Постанова

від 20.09.2023 по справі 369/147/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/147/22 Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.

Провадження №22-ц/824/9433/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Макарівської селищної ради Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2023 року у справі за позовом Макарівської селищної ради Київської област до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Макарівська селищна рада Київської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року в справі 460/1697/19 за позовом ОСОБА_2 до Копилівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позов задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 року №830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 »; поновлено ОСОБА_2 з 26.06.2019 року на посаді сільського голови Копилівської сільської ради; стягнуто зКопилівської сільської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.06.2019 року до 05.11.2020 року в розмірі 420 316, 88 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року апеляційну скаргу Макарівської селищної ради Київської області, як правонаступника Копилівської сільської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року в справі № 460/1697/19 задоволено частково та стягнуто на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.06.2019 року до 05.11.2020 року в розмірі 174 900,20 грн.

Під час розгляду зазначеної справисудом встановлено, що рішенням XIII сесії VII скликання Копилівської сільської ради від 28 січня 2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради» повноваження ОСОБА_2 як сільського голови Копилівської сільської ради були достроково припинені. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019 року у справі № 370/458/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 року, позов ОСОБА_2 до Копилівської сільської ради задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення ХIII сесії VII скликання від 28.01.2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради»; ОСОБА_2 поновлено на посаді сільського голови Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області з 29.01.2017 року; стягнуто з Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2017 року до 03.06.2019 року.

На підставі зазначеного судового рішення, 04.06.2019 року ОСОБА_2 видала розпорядження № 6, згідно з яким приступила до роботи на посаді сільського голови Копилівської сільської ради.

Однак, 25.06.2019 року Копилівська сільська рада прийняла рішення № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 ». Вказане вище рішення підписане в.о. сільського голови ОСОБА_1 . Припиняючи повноваження ОСОБА_2 на посаді сільського голови Копилівська сільська рада виходила з наявності підстав порушення ОСОБА_2 Конституції України та законів України, прав і свобод громадян та не забезпечення здійснення нею своїх повноважень.

Проте, під час ухвалення рішення у справі № 460/1697/19 суди, посилаючись на те, що вказане вище рішення не містить будь-яких посилань на фактичні обставини, які б свідчили про порушення ОСОБА_2 . Конституції та законів України, прав і свобод громадян або невиконання нею своїх повноважень сільського голови, а також не встановлено, що саме спонукало орган місцевого самоврядування до його прийняття, дійшли висновку про визнання протиправним рішення Копилівська сільська рада «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 » та скасували його.

Макарівська селищна рада є правонаступником Копиліської сільської ради.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року в справі № 460/1697/19 Макарівською селищною радою було виплачено ОСОБА_2 середній заробіток за час прогулу з 26.06.2019 до 05.11.2020 року у розмір 174 900,20 грн, з яких 140 794,66 грн перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 , утримано збір у розмірі 2 623,50 грн та ПДФО у розмірі 31 482,04 грн. Крім того, на вказану вище суму Макарівською селищною радою нараховано та сплачено ЄСВ у розмірі 38 478,05 грн. Також Макарівською селищною радою при зверненні з апеляційною скаргою до апеляційного адміністративного суду в справі № 460/1697/19 був сплачений судовий збір у розмірі 6 304,75 грн.

Позивач зазначав, що у зв`язку прийняттям протиправного рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 року № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 », яке підписано ОСОБА_1 , місцевому бюджету Макарівської селищної ради завдано матеріальної шкоди у розмірі 219 683,00 грн (140 794,66 грн на користь ОСОБА_2 + 2 623,50 грн військового збору + 31 482,04 грн ПДФО + 38 478,05 грн ЄСВ + 6 304,75 грн судового збору у справі № 460/1697/19).

Посилаючись на п. 8. ч. 1 ст. 134 КЗпП України, ст. 237 КЗпП, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Макарівської селищної ради матеріальну шкоду у розмірі 219 683,00 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2023 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Макарівська селищна рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги, зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення про дострокове припинення повноважень ОСОБА_2 як сільського голови Копилівської сільської ради, було прийняте колегіально депутатами сільської ради, а не одноособово ОСОБА_1 .

Апелянт зазначає, що при цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 року №830/45-VII «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 » підписано саме ОСОБА_1 , як посадовою особою органу місцевого самоврядування, тому саме відповідач надав рішенню юридичної сили, підписавши його.

Апелянт також звертає увагу на положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно яких, рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинене сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо Рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Таким чином, на думку позивача, норми чинного законодавства України передбачають можливість невиконання сільським головою, як посадовою особою, рішень сільської ради у випадку прийняття їх з порушенням Закону, тобто відповідач мав права на власний розсуд відмовитись від вказаних рекомендацій та виконувати свої посадові обов`язки у відповідності до норм законодавства.

Проте, відповідач, в порушення норм законодавства, підписав та видав в межах наданих йому повноважень рішення про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 , тому саме він повинен відшкодувати спричинену громаді шкоду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 заперечує проти задоволення такої, посилаючись на безпідставність її доводів.

Звертає увагу на положення п. 16 ч. 1 ст. 26 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови у випадках, передбачених законодавством, приймається на пленарних засіданнях сільської ради.

Таке рішення набирає чинності (юридичної сили) з моменту його прийняття (тобто голосування), а не з моменту його підписання уповноваженою на це особою.

Відповідач не погоджується також із доводами апеляційної скарги про те, що до його повноважень, як виконуючого обов`язки сільського голови, було віднесено питання перевірки прийнятого сільською радою рішення на предмет законності та він мав право відмовитись від виконання такого рішення. Вказує, що лише суд наділений повноваженнями щодо визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. На момент підписання ним Рішення №830-45-VII від 25.06.2019 року він не міг знати, що вищезазначене рішення було прийнято з порушенням законодавства.

Вказує на невідповідність правовідносин, які виникли у даній справі, тим, що встановлені Верховним Судом у справах, посилання на правові висновки в яких, наведені апелянтом у скарзі.

У судовому засіданні представник Макарівської селищної ради Київської області - Шурда О.В. підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на чергових місцевих виборах 25.10.2015 року була обрана сільським головою Копилівської сільської ради.

Рішенням ХIII сесії VII скликання Копилівської сільської ради від 28.01.2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради» повноваження позивача як сільського голови Копилівської сільської ради були достроково припинені.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019 у справі №370/458/17 позов ОСОБА_2 до Копилівської сільської ради задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення ХIII сесії VII скликання від 28.01.2017 «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради». Позивача ОСОБА_2 поновлено посаді сільського голови Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області з 29.01.2017 року. Стягнуто з Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2017 року до 03.06.2019 без урахування обов`язкових відрахувань.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді сільського голови Копилівської сільської ради залишено без змін.

04.06.2019 року ОСОБА_2 видала розпорядження № 6, відповідно до якого приступила до роботи на посаді сільського голови Копилівської сільської ради на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019 року в справі № 370/458/17, яке було допущено до негайного виконання.

25.06.2020 року відбулася чергова сесія Копилівської сільської ради VII скликання. З даного протоколу слідує, що на сесії були присутні 9 з 11 обраних депутатів, включаючи секретаря сільської ради: ОСОБА_1 , якого було відкликано з відпустки та обрано головуючим сесії. За результатами таємного голосування на вказаній сесії, одноголосно було прийнято рішення про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2

25.06.2019 Копилівська сільська рада прийняла рішення № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 », відповідно до якого було достроково припинено повноваження позивача як сільського голови Копилівської сільської ради. Здійснення повноважень та виконання обов`язків сільського голови покладено на секретаря Копилівської сільської ради ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2020 року в справі № 460/1697/19 позовну заяву ОСОБА_2 до Копилівської сільської ради задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 ». Поновив ОСОБА_2 з 26.06.2019 року на посаді сільського голови Копилівської сільської ради. Стягнув з Копилівської сільської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.06.2019 до 05.11.2020 року в розмірі 420 316,88 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року апеляційну скаргу Макарівської селищної ради Київської області як правонаступника Копилівської сільської ради задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року змінено в частині розміру стягнутого на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: «з 420 316,88 грн замінено на 174 900,20 грн».

Ухвалюючи зазначені рішення, суди виходили з того, що чергова сесія Копилівської сільської ради 25.06.2019 року, на пленарному засіданні якої було прийнято рішення № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 », була скликана не уповноваженою особою, за відсутності для того визначених законом підстав, з грубим порушенням встановленої законом процедури щодо скликання сесій ради, підготовки та розгляду питань на ній. Повторне дострокове припинення повноважень позивача як сільського голови, здійснене через 16 днів після попереднього прийняття Макарівським районним судом рішення від 03.06.2019 року про поновлення її на посаді; відсутність підстав, передбачених законом для дострокового припинення повноважень позивача як сільського голови; порушення процедури скликання, підготовки питань та проведення чергової сесії сільської ради, проведення сесії у після робочий час (о 19 год.00 хв.), а також неможливість відповідача пояснити причини та мотиви своїх дій свідчать про протиправне втручання у роботу позивача як сільського голови з боку секретаря Копилівської сільської ради Крижевського В.В. та окремих депутатів, здійснення на неї протиправного тиску, що виявилося у протиправному позбавлені її займаної посади, що є несумісним із цілями та гарантіями місцевого самоврядування, закріпленими у ст. 140, 141 Конституції України. З наведених мотивів суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд встановив, що 27.11.2020 року відбулося перше пленарне засідання Макарівської селищної ради VIII скликання, у зв`язку з чим повноваження Копилівської сільської ради сьомого скликання припинено.

06.12.2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким було внесено зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону доповнено, зокрема, пунктом 6-1, яким передбачено наступне: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: 4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; 8) не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом; 9) юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою; 12) під час реорганізації юридичних осіб - органів місцевого самоврядування у випадках, визначених цим пунктом, не застосовуються положення законодавства щодо: необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу); права кредиторів вимагати у зв`язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов`язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою.

17.12.2020 року Макарівська селищна рада прийняла рішення за № 18-02-VІІІ «Про початок реорганізації Кодрянської селищної, Андріївської, Борівської, Великокарашинської, Гавронщинської, Забуянської, Колонщинської, Комарівської, Копилівської, Королівської, Липівської, Людвинівської, Маковищанської, Мар`янівської, Мотижинської, Наливайківської, Небелицької, Ніжиловицької, Пашківської, Плахтянської, Рожівської, Ситняківської, Фасівської, Червонослобідської, Юрівської сільських рад шляхом приєднання до Макарівської селищної ради».

На виконання цього рішення 21.12.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис за №1003401270014000672 щодо прийняття рішення про припинення Копилівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362314, місцезнаходження: 08033, Київська область, Макарівський район, село Копилів, вулиця Жовтнева, 57) в результаті реорганізації.

Тобто, Макарівська селищна рада (код ЄДРПОУ 04362183), що розміщена в адміністративному центрі сформованої Макарівської селищної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, обраних розформованими територіальними громадами, у тому числі - Копилівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362314).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходи із того, що судовими рішення в справі № 460/1697/19 не встановлено обставин щодо персональної вини ОСОБА_1 у достроковому припиненні повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 . Сам по собі факт, підписання відповідачем рішення, яке прийнято колегіально депутатами відповідної сільської ради, не є беззаперечним доказом винної поведінки лише ОСОБА_1 та наявності правових підстав для стягнення з останнього матеріальної шкоди, яка понесена позивачем.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої місцевому бюджету Макарівської селищної ради Київської області, яка є правонаступником Копилівської сільської ради, у зв`язку з прийняттям незаконного рішення про припинення повноважень сільського голови ОСОБА_2 , яке підписано відповідачем ОСОБА_1 як в.о. голови Копилівської сільської ради.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України).

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі (ст. 237 КЗпП України).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134, ст. 237 КЗпП України матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти. Неправомірність поведінки особи, якою визнається будь-яка поведінка, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. Наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття рішення про відшкодування завданої шкоди і лише при доведенні винних протиправних дій чи бездіяльності працівника настає його матеріальна відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не визначений законом.

Звертаючись до суду з позовом Макарівська селищна рада посилалась на те, що внаслідок незаконного рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 року № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 », яке підписано в. о. сільського голови Крижевським В.В., позивачу було завдано матеріальної шкоди.

Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Конституції України).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280/97-ВР).

Статтею 2 Закону № 280/97-ВР встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування, зокрема, є 1) виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою та 2) виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Частинами першою-третьою другою статті 12 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

За приписами частини першої статті 42 № Закону 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах (частина друга статті 42 Закону № 280/97-ВР).

Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади (частина третя статті 42 Закону № 280/97-ВР).

Приписами абзацу 1 частини другої статті 79 Закону № 280/97-ВР, встановлено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради (частина третя статті 79 Закону № 280/97-ВР).

Згідно з пунктами 10 та 16 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові та прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування»органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно з частиною першою статті 77 зазначеного Закону шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови приймається не посадовою особою, а виключно колегіально безпосередньо депутатами відповідної сільської ради за результатами голосування.

Таким чином, Рішення Копилівської сільської ради від 25.06.2019 року № 830-45-VІІ «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 » не є одноособовим рішенням посадової особи, в.о. голови сільської ради - Крижевського В.В., а прийняте колегіально.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази незаконних дій (розпорядження) посадової особи - в.о. голови сільської ради Крижевського В.В. у прийнятті рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_2 .

Факт підписання ОСОБА_1 , як в.о. голови сільської ради, прийнятого на сесії Копилівської сільської ради 25.06.2019 року, рішення, не покладає на відповідача персональну відповідальність, оскільки припинення повноважень голови сільської ради відноситься до повноважень сільської ради, як колегіального органу.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Макарівської селищної ради Київської області залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25.09.2023 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.А.