Ухвала

від 04.07.2023 по справі 744/1195/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № 744/1195/21

провадження № 61-9087ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Семенівське лісове господарство» (далі - ДП «Семенівське лісове господарство»), в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати наказ ДП «Семенівське лісове господарство» від 08 грудня 2021 року № 188 про відсторонення його

від роботи без збереження заробітної плати;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середню заробітну плату за весь час незаконного відсторонення від роботи, починаючи

з 09 грудня 2021 року по день фактичного допущення до роботи.

До початку судового засідання ДП «Семенівське лісове господарство» звернулося до суду з клопотанням про залучення у справі як співвідповідача ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство».

Семенівський районний суд Чернігівської області своєю ухвалою

від 18 січня 2021 року (у складі судді Смаги С. В.) залучив ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» як співвідповідача у справі № 744/1195/21.

Семенівський районний суд Чернігівської області своїм рішенням

від 09 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

23 березня 2023 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України») звернулося до апеляційного суду з клопотанням про заміну відповідача ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» його правонаступником - ДСГП «Ліси України» в особі

Філії «Новгород-Сіверське лісове господарство».

Чернігівський апеляційний суд клопотання ДСГП «Ліси України» задовольнив частково. Замінив відповідача ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» його правонаступником - ДСГП «Ліси України».

Чернігівський апеляційний суд своєю постановою від 04 квітня 2023 року

(у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав незаконним і скасував наказ ДП «Семенівське лісове господарство» від 08 грудня 2021 року № 188 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнув з ДСГП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року (включно) у розмірі 95 040 грн (сума визначена без урахування встановлених законодавством України податків та зборів).

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

16 червня 2023 року ДСГП «Ліси України» звернулося до Верховного Суду

з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду

від 04 квітня 2023 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке ухвалене у справі незначної складності, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду

на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Семенівський районний суд Чернігівської області своєю ухвалою

від 22 грудня 2021 року справу № 744/1195/21 призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання незаконним

і скасування наказу ДП «Семенівське лісове господарство» від 08 грудня 2021 року № 188 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати (немайнового характеру); зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середню заробітну плату за весь час незаконного відсторонення від роботи, починаючи з 09 грудня 2021 року по день фактичного допущення до роботи (майнового характеру).

З огляду на зміст судових рішень, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року (включно) визначено судом та стягнено на користь позивача у розмірі 95 040 грн (сума визначена без урахування встановлених законодавством України податків та зборів).

Отже, ціна позову у вказаній справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 грн = 268 400 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Тому, дана справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру є справою незначної складності, визнана судом малозначною, та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки Велика Палата Верховного Суду

у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) виклала висновок щодо питання відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запровадженого підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) касаційним судом відхиляються, оскільки при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, не перевіряється підстава, на якій подається касаційна скарга, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпункту «а» пункту 2

частини третьої статті 389 ЦПК України, посилаючись на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження

№ 61-13667сво21), в якій, забезпечуючи єдність судової практики, суд досліджував питання щодо обов`язковості скасування рішення суду першої інстанції у разі неповідомлення про слухання справи та не участі учасника. Таким чином, заявник за аналогією вважає, що не менш фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики має також питання обов`язкового (або необов`язкового) скасування постанови апеляційного суду у разі неповідомлення судом апеляційної інстанції відповідача про розгляд справи, зокрема, при здійсненні заміни відповідача в суді апеляційної інстанції в порядку процесуального правонаступництва.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявником підстави є такими, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики та зводяться до його незгоди з оцінкою зібраних судами у справі доказів та встановлених обставин із одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Крім того, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин заявником не обґрунтовано.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,

так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Вказана справа відноситься до категорії малозначних.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для обов`язкового скасування постанови Чернігівського апеляційного суду від 04 квітня

2023 року у зв`язку з неповідомленням заявника про розгляд справи в апеляційному суді, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справа № 744/1195/21 розглядалась судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи,

що відповідає зазначеним статтям 7, 368, 369, 411 ЦПК України,

та було передбачено ухвалою Чернігівського апеляційного суду

від 15 червня 2022 року (відкрита для ознайомлення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reestr.court.gov.ua/Review/104777921).

Разом з тим, з огляду на зміст постанови Чернігівського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, ДСГП «Ліси України» є правонаступником

ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство», тобто для нього зберігаються усі права та обов`язки первісного відповідача відповідно до статті 55 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Зазначення у постанові Чернігівського апеляційного суду від 04 квітня

2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності, визнана судом малозначною, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року (включно) у розмірі 95 040 грн до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389,

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук