Ухвала

від 27.03.2023 по справі 756/756/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/756/23 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-сс/824/1905/2023 Доповідач - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

адвоката, яка діє в інтересах

ТОВ «ГЮВЕКСХАУС» - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42022102050000045 від 20.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

18 січня 2023 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42022102050000045 від 20.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 та будівлю літ. "Г", розташовану на вказаній земельній ділянці, за адресою: м. Київ, Оболонська Набережна, 18.

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчим суддею зазначено, що прокурором не доведено необхідності накладення арешту на майно зазначене у клопотанні.

На вказану ухвалу слідчого судді, прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою, через не дослідження слідчим суддею матеріалів клопотання у повному об`ємі. Стверджує, що застосування арешту земельної ділянки та будівлі з літ. «Г», є необхідним для даного кримінального провадження, вказане майно є предметом кримінального правопорушення, оскільки невстановленими особами, самовільно зайнято земельну ділянку в зоні особливого режиму використання земель, дане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, так як відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, однак слідчим суддею такі обставини не враховані та безпідставно відмовлено у накладенні арешту. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора.

Також, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, пославшись на те, що копію короткого тексту оскаржуваної ухвали Оболонською окружною прокуратурою м. Києва отримано лише 01.03.2023 року, повний текст її не виготовлений, оскільки суддя перебуває на лікарняному, у зв`язку з чим причину пропуску строку просить визнати поважною.

На апеляційну скаргу прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , надійшли заперечення від адвоката, яка діє в інтересах ТОВ «ГЮВЕКСХАУС» - ОСОБА_7 , де вказується на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді та міститься прохання залишити її без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу з урахуванням поданих до неї змін та доповнень, просив задовольнити її у повному обсязі;

- адвоката, яка діє в інтересах ТОВ «ГЮВЕКСХАУС» - ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, ухвалу слідчого судді просила залишити без змін, як законну та обґрунтовану;

- ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Разом з цим встановлено, що копія оскаржуваної ухвали слідчого судді на адресу Оболонської окружною прокуратурою м. Києва надійшла лише 01.03.2023 року. Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв`язку з чим він поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, СВ Оболонського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №42022102050000045 від 20.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Оболонського району м. Києва, а саме на земельних ділянка, які знаходяться на прибережних захисних смугах водоймищ річки Дніпро, зокрема затоки «Оболонь» за відсутністю відповідних прав на володіння, користування чи розпорядження ними, невстановлені особи самовільно, всупереч встановленому законом порядку, розмістили господарські споруди та будівлі, тим самим незаконно, самовільно зайняли земельні ділянки, які знаходяться в санітарно-захисних зонах, зонах санітарної охорони, зонах особливого використання земель. Серед інших, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023, загальною площею 1.2806га з нормативною грошовою оцінкою 9 029 645,1 гривень, яка перебуває в зоні особливого режиму використання земель (водоохоронній зоні затоки «затока Дніпра Наталка»), використовується невстановленими особами для будівництва та подальшого обслуговування закладу громадського харчування, загальною площею 54кв.м.

Постановою прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 17.01.2023 року, земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 та будівлю літ. "Г", розташовану на вказаній земельній ділянці, за адресою: м. Київ, Оболонська Набережна, 18, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42022102050000045 від 20.06.2022 року.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року, в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження №42022102050000045 від 20.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, відмовлено.

Постановляючи ухвалу, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 та будівлю літ. "Г", розташовану на вказаній земельній ділянці, за адресою: м. Київ, Оболонська Набережна, 18, прокурора зазначив метою даного арешту майна, є забезпечення збереження речових доказів, пославшись на наявність постанови від 17.01.2023 року про визнання такого майна речовим доказом.

Однак, прокурором не доведені правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, матеріали справи не містять інформації щодо повідомлення будь-якій особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в даному кримінальному провадженні. Не доведено значення вказаного майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, який може бути зіпсований, знищений, перетворений, пошкоджений чи прихований.

Не містять наявні матеріали клопотання й доказів, які б давали підстави стверджувати, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 та будівлю літ. "Г", розташовану на вказаній земельній ділянці, за адресою: м. Київ, Оболонська Набережна, 18, є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набута злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримана за рахунок доходів від вчиненого злочину, з урахуванням обставин, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні і які потребують доказування, тобто що вона відповідає ознакам речових доказів і має значення у даному кримінальному провадженні.

Отже, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 та будівлю літ. "Г", розташовану на вказаній земельній ділянці, за адресою: м. Київ, Оболонська Набережна, 18, зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, колегія суддів з наданих до апеляційного суду матеріалів провадження не вбачає, а винесення прокурором постанови про визнання вказаної земельної ділянки речовим доказом не може бути беззаперечною підставою для накладення на неї арешту, без доведеності відповідного факту, що таке майно відповідає ознакам ст.98 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, чого не буде досягнуто при накладенні арешту на зазначене майно.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно, перевірялись слідчим суддею, при цьому досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42022102050000045 від 20.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, необхідно залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №42022102050000045 від 20.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 та будівлю літ. "Г", розташовану на вказаній земельній ділянці, за адресою: м. Київ, Оболонська Набережна, 18, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4