Рішення

від 27.02.2023 по справі 127/26761/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 127/26761/22

Провадження № 2/752/3822/23

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

27.02.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Богдан-2005» про стягнення трьох відсотків річних, -

в с т а н о в и в:

в листопаді 2022 року представник позивача АТ «Універсал Банк» звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ПП «Богдан-2005», в якій просив стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача суму заборгованості у вигляді трьох відсотків річних в розмірі 8817,44 швейцарських франків, а також судовий збір в сумі 4894,07 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк».11.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL6700 та додаткову угоду № BL6700, відповідно до умов яких банк надав позичальнику на умовах договору грошові кошти в сумі 88600,00 швейцарських франків, зі сплатою 15,95 % річних, строком до 01.08.2028 року. В забезпечення виконання зобов`язань між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_1 . Крім того, 11.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ПП «Богдан-2005» було укладено договір поруки № BL6700-П1, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань, що виникли за кредитним договором. 13.08.2009 року між позивачем та поручителем було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № BL6700-П1 від 11.08.2008 року, за умовами якої було забезпечено в повному обсязі виконання всіх зобов`язань ОСОБА_1 за додатковими угодами до кредитного договору. В зв`язку з неналежним виконання позичальником умов кредитного договору, банк був вимушений звернутись до суду із позовом, та рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2012 року у справі № 2/1005/363/2012, було стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ПП «Богдан-2005» на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL6700 від 11.08.2008 року та додатковою угодою № BL6700 від 11.08.2008 року, - в сумі 112793,56 швейцарських франків, в т.ч. було звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів, а також було стягнуто судовий збір в сумі 2823,00 грн. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.06.2012 року, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2012 року, було змінено в частині звернення стягнення, в решті рішення суду було залишено без змін. На виконання зазначеного рішення суду 28.08.2012 року судом було видано виконавчі листи, які неодноразово перебували на примусовому виконанні. На даний час рішення суду про стягнення боргу із відповідачів виконано боржниками лише частково. Позивач вказує, що рішення суду є обов`язковим, зокрема, й для відповідачів, та з огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох відсотків річних, відповідно до статті 625 ЦК України. Відповідно до розрахунку заборгованості від 21.10.2022 року, за період із 22.10.2019 р. по 21.10.2022 р., що відповідає межам встановленого законом трирічного строку позовної давності, - 3% річних за час прострочення виконання грошових зобов`язань становить 8817,44 швейцарських франків. Посилаючись на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути солідарно із відповідачів на користь банку зазначену суму, а також судовий збір.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.12.2022 року, позов було передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.02.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відповідачі відзив на позов до суду не подали, з будь-якими клопотаннями до суду не звертались.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк».

Так, відповідно до п. 1.1 розділу 1 витягу з Статуту АТ «Універсал Банк», який затверджений в новій редакції рішенням єдиного акціонера АТ «Універсал Банк» № 6-2021 від 22 вересня 2021 року, останнє є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Універсал Банк», тип якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал Банк»» (протокол №2-2018 від 31 жовтня 2018 року) було змінено на приватне акціонерне товариство та який було перейменовано на Акціонерне товариство «Універсал Банк».

11.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL6700 та додаткову угоду № BL6700, відповідно до умов яких банк надав позичальнику на умовах договору грошові кошти в сумі 88600,00 швейцарських франків, зі сплатою 15,95 % річних, строком до 01.08.2028 року.

В забезпечення виконання зобов`язань між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_1 .

Крім того, 11.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ПП «Богдан-2005» було укладено договір поруки № BL6700-П1, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань, що виникли за кредитним договором.

13.08.2009 року між позивачем та поручителем було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № BL6700-П1 від 11.08.2008 року, за умовами якої було забезпечено в повному обсязі виконання всіх зобов`язань ОСОБА_1 за додатковими угодами до кредитного договору.

В зв`язку з неналежним виконання позичальником умов кредитного договору, банк був вимушений звернутись до суду із позовом.

Так, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2012 року у справі № 2/1005/363/2012, було стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ПП «Богдан-2005» на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL6700 від 11.08.2008 року та додатковою угодою № BL6700 від 11.08.2008 року, - в сумі 112793,56 швейцарських франків, в т.ч. було звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів, а також було стягнуто судовий збір в сумі 2823,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.06.2012 року, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2012 року, було змінено в частині звернення стягнення, в решті рішення суду було залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто позивачем доведено, та судом було встановлено неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань за укладеними договорами.

На виконання зазначеного рішення суду 28.08.2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчі листи, які неодноразово перебували на примусовому виконанні.

Однак, зазначене рішення суду виконане відповідачами лише частково, про що свідчать наявні у справі докази, та доказів зворотному з боку відповідачів суду надано не було.

Так, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України сум.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. № 916/190/18.

Крім того, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 910/3077/20, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і з поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Вказана правова норма не містить застережень щодо неможливості солідарної відповідальності боржників за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 5 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження позовних вимог стороною позивача було надано суду розрахунок заборгованості від 21.10.2022 року, відповідно до якого за період із 22.10.2019 р. по 21.10.2022 р., що відповідає межам встановленого законом трирічного строку позовної давності, - 3% річних за час прострочення виконання грошових зобов`язань становить 8817,44 швейцарських франків.

Зазначений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, стороною відповідачів спростований не був, а відтак приймається судом на підтвердження розміру суми боргу.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення із відповідачів трьох відсотків річних, в зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, та наявність підстав для задоволення позову.

В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідачів на користь позивача в рівних частинах слід стягнути судовий збір в сумі 4894,07 грн., тобто по 2447,03 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Богдан-2005» про стягнення трьох відсотків річних, - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Богдан-2005» на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості у вигляді трьох відсотків річних в розмірі 8817,44 (вісім тисяч вісімсот сімнадцять) швейцарських франків.

Стягнути в рівних частинах із ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Богдан-2005» на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в сумі 4894 грн. 07 коп., тобто по 2447 (дві тисячі чотириста сорок сім) грн. 03 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач Приватне підприємство «Богдан-2005», ЄДРПОУ 33693166, адреса: м. Київ, вул. Промислова, 2.

Суддя Н.П. Чередніченко