Рішення

від 26.01.2023 по справі 911/1346/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1346/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістольга"

89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вулиця Чайковського, будинок 4, квартира 24, код ЄДРПОУ 38625059;

адреса для листування: 89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вулиця Сільвая, будинок 39

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна"

07442, Київська область, Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, вулиця Броварська, будинок 150, код ЄДРПОУ 32306522

про стягнення заборгованості

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна"

07442, Київська область, Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, вулиця Броварська, будинок 150, код ЄДРПОУ 32306522

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістольга"

89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вулиця Чайковського, будинок 4, квартира 24, код ЄДРПОУ 38625059;

адреса для листування: 89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вулиця Сільвая, будинок 39

про стягнення штрафу

за участі представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Ратушняк П.В., дані КЕП 3374005963 (ЕЦП) користувача, ордер серії АІ №1224735 від 06.08.2022;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1167/22 від 11.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістольга" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань відповідно до умов договору транспортного перевезення № КІ-17-15 від 17.04.2015 за заявкою № 130-110-40871 від 12.10.2021.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2022 прийнято позовну заяву (вх. №1167/22 від 11.08.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1346/22 у порядку спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14061/22 від 07.10.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх. №14063/22 від 07.10.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістольга" про стягнення штрафу.

Відповідно до частини 4 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Судом перевірено зустрічну позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, 173 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022 зустрічну позовну заяву (вх. №14063/22 від 07.10.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістольга" про стягнення штрафу залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків (вх. №16611/22 від 21.11.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків (вх. №16966/22 від 21.11.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2022 прийнято зустрічний позов (вх. №14063/22 від 07.10.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістольга" про стягнення штрафу до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/1346/22, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 20.12.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. №1792/22 від 05.12.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №1814/22 від 05.12.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2022 у задоволенні заяви позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №1814/22 від 05.12.2022) відмовлено.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов (вх. №1960/22 від 19.12.2022), в якій міститься клопотання про поновлення строку на подання доказів та клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника (вх. №1975/22 від 20.12.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2022 підготовче засідання відкладено на 12.01.2023.

У судове засідання 12.01.2023 з`явилась представниця відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.01.2023. Також, даною ухвалою клопотання (вх. №1960/22 від 19.12.2022) позивача за зустрічним позовом про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання (вх. №164/23 від 19.01.2023) про проведення судового засідання без участі представника.

У судове засідання 26.01.2023 з`явилась представниця відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

У судовому засіданні 26.01.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крістольга" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15. 12.10.2021 між сторонами узгоджено заявку №130-110-40871 до договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15 з Німеччини до України, що відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів є договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Транспортною заявкою встановлено вартість послуг перевезення: 850,00 Євро, які сплачуються за курсом НБУ на день вивантаження вантажу. Відповідно до пункту 4.2 договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15, оплата послуг здійснюється протягом 20 банківських днів з дати надання замовнику оригіналів документів. На виконання умов заявки №130-110-40871 позивач за первісним позовом своїм транспортним засобом здійснив 25.10.2021 доставлення вантажу за місцем призначення.

2. Первісний позов

2.1. Аргументи позивача за первісним позовом

Позивач за первісним позовом зазначає, що отримання зазначеного вантажу підтверджується підписом вантажоотримувача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Солес»). Тобто, як вбачається з товаросупровідних документів, позивач за первісним позовом надав послуги з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, а вантажоотримувач розмитнив його і сплатив відповідні податки до Державного бюджету України з наступним отриманням вантажу. Позивач за первісним позовом заявляє, що відповідач за первісним позовом отримав оригінали усіх товаросупровідних документів, що підтверджується квитанцією поштового відправлення від 05.11.2021 та поштового реєстру від 10.11.2021 про отримання документів. 01.02.2022 на адресу відповідача за первісним позовом направлено претензію з вимогою здійснити оплату послуг, що надані. У зв`язку з тим, що відповідач за первісним позовом не здійснив оплату за вказані послуги, що надані, 27.05.2022, позивачем за первісним позовом подана заява про видачу судового наказу про стягнення коштів з боржника. 02.06.2022 судом видано судовий наказ про стягнення спірних коштів. 22.06.2022 судом скасовано судовий наказ за заявою відповідача за первісним позовом про скасування судового наказу. Станом на 06.08.2022 оплата за послуги, що надані, не здійснена, а розмір заборгованості складає 25990,00 грн.

Окрім основної суми заборгованості у розмірі 25990,00 грн., позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення суму судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 2481,00 грн., а також суму судового збору, сплаченого в порядку наказного провадження, у розмірі 248,10 грн.

