Ухвала

від 28.03.2023 по справі 161/20006/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/20006/21 Провадження №11-кп/802/111/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисників обвинуваченого - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луцька Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з повною вищою освітою, одруженого, на утриманні якого перебуває малолітня дитина - дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.ч.1, 4 ст.358 КК України та виправдано на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю у вчиненні даних кримінальних правопорушень (кримінальних проступків).

Речові докази: комп`ютерний системний блок чорного кольору із надписом на передній частині "LG", а на задній частині надпис "UA80078061120"; комп`ютерний системний блок чорного кольору із надписом на передній частині "COOD max" "ZIP drive"; комп`ютерний системний блок чорного кольору із надписом на передній частині "Logic Power" "ASUS" - повернуто за належністю володільцю майна ПФ "Реформатор"; договір №1/11 на розробку науково-технічної продукції від 01.11.18 на 2 арк.; додаткову угоду до договору №1/11 від 01.11.18 на 11 арк.; акт №1 до договору №1/11 від 01.11.18 на 1 арк.; договір №33 від 10.04.20 на 4 арк.; договір № 15/04 від 16.04.20 на 2 арк.; договір №02/06 від 01.06.20 на 2 арк.; договір № 02/03 від 02.03.20 на 3 арк.; копію договору оренди від 01.11.19 на 8 арк. - залишено при матеріалах судового (кримінального) провадження.

Арешт, накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.08.21, вилучене 13 липня 2021 року, в ході проведення огляду приміщення ПФ "Реформатор" за адресою: м.Луцьк, вул.Шопена, буд.22, офіс 112, 113, а саме: договір №1/11 на розробку науково-технічної продукції від 01.11.18 на 2 арк.; додаткову угоду до договору №1/11 від 01.11.18 на 11 арк.; акт №1 до договору № 1/11 від 01.11.18 на 1 арк.; договір №33 від 10.04.20 на 4 арк.; договір №15/04 від 16.04.20 на 2 арк.; договір №02/06 від 01.06.20 на 2 арк.; договір № 02/03 від 02.03.20 на 3 арк.; копію договору оренди від 01.11.19 на 8 арк. - скасовано.

Судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні - прийнято за рахунок держави.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що відповідно до контракту від 02 лютого 2017 року, укладеного з головою Волинської обласної ради, будучи призначеним керівником підприємства, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, а саме, на посаду директора КП "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради (40422121) на термін з 02 лютого 2017 року по 01 лютого 2021 року та у подальшому, будучи звільненим із займаної посади з підстав, передбаченим підпунктом "є" пункту 23 вказаного контракту, п.8 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із збільшенням обсягів простроченої кредиторської заборгованості, на підставі розпорядження голови Волинської обласної ради від 11 вересня 2020 року №233 "Про звільнення директора комунального підприємства "Волиньприродресурс", перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений досудови м розслідування час, однак, в період листопада 2020 року, не передавши після свого звільнення 11 вересня 2020 року із займаної посади ввірене йому майно, документи та печатки, видав від імені директора Волинської обласної ради "Волиньприродресурс" (код 40422121), який підписав та скріпив печаткою вказаного підприємства, що посвідчує певні факти та надає права з метою його подальшого використання, а саме додаток №3 від 15 квітня 2020 року до договору №1/05 від 20 лютого 2020 року, укладеного між ПФ "Реформатор" в особі директора ОСОБА_11 та КП "Волиньприродресурс" в особі ОСОБА_7 , в який було внесено відомості про терміни здачі та графік оплати за виконані роботи.

У подальшому, ОСОБА_7 , ввівши в оману директора ПФ "Реформатор" ОСОБА_11 , а саме, запевнивши останнього в тому, що він поновлений на посаді директора КП "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради, 18 листопада 2020 року, перебуваючи у приміщенні офісу за адресою: м.Луцьк, вул.Дубнівська, буд. 36, спонукав ОСОБА_11 підписати "додаток №3 від 15 квітня 2020 року до договору № 1/05 від 20 лютого 2020 року", укладеного між ПФ "Реформатор" в особі директора ОСОБА_11 та КП "Волиньприродресурс" в особі ОСОБА_7 , тим самим надавши йому статусу офіційного документу, що посвідчує певні факти та надає права з метою його подальшого використання.

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_7 , завідомо знаючи про те, що документ "додаток № 3 від 15 квітня 2020 року до договору №1/05 від 20 лютого 2020 року" є підроблений, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передав вказаний документ своєму представнику ОСОБА_12 , який у подальшому підроблений документ "додаток №3 від 15 квітня 2020 року до договору №1/05 від 20 лютого 2020 року" використав 25 січня 2021 року під час судового розгляду цивільної справи №161/14680/20 у Волинському апеляційному суді.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за:

- ч.1 ст.358 КК України, тобто, які виразились у підробленні офіційного документу, який видається та посвідчується підприємством, яке має право видавати чи посвідчувати такі документи, який надає права з метою його використання;

- ч.4 ст.358 КК України, тобто, які виразились у використанні завідомо підробленого документа.

Суд першої інстанції в ході судового розгляду, за наслідками дослідження обставин кримінального провадження, прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 4 ст.358 КК України, у зв`язку з чим виправдав останнього за всіма пред`явленими обвинуваченнями на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.

