Постанова

від 30.03.2023 по справі 670/692/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 670/692/21

Провадження № 22-ц/4820/36/23

Хмельницький апеляційний суд у складіколегії

суддівсудовоїпалати з розглядуцивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Осламівського ліцею Віньковецької селищної ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача відділ освіти, молоді та спорту Віньковецької селищної ради Хмельницької області, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відсторонення, моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області в складі судді Волкової О.М. від 07 червня 2022 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до відповідача, вказувала, що працювала на посаді вчителя початкових класів Осламівського ліцею Віньковецької селищної ради Хмельницької області.

11.11.2021 року вона отримала наказ № 35-к від 11.11.2021 року «Про відсторонення від роботи». Вказаний наказ мотивований тим, що відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», та пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року їй необхідно здійснити в обов`язковому порядку щеплення від СОVІD-19.

Вказаний наказ позивачка вважає незаконним та таким, що грубо порушує її право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України, а також інші права і свободи, передбачені Конституцією України та іншими законодавчими актами України, у зв`язку з чим він підлягає визнанню протиправним та скасуванню. В обґрунтування оскаржуваного наказу відповідач посилається також на наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, яким передбачена обов`язковість вакцинації, зокрема, для працівників закладів освіти, при цьому особи, які відмовилися вакцинуватися, підлягають відстороненню від роботи.

Однак практична реалізація цього наказу роботодавцями призводить до порушення права на працю та права на достатній життєвий рівень окремих груп населення, що по своїй суті є дискримінацією, оскільки кожна особа, незалежно від місця роботи, повинна мати вибір: вакцинуватися, проходити регулярне тестування на відсутність хвороби або працювати дистанційно.

Будь-яка дискримінація - обмеження у правах осіб, які не вакцинувалися, є неприпустимою і прямо порушує норми Конституції України, а також не відповідає резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), яка закликала держави-члени забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації через те, що не пройшов вакцинацію у зв`язку з можливим ризиком для здоров`я чи небажання пройти вакцинацію.

У роботодавця не було правових підстав примушувати позивачку вакцинуватися від коронавірусної хвороби СОVІD-19, і таке відсторонення є незаконним та порушує її конституційне право на роботу.

Крім того позивачка вважає, що вакцинування проти СОVІD-19 є ризикованою медичною процедурою, так як вакцина від СОVІD-19 - це генно-інженерний продукт, в якому містяться білки матричної РНК - мРНК, до складу вакцин входить абортивний матеріал людини (кліткова лінія НЕК-293), а жодна із запропонованих вакцин не пройшла всіх стадій необхідних клінічних випробувань, а саме не пройшли четвертої фази досліджень - вивчення побічних ефектів і протипоказань, тому позивач і не надала своєї згоди на участь в медичних експериментах.

Тому позивачка вважає оскаржуваний наказ засобом тиску та примусу на неї як особу, яка не хоче давати згоду на медичне втручання або медичний експеримент.

Її фактично позбавлено засобів для існування, оскільки єдиним джерелом їх доходів була заробітна плата, вона змушена позичати гроші та брати кредит на необхідні витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України позивачка має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 12.11.2021 року. Водночас внаслідок порушення її прав вона зазнала фізичних та моральних страждань.

Починаючи з серпня 2021 року на неї та її чоловіка чинився постійний тиск з боку дирекції ліцею та відділу освіти ОТГ щодо необхідно вакцинуватися, 15.11.2021 року у неї виявлено астеноневротичний синдром та ознаки судинного паркінсонізму, а 24.11.2021 року - гіпертонічну хворобу II ст. та гіпертонічний криз. Ці фізичні страждання ОСОБА_1 вважає наслідком неправомірних дій відповідача, оскільки зазначені проблеми зі здоров`ям розпочалися саме в період утисків з боку останнього щодо примушення до вакцинації.

Незаконним відстороненням від роботи принижено честь і гідність позивачки як викладача перед своїми учнями, їх батьками та колегами, порушено її нормальні життєві зв`язки, вона не може продовжувати активне громадське життя, оскільки не ходить на роботу, не реалізує свої здібності, не спілкується з колегами, не обмінюється досвідом та інформацією. З деякими колегами у зв`язку з цим позивач взагалі перестала спілкуватися, що також приносить їй моральні страждання.

Позивачка оцінює заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Тому позивачка просила визнати протиправним і скасувати наказ Осламівського ліцею Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 35-к від 11.11.2021 р. «Про відсторонення її від роботи » та зобов`язати ліцей поновити позивачку на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь період відсторонення від роботи, стягнути з відповідача на користь позивачки 100000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 03.06.2022 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне, та задовольнити позов. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень, не визначена законом як обов`язкова, а тому непроведення такої вакцинації не може слугувати підставою для відсторонення від роботи. Наказ про її відсторонення від виконання роботи не містить відомостей щодо її відмови здійснити щеплення у порядку, встановленому ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому є незаконним.

Відстороненням від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушено права апелянтки, гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод та Конституцією України.

У відзиві представник Осламівського ліцею просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсторонення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

В засіданні апеляційного суду представник апелянтки підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представники відповідача просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що з 15.08.1986 року позивачка ОСОБА_1 працює вчителем початкових класів в Осламівському ліцеї Віньковецької селищної ради Хмельницької області.

21.09.2021 року позивачка адресувала директору Осламівського ліцею заяву про те, що вона відмовляється від щеплення проти СОVІD-19 у зв`язку з тим, що у квітні вона перехворіла на СОVІD-19 і продовжує лікувати наслідки (болі у суглобах, серці, головні болі, гіпертонію). Вважає неприпустимим використання вакцини, вірус для якої вирощено на абортивному матеріалі, та через слабкий імунітет вважає неприпустимим введення будь-якої вакцини без попереднього повного обстеження стану здоров`я та рівня імунітету до відповідних хвороб.

05.11.2021 року позивачку ознайомлено із повідомленням директора ліцею за № 83 від 05.11.2021 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19», та вручено його другий примірник про необхідність на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, до 11.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року № 595, та в разі неподання одного із зазначених документів попереджено про відсторонення з 12.11.2021 року від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, із чим позивач не погодилась, та зазначила про це у повідомленні власноручно. Також цим же повідомленням проінформовано позивача, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за неї внесок на соціальне страхування. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

11.11.2021 року директором ліцею на підставі ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 видано наказ за № 35-к, згідно з яким ОСОБА_1 , вчителя початкових класів, відсторонено від роботи з 12.11.2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати.

Із зазначеним наказом позивач ознайомлена цього ж дня, однак з ним не згідна у зв`язку з тим, що це порушує її права, передбачені ст. 28, 43, 48 Конституції України.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскаржуваний наказ виданий уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства України з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, таке обмеження права позивачки на працю є виправданим та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним і скасування наказу.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних підстав для відсторонення позивачки та незаконність оскаржуваного наказу є безпідставними.

Так, пунктами «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з ч.1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в не тверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є одним з передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі Закон № 1645-14) профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 року затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 за № 83.

Згідно пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що набрав чинності з 08.11.2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Суд першої інстанції належно застосував тлумачення поняття «законодавство», вжите у ч. 1 ст. 46 КЗпП України, згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 року у справі № 17/81-97 (№ 12-рп/98), і правильно констатував, що в це поняття включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Відтак наказ МОЗ України №2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» є актом законодавства, яким згідно ч.1 ст. 46 КЗпП України передбачено інші випадки (підстави) відсторонення працівників від роботи.

В свою чергу вказаний наказ МОЗУкраїни №2153 від 04.10.2021 року, як і постанова КМУ №1236 від 09.12.2020 року, не визнані у встановленому порядку протиправними або нечинними, а отже, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відтак директор школи, пропонуючи позивачці надати документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від СOVID-19 (або довідку про абсолютні протипоказання), діяв в межах своїх повноважень згідно пункту 41-6 постанови КМУ № 1236 на виконання обов`язку забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками школи.

ОСОБА_1 не надала роботодавцю сертифікат проходження вакцинації проти COVID-19 або відповідних документів щодо протипоказань організму до такого щеплення.

При цьому запитувані документи не містять відомостей про стан здоров`я особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, дані медичного обстеження, право на таємницю щодо яких має особа згідно статті 286 ЦК України, статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Спірний наказ дійсно не містить даних про відмову позивачки від щеплення, що не свідчить про його незаконність, оскільки відмову від щеплення позивачка висловила у заяві від 21.09.2021 року. Зміст позовної заяви, апеляційної скарги ОСОБА_1 також цілком підтверджує її відмову від профілактичного щеплення проти COVID-19 з підстав відсутності даних щодо завершення клінічних випробувань зареєстрованих в Україні вакцин для профілактики СOVID-19, у зв`язку з чим таке щеплення позивачка розцінює як «медичний експеримент».

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Разом з тим, згідно зі статтею 3 Конституції України саме людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.

Оспорюваним наказом дійсно обмежено право позивачки на працю, разом з тим, ОСОБА_1 мала можливість вакцинуватися або надати відповідний медичний документ про звільнення від обов`язкової вакцинації до 11.11.2021 року, тобто, усунути обставину, що зумовила її відсторонення від роботи.

Норма ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» покликана захистити здоров`я та життя усіх працівників закладу освіти у зв`язку з ускладненою епідемічною ситуацією, а перебування на роботі працівників, які не отримали профілактичні щеплення, в організованих колективах створює ризик виникнення спалахів коронавірусу, що є загрозою для життя та здоров`я не лише працівників закладу освіти та учнів, а й членів їхніх сімей, тобто працівник, який не отримав вакцинації проти COVID-19, не лише стає потенційно небезпечним для оточення, а й сам піддається підвищеному ризику захворіти, відвідуючи місця масового скупчення людей.

Вказане обмеження права позивачки на працю є виправданим і легітимним.

Так, як пояснив в апеляційному суді керівник Осламівського ліцею Піменов В.В. , ОСОБА_1 у 2021-2022 навчальному році працювала вчителькою четвертого класу, в якому навчалося 18 дітей. Її тижневе навантаження складало 18-20 навчальних годин, тобто, щодня вона проводила 4-5 навчальних занять. В її обов`язки, окрім проведення уроків, виховної роботи, входить супровід дітей до їдальні, допомога у роздачі їм їжі, зустрічі з батьками дітей тощо. У ліцеї у 2021-2022 навчальному році навчалося близько 130 учнів, трудовий колектив ліцею складає 42 працівники.

Наведене цілком свідчить про те, що кількість прямих та непрямих соціальних контактів позивачки впродовж робочого дня була досить значною.

При цьому більшість її соціальних контактів мала місце з малолітніми дітьми, які в силу закону не підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19, що істотно підвищувало ризики для життя та здоров`я саме для них.

Окрім того, директором ліцею вказано, що у навчальному закладі у період відсторонення позивачки здійснювалося очне навчання, що виключало можливість організації роботи позивачки в дистанційному порядку тощо.

Відтак рішення про відсторонення позивачки і обмеження її права на працю мало об`єктивні підстави - було передбачене законом, переслідувало легітимну мету, було нагально необхідним і пропорційним меті охорони громадського здоров`я, особливо здоров`я дітей, а отже, виправданим та таким, що не порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.12.2022 року у справі № 130/3548/21.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, - у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто, в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти COVID-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, The of anopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов`язкову вакцинацію працівників окремих професій, зокрема, закладів освіти, проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, особливо здоров`я дітей, є виправданою та такою, що не порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 07 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2023 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк