Постанова

від 04.04.2023 по справі 744/1195/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 квітня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 744/1195/21

Головуючий у першій інстанції Смага С. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/74/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

секретар: Патук А.А.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: Державне підприємство «Семенівське лісове господарство», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Семенівське лісове господарство», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії (суддя Смага С.В.), ухвалене о 10 год 21 хв у м. Семенівка, повний текст рішення складено 14 лютого 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати наказ Державного підприємства «Семенівське лісове господарство» від 08 грудня 2021 року №188 про відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середню заробітну плату за весь час незаконного відсторонення від роботи, починаючи з 09 грудня 2021 року по день фактичного допущення до роботи. Позов мотивовано тим, що позивач працює в Державному підприємстві «Семенівське лісове господарство» на посаді верстатника. 08 грудня 2021 року йому вручений наказ про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 та до пред`явлення відповідних документів про проведення щеплення або про тимчасові чи постійні протипоказання до вакцинації. Вважає вказаний наказ незаконним і таким, що грубо порушує права позивача, гарантовані Конституцією України, оскільки відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти на життя шляхом його обмеження, у зв`язку з чим таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать постанова КМУ від 20 жовтня 2021 року № 1096, яка зобов`язує керівників державних органів забезпечувати відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 і наказ МОЗ від 04.10.2021 № 2153, яким був затверджений перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Проте, Календар профілактичних щеплень в Україні, яким встановлюється перелік обов`язкових профілактичних щеплень та який є спеціальним нормативно-правовим актом, не містить в своєму переліку обов`язкову вакцинацію від СОVID-19.

Ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство».

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Семенівське лісове господарство», Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що в діях відповідача відсутнє порушення прав позивача на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України та іншими нормативно-правовими актами, оскільки держава, встановивши відсторонення певних категорій працівників, які не мають профілактичного щеплення, від виконання трудових обов`язків, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх працівників відповідних підприємств та учасників освітнього процесу. Право ОСОБА_1 на працю було тимчасово обмежено, після отримання ним щеплення він може приступати до виконання своїх трудових обов`язків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про повне задоволення його позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на день видання оскаржуваного наказу не існувало законних підстав для його видачі, оскільки підзаконні нормативно-правові акти, якими він мотивований, ще не набрали законної сили. За доводами позивача, оскаржуваний наказ не містить чіткого кінцевого терміну, коли таке відсторонення має закінчитися. Також ОСОБА_1 посилається, що підстав для прийняття Кабінетом Міністрів України рішень про встановлення карантину та обов`язкового щеплення не було, так як надзвичайний стан в Україні не був введений і головний санітарний лікар не отримував повноважень ініціювати карантин. Позивач вважає, що встановлення підзаконним актом обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина суперечить ст.ст.1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень з метою забезпечення створення безпечних умов для інших працівників підприємства. Вважає, що держава, встановивши обов`язковість профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх громадян, в тому числі, не щеплених працівників.

31 березня 2023 року на адресу Чернігівського апеляційного суду надійшло клопотання представника ДП «Ліси України» - адвоката Костюченка В.К. про проведення судового засідання, призначеного на 10-00 год 04 квітня 2023 року, в режимі відеоконференції, а в разі відсутності можливості проведення розгляду справи - відкласти на іншу дату.

У зв`язку з відсутністю технічної можливості провести судове засідання 04 квітня 2023 року о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції з Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у задоволенні заяви ДП «Ліси України» - адвоката Костюченка В.К. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Відповідач ДП «Семенівське лісове господарство», яке припинене шляхом реорганізації приєднання до ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» і яке згодом теж було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», судову повістку отримало 03 березня 2023 року. Оскільки ДП «Семенівське лісове господарство» було реорганізовано саме шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», вважається, що сторона відповідача належним чином повідомлена про місце, дату і час розгляду справи і враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для його відкладення.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 з 17 березня 2010 року працює на посаді верстатника в Державному підприємстві «Семенівське лісове господарство», що підтверджується відомостями трудової книжки (а.с.6).

Згідно з наказом Державного підприємства «Семенівське лісове господарство» №188 від 08 грудня 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 , верстатника деревообробних верстатів цеху переробки деревини, на період відсутності щеплення проти СОVID-19 та до пред`явлення відповідних документів про проведення щеплення або підтверджуючих документів про тимчасові або постійні протипоказання до вакцинації (а.с.7).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №549 від 27 вересня 2021 року припинено Державне підприємство «Семенівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство», у зв`язку з чим судом першої інстанції останнє залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача (а.с.22-27).

Згідно з наказом Державного підприємства «Семенівське лісове господарство» №75-к від 26 січня 2022 року в зв`язку з реорганізацією державного підприємства «Семенівське лісове господарство» шляхом приєднання до державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» переведено ОСОБА_1 верстатника деревообробних верстатів цеху переробки деревини з 26 січня 2022 року до державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» (а.с.36).

23 березня 2023 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» подало до Чернігівського апеляційного суду клопотання про заміну відповідача Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство» на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Новгород-Сіверське лісове господарство».

Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №863 від 28 жовтня 2022 року припинено Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №115 від 16 грудня 2022 року затверджено Положення про філію «Новгород-Сіверське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

19 грудня 2022 року відомості про філію «Новгород-Сіверське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 3.1. Положення про філію «Новгород-Сіверське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи.

Статтею 48 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Враховуючи, що філія «Новгород-Сіверське лісове господарство» не є юридичною особою, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача задовольнити частково і замінити відповідача Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Статтею 43 Конституції України гарантовано кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 працює у відповідача на посаді верстатника.

Суд першої інстанції не врахував, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу Державного підприємства «Семенівське лісове господарство» від 08 грудня 2021 року №188 підлягають задоволенню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Хоча позивач не визначив конкретний розмір середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи, враховуючи, що це є процесуальним обов`язком суду, колегія суддів наводить відповідний розрахунок.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Враховуючи, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року, то розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить здійснювати саме з вказаної дати.

В матеріалах справи відсутні відомості про допущення позивача до роботи.

Проте Наказом МОЗ №380 від 25 лютого 2022 року, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, до завершення воєнного стану в Україні.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває і на сьогоднішній день.

Отже, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить здійснювати по 28 лютого 2022 року (включно).

Згідно з довідкою про доходи на а.с.8 ОСОБА_1 нараховано за останні два місяці, які передували відстороненню, заробітну плату: у листопаді 2021 року 42 165,39 грн, у жовтні 2021 року 30 406,03 грн. У вказаний період кількість робочих днів складала відповідно 22 і 20 днів, отже середньоденна заробітна плата позивача становила 1728 грн ((42 165,39 + 30 406,03) : (22 + 20)). Кількість робочих днів відсторонення від роботи в період з 09 грудня 2021 року (день відсторонення) по 28 лютого 2022 року становить 55 днів. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 95 040 грн (1728 грн х 55 днів) (сума визначена без урахування встановлених законодавством України податків та зборів).

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч.1 ст.141 ЦПК України.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатив 908 грн судового збору (а.с.1), а за подання апеляційної скарги 1362 грн (а.с.68).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог і апеляційної скарги з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 908 грн за розгляд справи судом першої інстанції, а також 1362 грн за апеляційний розгляд справи.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то у зв`язку із задоволенням вказаних вимог з відповідача підлягає стягненню 908 грн судового збору на користь держави за розгляд справи судом першої інстанції, а також 1362 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Семенівське лісове господарство», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ Державного підприємства «Семенівське лісове господарство» від 08 грудня 2021 року №188 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року (включно) у розмірі 95 040 грн (сума визначена без урахування встановлених законодавством України податків та зборів).

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн за розгляд справи судом першої інстанції, 1362 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн за розгляд справи судом першої інстанції, а також 1362 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 4 квітня 2023 року.

Головуючий: Судді: