Ухвала

від 23.03.2023 по справі 161/834/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/834/21 Провадження №11-кп/802/121/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч.2 ст.367 КК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді- ОСОБА_2 ,

суддів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з учасю секретаря-- ОСОБА_5 ,

прокурора- ОСОБА_6 ,

обвинуваченого- ОСОБА_7 ,

захисника- ОСОБА_8 ,

представника потерпілого- ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016030130000008 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борисівка Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, проживаючого АДРЕСА_1 , раніше не судимого

визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсуністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Вироком вирішено долю речових доказів та арештованого майна.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді начальника управління Держкомзему в Луцькому районі Волинської області, в період 22-24.06.2010 не здійснив належної перевірки наявності усіх необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства, будучи обізнаним з процедурою та порядком набуття права власності на земельні ділянки, злочино недбало не встановив те, що згідно матеріалів лісовпорядкування Боголюбського лісництва ДП «Ківерцівське лісове господарство» за 2002-2012 років, 26 земельних ділянок, нібито виділених для садівництва садівничому товариству «Дубок», загальною площою 3,1122 га, насправді були землями лісового фонду та знаходилися у кварталі 15 виділах 3,4 Боголюбського лісництва ДП « Ківерцівське лісове господарство», а тому не могли бути передані у приватну власність громадянам, за відсутності згоди Кабінету Міністрів України на вилучення вищевказаних земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також на зміну їх цільового призначення,підписав 26 висновків до технічної документації із землеустрою щодо складання документів. Що посвідчують право власності на земельні ділянки щодо 26 земельних ділянок, площою 0,1197 га кожна, для ведення садівництва, в результаті чого із земель лісового фонду Боголюбського лісництва ДП «Ківерцівське лісове господарство» незаконно вибули та були передані фізичним особами 26 земельних ділянок загальною вартістю 854 620 гривень, чим завдав ДП «Ківерцівське лісове господарство» збитків на вказану суму, що в 250 разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та свідчить про спричинення тяжких наслідків.

Суд першої інстанції в ході судового розгляду, за наслідками дослідження обставин кримінального провадження, прийшов до висновку, що діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

У поданій апеляційній скарзі прокурор вважає вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.09.2022 року про виправдання ОСОБА_7 незаконним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло безпідставне виправдання обвинуваченого.

Так, посилається, що підставами для постановлення судом виправдального вироку стали однобічно оцінені в судовому засіданні показання свідків та обвинуваченого, а також безпідставно не взяті до уваги досліджені в ході судового розгляду документи та висновки експертів.

Крім того в супереч вимогам ч.1, 3 ст. 374 КПК України судом не зазначено мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, зокрема, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №000012-1 від 19.02.2016, лист Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства №1440 від 19.09.2016, лист ДП «Ківерцівське лісове господарство» № 631 від 17.12.2015,лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 12.03.2018, лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 18.04.2018, лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання №600 від 29.09.2016, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.08.2017, лист садівничого товариства «Дубок» № 1 від 04.01.2016,технічною документацією із землеустрою щодо складання документів,висновок експерта № 361 від 09.10.2020, висновок експерта № 7297-7322 від 27.07.2016, показання свідка ОСОБА_10 .

Таким чином, на переконання прокурора, судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його рішення у справі та не наведено мотивів їх неврахування.

Прокурор вважає, що органом досудового розслідування повністю доведена винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, належними та допустимими доказами, зібраними у встановленому законом порядку, які на думку сторони обвинувачення не отримали оцінку суду за результатами судового провадження. Версія обвинувачення щодо вчинення кримінального правопорушення не спростована з наведенням відповідних обґрунтувань.

Таким чином прокурор просить скасувати вищезазначений вирок, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та на підставі ч.5 ст.74 п.3 ч.1 ст.49 КК України звільнити від покарання. В порядку ч.3 ст.404 КПК України повторно дослідити докази вказані в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора та представника потерпілого, які просили вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які вважають її безпідставною та такою, що до задоволення не підлягає, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд, встановлений ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, невмотивованість судового рішення є підставою для його скасування у зв`язку з порушенням норм процесуального права незалежно від доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Перевіривши вирок, ухвалений щодо ОСОБА_7 про визнання його невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, на предмет його відповідності зазначеним вище та іншим вимогам кримінального процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення не може бути визнане законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, місцевий суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України не знайшла свого підтвердження представленими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами у зв`язку з чим останній підлягає виправданню на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, судом першої інстанції було допитано свідків, зокрема, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .

Однак як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, місцевий суд обмежився лише викладкою показань, які вказані вище особи надали під час розгляду кримінального провадження по суті, не навівши при цьому жодних мотивів, з яких надана ними інформацію підтверджує чи спростовує наявність у діях ОСОБА_7 інкримінованого йому складу злочину.

Крім того, суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Проте у вироку судом першої інстанції не зазначено жодного доказу, який досліджувався судом, не проаналізовано з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, не вмотивовано прийняття одних і відхилення інших доказів. Так, місцевий суд без посилання на конкретні докази, які ним були безпосередньо дослідженні, дійшов висновку, що ОСОБА_7 підлягає виправданню на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Так в супереч вимогам ч.1, 3 ст. 374 КПК України у вироку суду не знайшли свого відображення докази сторони обвинувачення, зокрема, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №000012-1 від 19.02.2016, лист Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства №1440 від 19.09.2016, лист ДП «Ківерцівське лісове господарство» № 631 від 17.12.2015,лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 12.03.2018, лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 18.04.2018, лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання №600 від 29.09.2016, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.08.2017, лист садівничого товариства «Дубок» № 1 від 04.01.2016,технічною документацією із землеустрою щодо складання документів,висновок експерта № 361 від 09.10.2020, висновок експерта № 7297-7322 від 27.07.2016, показання свідка ОСОБА_10 . Вказаним доказам суд першої інстанції не надав належної оцінки, із зазначенням мотивів прийняття одних і відхилення інших доказів, про що правильно вказує у апеляційній скарзі прокурор.

Також правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Місцевим судом у виправдувальному вироку вказано, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він перебуваючи на посаді начальника управління Держкомзему в Луцькому районі Волинської області, в результаті неналежного виконання ним своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них із земель лісового фонду Боголюбського лісництва ДП «Ківерцівське лісове господарство» незаконно вибули та були передані фізичним особам 26 земельних ділянок площею 0,1197 га. кожна для ведення садівництва, вартість кожної з яких, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №7297-7322 від 27.07.2016 становить 32 870 грн. кожна, тобто на загальну суму 854 620 грн., чим завдав ДП «Ківерцівське лісове господарство» збитків на вказану суму, що в 250 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, та свідчить про спричинення тяжких наслідків.

Проте судом не вказано всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, котрі зазначені в обвинувальному акті та які прокурор вважає встановленими, зокрема, час вчинення інкримінування ОСОБА_7 злочину, в чому саме полягало неналежне виконання ним службових обов`язків, які вимоги законодавства ним були порушенні при виконанні покладених на нього службових обов`язків.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд першої інстанції, докази, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі та які були подані місцевому суду стороною обвинувачення, належним чином не дослідив, не надав їм належної оцінки у своєму рішенні, не спростував їх у відповідному об`ємі, не провів аналіз таких доказів у повному обсязі на предмет належності та допустимості. Мотиви щодо недоведеності вини обвинуваченого, викладені у мотивувальній частині вироку, на думку колегії суддів не являються безсумнівними та однозначними, оскільки є недостатніми, поверхневими та непереконливими, а тому не можуть слугувати беззаперечними підставами для висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 .

Статтею 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Така невідповідність згідно ст.411 КПК України має місце тоді, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, висновки суду, викладені в судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Таким чином, суд першої інстанції дослідивши вказані докази в судовому засіданні, не надав їм належної та повної оцінки у вироку, що є недопустимим. Поверхневе дослідження доказів в даному кримінальному провадженні позбавило суд першої інстанції ухвалити вмотивоване рішення.

Тому, за наведених обставин, висновок суду про визнання невинуватим ОСОБА_7 є передчасним, зробленим без повного, всебічного та об`єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Наведені порушення, відповідно до ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законний і обґрунтований вирок та такими, які згідно ч.1 ст.409, ст.415 КПК України є підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

За таких обставин вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства та неповнотою судового розгляду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції слід всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, дати належну юридичну оцінку здобутим доказам, перевірити доводи апеляційної скарги та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення в розумінні ст.370 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційну скаргу обвинуваченої необхідно задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2022 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді