Рішення

від 03.04.2023 по справі 915/709/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2023Справа № 915/709/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фермерського господарства «Агрімакс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компания Прометей»

про стягнення 477.116,03 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

30.12.2022 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Агрімакс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компания Прометей» про стягнення 477.116,03 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 67320 від 21.02.2022 та специфікації № 1 від 21.02.2022 до договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 427.586,28 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 01/02 від 22.02.2022, видатковою накладною № 1 від 23.02.2022. За умовами п. 5.1. договору, якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у додатковій угоді, покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку: 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписаної видаткової накладної; 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар в єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної продавцем, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних. Податкова накладна була зареєстрована 12.07.2022 за результатами розгляду податковим органом скарги позивача. У зв`язку з тим, що відповідачем порушено умови договору, позивачем 20.07.2022 на адресу електронної пошти відповідача, з якої відбувалось все листування за укладеним договором, була направлена вимога № 20-07/22 від 20.07.2022 про сплату заборгованості, яка залишилась без відповіді та оплати. Враховуючи те, що відповідачем не виконано зобов`язань за договором позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 477.116,03 грн, з яких 427.586,21 грн основного боргу, 44.223,00 грн пені та 5.306,75 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області № 915/709/22 від 04.01.2022 позовну заяву Фермерського господарства «Агрімакс» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

17.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли зазначені матеріали.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 915/709/22 від 20.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

01.02.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 відкрито провадження у справі № 915/709/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.02.2023 направлено відповідачу 09.02.2023 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 30/10, кв. 2А (номер відправлення 0105493674702), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 06.02.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 13.02.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105493674702, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 28.02.2023 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 29.11.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 між Фермерським господарством «Агрімакс» (продавець, постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компания Прометей» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 67320 (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1. та 1.3 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (далі - товар). Подавець гарантує, що товар зазначений у п. 1.1 договору, на момент укладання договору належить продавцю на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та/або податкової застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, не є спільною власністю, щодо товару не видавались аграрні розписки, а також товар не обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством України, тобто, товар, який передається за договором є вільним від будь-яких прав та/або домагань третіх осіб.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 427.586,28 грн та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані 44.223,00 грн пені та 5.306,75 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту підписання уповноваженим представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 28.02.2022, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідним сторонами.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 1.2 найменування та загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається сторонами у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 3.1 договору кількість та ціна товару, що поставляється за даним договором встановлюється специфікацією. Ціна товару може змінюватися, відповідно до п. 2.4 даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2022 сторонами підписано та скріплено печатками специфікацію № 1, відповідно до якої постачальник передає, а покупець приймає у власність товар, а саме: соняшник; 21,323 тони (+/- 10%); загальна вартість товару 427.586,28 грн, з яких 52.510,59 грн 14% ПДВ.

Пунктом 5 специфікації № 1 від 21.02.2022 сторонами погоджено, що строк поставки товару - до 25 лютого 2022 року.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 4.8 договору для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи: рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; видаткова накладна на товар; податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства України; товарно-транспортні накладні, що оформлені відповідно до чинного законодавства України.

23.02.2022 позивачем поставлено відповідачу товар згідно специфікації № 1 від 21.02.2022, в підтвердження чого позивачем надано наступні документи:

- товарно-транспортна накладна № 01/02 від 22.02.2022, згідно якої: замовник - ФГ «Агрімакс»; вантажоодержувач - ТОВ «Компания Прометей»; насипом маса брутто 36 тон 800 кг; прийняв товар від вантажоодержувача: 23.02.2022 - Агеєва А.О.;

- накладна № 1 від 23.02.2022, підписана та скріплена печатками сторін договору, відповідно до якої: постачальник - ФГ «Агрімакс»; одержувач та платник - ТОВ «Компания Прометей»; підстава - договір поставки № 67320 від 21.02.2022; найменування товару: соняшник, 21,323 тони, сума 375.075,62 грн, ПДВ 14% - 52.510,59 грн, всього з ПДВ - 427.586,21 грн;

- рахунок фактура № 1 від 23.02.2022 відповідно до якої: постачальник - ФГ «Агрімакс»; платник - ТОВ «Компания Прометей»; на підставі договору поставки № 67320 від 21.02.2022; найменування товару: соняшник, 21,323 тони, ціна - 17.590,19 грн, сума 375.075,62 грн, ПДВ - 52.510,59 грн, загальна сума з ПДВ - 427.586,21 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118-IX від 03.03.2022, у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, Верховною Радою України постановлено: Підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) доповнити пунктом 69 такого змісту:

« 69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

69.1. У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.»

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 2260-IX від 12.05.2022 Верховна Рада України постановила: абзац 3 підпункту 69.1 викласти в такій редакції: «Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.»

В підтвердження належної поставки товару позивачем надано податкову накладну № 1 від 23.02.2022 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість, що становить 427.586,21 грн, з яких сума податку на додану вартість становить 52.510,59 грн, яка була зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 12.07.2022 на підставі вище згаданих норм законодавства та рішення № 19097/43610395/2 від 12.07.2022 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1 договору визначено, якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у додатковий угоді, покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку:

- 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару, згідно умов цього договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписаної видаткової накладної;

- 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 3 робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної продавцем, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Сторонами доказів погодження інших умов оплати ніж зазначені договором не надано.

Відповідачем зауважень чи заперечень щодо правильності реєстрації податкової накладної продавцем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене відповідач мав здійснити оплату поставленого товару у наступні строки:

- 86% вартості товару у розмірі 375.075,62 грн у строк до 28.02.2022 включно;

- 14% вартості товару у розмірі 52.510,59 грн у строк до 15.07.2022 включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої відповідачем не заперечується та становить 427.586,21 грн.

20.07.2022 позивачем пред`явлено до відповідача вимогу № 20-07/22 про сплату заборгованості у розмірі 427.586,21 грн.

Суд не приймає до уваги надану позивачем вимогу № 20-07/22 від 20.07.2022 про сплату заборгованості з огляду на наступне

Позивачем в підтвердження направлення на адресу відповідача вимогу № 20-07/22 від 20.07.2022 надано копію скрін-шоту екрану, з якого вбачається, що 21.07.2022 о 11:06 год. з електронної адреси maksimzhuravlev@ukr.net на електронну адресу vedmedenko.d@prometey.org.ua направлено електронний лист із вкладенням «Вимога».

В позові позивачем зазначено, що вказана вимога була направлена на електронну адресу: vedmedenko.d@prometey.org.ua, оскільки саме з цієї електронної адреси відбувалося листування за договором № 67320 від 21.02.2022.

Проте, суд відзначає, що умовами договору поставки № 67320 від 21.02.2022 не передбачено можливості здійснення офіційного листування засобами електронного зв`язку, а також, згадані вище електронні адреси, як позивача так і відповідача, як офіційні електронні адреси сторін договору не вказані.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 427.586,21 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної сплати за поставлений товар у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 323 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по оплаті за поставлений товар відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 44.223,00 грн (за обґрунтованими розрахунками позивача здійснених на суму боргу у розмірі 427.586,21 грн за період з 16.07.2022 по 13.12.2022).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5.306,75 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5.306,75 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача здійснених на суму боргу у розмірі 427.586,21 грн за період з 16.07.2022 по 13.12.2022).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства «Агрімакс» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компания Прометей» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 30/10, кв. 2-А, код ЄДРПОУ 41255380) на користь Фермерського господарства «Агрімакс» (72102, Запорізька обл., Приморський р-н, с. Преслав, вул. Комінтерна, 27, код ЄДРПОУ 43610395) 427.586 (чотириста двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн 21 коп. основного боргу, 44.223 (сорок чотири тисячі двісті двадцять три) грн 00 коп. пені, 5.306 (п`ять тисяч триста шість) грн 75 коп. 3% річних та 7.156 (сім тисяч сто п`ятдесят шість) грн 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова