Постанова

від 22.03.2023 по справі 380/8650/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/8650/22 пров. № А/857/933/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,

представника позивача Думич Н. Б.,

представника відповідача Омельян Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року (прийняте у м. Львові суддею Мричко Н. І.; дата складення рішення у повному обсязі 29 грудня 2022 року) у справі № 380/8650/22 за адміністративним позовом Приватної агрофірми «Дністер» до Державної екологічної інспекції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання протиправними та скасування припису,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року Приватна агрофірма «Дністер» (далі - ПАФ «Дністер», підприємство, позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням ухвали від 09.11.2022 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, просила визнати протиправним і скасувати припис Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі - Держекоінспекція, відповідач) № 554-02 від 13.12.2021 «Щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства».

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що об`єкт, на якому здійснюється відкрите добування корисних копалин з поверхні ділянки до 25 га, а саме площею 11,5 га, належить до другої групи, а також відсутні стаціонарні джерела, з яких здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тому в ПАФ «Дністер» відсутній обов`язок отримувати дозвіл центрального органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Держекоінспекція, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем здійснюється відкрите добування корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 га, тому викиди забруднюючих речовин цим суб`єктом господарювання в атмосферне повітря стаціонарними джерелами мають здійснюватися лише на підставі дозволу центрального органу виконавчої влади.

Представник Агрофірми подав відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Приватна агрофірма «Дністер» (далі ПАФ «Дністер») зареєстрована як суб`єкт господарювання (код ЄДРПОУ: 03762064) з основним видом діяльності за КВЕД 08.12 «Добування піску, гравію, глин і каоліну».

Посадові особи Держекоінспекції у Львівській області у період часу з 24.11.2021 по 07.12.2021 провели перевірку ПАФ «Дністер» щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої склали акт від 07.12.2021 №913/02/1228 (далі Акт перевірки від 07.12.2021), в якому встановлено порушення позивачем:

- частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»;

- частини першої статті 19 Кодексу України про надра;

- статей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі Акта перевірки від 07.12.2021 Держекоінспекція у Львівській області винесла припис «Щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» від 13.12.2021 № 554-02 (далі оскаржений припис), яким на підставі частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» вимагалося від ПАФ «Дністер» до 13.06.2022 отримати дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря під час відкритого добування корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 га в кар`єрі видобування піску Миколаївського родовища, розташованого на північно-східній околиці м. Миколаєва, Стрийського району, Львівської області, об`єкт якого відноситься до першої групи об`єктів, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Вважаючи вказаний припис протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що висновок відповідача про незаконний видобуток корисних копалин на площі 102 га не ґрунтується на безпосередньому встановленні факту видобування корисних копалин на території земельної ділянки понад 11,5 га. Тобто посадові особи відповідача, проводячи перевірку у період з 24.11.2021 по 07.12.2021, мали змогу та повинні були повно та об`єктивно встановити межі площі, на якій позивач здійснює видобування корисних копалин, а не посилатись на документи, які містять інформацію щодо користування надрами в період, який мав місце до початку проведення перевірки.

Суд акцентував увагу на тому, що посадові особи відповідача не провели огляду території, на якій позивачем здійснювався видобуток корисних копалин, не зробили відбору зразків продукції та не призначили експертизу, що було б належним доказом використання позивачем земельної ділянки з метою користування надрами поза межами площі 11,5 га згідно з договором оренди землі від 14.02.2011.

Тобто, відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували обставину відкритого добування позивачем корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 га.

Суд вважав, що обставини справи підтверджують те, що об`єкти позивача, які взяті на державний облік не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування, тобто у відповідності до регламентованих частиною сьомою статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» правил та згідно з Інструкцією № 108 належать до другої групи, а не до першої, як безпідставно встановив відповідач.

Відтак, позивач з метою дотримання вимог чинного законодавства, з огляду на віднесення його об`єктів до другої групи 30.07.2018 отримав від Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації дозвіл № 4623010100-23 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що відповідає вимогам частини п`ятої статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря. Суд зауважив, що у такому дозволі зазначено про відсутність у позивача стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, які віднесені до основних джерел. Окрім цього, суд додав, що відповідач під час проведення перевірки не встановив факту використання позивачем стаціонарних джерел.

Підсумовуючи наведене, з огляду на те, що об`єкти позивача не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування, зважаючи на відсутність факту викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позиції позивача про відсутність у нього обов`язку у відповідності до частини шостої статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря на отримання дозволу, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, суд вважав, що відповідач сформував необґрунтований висновок про порушення позивачем частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря, а відтак і безпідставно виніс оскаржений припис, яким від позивача вимагалося до 13.06.2022 отримати дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря під час відкритого добування корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 га в кар`єрі видобування піску Миколаївського родовища, розташованого на північно-східній околиці м. Миколаєва, Стрийського району, Львівської області, об`єкт якого відноситься до першої групи об`єктів, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, загалом відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до приписів частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до приписів статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 20-2 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема:

- організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, у тому числі: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів; про використання та охорону земель; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов;

- надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно із пунктом 4 цього Положення Держекоінспекція, зокрема, проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877) згідно зі статтею статті 6 якого, визначені підстави для здійснення позапланових заходів.

Відповідно до статті 7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Як встановлено судом, за результатами проведеної у позивача перевірки посадові особи Держекоінспекції склали Акт перевірки від 07.12.2021, в якому встановлено порушення позивачем, зокрема, частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

На підставі Акта перевірки від 07.12.2021 Держекоінспекція у Львівській області винесла оскаржений припис, яким на підставі частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря вимагалося від ПАФ Дністер до 13.06.2022 отримати дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря під час відкритого добування корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 га в кар`єрі видобування піску Миколаївського родовища, розташованого на північно-східній околиці м. Миколаєва, Стрийського району, Львівської області, об`єкт якого відноситься до першої групи об`єктів, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Відповідно до вимог частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

У частині сьомій статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря здійснено диференціацію вищезгаданих груп. Так, цією нормою передбачено, що до першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.

З наведеного видно, що суб`єкти господарювання, об`єкти яких взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування, тобто належать до першої групи, можуть здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами лише на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

При цьому, суб`єкти господарювання, об`єкти яких взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування, тобто належать до другої групи, повинні отримати дозвіл, який видається обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, у тому разі, якщо здійснюється викид в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Отже, спірним у цій справі питанням є група, до якої віднесено об`єкти позивача, оскільки саме з нею пов`язується обов`язок суб`єкта господарювання отримати той чи інший дозвіл, вирішуючи яке суд зазначає таке.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 № 108 затверджено Інструкцію про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців (далі Інструкція № 108).

Додатком № 3 до Інструкції №108 затверджено Перелік виробництв та технологічного устаткування, які підлягають до впровадження найкращих доступних технологій та методів керування, до якого, згідно з пунктом 3, віднесено промисловість з переробки мінеральної сировини: підземні гірські роботи і зв`язані з ними операції, відкрите добування корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 га.

З урахуванням наведеного положення, відповідач сформував висновок про те, що об`єкти позивача відносяться до першої групи, у зв`язку з добуванням ним корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 га.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що 19.12.2003 Державна служба геології та надр України видала позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами № 3309 (продовжений до 11.12.2038). Згідно з таким дозволом: мета користування надрами видобування пісків, придатних для виробництва цегли силікатної та інших пресованих виробів, а також як компонент в`яжучий для одержання щільного силікатного бетону та вапняків літотамнієвих, придатних для виготовлення щебеню для будівельних робіт; назва та місцезнаходження родовища: Миколаївське родовище, розташоване на північно-східній околиці м. Миколаєва, Стрийського району, Львівської області; площа 102,0 га.

14 лютого 2011 року позивач (Орендар) уклав з Миколаївською районною державною адміністрацією (Орендодавець) договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в урочищі Гори середні Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту, кадастровий номер 4623010100:02:000:0069, площею 11,5 га.

Додатковою угодою від 07.02.2019 до договору оренди землі від 14.02.2011 сторони погодили поновити термін дії договору оренди землі від 14.02.2011 на 8 років з дня державної реєстрації цієї угоди.

Згідно пояснень позивач, з часу укладення вказаного договору він здійснював видобуток піску і вапняку виключно в межах наданої йому в користування земельної ділянки площею 11,5 га з кадастровим номером 4623010100:02:000:0069.

При цьому, з доводів відповідача видно, що під час проведення перевірки згідно Акта перевірки ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 234-ДК/201/АП/09/01/-21 від 04.06.2021 та листів ТзОВ «Західземпроект» від 23.04,2021 та від 18.03.2021 б/н встановлено, шо фактична площа, яка використовується ПАФ «Дністер» та на якій здійснюється видобуток становить 41,8187 га. Ці факти також зазначені на стор. 17 висновку 743/1019/1025/21-22 від 31.08.2021 експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ Мінюсту), тобто об`єкт (кар`єр видобування піску Миколаївського родовища ПАФ «Дністер») відноситься до першої групи об`єктів, які взяті на державний облік і мають виробництво або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. Відповідно до наведеного ПАФ «Дністер», об`єкт якого (кар`єр видобування піску Миколаївського родовища ПАФ «Дністер») відноситься до першої групи об`єктів, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

У зв`язку з наведеним відповідач зробив висновок, що ПАФ «Дністер» належить до першої групи, оскільки здійснює відкрите добування корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 га і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, шо реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середовища і це є порушенням порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу.

Таким чином, із викладеного відповідачем опису виявленого порушення вимог законодавства в акті №913/02/1228 від 07.12.2021 чітко видно, що вказані обставини щодо нібито здійснення позивачем видобутку з площі 41,8187 га, не були безпосередньо виявлені відповідачем під час проведення позапланової перевірки, а були встановлені відповідачем виключно на підставі письмових документів, складених іншими органами чи установами, а саме:акта перевірки ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 04.06.2021 № 234-ДК/201/АП/09/01/-21, листів ТзОВ «Західземпроект» від 23.04.2021 та від 18.03.2021 б/н, висновку 743/1019/1025/21-22 від 31.08.2021 експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ Мінюсту.

Колегія суддів зазначає, що частиною десятою статті 4 Закону № 877 передбачено, що посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень. які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо не передбачено законом.

Відповідно до абз. 4 частини першої статті 8 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.

Частиною другою статті 8 Закону № 877 передбачено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.

Проте, відповідач при проведенні позапланової перевірки позивача в період з 24.11.2021 по 07.12.2021 всупереч вимогам статей 4, 8 Закону № 877 не вчинив жодних дій щодо безпосереднього виявлення порушення вимог законодавства, які стали підставою для винесення оспорюваного припису, а саме не провів жодного огляду території кар`єру, земельних ділянок, відбору зразків продукції, не призначив експертизу та не вчинив жодних інших необхідних дій щодо безпосереднього виявлення відповідного порушення вимог законодавства позивачем, що стало підставою для винесення оспорюваного припису.

При цьому, документи, посиланням на які обмежився відповідач при встановленні відповідного порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства і описі виявленого порушення (акт перевірки ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 04.06.2021 №234-ДК/201/АП/09/01/-21, листи ТзОВ «Західземпроект» від 23.04.2021 та від 18.03.2021 б/н, висновок 743/1019/1025/21-22 від 31.08.2021 експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ Мінюсту) не містять беззаперечних фактів щодо здійснення позивачем видобутку на площі 41,8187 га, стосуються іншого періоду часу (квітень - серпень 2021 року), ніж період, коли відповідачем проводилась перевірка (листопад - грудень 2021 року), а також дані, що містяться у зазначених документах є взаємосуперечливими та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Так, в акті перевірки ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 04.06.2021 № 234- ДК/201/АП/09/01/-21 ГУ Держгеокадастру посилаючись на листи ТзОВ «Західземлепроект» від 23.01.2021 (який в матеріалах справи відсутній) та від 18.03.2021 з планово-картографічними матеріалами зазначає про встановлення фактичної площі, на якій здійснюється видобуток в розмірі 41,8187 га.

Проте, посилаючись на листи ТзОВ «Західземпроект» від 23.04.2021 та від 18.03.2021 відповідач при проведенні перевірки не зазначив про врахування таких планово-картографічних матеріалів і такі матеріали відсутні серед переліку додатків до Акта перевірки від 07.12.2021 № 913/02/1228.

Крім того, колегія суддів зазначає, що листи ТзОВ «Західземпроект» від 23.04.2021 та від 18.03.2021 б/н, висновок 743/1019/1025/21-22 від 31.08.2021 експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ Мінюсту були документами кримінального провадження, яке, згідно пояснень позивача у судовому засідання, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ПАФ «Дністер» складу кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що вирок суду в кримінальній справі у цьому випадку не виносився.

Разом з тим, тільки вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду (частина шостастатті 78 КАС України).

Таким чином, за відсутності вироку, який набрав законної сили, матеріали кримінальної справи, якими встановлено певні діяння не можуть бути використані при наданні оцінки протиправності вчинку.

При цьому колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що зазначаючи про нібито виявлення в ході проведення позапланової перевірки здійснення позивачем видобутку на площі 41,8187 га, відповідач в п. 2 опису виявлених порушень вимог законодавства акта перевірки № 913/02/1228 від 07.12.2021 зазначає вже іншу взаємосуперечливу інформацію, а саме посилаючись на листи слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області від 30.11.2021 № 20274/16/05-21, від 26.11.2021 № 20122/16/05-21 зазначає про здійснення позивачем в період з 10.08.2021 по 17.11.2021 нібито незаконного видобутку корисних копалин на земельній ділянці з к.н. 4623010100:02:000:0069, площа якої 11,5 га.

Таким чином, при проведенні позапланової перевірки позивача, за результатами якої був складений акт № 913/02/1228 від 07.12.2021 відповідачем не було виявлено факту здійснення позивачем видобутку надр з фактичної площі 41,8187 га, в такому акті не зазначено детального опису виявленого порушення, а саме - не вказано, на яких саме земельних ділянках та з якими площами позивач здійснює видобуток конкретних корисних копалин та в який конкретно період здійснювався видобуток.

Крім того, під час проведення відповідачем позапланової перевірки позивача в період 24.11.2021 по 07.12.2021 не було виявлено на об`єкті позивача стаціонарних джерел викидів, у зв`язку з чим в позивача відсутній обов`язок отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

До Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що затверджений вищевказаним Законом України № 3392-VI від 19.05.2011 внесений тільки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та не внесено жодних інших дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря іншими нестаціонарними джерелами, що додатково підтверджує незаконність оскаржуваного припису відповідача, в якому міститься вимога до позивача отримати дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до пункту 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 р. № 7 стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Пересувне джерело забруднення атмосфери - транспортний засіб, рух якого супроводиться викидом в атмосферу забруднюючих речовин (п. 1.14.6 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві).

У наявному у позивача дозволі № 4623010100-23 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 30.07.2018, виданому департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (п. 3.1), зазначено, що стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин, які віднесені до основних джерел відсутні, а в п. 3.2 перелічені неорганізовані джерела викидів: №1 - бульдозер, № 2-4 - екскаватор, № 5 - навантажувач, № 6 - вібраційний грохот, №№ 7 - 9 - площадка для зберігання, № 10 - зварювальний пост.

Таким чином, вищенаведеним підтверджується, що у зв`язку з відсутністю в позивача стаціонарних джерел викидів, з яких здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» у позивача відсутній обов`язок отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а тому в даному випадку у відповідача були відсутні правові підстави видавати оспорюваний припис, який містить вимогу щодо позивача отримати дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі не спростував правильних висновків суду першої інстанції про те, що об`єкти позивача не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватись екологічно безпечні технології та методи керування, відсутність факту викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а відтак відсутність у позивача обов`язку отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Безпідставними є й посилання відповідача у своїй апеляційній скарзі на звіти про оцінку впливу на довкілля, розроблений та поданий ПАФ «Дністер», в яких зазначається про належність планованої діяльності до 1 категорії, оскільки правовідносини, пов`язані з процедурою оцінки впливу на довкілля і критерії віднесення планованої діяльності суб`єкта господарювання до певної категорії в цілях оцінки впливу на довкілля (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля») є іншими, ніж критерії віднесення суб`єктів господарювання до певної групи в цілях здійснення викидів в атмосферне повітря і зазначаючи в звіті про оцінку впливу на довкілля про належність до 1 категорії позивач виходив з площі родовища - 102 га, яка вказана в дозволі № 4623010100-23 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 30.07.2018, а не з площі земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача і в межах яких здійснювався видобуток.

Решта доводів апеляційної скарги на законність додаткового рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року в адміністративній справі № 380/8650/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 03 квітня 2023 року.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду