Ухвала

від 30.03.2023 по справі 953/7400/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/7400/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/186/23 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-за участі захисника ОСОБА_6 ,

-власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2023 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12021220000000549 від 15 квітня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Накладено арешт на майно, яке було вилучене 27.12.2022 в ході обшуку,

1) з приміщення гаражного типу (гаражний бокс) № НОМЕР_1 в нежитловій будівлі літ. «С-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а саме:

- картонна коробка із зазначеним на ній номером 5900901786340, в якій знаходяться полімерні тари типу «Beg-in-Box» із дозаторами, сірого кольору;

- полімерний пакет, в якому знаходяться пластикові бутилки об`ємом по 10л в кількості 30 шт.;

- полімерний пакет, в якому знаходяться пластикові бутилки із зеленими кришками та ручками об`ємом по 10л в кількості 15 шт.;

- полімерний пакет, в якому знаходяться пластикові бутилки об`ємом по 5л в кількості 33 шт.;

- полімерний пакет, в якому знаходяться пластикові кришки та пластикові ручки синього кольору;

- синя полімерна бочка із різким запахом, характерним для спирту та спиртовмісної речовини;

- 17 картонних коробки, в яких знаходяться полімерні тари типу «Beg-in-Box» із дозаторами, сірого кольору, в яких наповнена невідома рідина;

- картонні коробки пофасовані в чотири чорних полімерних упаковки;

- 156 пластикових бутилки синього кольору об`ємом по 10л, наповнені невідомою речовиною із різким запахом, характерним для спирту чи спиртовмісної речовини;

- 3 пластикових бутилки синього кольору об`ємом по 5л, наповнені невідомою речовиною із різким запахом спирту чи спиртовмісною речовиною;

- 24 скляних пляшечки об`ємом по 8мл із надписом «Коньяк, ароматизатор харчовий»;

- грошові кошти номіналом: 1000 грн. в кількості 21 шт., 50 євро в кількості 2 шт., 100 доларів США в кількості 12 шт., 50 доларів США в кількості 10 шт.;

- банківські карти із наступними номерами: 53 «51» НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_12, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;

- 2 пластикові каністри білого кольору об`ємом по 20л кожна, наповнені невідомою речовиною із різким запахом, характерним для спирту чи спиртовмісної речовини, наповнені менше, ніж на половину;

- лійка білого кольору;

- пластикова пляшка із зеленою кришкою, наповнена невідомою речовиною коричневого кольору більш, ніж на половину;

- картонна коробка, в якій знаходиться частково заповнені флакони із надписом «Септил плюс»;

- електронасос «Водолей «БЦ-1,6-20У1.1» синього кольору;

- електро помпа «Pedrol» РКМ 60 із приєднаними шлангами;

- мобільний телефон iPhone 8 Plus IMEI НОМЕР_6 із встроєною Sim картою № НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_9 ;

2) з території та приміщень АТ «АТП 16365», розташованих за адресою: Харківська область, м. Харків, провулок Роз`їзний, будинок 29, а саме:

- договір №79 на надання послуг по зберіганню транспортних засобів, укладених з ОСОБА_10 на 2 арк.;

- рідина прозорого кольору з характерним запахом спирту об`ємом приблизно 2,5л, злита в полімерну баклажку об`ємом 6л.;

- ємність об`ємом 1000л, заповнена повністю рідиною із характерним запахом спирту;

- автомобіль марки «ГАЗ» модель 3307 д.н.з. НОМЕР_8 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_11 ;

- п`ять ємкостей білого кольору з полімерного матеріалу із металевою обрешіткою, що належить ОСОБА_9 ;

3) з території та приміщень домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- 3 предмети, зовні схожі на патрони калібру 5,45 з маркуванням: НОМЕР_10, що належить ОСОБА_9 ;

4) з автомобіля Leaf д.н.з. НОМЕР_9 , а саме:

- грошові кошти: купюри номіналом 500 грн. - 12 шт., купюри номіналом 200 грн. - 2 шт., купюри номіналом 50 грн. - 11 шт. (загальна сума 6950 грн.), що належить ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12021220000000549 від 15 квітня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України обґрунтовуючи тим, що органами досудового розслідування безпідставно кваліфіковані дії за ч.3 ст.190 КК України, хоча повинні бути кваліфіковані за ст.204 КК України. На думку захисника органами досудового розслідування порушені строки досудового розслідування, оскільки дані були внесені до ЄРДР у квітні 2021 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника ОСОБА_6 , власника майна ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021220000000549 від 15.04.2021 з правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 190 КК України.

10 січня 2023 р. до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 , в якому він просить накласти арешт на майно, яке було вилучене 27.12.2022 в ході ряду обшуків, які зазначені вище.

З клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що метою накладання арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речового доказу, для призначення судових експертиз.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Так, ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав до задоволення клопотання, оскільки прокурор довів наявність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, а також з метою забезпечення збереження доказової інформації, на майно слід накласти арешт, оскільки воно відповідає крітеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та яке може бути речовим доказом.

Як вбачається з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч.5 ст.170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч.2 ст.170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні, у тому числі з метою збереження речових доказів.

Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги захисника про невірну попередню кваліфікацію, як на підставу, яка може свідчити про порушення строків досудового розслідування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки незгода з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, не свідчить про необґрунтованість накладеного арешту, а захисник не позбавлений можливості звернутися зі скаргою на дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, або звернутися із клопотанням про закриття провадження в разі закінчення строків досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2023 року про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12021220000000549 від 15 квітня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,- без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді