Рішення

від 20.03.2023 по справі 297/2347/19

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2347/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

за участі секретаря: Гарані О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Берегівської міської ради та державного реєстратора прав на нерухоме майно Берегівської РДА Лойф Олени Григорівни, треті особи на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом д о ОСОБА_2 , Берегівської міської ради Закарпатської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Лойф Олени Григоріївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позивачка мотивувала свій позов тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , та відповідно - співвласницею вищевказаного будинку та належної до нього прибудинкової території, яка межує з багатоквартирним будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , квартири в якому належать на праві приватної власності ОСОБА_2 . Рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області від 29 серпня 2014 року № 1964відповідачці ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0399 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 , 2.31 січня 2018 року розроблений на підставі вищевказаного рішення проект землеустрою разом з іншими необхідними документами було подано на затвердження Берегівській міській раді Закарпатської області. Рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області від 28 березня 2018 року № 1088відмовлено в затвердженні вищевказаного проекту землеустрою - у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законів (у зв`язку з відсутністю погодження меж спірної земельної ділянки із суміжними землекористувачами). Вважаючи вказане рішення Берегівської міської ради Закарпатської області незаконним відповідачка ОСОБА_2 оскаржила його до суду. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 807/554/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року, пред`явлений відповідачкою ОСОБА_2 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 28 березня 2018 року № 1088. Зобов`язано Берегівську міську раду Закарпатської області затвердити на підставі заяви ОСОБА_2 від 31 січня 2018 року проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибної ділянки) за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079площею0,0399, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .Рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664, прийнятим на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 807/554/18, затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибної ділянки) за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Цим же рішенням передано ОСОБА_2 безоплатно у власність із земель комунальної власності земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибну ділянку) за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Позивачка вважає рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664незаконним, а тому просить визнати його незаконним та скасувати. Також позивачка просить скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Лойф Олени Григоріївни від 11 жовтня 2019 року індексний номер: 49141022 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1935743521102). Також позивачка просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

На стадії підготовчого провадження позивачка змінила предмет пред`явленого позову, подавши відповідну заяву, шляхом заявлення додатково позовної вимоги про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 09 жовтня 2019 року № 33648500 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1935743521102).

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні заявленого позову, з підстав викладених у відзиві. Зокрема, вказує на те, що законність рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664 підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 807/554/18, яким зобов`язано Берегівську міську раду Закарпатської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399 за цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , у власність позивачці. На думку представника відповідача ОСОБА_2 позивачка не надала докази на підтвердження факту накладення спірної земельної ділянки на прибудинкову територію багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а надані позивачкою докази на підтвердження цього факту (генеральний план (схема) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 20 липня 1965 року; генеральний план (схема) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 26 липня 1984 року; кадастровий план земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 2019 року, складений сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 ) такими доказами не являються. Також представник відповідача ОСОБА_2 вказує на те, що факт існування у 2016 році (на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачці) господарської будівлі, яка належить до багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , по стіні якої мала би проходити межа між спірною земельною ділянкою і земельною ділянкою прибудинкової території вищевказаного багатоквартирного будинку нічим не підтверджується.

Інші учасники справи не скористалися свої правом на подання відзиву на позовну заяву, пояснення щодо позову та відзиву.

У судове засідання, яке було призначене на 23 лютого 2023 року, ніхто з учасників справи не з`явився, хоча такі були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, представник позивача адвокат Пуканич Е. В. та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та обставини, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області від 29 серпня 2014 року № 1964 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0399 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 .

31 січня 2018 року розроблений на підставі вищевказаного рішення проект землеустрою був поданий на затвердження Берегівській міській раді Закарпатської області.

Рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області від 28 березня 2018 року № 1088відмовлено в затвердженні вищевказаного проекту землеустрою - у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законів (у зв`язку з відсутністю погодження меж спірної земельної ділянки із суміжними землекористувачами).

Таким чином, підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачці ОСОБА_2 стало те, що її межі не були погоджені із суміжними землекористувачами - співвласниками багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У вищевказаному багатоквартирному будинку є три квартири: квартира АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_3 ; квартира АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_4 ; квартира АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_1 .

Співвласники багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не погодили проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка частково накладається на прибудинкову територію вищевказаного багатоквартирного будинку.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області від 28 березня 2018 року № 1088 ОСОБА_2 оскаржила його до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 807/554/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року, задоволено позов ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 28 березня 2018 року № 1088; зобов`язано Берегівську міську раду Закарпатської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399 за цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , у власність ОСОБА_2 .

Після цього рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664, прийнятим на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 807/554/18,затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибної ділянки) за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Цим же рішенням передано ОСОБА_2 безоплатно у власність із земель комунальної власності земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибну ділянку) за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Виходячи з вищенаведеного суд доходить до висновку, що попередній власник спірної земельної ділянки - територіальна громада міста Берегова в особі Берегівської міської ради Закарпатської області передаючи спірну земельну ділянку у власність відповідачці ОСОБА_2 діяв не за своєю волею, а під примусом виконуючи рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 807/554/18.

З матеріалів справи вбачається, що суди в адміністративній справі № 807/554/18 не досліджували питання чи існувала на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачці господарська будівля під літерою «Б-1», яка належить до багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , по стіні якої мала би проходити межа між спірною земельною ділянкою і земельною ділянкою прибудинкової території вищевказаного багатоквартирного будинку. Так само суди у вказаній справі не досліджували генеральний план (схему) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 20 липня 1965 року,та генеральний план (схему) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 26 липня 1984 року, з яких вбачається, що межа між спірною земельною ділянкою і земельною ділянкою прибудинкової території вищевказаного багатоквартирного будинку мала би проходити по стіні господарської будівлі під літерою «Б-1», яка належить до багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на вищенаведене суд доходить до висновку, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 807/554/18- на виконання якого було прийняте оспорюване рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664 не може підтверджувати законність цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність позивачці був розроблений у 2016 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр проектів». При цьому, у вказаному проекті не відображена господарська будівля під літерою «Б-1», яка згідно матеріалів справи знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

З наданих позивачкою доказів (з відеозаписів та фотографій, які містяться на диску для лазерних систем зчитування VerbatimDVD-R 4.7 GB, та фототаблиці) вбачається, що станом на 21 жовтня 2019 року на межі між спірною земельною ділянкою і земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,знаходилася господарська будівля під літерою «Б-1» (яка відображена і на генеральному плані (схемі) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 20 липня 1965 року, і генеральному плані (схемі) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 26 липня 1984 року, і на кадастровому плані земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 2019 року, складеному сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 ), яка з невідомих причин не відображена у проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність позивачці, розробленої у 2016 році.

При цьому з наявних у матеріалах справи документів не вбачається, щоб вищевказана господарська будівля під літерою «Б-1»відносилася до належного відповідачці ОСОБА_2 житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 .

З огляду на вищенаведене суд доходить до висновку, що вищевказана господарська будівля під літерою «Б-1»належала до багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .Те, що позивачка не надала правовстановлюючих документів на вищевказану господарську будівлю не спростовує такий факт, тому що у випадку багатоквартирного будинку, збудованого в радянські часи, право власності оформляється на існуючі в ньому квартири, а не на сам багатоквартирний будинок.

У даному випадку суд виходить з норм ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, згідно з якою усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

З наявних матеріалів справи та висновку судової земельно-технічної експертизи вбачається, що господарська будівля під літерою «Б-1», яка належала до багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , була розібрана після прийняття оспорюваного рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664, однак не власниками вищевказаного багатоквартирного будинку і не Берегівською міською радою Закарпатської області.

З наявного в матеріалах справи висновку судової земельно-технічної експертизи слідує, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером:2110200000:01:014:0079, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , накладається на земельну ділянку прибудинкової території багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Факт накладення спірної земельної ділянки на прибудинкову територію багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується генеральним планом (схемою) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 20 липня 1965 року; генеральним планом (схемою) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 26 липня 1984 року; кадастровим планом земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 2019 року, складеним сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 .

З вищевказаних документів вбачається, що в процесі складання проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 при визначенні меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) до її площі було безпідставно зараховано частину земельної ділянки, якою фактично користуються співвласники багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема позивачка.

Унаслідок цього площа спірної земельної ділянки безпідставно збільшилася - за рахунок прибудинкової території вищевказаного багатоквартирного будинку, якою фактично користуються співвласники зазначеного будинку, зокрема позивачка.

На межі вищевказаних земельних ділянок з 1965 року стоїть дерев`яний паркан з металевими стовпами, забетонованими в землю, який розділяє їх.

Також на межі вищевказаних земельних ділянок стоїть господарська будівля, яка відноситься до багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , по стіні якої частково проходить межа між зазначеними земельними ділянками.

Таким чином, з 1965 року межа між земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проходить частково по вищевказаному паркану, частково - по стіні вищевказаної господарської будівлі.

Прийняття Берегівською міською радою Закарпатської області рішення від 27 вересня 2019 року № 1664, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 та передано їй у власність вказану земельну ділянку, призвело до порушення прав співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема позивачки, а саме - їхнього права користування земельною ділянкою, що знаходиться за вказаною адресою, та їхнього права на безоплатне одержання у власність відповідної земельної ділянки.

За вищенаведених обставин суд доходить до висновку, що оспорюване рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України,ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, згідно з якою усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

За змістом ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.

У відповідності до ч.6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч.16 ст. 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 17 ст. 186 ЗК України).

З рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 28 березня 2018 року № 1088 вбачається, що відповідачці ОСОБА_2 було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у її власність - у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законів.

Однак у подальшому на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 807/554/18 було прийняте рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664, яке оскаржується позивачкою.

При цьому вказане рішення є незаконним, оскільки таким затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 , який не відповідає вимогам ст. 1, 29, 34, 50 Закону України «Про землеустрій».

Так, у проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 не були внесені відомості про наявність на земельній ділянці за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 господарської будівлі під літерою «Б-1», яка належить до багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що дало можливість відповідачці ОСОБА_2 отримати земельну ділянку з більшою площею, ніж вона мала право отримати за законом (за рахунок земель під вищевказаною господарською будівлею).

Факт існування на час розроблення вищевказаного проекту землеустрою на земельній ділянці за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 господарської будівлі під літерою «Б-1»,яка розділяє вищевказану земельну ділянку із сусідньою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» план земельної ділянки - це графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об`єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Ч. 3 ст. 29 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються, з поміж іншого, використана розр обником затверджена місто будівна документація, а також викопіювання із такої документації; інформація про наявні в межах об'єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру).

Згідно з ч.1 ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Відповідно до ч.3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок;викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);матеріали погодження проекту землеустрою.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.2. названої Інструкції встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 2.1. Інструкції).

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі (п. 2.4. Інструкції).

Втім, у даному випадку виконавцем проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 при проведенні підготовчих робіт, які є складовою комплексу робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не були проаналізовані наявні планово-картографічні матеріали (генеральний план (схема) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 20 липня 1965 року та генеральний план (схема) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від 26 липня 1984 року, які є складовою інвентаризаційної справи на багатоквартирний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), а також відомості про наявність спірних питань щодо меж спірної земельної ділянки, що є порушенням вимог пункту 2.4. Інструкції.

У даному випадку виходячи з приписів пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» взагалі мала розроблятися технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , були сформовані ще в 1965 році, а на самій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна - будинок відповідачки ОСОБА_2 .

Так, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Придбавши квартири у вищевказаному багатоквартирному будинку відповідачка ОСОБА_2 фактично погодилася з існуючими на той час межами земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а тому її права апріорі не могли бути порушені внаслідок не передання їй у власність земельної ділянки більшою площею, ніж та, яка була на час придбання нею вищевказаного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 4.4. Інструкції у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

У даному випадку, як вже зазначалося вище, з 1965 року межа між земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проходить частково по існуючому між ними паркану, частково - по стіні господарської будівлі, яка відноситься до багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

На даний же час межа спірної земельної ділянки заходить вглиб прибудинкової території вищевказаного багатоквартирного будинку, якою фактично користуються співвласники зазначеного будинку, зокрема позивачка.

Паркан, який раніше знаходився на прибудинковій території вищевказаного багатоквартирного будинку та господарська будівля, яка відноситься до зазначеного будинку, на даний час фактично знаходяться на спірній земельній ділянці.

Згідно з пунктом 3.12. Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Однак у даному випадку всупереч вищевказаним вимогам закону виконавець проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 не повідомляв позивачку про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та провів їх без участі останньої, позбавивши тим самим її можливості заявити претензії щодо встановлених меж спірної земельної ділянки, що призвело до неправильного визначення її меж в натурі (на місцевості).

Згідно зі ст. 198 ЗК України для визначення та відновлення меж земельних ділянок виконується комплекс робіт (кадастрові зйомки), які включають, у тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Таке погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами при проведенні кадастрових зйомок здійснюється з метою правильного визначення меж земельної ділянки.

Після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який є складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та підписується суміжними землевласниками (землекористувачами) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж (п. 2.8. Інструкції).

Проте, з співвласниками багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , прибудинкова територія якого межує з будинковолодінням відповідачки ОСОБА_2 , не погоджувався проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 вказала, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання. Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови …

Однак у даному випадку виходячи з матеріалів справи позивачка не була повідомлена про час проведення відповідних робіт ТОВ «Центр проектів», а тому такі роботи були проведені з порушенням вимог законодавства.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

З огляду на все вищенаведене, суд доходить до висновку, що прийняття Берегівською міською радою Закарпатської області рішення від 27 вересня 2019 року № 1664, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_2 та передано їй у власність вказану земельну ділянку, призвело до порушення прав співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема позивачки, а саме - їхнього права користування земельною ділянкою, що знаходиться за вказаною адресою, та їхнього права на безоплатне одержання у власність відповідної земельної ділянки.

За таких обставин оспорюване рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664 є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Ч. 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи, що оспорюване рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664 є незаконним, то відповідно незаконним є і рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Лойф Олени Григоріївни від 11 жовтня 2019 року індексний номер: 49141022 про державну реєстрацію права власності відповідачки ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1935743521102), і державна реєстрація спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-цзвертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 25, 79-1, 116, 118, 120, 121, 122, 152, 155, 158 Земельного кодексу України, статтями 15, 16, 21, 321, 376, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 вересня 2019 року № 1664.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 09 жовтня 2019 року № 33648500 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1935743521102).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером: 2110200000:01:014:0079 площею 0,0399, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути пропорційно з ОСОБА_2 та Берегівської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2819,20 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Іван ІЛЬТЬО