У поданій апеляційній скарзі прокурор вважає вирок про виправдання ОСОБА_7 незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає про те, що суд першої інстанції ухвалюючи вказаний вирок, зробив висновки, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Так, суд неповною мірою дослідив і, відповідно не врахував та надав неповну оцінку наявним у провадженні доказам, зокрема показанням обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ряду письмових доказів в їх сукупності, та в порушення вимог кримінального процесуального закону допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що стало підставою ухвалення виправдувального вироку. Також у порушення вимог КПК України судом не надано належної оцінки всім дослідженим в ході судового розгляду доказам та не спростовано ті докази сторони обвинувачення, які однозначно вказують на вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних проступків. Зокрема, судом безпідставно покладено в основу вироку показання обвинуваченого ОСОБА_7 , які є суперечливими, неправдивими та не відповідають фактичним обставинам події, що мала місце. Вважає, що показання обвинуваченого надані ним саме з метою уникнення кримінальної відповідальності та повністю спростовуються комплексом доказів сторони обвинувачення і, зокрема показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_14 та письмовими доказами, яким судом не було надано належної оцінки.

Судом не було взято до уваги та не надано належної оцінки такому доказу сторони обвинувачення як актам прийому-передачі документів від 23.02.2021 та від 15.04.2021, відповідно до яких ОСОБА_7 (підписант ОСОБА_12 ) передав ОСОБА_14 документи, серед яких був оригінал документу - додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020. Крім того, у даних актах передано печатку КП «Волиньприродресурс». Таким чином, вказане свідчить про те, що даний документ був виготовлений не у квітні 2020 року, як стверджує ОСОБА_7 , а пізніше.

Поряд з цим, судом належним чином не надано оцінки протоколу проведення слідчого експерименту, проведеним зі свідком ОСОБА_11 , який показав де і коли підписував додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020.

Також не надано належної оцінки протоколу огляду предметів від 24.06.2021 і, зокрема телефону ОСОБА_11 , у якому міститься переписка між останнім та ОСОБА_7 щодо підписання додатку №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020.

Вважає, що наведені стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_7 є належними та допустимими, прямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають значення для кримінального провадження.

Крім того, зазначає про те, що судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду, оскільки судом відхилено клопотання сторони обвинувачення про призначення судової техніко-криміналістичної експертизи документів - додатку №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020 з метою встановлення часу створення цього додатку, а також часу нанесення відбитків печатки, тобто для підтвердження обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

13 січня 2023 року до суду надійшли зміни та доповнення до апеляційної скарги, де прокурор зазначає, що мотиви скарги підтримуються у повному обсязі. Водночас, вказує про те, що судом було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, у матеріалах справи міститься звукозапис судового засідання від 24.01.2022, коли й здійснювався допит свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , проте аудіо запис є частково неякісним, нечітким, внаслідок чого неможливо однозначно відтворити зміст та суть показань цих свідків. Аналогічно неякісним та частково нерозбірливим є аудіо записи судових засідань за 08.04.2022 та 19.04.2022, в ході яких оголошувались прокурором та досліджувались письмові докази у провадженні, а також здійснювався допит свідка ОСОБА_15 . У зв`язку з цим, неможливо встановити, які саме документи та інші докази у провадженні подавались прокурором і, які доводи з цього приводу ним висловлювались. А тому, прокурор вважає, що у кримінальному провадженні відсутній належної якості звукозапис судових засідань, під час яких судом проводились значимі процесуальні дії - досліджувались матеріали провадження та допитувались основні свідки сторони обвинувачення.

Посилаючись на вищенаведене, прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок, та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 4 ст.358 КК України і призначити йому покарання: за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 17 000 грн.; за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 850 грн. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більм суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих доходів громадян, що в відповідно становить 17 000 грн.

Просить також прокурор у відповідності до положень ч.3 ст.404 КПК України повторно дослідити письмові докази та допитати свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та призначити техніко-криміналістичну експертизу документів.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримала подану апеляцію із змінами та доповненнями у повному обсязі, обвинуваченого та його захисників, які її заперечили та просили залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок, - без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За положеннями ст.370 КПК України як обвинувальний так і виправдувальний вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно правового змісту норм ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.

Відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора і, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.10.2011 року в справі №1-31/2011, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.п.17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Положення ст.ст.370, 373 КПК України регламентують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи. Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому, саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

За положеннями п.1 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не буде доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Згідно з вимогами п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Виправдовуючи ОСОБА_7 суд першої інстанції з достатньою повнотою мотивував своє рішення та вказав, що висунуті йому обвинувачення у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не підтверджуються наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими судом доказами, а можливість здобуття інших вичерпана.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення ОСОБА_7 , навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і надав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.

При цьому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі» Бочаров проти України від 17.03.2011 (остаточне 17.06.2011) в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

Так, обвинувачений ОСОБА_7 своєї вини у пред`явлених йому обвинуваченнях не визнав та показав, що він в період з 02.02.2017 по 11.09.2020 дійсно працював на посаді директора КП "Волиньприродресурс", хоча контракт у нього був дійсним до 01.02.2022. З директором ОСОБА_11 його познайомила працівник КП "Волиньприродресурс" ОСОБА_16 . За час його керівництва комунальним підприємством, з ПФ "Реформатор" було укладено два договори про виконання певних видів робіт. 20 лютого 2020 року підписаний основний договір, і усі істотні його умови були попередньо узгоджені. При цьому, договір підписувався добровільно, а у сторін була зацікавленість в його належному виконанні. Однак, у березні 2020 року на території України, у тому числі і Волинської області, набула масового поширення пандемія "Корона-вірус", тому оголошено режим карантинних обмежень. У зв`язку із такими обмеженнями, практично усі контрагенти КП "Волиньприродресурс" почали ставити питання про необхідність перенесення строків виконання робіт. Для цього ініціювались питання укладення додаткових договорів або укладення додатків до уже існуючих договорів. В кінці березня - на початку квітня такі переговори велися й з директором ПФ "Реформатор" ОСОБА_11 . Головним бухгалтером КП "Волиньприродресурс" ОСОБА_17 було розроблено додаток №3, погоджено усі істотні умови додатку і саме 15 квітня 2020 року він був добровільно підписаний сторонами. Наданий суду додаток №3 від 15.04.2020 є діючим і законним документом. Його уклали правомочні сторони і підписали саме 15 квітня 2020 року, так як і зазначено в цьому документі. Умови додатку не суперечать вимогам діючого законодавства та не порушують прав і обов`язків будь-якої із сторін. Він припускає, що для внутрішньо бухгалтерського обліку могла виникнути потреба у виробленні дубліката цього документу. Проте, в КП "Волиньприродресурс" такої потреби не було. Могла бути ситуація, що ПФ "Реформатор" потрібно було відновлення документу. Однак, в будь-якому випадку він підписував вказаний документ саме 15 квітня 2020 року. Показав також, що на момент підготовки ним до суду позову про оскарження незаконного звільнення з посади, серед документів він знайшов оригінал додатку №3 від 15.04.2020, належним чином підписаний двома сторонами, із проставленими на ньому печатками обох сторін. Одразу за ним було підкріплено ряд чорнових документів, серед яких і підписаний лише ним як директором КП "Волиньприродресурс" вказаний додаток №3 (з проставленою печаткою). Він уважно вичитав текст документу та встановив, що він повністю ідентичний діючому додатку. Після чого виникла думка, що можливо, це є другий екземпляр, який належав контрагенту - ПФ "Реформатор", який, як він припускає, міг підписати 15 квітня 2020 року, належний КП "Волиньприродресурс" екземпляр, а свій екземпляр додатку ним міг бути помилково залишений без підпису. Саме з цієї причини він зв`язався по телефону із директором ПФ "Реформатор" ОСОБА_11 та попросив його приїхати до нього в приміщення офісу, яке орендувалося КП "Волиньприродресурс" (адреса: вул.Дубнівська, 36, м.Луцьк). Із ОСОБА_11 вони спілкувались з приводу різних питань - поширення пандемії "корона-вірус", шляхів подальшої співпраці, перспектив розвитку і інше. Під час розмови він дійсно міг повідомити про те, що ним виграно суд першої інстанції про його незаконне звільнення та поновлення на посаді, так як питання поновлення на посаді для нього було актуальним. Однак, саме поновлення незаконно у визначений час не проведено. Він запитав у ОСОБА_11 про додаток №3 від 15.04.2020 та чи є в нього їх екземпляр, на що останній пояснив, що підписав від імені свого підприємства вказаний додаток і особливої потреби в такому документі у нього немає. Йому теж цей документ не був потрібен, так як в КП "Волиньприродресурс" був наявний оригінал цього документу. Таким чином, фактично ОСОБА_11 зробив дублікат (відновив) законно існуючий документ, який ніде ніким не використовувався. Можливо він ( ОСОБА_18 ) забрав його із собою, хоча цього стверджувати не може. Що ж стосується його незаконного звільнення з посади директора КП "Волиньприродресур" повідомив, що 28 жовтня 2020 року Луцьким міськрайонним судом винесено рішення, яким задоволено його позов до Волинської обласної ради про поновлення на посаді та скасування розпорядження голови Волинської обласної ради №233 від 11.09.2020 про розірвання з ним контракту. Рішення суду в частині поновлення його на посаді директора КП "Волиньприродресурс" допущено до негайного виконання. 02 листопада 2020 року він звернувся до відділу ПВРУЗ ПВР у Волинській області із заявою про відкриття виконавчого провадження. Окрім цього, 03 листопада 2020 року він звертався із заявою про виконання рішення суду і до керівника Волинської обласної ради ОСОБА_15 , яка не вчинила жодних дій щодо виконання рішення суду. Тому він, 11 листопада 2020 року також був змушений звернутися до ВПВР Департаменту державної виконавчої служби м.Київ. Наголошував на тому, що рішення суду про його негайне поновлення на посаді безпідставно не виконувалось протягом значного проміжку часу, як головою Волинської обласної ради ОСОБА_15 так і наступним головою ОСОБА_19 . Просив виправдати його по усіх статтях обвинувачення, вважаючи його притягнення до кримінальної відповідальності незаконним.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, винуватість обвинуваченого стороною обвинувачення, а також його невинуватість стороною захисту, обґрунтовувались показаннями свідків та письмовими і речовими доказами, які досліджувались судом безпосередньо в судовому засіданні. Так, судом першої інстанції було досліджено як докази сторони обвинувачення так і докази сторони захисту. Це:

Показання свідка ОСОБА_16 , яка в суді першої інстанції показала, що про спонукання ОСОБА_7 директора ПФ "Реформатор" ОСОБА_11 щодо підписання додатку №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020 їй нічого невідомо, як і не відомо про обставини пов`язані з використанням цього додатку до договору в судовому засіданні 21 січня 2021 року в апеляційному суді.

Показання свідка ОСОБА_20 , яка суду надала показання про те, що договору №1/05 від 20.02.2020 та додатку №3 від 15.04.2020 до цього ж договору вона ніколи не бачила, а про те, що КП "Волиньприродресурс" та ПФ "Реформатор" не дотримувались графіку погашення заборгованості вона проаналізувала зі слідчим. Про будь-які факти підроблення документів ОСОБА_7 їй нічого не відомо. Про спонукання ОСОБА_7 - ОСОБА_11 на підписання додатку до договору та про використання такого додатку в суді їй також нічого невідомо.

Показання свідка ОСОБА_21 , який суду показав, що він працював на посаді директора КП "Волиньприродресурс" до 2017 року, а пізніше - геологом на підприємстві та консультував ОСОБА_7 з питань укладення договорів. Про договори, які укладені з ПФ "Реформатор" йому нічого невідомо. Діловодство на підприємстві велося ОСОБА_16 . Про спонукання ОСОБА_7 будь-кого до підписання документів чи про введення в оману директора ПФ "Реформатор" ОСОБА_11 запевнивши, що той поновлений на посаді директора КП "Волиньприродресур", підписати додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020 та про подачу такого документу до суду йому нічого невідомо.

Показання свідка ОСОБА_22 , який в суді першої інстанції надав покази про те, що він працює начальником відділу постачання Маневицький торфозавод. Починаючи з 2017 року, був укладений договір на виконання робіт між ДП "Волиньторф" та КП "Волиньприродресурс". Вони були виконавцем, а замовником виступало КП "Волиньприродресурс". Він розумів, що розрахунки підуть між КП "Волиньприродресурс" та ДП "Волиньторф" тільки тоді, коли буде заготовлений торф, та коли вони зможуть купити цей торф, заплатити їм кошти, а тоді вони зможуть розрахуватись з ними за виконані роботи. Інших шляхів не було, оскільки Волинська обласна рада ні в 2017, 2018, 2019, ані в 2020 році не заклала коштів для того аби покрити борги КП "Волиньприродресурс" перед ДП "Волиньторф", тому коли він підписував протокол розстрочки платежів, то розумів, що вони настануть тоді, коли будуть виділені їм кошти за торф і лише тоді зможуть розрахуватись за виконані роботи. Акт про розстрочку платежів він підписував в двох примірниках, був у кабінеті з представником, колишнім працівником КП "Волиньприродресурс", який на даний час помер. Він пригадує, що на той час, акт від імені ОСОБА_7 вже був підписаний.

Показання свідка ОСОБА_11 , який надав суду покази про те, що він працює директором ПФ "Реформатор" з 1998 року. Йому відомо, що ОСОБА_7 , який працював на посаді директора КП "Волиньприродресурс" звернувся з позовом про поновлення його на посаді директора. Між ПФ "Реформатор" та КП "Волиньприродресурс" було укладено три договори, у тому числі, договір №1/05 від 20.02.2020, який виконаний був у 2020 році, а також був укладений додаток №3 від 15.04.2020 до цього договору про розстрочку. В квітні 2020 року, коли завершилось виконання договору, то він звернувся до ОСОБА_7 з проханням оплатити кошти, і останній запропонував укласти календарний план оплати виконаних робіт аналогічний тому, що був у попередньому договорі. Тоді він запропонував підготовити йому таку довідку, яку підпише. Він чекав коли йому зателефонують для того аби підписати такий документ. Після цього, він приїжджав до ОСОБА_7 , однак не пам`ятає чи підписував додаток. При цьому додав, що вони дійсно складали такі графіки проплат з державними підприємствами. Пізніше десь в листопаді 2020 року йому зателефонував ОСОБА_7 , який поцікавився чи він пам`ятає про довідку та чи вона є у нього, однак переглянувши документи в себе, він її не виявив. Пізніше ОСОБА_7 вдруге зателефонував та повідомив, що вона знайшлась та щоб він приїхав і підписав її. Він її підписав в кінці листопада 2020 року. Коли він ставив свій підпис на додатку, то у ньому стояв підпис ОСОБА_7 та печатка підприємства. Як ОСОБА_7 проставляв підпис та печатку підприємства на додатку №3 від 15.04.2020 до договору № 1/05 від 20.02.2020, він не бачив. При цьому вважає, що простроченої заборгованості у КП "Волиньприродресурс" не було. При пред`явленні йому (Колодинському) оригіналу такого додатку від вказав, що підпис на ньому схожий на його, але те що підпис його, точно цього стверджувати не може. Також зазначив, що теоретично даний додаток він міг підписати ще у квітні місяці 2020 року. Дійсно вони не могли знайти цей додаток, і чи підписували вони його, він не пам`ятає. Щодо кількості примірників додатку не пригадує, але й вказав, що був один. Якщо ж він підписував додаток в квітні, то точно два. Категорично стверджувати про те чи у квітні чи в листопаді він підписував додаток не може, так як у нього є сумніви з цього приводу. Про факт розстрочки він домовлявся ще в квітні, та підписувати додаток до договору він міг також у квітні. Коли 18 листопада 2020 року вони зустрічались та повернулись до питання про те, що немає того документу і чи треба його підпис, то вже на ньому присутні були підпис і печатка. При ньому ОСОБА_7 не завіряв ні підписом, ні печаткою такий документ, а залишався лише його підпис, де він там же на місці проставив печатку. Всі інші атрибути зі сторони ОСОБА_7 вже були проставлені та він не бачив як він їх ставив.

Показання свідка ОСОБА_14 , який суду показав, що він працює на посаді директора КП "Волиньприродресурс", а ОСОБА_7 цю посаду обіймав з 02 лютого 2017 року по 11 вересня 2020 року. Після того, як ОСОБА_7 до апеляційної скарги було подано документи начебто про графік відтермінування оплати заборгованості, до підприємства зверталась Волинська обласна рада з листами надати пояснення чи такі документи є на підприємстві, чи зареєстровані вони в журналі документації, на що ними було надано відповідь про їх відсутність. На підприємстві була одна печатка, це печатка керівника, яка була в ОСОБА_7 , та печатка №1, яка була у нього. Про існування договору з ПФ "Реформатор" він дізнався коли від підприємства прийшов лист з проханням погасити заборгованість. Про сам лист він дізнався від ОСОБА_17 , який повідомив, що прийшли листи від ПФ "Реформатор", КП "Волиньторф" на боргові зобов`язання та лист від обласної ради, на які ОСОБА_7 письмово листом повідомив про відсутність боргових зобов`язань. На підприємстві він мав право здійснювати адміністративно-розпорядчі та організаційно-управлінські функції.

Показання свідка ОСОБА_15 , яка суду окрім іншого показала, що вона обіймає посаду ректора Луцького Національного Технічного Університету, а до того була головою Волинської обласної ради. При цьому, ОСОБА_7 був директором КП "Волиньприродресурс". Повідомила, що обласна рада це орган влади який керує областю і в складі якого є дуже багато підприємств, одне з яких КП "Волиньприродресурс", в суть роботи якого повинно вникати відповідне керівництво, бухгалтерія і всі інші. На скільки їй відомо була не ефективна робота цього підприємства з різних суб`єктивних, об`єктивних причин, що призвело до заборгованості перед декількома контрагентами. Що стало підставою звільнення ОСОБА_7 вона не пам`ятає, може бути й виникла заборгованість. Саме звільнення відбулось у той час коли вона обіймала посаду голови обласної ради. Розпорядження з приводу звільнення ОСОБА_7 приймалось нею одноособово як головою ради згідно процедури на підставі рішення та рекомендацій майнової комісії. Вона не пам`ятає чи проводились будь-які аудиторські перевірки, ревізії з приводу діяльності КП "Волиньприродресурс", так як це питання необхідно з`ясовувати у майнової комісії та майнового відділу. Не пам`ятає вона також і того в який період часу була погашена заборгованість, що стала підставою для звільнення ОСОБА_7 . Підтвердила, що 08 вересня 2020 року зверталась до ОСОБА_7 як директора підприємства з листом про те, що у підприємства є зростаюча прострочена заборгованість та про те, що він надав відповідь про відсутність зростаючої простроченої заборгованості. Також повідомила, що станом на 28 жовтня 2020 року вона вже не була головою Волинської обласної ради. Обставини наявності рішення про поновлення ОСОБА_7 на посаді директора КП "Волиньприродресурс" їй не відомі. Оскільки вибори почалися в жовтні місяці, і після цього вона вже була формальний голова обласної ради і не брала на себе відповідальність яка би була вже і легітимна і не легітимна, то у зв`язку з цим можливо не приймала рішення про поновлення ОСОБА_7 на посаді на підставі негайного виконання судового рішення. Однак, точних обставин з цього питання не пам`ятає, оскільки вже минуло 2 роки. Не пам`ятає вона також яка була потреба у переданні своїх повноважень щодо поновлення ОСОБА_7 сесії обласної ради. Крім того, показала, що про графіки погашення заборгованості їй відомо не було. Про факт підроблення чи спонукання ОСОБА_7 - ОСОБА_11 підписати додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020, укладеного між КП "Волиньприродресурс" в особі ОСОБА_7 та ПФ "Реформатор" в особі ОСОБА_11 , або ж що такий документ складено у листопаді 2020 року, їй також нічого не відомо.

Показання свідка ОСОБА_23 , який суду показав, що він займає посаду директора ДП "Волиньторф", яке працювало з КП "Волиньприродресурс" і, зокрема їх підприємство надавало послуги з видобутку торфу на земельних угіддях КП "Волиньприродресурс". Між цими підприємствами були укладені договори підготовки виробничих площ, видобутку торфу та купівлі-продажу торфу. Також показав, що у КП "Волиньприродресурс" виникала поточна заборгованість перед ДП "Волиньторф", яка погашалась.

Показання свідка ОСОБА_19 , який надав суду покази про те, що він обіймає посаду голови Волинської обласної ради. Ініціатором звернення із заявою про скоєння злочину ОСОБА_7 був особисто він, оскільки стали відомі факти, що при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_7 подано певні документи, які на думку начальника юридичного відділу Волинської обласної ради були підписані заднім числом. Начальником юридичного відділу ОСОБА_24 було підготовлено текст самої заяви, яку він прочитавши підписав. Про взаємовідносини КП "Волиньприродресурс" та ПФ "Реформатор" йому нічого невідомо, так як він тоді не був головою Волинської обласної ради. Чи бачив він оригінал додатку №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020, не пам`ятає. Щодо звільнення та поновлення на посаді ОСОБА_7 вказав, що останній звільнявся при каденції попередньої голови Волинської обласної ради, а поновлювався вже при новій, але тоді не вистачило голосів для його поновлення. Ініціатором звернення до сесії з питанням про поновлення ОСОБА_7 на посаді була начальник юридичного відділу ОСОБА_24 , і перед сесією скликалась майнова комісія.

Показання свідка ОСОБА_17 , який в суді першої інстанції показав, що він з 22 березня 2017 по кінець лютого 2020 року працював на посаді головного бухгалтера КП "Волиньприродресурс". З ПФ "Реформатор" у КП "Волиньприродресурс" у той час було укладено два договори, один в 2018 році, який виконаний, а другий був укладений десь у лютому 2020 року щодо розвідувальних та проектних робіт по бурштину. Орієнтовно пам`ятає чотири об`єкта по бурштину по яким мали проводитись проектні та земельні роботи, і десь початково це мало відбуватись до травня 2020 року. По даному договору обласна рада мала виділити кошти для оплати. Оскільки почалася пандемія "корона-вірусу", то був введений карантин, і ті кошти, які передбачались їм, були перенаправлені у фонд обласної ради по цій пандемії. Десь через тиждень - два, йому телефонував ОСОБА_7 та повідомив, що він мав розмову з ОСОБА_11 , який сказав, що не встигає виконати те, що передбачено договором, гроші також були перенаправлені на інші цілі у зв`язку з чим не можуть розрахуватись, а тому їм потрібно перенести строки виконання робіт десь ближче до кінця року, і це необхідно оформити документально. Для цього він розробив шаблон додаткової угоди про перенесення строків робіт і строків оплати (додаток до договору). Також показав, що простроченої заборгованості у КП "Волиньприродресурс" перед ПФ "Реформатор" не було, оскільки строки оплати ще не настали, а була поточна заборгованість. Юриспруденцією на підприємстві займався адвокат Тертичний, який представляв інтереси в судах, та його дружина ОСОБА_25 . Як головний бухгалтер КП "Волиньприродресурс" звітів про наявність заборгованості на майнову комісію він не давав.

Показання свідка ОСОБА_12 , який показав суду, що він як адвокат представляв інтереси ОСОБА_7 по багатьом різним справам. ОСОБА_7 був дуже скуркульозним по відношенню до документів, які після підписання міг доручати своїм працівникам передати їх іншим контрагентам. Що стосується взаємовідносин за ПФ "Реформатор", то зазначив, що договір №1/05 від 20.02.2020 на розробку науково-технічної документації був укладений в період коли почалася пандемія "корона-вірус". У той час укладені договори не могли бути виконані саме через обмеження введені на території держави. А тому, виникла необхідність для укладення додаткових угод, або додаткових договорів аби у сторін не було претензій. Особисто він вперше побачив додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020, коли йому його показав ОСОБА_26 , і він вже був підписаний та відповідав всім вимогам діючого законодавства, тобто містив усі необхідні атрибути аби вважатись документом. Це було в період між 15 квітня та 05 травня. Коли він здійснював підготовку до судового засідання з приводу незаконного звільнення ОСОБА_7 з посади директора КП "Волиньприродресурс", то в одній із папок бачив оригінали договору №1/05 від 20.02.2020 та додаток до нього №3 від 15.04.2020, останній з яких був підписаний обома сторонами (замовник, виконавець), а також на ньому були проставлені печатки підприємств. Крім того, у папці знаходились чорнові варіанти із внесеннями змін, які ніким не підписані і, які по тексту ідентичні вказаному додатку №3, але не підписані ПФ "Реформатором". Тоді виникла необхідність з`ясувати у ОСОБА_11 чи то він не підписав свій екземпляр та не забрав його. Категорично заявив про те, що ані він, ані ОСОБА_7 в його присутності, ніяких договорів не підробляв, і при цьому жодних підроблених документів в суді ними не надавалося та не використовувалося. Додаток №3 до договору підписаний був у квітні і на ньому стояла печатка. Якби він знав, що договір №1/05 від 20.02.2020 та додаток до цього договору №3 від 15.04.2020 були підроблені, то він їх не передавав би ОСОБА_14 . Також додав, що могло мати місце відновлення втраченого документа, тобто створення дублікату.

Договір про розробку науково-технічної продукції №1/05 від 20.02.2020, укладений між КП "Волиньприродресурс" в особі директора ОСОБА_27 та ПФ "Реформатор" в особі директора ОСОБА_11 , за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання пректно-вишукувальних робіт: підготовчі роботи по складанню документів, що посвідчують право користування земельними ділянками з покладами бурштину на територіях Камінь-Каширського, Любешівського і Маневицького районах Волинської області. Пунктом 1.3 договору передбачено термін здачі робіт - серпень 2020 року.

Додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020, укладений між КП "Волиньприродресурс" в особі директора ОСОБА_27 та ПФ "Реформатор" в особі директора ОСОБА_11 , яким погоджено змінити п.1.3 договору №1/05 від 20.02.2020 та викласти його в іншій редакції. Тобто було змінено термін здачі робіт та графік оплати за виконані роботи.

Заяви про вчинення кримінального правопорушення, які подані ОСОБА_14 , ОСОБА_19 та ОСОБА_15 .

Протокол огляду місця події від 25.03.2021, в ході проведення якого було вилучено "додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020".

Акти прийому документів від 23.02.2021 та від 15.04.2021, відповідно до яких ОСОБА_7 (підписант ОСОБА_12 ) передав ОСОБА_14 документи, серед яких був оригінал документу - "додаток № 3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020", а також печатку КП "Волиньприродресурс".

Протокол огляду предметів від 24.06.2021 і, зокрема телефону ОСОБА_11 , у якому міститься переписка між останнім та ОСОБА_7 щодо "додатку №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020".

Постанови про визнання предметів речовими доказами від 13.07.2021, та від 26.03.2021, з яких вбачається, що окрім іншого договір №1/05 від 20.02.2020, та додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Протокол слідчого експерименту від 20.08.2021 за адресою: вул.Дубнівська, 36, м.Луцьк, за участі свідка ОСОБА_11 , який показав, де і коли підписував "додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020".

Висновок почеркознавчої експертизи №8434 від 19.04.2021 відповідно до висновків якого, підпис в графі «Замовник» КП «Волиньприродресурс» Директор ОСОБА_7 в додатку №3 від 15.04.2020 до договору №1\05 від 20.02.2020 року, - виконаний ОСОБА_7 .

Висновок технічної експертизи документів №8418 від 16.04.2021 з якого вбачається, що відтиски печатки КП «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради в документах: «Додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020», нанесені печаткою КП «Волиньприродресурс», вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Суд першої інстанції дослідивши безпосередньо в судовому засіданні вищенаведені докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, надав їм остаточну оцінку з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Отже, із досліджених доказів судом першої інстанції констатовано, що відповідно до показів обвинуваченого ОСОБА_7 , він особисто і саме 15 квітня 2020 року як керівник КП «Волиньприродресурс» підписав додаток №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020 та проставив на ньому печатку цього підприємства.

Такі його покази в цій частині фактично підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . При цьому, із показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що він конкретних обставин підписання вказаного додатку №3 від 15.04.2020 не пам`ятає, однак показав про те, що він міг його підписувати саме 15 квітня 2020 року.

Таким чином, апеляційні доводи прокурора про те, що суд поклав в основу вироку показання обвинуваченого ОСОБА_7 , які на його думку є суперечливими та неправдивими, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Ті факти, що підпис, який містяться в додатку №3 від 15.04.2020 у графі замовник належить саме ОСОБА_7 , а також, що відтиск печатки, яка міститься на ньому нанесений печаткою КП «Волиньприродресур», не заперечується обвинуваченим, а також підтверджуються висновками експерта №8434 від 19.04.2021 та №8418 від 16.04.2021.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що такі висновки експертиз жодним чином не підтверджують вини ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, оскільки ними підтверджено факт належності на додатку №3 від 15.04.2020 підпису ОСОБА_7 та відтиску печатки КП «Волиньприродресурс». При цьому, у цих експертизах відсутні жодні висновки щодо часу підпису та проставляння печатки у згаданому додатку, тобто, що вони могли бути проставлені у час, який вказаний в обвинувальному акті.

Погоджується колегія апеляційного суду із твердженням суду першої інстанції про те, що переписка у телефоні між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 щодо додатку №3 від 15.04.2020, не є доказом спонукання останнього до підроблення цього документа, оскільки її зміст таких обставин не підтверджує. При цьому, таких обставин в судовому засіданні не підтвердив й сам ОСОБА_11 , а навпаки показав про те, що додаток він міг підписувати саме 15.04.2020. А тому, апеляційні доводи прокурора про ненадання належної оцінки протоколу огляду предметів від 24.06.2021 (телефону ОСОБА_11 ) є нічим іншим як власним судженням щодо його оцінки як доказу, який на думку прокурора доводить вину ОСОБА_7 .

Також місцевим судом була надана вірна оцінка протоколу слідчого експерименту від 20.08.2021 за участі ОСОБА_11 наряду із наданими ним показами безпосередньо в судовому засіданні у порядку ст.23 КПК України. Так, у цьому протоколі зазначається про прибуття 18.11.2020 ОСОБА_11 до офісу ОСОБА_7 та підписання там додатку №3 від 15.04.2020. Проте, вже в ході розгляду провадження ОСОБА_11 як свідок показав про те, що про факт розстрочки виконання робіт та їх оплати вони із ОСОБА_7 домовлялись ще у квітні 2020, коли він і міг підписувати цей додаток. Тому, апеляційні доводи прокурора в цій частині щодо ненадання належної оцінки такому протоколу як доказу в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає цілком безпідставними.

Крім того, не беруться до уваги й доводи прокурора про те, що факт виготовлення додатку №3 від 15.04.2020 не у квітні 2020, а пізніше стверджується актами прийому-передачі документів від 23.02.2021 та від 15.04.2021, оскільки ними підтверджено лише передання від ОСОБА_7 до ОСОБА_14 як нового керівника документів з господарської діяльності у тому числі цього ж додатку та печатки КП «Волиньприродресурс». При цьому, на думку колегії суддів той факт, що документи передавались вже після звільнення ОСОБА_7 жодним чином не може свідчити про те, що згаданий додаток був виготовлений не у квітні 2020 року, як про це вказує сторона обвинувачення.

На думку апеляційного суду суд першої інстанції дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази як сторони обвинувачення так і сторони захисту, надав їм належну оцінку як це передбачено ст.94 КПК України, а тому апеляційні доводи прокурора в цій частині є цілком безпідставними.

Таким чином, апеляційний суд вважає неприйнятними доводи прокурора про те, що наведені стороною обвинувачення докази, які й досліджувались безпосередньо судом, є належними і такими, що підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Крім того, на переконання колегії суддів, місцевим судом правильно було відхилено клопотання сторони обвинувачення про призначення судової техніко-криміналістичної експертизи документу - додатку №3 від 15.04.2020 до договору №1/05 від 20.02.2020 з метою встановлення часу створення цього додатку, а також часу нанесення відбитків печатки, оскільки під час проведення досудового розслідування сторона обвинувачення не зверталась до експерта з такими питаннями, хоча мала можливість та право це зробити для доведення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ст.ст.91-92 КПК України, а місцевий суд на етапі судового розгляду кримінального провадження не знайшов для цього підстав, передбачених нормами КПК України.

Цілком неприйнятними є доводи прокурора про наявність у матеріалах кримінального провадження звукозаписів судових засідань, які на його думку є частково неякісними, нечіткими внаслідок чого неможливо відтворити суть показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , а також при дослідженні письмових доказів, оскільки апеляційний суд перевіривши їх шляхом прослуховування такими не вважає. Звукозаписи судових засідань є цілком такими на підставі яких можливо відтворити повний зміст показань вказаних свідків та дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку про те, що висунуті ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 4 ст.358 КК України не підтверджуються наданими стороною обвинувачення доказами, які безпосередньо досліджувались судом, а можливість здобуття інших вичерпана, тому й правильно визнав його невинуватим та виправдав на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.

Таким чином, апеляційні доводи прокурора про те, що суд першої інстанції дійшов до висновку про невинуватість обвинуваченого лише на підставі показань самого обвинуваченого, не надавши при цьому відповідної оцінки всім дослідженим в судовому засіданні письмовим доказам сторони обвинувачення, не співставивши їх з точки зору взаємозв`язку, є цілком безпідставними, оскільки колегія суддів вважає, що вони оцінені як того вимагає ст.94 КПК України.

Колегія суддів оцінює покликання прокурора щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, як безпідставні та необґрунтовані, оскільки під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції встановлено, що судом при ухваленні оскаржуваного вироку належним чином дотримано вимог кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, вищенаведені та усі інші апеляційні доводи прокурора щодо незаконності судового рішення, колегія суддів вважає голослівними і до уваги не приймає, оскільки вони жодним чином не спростовують висновків місцевого суду і не дають жодних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Водночас, на переконання апеляційного суду доводи прокурора про необхідність повторного дослідження певної частини доказів апеляційним судом не ґрунтується на законі.

Положеннями ст.404 КПК України чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду цей факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції.

Однак, на переконання колегії суддів апеляційного суду, заявляючи клопотання про повторне дослідження певної частини доказів встановлених під час судового розгляду, прокурором не вказано як ці вимоги кореспондуються з приписами ч.3 ст.404 КПК України, оскільки не було зазначено обґрунтованих доводів про порушення, допущені судом першої інстанції при їх дослідженні, та не зазначено в апеляційній скарзі обґрунтованих мотивів невірної оцінки місцевим судом наданих стороною обвинувачення доказів, або не врахування будь-яких доказів.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що всі доводи апеляційної скарги прокурора фактично зводяться до його незгоди з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів, які були досліджені судом та наведені у вироку.

Тому, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у даному кримінальному провадженні не ґрунтуються на законі.

Будь-яких порушень кримінального або кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом встановлено не було.

Апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі прокурора.

Зважаючи на не встановлення у ході апеляційного розгляду підстав для скасування оскаржуваного вироку у зв`язку із прийняттям судом першої інстанції законного, вмотивованого та обґрунтованого рішення в розумінні ст.370 КПК України, колегія судів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а оскаржуваного вироку, - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді