Рішення

від 15.03.2023 по справі 910/10263/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2023Справа № 910/10263/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Старовойтові Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

За позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до 1. Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб

підприємців Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації

прос. Перемоги 97, м. Київ 115, 03115

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Меділенд"

вул. Академіка Туполєва 17, м. Київ, 04128

про визнання припиненими трудових відносин

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (далі-позивач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меділенд" (далі-позивач-2) про визнання припиненими трудових відносин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі на 09.11.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

15.02.2023 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій він просить стягнути з відповідача-2 на користь позивача судові витрати понесені у зв`язку із розглядом справи, зокрема: на професійну правничу допомогу у розмірі 27 427, 50 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 962 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 розгляд заяви призначено на 15.03.2023.

У судове засідання, призначене на 15.03.2023 представник позивача та представник позивача не з`явилися.

За змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі №910/10263/22 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позові позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат згідно додатку до позову у розмірі 11 956,41 грн.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із поданими до матеріалів справи заявами позивача про вирішення питання щодо стягнення судових витрат, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 770,50 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу представник Голубцової М.В. посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується Договором про надання правової допомоги від 15.01.2021 із Додатками до нього, звітом про надані послуги від 08.02.2023, актом приймання-передачі наданих послуг та рахунками фактурами №15647 від 02.02.2023 та №15716 від 08.02.2023.

Згідно п. 2 Додатку №2 до Договору Сторони погодили, що Клієнт здійснює оплату за наступним тарифом: 1403,05 грн/год, що є еквівалентом 50 дол. США за курсом НБУ, встановленим на день укладання Доручення. Сторони узгодили, що розмір оплати у гривнях, зазначений у цьому додатку, змінюється пропорційно зміненню курсу долара США по відношенню до гривні України відповідно до курсу НБУ на дату здійснення оплати або виставлення рахунку (якщо рахунок було надано).

Згідно п. 8 Додатку №2 до Договору клієнт зобов`язується здійснювати оплату за надані Послуги протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання Акту прийом-передачі наданих послуг.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що витрати в частині складання представником позивача адвокатського запиту до Головного управління Державної податкової служби з метою отримання інформації щодо діяльності ТОВ «Меділенд» не підтверджуються наявними матеріалами справи, адже копія відповідного запиту позивачем до матеріалів справи не долучена.

Відповідно дог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 цього ст. 126 Господарського процесуального кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до п. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 "Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати".

Відповідно до п. 26 постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18 склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.

Отже, виходячи з вищенаведеної судової практики, при визначенні суми відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу у справі № 910/5132/22 необхідно враховувати:

що спір який виник між Сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають із корпоративних правовідносин, зокрема, припинення трудових відносин керівника; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час;

даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають,

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також на підставі наданої оцінки усім наявним в матеріалах справи документам, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Меділенд" суму відшкодування витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 23 770,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меділенд" (вул. Академіка Туполєва 17, м. Київ, 04128; ідентифікаційний код 31903799) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 23 770,50 грн.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 03.04.2023

Суддя М.О. Лиськов