2.2. Аргументи відповідача за первісним позовом

Відповідач за первісним позовом зазначає, що вантаж доставлений вантажоотримувачу 25.10.2022, а відповідно до заявки №130-110-40871 терміном доставки є 09:00 21.10.2021. Таким чином, позивач за первісним позовом здійснив доставку вантажу із запізненням у чотири дні. Відповідач за первісним позовом зауважує, що згідно з пунктом 5.6 договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15, перевізник сплачує замовнику неустойку в розмірі еквівалентному 100 євро за кожну розпочату добу затримки подачі транспортного засобу під завантаження та/або затримки доставки вантажу в пункт призначення, при відмові від подачі транспортного засобу менше, ніж за 24 години та неподанні транспортного засобу, якщо інше не зазначено у заявці на перевезення. Таким чином, за твердженням відповідача за первісним позовом, у позивача за первісним позовом виникло зобов`язання зі сплати штрафу у розмірі 400 Євро (на дату нарахування - 12230,96 грн.).

Окрім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що у підпункті «б» пункту 5.10. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 №КІ-17-15 встановлено, що призупинення розрахунків між сторонами відбувається у разі пред`явлення замовником претензії до перевізника щодо відшкодування збитків, завданих замовникові невиконанням або неналежним виконанням перевізником цього договору, та/або сплати штрафних санкцій до здійснення такого відшкодування та/або сплати штрафних санкцій в повному обсязі, або до набрання законної сили судовим рішенням, яким спір вирішено на користь перевізника. Також, у пункті 5.11. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 №КІ-17-15 сторони передбачили, що під «призупиненням розрахунків» в значенні пункту 5.10. цього договору, розуміється, в тому числі, що: строк здійснення всіх платежів, передбачених цим договором, збільшується відповідно до пункту 5.10. цього договору; якщо на дату виникнення підстав для призупинення розрахунків строк певного платежу відповідно до цього договору вже настав, то період з дати виникнення підстави для призупинення розрахунків до дати зникнення цієї підстави, не зараховується до періоду прострочення і в цей період прострочена заборгованість не може бути стягнута; жодні штрафні санкції, пов`язані із простроченням оплати, а також проценти за користування чужими грошовими коштами та інфляційні в період з дати виникнення підстави для призупинення розрахунків до дати зникнення цієї підстави, не нараховуються та не сплачуються, а пов`язані із простроченням оплати збитки відшкодовуються.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем за первісним позовом призупинена оплата послуг до сплати позивачем за первісним позовом нарахованої суми штрафу.

3. Зустрічний позов

3.1. Аргументи позивача за зустрічним позовом

Як вже зазначалось вище, згідно з пунктом 5.6. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15, перевізник сплачує замовнику неустойку в розмірі, еквівалентному 100 євро за кожну розпочату добу затримки подачі транспортного засобу під завантаження та/або затримки доставки вантажу в пункт призначення, при відмові від подачі транспортного засобу менше, ніж за 24 години та неподанні транспортного засобу, якщо інше не зазначено у заявці на перевезення.

Враховуючи прострочення виконання зобов`язання відповідачем за зустрічним позовом на 4 дні, позивачем за зустрічним позовом нарахований штраф у розмірі 12230,96 грн. До зустрічної позовної заяви долучені докази направлення відповідачу за зустрічним позовом претензії від 25.10.2021 на суму 12230,96 грн., а саме: роздруківку (скріншот) електронного листа з доданою копією претензії від 25.10.2021, надісланого 18.11.2021; список №24365 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 02.12.2021; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

З огляду на вищезазначене, позивач за зустрічним позовом заявляє до стягнення суму штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 12230,96 грн.

3.2. Аргументи відповідача за зустрічним позовом

Відповідач за зустрічним позовом заявляє, що скріншоти та інші роздруківки не є доказами у розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, відповідач за зустрічним позовом звертає увагу на те, що правовідносини між сторонами врегульовано Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Відповідно до частини 3 статті 30 цієї Конвенції, прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача. Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів надсилання письмової вимоги (заяви) у встановлений Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів строк.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом вважає зустрічні позовні вимоги необгрунтованими.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частинии 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо первісного позову.

Суд зазначає, що в пункті 1.2. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15, визначено, що відносини сторін щодо договору, зокрема, регламентуються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Також, відповідно до пункту 2.3. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15, перевезення за даним договором оформлюється відповідною транспортною документацією: вантажною накладною, яка відповідає вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо перевезення здійснюється принаймні частково територією іншої держави.

Згідно з заявкою №130-110-40871 від 12.10.2021 адресою завантаження є Martin Braun KG, Tillystrasse 17, Hannover, Germany.

Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюються саме Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, оскільки зазначені в договорі між сторонами місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

За змістом статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з накладною CMR 990024882 спірний вантаж отримано 25.10.2021 вантажоотримувачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Солес», що підтверджено підписом його уповноваженого представника та скріплена відбитком його печатки. Копія даної накладної, долучена до матеріалів справи відповідачем за первісним позовом, сторонами вказане отримання вантажу не заперечується.

Таким чином, позивач за первісним позовом виконав зобов`язання з доставки вантажу вантажоотримувачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «Солес», взяте на себе відповідно до заявки №130-110-40871 від 12.10.2021, а також виконав умови пункту 4.2. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15, що веде до зустрічного зобов`язання відповідача за первісним позовом здійснити оплату послуг, що надані.

5.2. Щодо зустрічного позову.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2022 №914/1003/21 зазначається таке: « 72. Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. 73. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.».

Враховуючи вищезазначене, суд вважає надану позивачем за зустрічним позовом роздруківку (скріншот) електронного листа з доданою копією претензії від 25.10.2021, надісланого 18.11.2021, належним доказом у даній справі та враховує його при розгляді.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2023 № 910/11699/20, зокрема, зазначається таке: « 61. Водночас, до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена в м. Женеві 19.05.56, до якої Україна приєдналась 01.08.2006 (далі - Конвенція).».

У пункті 7.2. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15 зазначається, що зауваження, вимоги та претензії, що можуть виникнути з перевезення або у зв`язку з ним, повинні бути пред`явлені в терміни та на умовах, передбачених Конвенцією CMR, а в питаннях, що не врегульовані нею - чинним законодавством України. Пунктом 7.6. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15 встановлено таке: «сторони домовились, що якщо навіть місце прийняття вантажу до перевезення або вказане в CMR місце здачі вантажу знаходиться поза межами України, будь-які спори між Сторонами, які випливають з перевезення, є підсудними компетентним судам України, та розглядаються відповідно до положень Конвенції CMR, а в частині, що не врегульована нею - відповідно до чинного законодавства України.».

Частиною 3 статті 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Суд зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом дійсно здійснено доставку вантажу із затримкою у 4 дні. У той же час, суд відзначає, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, претензія від 25.10.2021 на суму 12230,96 грн. направлена відповідачу за зустрічним позовом електронною поштою 18.11.2021, а рекомендованим листом 02.12.2021. Тобто, електронною поштою претензія була надіслана на 24-ий день, з дня доставки вантажу, а рекомендованим листом на 38-ий день, що є порушенням строку на відправлення претензії, встановленого частиною 3 статті 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

У пункті 7.3. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15 зазначається, що сторони встановлюють обов`язковий досудовий претензійний порядок розгляду спорів, що випливають з цього договору або які виникли у зв`язку з ним. Досудова претензія має бути заявлена рекомендованим листом з наданням оригіналів або належним чином засвідчених копій документів, що її підтверджують.

Зважаючи на вищезазначене та за результатом дослідження доказів, що наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом при направленні претензії 25.10.2021 на суму 12230,96 грн. не дотримався вимог пунктів 7.2., 7.3. та 7.6. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15 та частини 3 статті 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а саме: не дотримався строків направлення вимоги про сплату штрафу.

Таким чином, зустрічний позов не підлягає задоволенню, та, відповідно, не можуть бути застосовані пункти 5.10. та 5.11. договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15 щодо призупинення розрахунків між сторонами.

5.3. Підсумовуючи вищенаведене, суд відзначає, що правовідносини сторін даної справи врегульовуються саме Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Зокрема, у розділі 7 договору транспортного перевезення від 17.04.2015 № КІ-17-15 чітко визначено обов`язок сторін дотримуватись строків на пред`явлення претензій, що визначені Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Вимоги даного розділу сформульовані чітко, є однозначними та такими що не викликають у суду двозначних тлумачень.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача за первісним позовом та неправомірності вимог позивача за зустрічним позовом.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі та повну відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Таким чином, сума судового збору, сплаченого позивачем за первісним позовом за подання заяви про видачу судового наказу у справі №911/762/22, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви у справі №911/1346/22.

Суд встановив, що при подачі цього позову позивач за первісним позовом сплатив 2481,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №190 від 06.08.2022. Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 06.08.2022.

Таким чином, загальна сума судового збору, сплаченого позивачем за первісним позовом у цій справі складає 2729,10 грн.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом у повному обсязі, тобто, у розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 248,10 грн. підлягає поверненню позивачу за первісним позовом з державного бюджету на підставі підпункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» після звернення позивача з відповідним клопотанням до господарського суду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача за первісним позовом, ним заявлено у позовній заяві про надання остаточного розрахунку протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відтак, як орієнтовних витрат, питання включення цих витрат до судових витрат у справі не вирішується судом при ухваленні рішення, як передчасне.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за зустрічним позовом залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістольга" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (07442, Київська область, Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, вулиця Броварська, будинок 150, код ЄДРПОУ 32306522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістольга" (89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вулиця Чайковського, будинок 4, квартира 24, код ЄДРПОУ 38625059; адреса для листування: 89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вулиця Сільвая, будинок 39) 25990,00 грн. (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень) боргу за перевезення вантажу автомобільним транспортом та 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) судового збору за подання позовної заяви.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (07442, Київська область, Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, вулиця Броварська, будинок 150, код ЄДРПОУ 32306522) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістольга" (89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вулиця Чайковського, будинок 4, квартира 24, код ЄДРПОУ 38625059; адреса для листування: 89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вулиця Сільвая, будинок 39) про стягнення штрафних санкцій відмовити повністю.

4. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 03.04.2023.

Суддя С.О. Саванчук