дії оператора системи розподілу щодо визначення обсягу споживання електричної енергії шляхом віднімання від загального обсягу споживання електричної енергії, зафіксованого загальнобудинковим засобом обліку електричної енергії, обсягу електрично енергії, спожитої іншими споживачами в будинку, є правомірними.

Апеляційний суд зауважує, що позивач не навів конкретних положень законодавства, які б покладали на відповідача обов`язок прийняти як розрахунковий прилад обліку електричної енергії, без внесення змін до відповідного договору.

В той же час, вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наведена в постанові від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18).

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі №910/7029/20.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц).

Отже, позовна вимога про зобов`язання прийняти як розрахунковий прилад обліку електричної енергії не може бути задоволена, оскільки позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту.

При цьому суд зауважує, що у відповідності до п. 5.5.3 глави 5.5. розділу 5 ПРРЕЕ було передбачено, що споживач має право на організацію додаткових площадок вимірювання за однією адресою згідно з узгодженими з відповідними оператором системи проектними рішеннями. При цьому проектом має бути виключена можливість приєднання до електричних мереж на додаткових (окремих) площадках вимірювання електроустановок або струмоприймачів, не передбачених проектом.

КП «ВЖРЕО» ЖМР як управляюча компанія багатоквартирного будинку № 58 по вул. Бульвар Свободи в м. Жовті Води Дніпропетровської обл. встановлювала прилад обліку електричної енергії NIK 2301 заводський номер №10457958 у відповідності до прийнятого Жовтоводською міською радою VII скликання (сорок восьмої сесії) рішення «Про надання довгострокового кредиту із загального фонду бюджету міста Комунальному підприємству «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради від 26.12.2018 за № 2490-48/VII.

Як вбачається з листа ПрАТ «ПЕЕМ» «ЦЕК» № 1303/010.01-04 від 24.06.2022 (т. 1 а.с. 23-24) встановлений вузол обліку в ГРЩ будинку на освітлення місць загального користування NIK 2301 зав. №10457958 ніколи не приймався як комерційний, а встановлено його було в якості технічного приладу обліку на внутрішні будинкові потреби та для складання балансу у власних мережах житлового будинку. 13.03.2019 було виконано технічну перевірку цього лічильника та опломбовано в якості технічного обліку, про що свідчить доданий Акт.

Наведеним спростовуються доводи скаржника у відповідній частині апеляційної скарги.

В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України).

В силу положень частини 2 статті 4 ГПК України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову (пункт 51 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/1194/18).

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (правовий висновок викладений у Постанові КГС ВС від 26.01.2021 у справі № 903/249/20).

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Відтак, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (див. висновок сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

При цьому слід зважати на те, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

Відтак, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права.

Отже, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Апеляційний суд зазначає, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».

Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Аналіз вищенаведеного та матеріалів справи засвідчує, що задоволення вимоги про визнання недійсною спірної додаткової угоди (за відсутності внесення відповідних змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019), не призведе до поновлення права позивача, про порушення якого він стверджує, (а саме до того, щоб сторони у договірних відносинах використовували як розрахунковий прилад обліку електричної енергії на внутрішньобудинкові потреби (освітлення місць загального користування, робота ліфтів) лічильник №10457958, а не лічильник №0594532).

Це пов`язується з тим, що оспорюваною додатковою угодою були внесені зміни до договору лише щодо дозволеної потужності використання, а отже приладом обліку, визначеним договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2019, залишається лічильник №0594532, який використовувався ще до 01 липня 2019 року у житловому будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Бульвар Свободи, буд. № 58 на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та управляючою компанією Комунальним підприємством «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання» Жовтоводської міської ради.

До того ж, визнання Додаткової угоди № 2 від 23.10.2020 недійсною призведе до зменшення потужності по об`єкту, в тому числі на квартиру № 14, яка у такому випадку залишиться без опалення, чим буде спричинено порушення прав третіх осіб.

Варто зазначити, що позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки, обумовлені ним, на момент його вчинення. Однак, позивачем не доведено, що сторони Додаткової угоди № 2 від 23.10.2020 до Договору споживача про надання послуг на розподіл електричної енергії діяли таким чином та не мали наміру щодо його реального виконання.

Окремо слід наголосити на тому, що оспорювана додаткова угода була схвалена позивачем, оскільки дії, які він вчиняв після її укладення (продовжував споживати електроенергію та оплачувати її на умовах, зокрема, в редакції спірної додаткової угоди), свідчать про прийняття її до виконання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що заявлені позивачем вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 у справі №904/5055/22.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 у справі №904/5055/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 у справі №904/5055/22 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода 58".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.07.2023

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль