Рішення

від 27.03.2023 по справі 369/147/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/147/22

Провадження № 2/369/1232/23

РІШЕННЯ

Іменем України

27.03.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

при секретарі судових засідань Житар А.А., Варваровій М.П.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Макарівської селищної ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року Макарівська селищна рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року в справі 460/1697/19 за позовом ОСОБА_3 до Копилівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позов задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 року №830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 »; поновлено ОСОБА_3 з 26.06.2019 року на посаді сільського голови Копилівської сільської ради; стягнено з Копилівської сільської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.06.2019 року до 05.11.2020 року в розмірі 420 316, 88 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року апеляційну скаргу Макарівської селищної ради Київської області як правонаступника Копилівської сільської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року в справі № 460/1697/19 задоволено частково та стягнено на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.06.2019 року до 05.11.2020 року в розмірі 174 900,20 грн.

Так під час розгляду зазначеної справи встановлено, що рішенням XIII сесії VII скликання Копилівської сільської ради від 28 січня 2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради» повноваження ОСОБА_3 як сільського голови Копилівської сільської ради були достроково припинені. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019 року у справі № 370/458/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 року, позов ОСОБА_3 до Копилівської сільської ради задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення ХIII сесії VII скликання від 28.01.2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради»; ОСОБА_3 поновлено на посаді сільського голови Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області з 29.01.2017 року; стягнено з Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2017 року до 03.06.2019 року.

На підставі зазначеного судового рішення, 04.06.2019 року ОСОБА_3 видала розпорядження № 6, згідно з яким приступила до роботи на посаді сільського голови Копилівської сільської ради.

Однак, 25.06.2019 року Копилівська сільська рада прийняла рішення № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 ». Вказане вище рішення підписане в.о. сільського голови ОСОБА_2 . Припиняючи повноваження ОСОБА_3 на посаді сільського голови Копилівська сільська рада виходила з наявності підстав порушення ОСОБА_3 . Конституції України та законів України, прав і свобод громадян та не забезпечення здійснення нею своїх повноважень.

Проте, під час ухвалення рішення у справі № 460/1697/19 суди, посилаючись на те, що вказане вище рішення не містить будь-яких посилань на фактичні обставини, які б свідчили про порушення ОСОБА_3 . Конституції та законів України, прав і свобод громадян або невиконання нею своїх повноважень сільського голови, а також не встановлено, що саме спонукало орган місцевого самоврядування до його прийняття, дійшли висновку про визнання протиправним рішення Копилівська сільська рада «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 » та скасували його.

Макарівська селищна рада є правонаступником Копиліської сільської ради.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року в справі № 460/1697/19 Макарівською селищною радою було сплачено ОСОБА_3 середній заробіток за час прогулу з 26.06.2019 до 05.11.2020 року у розмір 174 900,20 грн, з яких 140794,66 грн перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 , утримано збір у розмірі 2 623,50 грн та ПДФО у розмірі 31 482,04 грн. Крім того, на вказану вище суму Макарівською селищною радою нараховано та сплачено ЄСВ у розмірі 38478,05 грн. Також Макарівською селищною радою при зверненні з апеляційною скаргою до апеляційного адміністративного суду в справі № 460/1697/19 був сплачений судовий збір у розмірі 6 304,75 грн.

Позивач зазначає, що у зв`язку прийняттям протиправного рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 року № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 », яке підписано ОСОБА_2 , місцевому бюджету Макарівської селищної ради завдано матеріальної шкоди у розмірі 219683,00 грн (140 794,66 грн на користь ОСОБА_3 + 2 623,50 грн військового збору + 31482,04 грн ПДФО + 38 478,05 грн ЄСВ + 6 304,75 грн судового збору у справі № 460/1697/19).

Посилаючись на п. 8. ч. 1 ст. 134 КЗпП України, ст. 237 КЗпП, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Макарівської селищної ради матеріальну шкоду у розмірі 219683,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.01.2022року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У березні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначав, що рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови приймається не службовою особою, а виключно колегіально безпосередньо депутатами відповідної сільської ради.

Станом на 25.06.2019 року ОСОБА_2 займав посаду секретаря Копилівської сільської ради відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Зазначає, що рішення від 25.06.2019 року № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 » прийнято колегіально та одноголосно 9 із 11 депутатів Копилівської сільської ради.

Відповідач звертає увагу на те, що він не є винним у незаконному звільненні працівника службовою особою (в розумінні ст. 237 КЗпП України) та не видавав вказане рішення про звільнення як службова особа, оскільки підписуючи рішення від 25.06.2019 року № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 », він здійснював свої повноваження виконуючого обов`язки голови Копилівської сільської ради відповідно до законодавства, а зазначене рішення прийнято не одноособово, а колегіально депутатами цієї ради згідно з п. 16 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Посилаючись на зазначене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У лютому 2022 році Макарівська селищна рада подала відповідь на відзив ОСОБА_2 , в обґрунтування якого зазначала, що доводи відповідача про відсутність його вини тому, що рішення приймалось колегіально іншими особами, з огляду на їх повноваження депутатів місцевої ради, є безпідставними, оскільки законом визначена персональна відповідальність керівника за незаконне звільнення. ОСОБА_2 , будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування та виконуючим обов`язки Копилівської сільської ради, не міг не усвідомлювати характер і наслідки здійснюваних ним рішень, а також ступеню відповідальності за прийняття, підписання та виконання таких рішень.

Також позивач звертає увагу на те, що без відповідного підпису уповноваженої особи рішення органу місцевого самоврядування юридичної сили не набирає, тому саме особа, яка підписує вказаний документ приймає рішення про наявність підстав підписати вказаний документ та надати йому юридичної сили, а отже і несе персональну відповідальність за таке рішення.

19.10.2022 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання про виклик свідків.

Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.10.2022 року клопотання ОСОБА_2 про виклик свідків, задоволено частково. Викликано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.10.2022 року закрито підготовче провадження у справіта призначено справу досудового розгляду по суті в загальному позовному провадженні, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

23.11.2022 року Макарівська селищна рада подала до суду додаткові поясненні, відповідно до яких зазначає, що, додана відповідачем до відзиву у справі копія протоколу, не відповідає положенням ст. 95 ЦПК України. Крім того, протокол від 25.06.2020 року був досліджений судом під час розгляду справи № 460/1697/19, а тому зазначений протокол від 25.06.2019 не може бути прийнято судом до уваги.

Також позивач звертає увагу на встановлені преюдиційні фактичні обставини під час розгляду справи № 460/1697/19, а саме: неправомірність дострокового припинення повноважень ОСОБА_3 , а також протиправність рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 », якому юридичної сили надав саме ОСОБА_2 , своїм підписом, а тому вказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи.

У судове засідання 31.01.2023 представник позивача адвокат Шурда О.В. в судове засідання з`явився. Позов підтримав та просив суд задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 31.01.2023 з`явився. Проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 31.01.2023 було оголошено перерву до 17 год. 00 хв. В подальшому учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на чергових місцевих виборах 25.10.2015 року була обрана сільським головою Копилівської сільської ради.

Рішенням ХIII сесії VII скликання Копилівської сільської ради від 28.01.2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради» повноваження позивача як сільського голови Копилівської сільської ради були достроково припинені.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019 у справі №370/458/17 позов ОСОБА_3 до Копилівської сільської ради задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення ХIII сесії VII скликання від 28.01.2017 «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради». Позивача ОСОБА_3 поновлено посаді сільського голови Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області з 29.01.2017 року. Стягнено з Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2017 року до 03.06.2019 без урахування обов`язкових відрахувань.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019 року в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді сільського голови Копилівської сільської ради залишено без змін.

04.06.2019 року ОСОБА_3 видала розпорядження № 6, відповідно до якого приступила до роботи на посаді сільського голови Копилівської сільської ради на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019 року в справі № 370/458/17, яке було допущено до негайного виконання.

25.06.2020 року відбулася чергова сесія Копилівської сільської ради VII скликання. З даного протоколу слідує, що на сесії були присутні 9 з 11 обраних депутатів, включаючи секретаря сільської ради: ОСОБА_2 , якого було відкликано з відпустки та обрано головуючим сесії. За результатами таємного голосування на вказаній сесії, одноголосно було прийнято рішення про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3

25.06.2019 Копилівська сільська рада прийняла рішення № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 », відповідно до якого було достроково припинено повноваження позивача як сільського голови Копилівської сільської ради. Здійснення повноважень та виконання обов`язків сільського голови покладено на секретаря Копилівської сільської ради ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2020 року в справі № 460/1697/19 позовну заяву ОСОБА_3 до Копилівської сільської ради задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 ». Поновив ОСОБА_3 з 26.06.2019 року на посаді сільського голови Копилівської сільської ради. Стягнув з Копилівської сільської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.06.2019 до 05.11.2020 року в розмірі 420316,88 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року апеляційну скаргу Макарівської селищної ради Київської області як правонаступника Копилівської сільської ради задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року змінено в частині розміру стягнено на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: «з 420316,88 грн замінено на 174 900,20 грн».

Ухвалюючи зазначені рішення, суди виходили з того, що чергова сесія Копилівської сільської ради 25.06.2019 року, на пленарному засіданні якої було прийнято рішення № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 », була скликана не уповноваженою особою, за відсутності для того визначених законом підстав, з грубим порушенням встановленої законом процедури щодо скликання сесій ради, підготовки та розгляду питань на ній. Повторне дострокове припинення повноважень позивача як сільського голови, здійснене через 16 днів після попереднього прийняття Макарівським районним судом рішення від 03.06.2019 року про поновлення її на посаді; відсутність підстав, передбачених законом для дострокового припинення повноважень позивача як сільського голови; порушення процедури скликання, підготовки питань та проведення чергової сесії сільської ради, проведення сесії у після робочий час (о 19 год.00 хв.), а також неможливість відповідача пояснити причини та мотиви своїх дій свідчать про протиправне втручання у роботу позивача як сільського голови з боку секретаря Копилівської сільської ради ОСОБА_2 та окремих депутатів, здійснення на неї протиправного тиску, що виявилося у протиправному позбавлені її займаної посади, що є несумісним із цілями та гарантіями місцевого самоврядування, закріпленими у ст. 140, 141 Конституції України. З наведених мотивів суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд встановив, що 27.11.2020 року відбулося перше пленарне засідання Макарівської селищної ради VIII скликання, у зв`язку з чим повноваження Копилівської сільської ради сьомого скликання припинено.

При цьому, суд враховує, що 06.12.2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким було внесено зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону доповнено, зокрема, пунктом 6-1, яким передбачено наступне: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: 4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; 8) не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом; 9) юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою; 12) під час реорганізації юридичних осіб - органів місцевого самоврядування у випадках, визначених цим пунктом, не застосовуються положення законодавства щодо: необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу); права кредиторів вимагати у зв`язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов`язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою.

17.12.2020 року Макарівська селищна рада прийняла рішення за № 18-02-VІІІ «Про початок реорганізації Кодрянської селищної, Андріївської, Борівської, Великокарашинської, Гавронщинської, Забуянської, Колонщинської, Комарівської, Копилівської, Королівської, Липівської, Людвинівської, Маковищанської, Мар`янівської, Мотижинської, Наливайківської, Небелицької, Ніжиловицької, Пашківської, Плахтянської, Рожівської, Ситняківської, Фасівської, Червонослобідської, Юрівської сільських рад шляхом приєднання до Макарівської селищної ради».

На виконання цього рішення 21.12.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис за №1003401270014000672 щодо прийняття рішення про припинення Копилівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362314, місцезнаходження: 08033, Київська область, Макарівський район, село Копилів, вулиця Жовтнева, 57) в результаті реорганізації.

Тобто, Макарівська селищна рада (код ЄДРПОУ 04362183), що розміщена в адміністративному центрі сформованої Макарівської селищної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб сільських, селищних, обраних розформованими територіальними громадами, у тому числі Копилівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362314).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої місцевому бюджету Макарівської селищної ради, яка є правонаступником Копилівської сільської ради, у зв`язку з прийняттям незаконного рішення про припинення повноважень сільського голови ОСОБА_3 , яке підписано відповідачем як в. о. голови Копилівської сільської ради.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України).

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі (ст. 237 КЗпП України).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134, ст. 237 КЗпП України матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти. Неправомірність поведінки особи, якою визнається будь-яка поведінка, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. Наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття рішення про відшкодування завданої шкоди і лише при доведенні винних протиправних дій чи бездіяльності працівника настає його матеріальна відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не визначений законом.

Звертаючись до суду з позовом Макарівська селищна рада посилалась на те, що внаслідок незаконного рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 року № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 », яке підписано в. о. сільського голови Крижевським В.В., позивачу було завдано матеріальної шкоди.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи № 460/1697/19, 25.06.2020 відбулася чергова сесія Копилівської сільської ради VII скликання. На сесії були присутні 9 з 11 обраних депутатів, включаючи секретаря сільської ради: ОСОБА_2 , якого було відкликано з відпустки та обрано головуючим сесії. За результатами таємного голосування на вказаній сесії, одноголосно було прийнято рішення про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3

25.06.2019 Копилівська сільська рада прийняла рішення № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 », відповідно до якого було достроково припинено повноваження ОСОБА_3 як сільського голови Копилівської сільської ради.

Тобто, з зазначеного вбачається, що рішення про дострокове припинення повноважень ОСОБА_3 як сільського голови Копилівської сільської ради було прийняте колегіально депутатами сільської ради, а не одноособово ОСОБА_2 .

Крім того, судовими рішеннями в справі № 460/1697/19 встановлено, що секретар Копилівської сільської ради Крижевський В.В., який відповідно до ч. 6 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є наступною за черговістю посадовою особою місцевого самоврядування, яка має повноваження на скликання сесії у разі невмотивованої відмови сільського голови або неможливості її скликання сільським головою, сесію 25.06.2019 року не скликав, оскільки перебував у відпустці, та пленарне засідання не відкривав. Також судовими рішеннями в справі № 460/1697/19 встановлено незаконне втручання у роботу ОСОБА_3 як сільського голови з боку секретаря Копилівської сільської ради ОСОБА_2 та окремих депутатів, здійснення на неї протиправного тиску, що виявилося у протиправному позбавлені її займаної посади, що є несумісним із цілями та гарантіями місцевого самоврядування, закріпленими у ст. 140, 141 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Отже, судовими рішення в справі № 460/1697/19 не встановлено обставин щодо персональної вини ОСОБА_2 щодо дострокового припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 .

Таких доказів не надано і позивачем під час розгляду справи.

Сам по собі факт, підписання відповідачем рішення, яке прийнято колегіально депутатами відповідної сільської ради, не є беззаперечним доказом винної поведінки лише ОСОБА_2 та наявності правових підстав для стягнення з останнього матеріальної шкоди, яка понесене позивачем.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134, ст. 237 КЗпП України матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Доказів того, що незаконне рішення № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 », було прийняте внаслідок саме винних протиправних дій ОСОБА_2 позивачем не надано.

Крім того, обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб лише за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону.

Однак, в дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_3 було прийнято рішенням відповідної ради, а не наказом або розпорядженням ОСОБА_2 .

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог Макарівської селищної ради слід відмовити, у зв`язку з їх недоведеністю.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, судові витрати позивача, відповідно до вимог ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України залишаються саме за ним.

На підстав викладеного та керуючись ст. 1191 ЦК України, ст.ст. 134, 237 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Макарівської селищної ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Тетяна ДУБАС