Постанова

від 29.03.2023 по справі 408/476/21-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/688/23 Справа № 408/476/21-ц Категорія 69 Суддя у 1-й інстанції - Рукас М.С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргоюОСОБА_1

на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2021 року

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міловський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою, посилаючись на те, що вона є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Довжанськ, Луганської області.

Зазначає, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Встановлення факту смерті особи необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи вказане, просила суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , уродженки м.Свердловськ Луганської області, причина смерті: атеросклеротичний кардіосклероз.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Довжанськ, Луганської області.

Рішення суду мотивовано відсутністю законних підстав для задоволення заяви, оскільки звернення ОСОБА_1 до суду з заявленою вимогою не підтверджено належними та достатніми доказами.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що медичне свідоцтво про смерть, яке вимагає суд, вилучено незаконними органами влади на окупованій території при отриманні «Свидетельства о смерти» НОМЕР_1 від 14 жовтня 2020 року. Крім того, в якості доказів факту смерті матері скаржника було надано оригінал довідки про причину смерті. Вказане свідчить про відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 . Вказує, що від встановлення факту смерті ОСОБА_2 залежить реалізація прав скаржника, зокрема, отримання відповідної допомоги на поховання та спадщини.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявниці, серії НОМЕР_2 , яка не надала необхідних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Для розгляду заяв про встановлення фактів народження або смерті на тимчасово окупованій території України законодавством визначено спеціальний порядок, урегульований статтею 317 ЦПК України.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Частинами 3, 4 ст. 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано всіх необхідних доказів на підтвердження факту смерті останньої, а саме: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

У відповідності до статті 5 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення.

Встановлення факту народження або смерті особи має значення для подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть.

Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у цивільній справі № 220/1582/20.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про невзяття до уваги судом першої інстанції тієї обставини, що медичне свідоцтво про смерть було вилучено незаконними органами влади на окупованій території при отриманні свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 14 жовтня 2020 року, оскільки отримавши лікарське свідоцтво про смерть на тимчасово окупованій території Луганської області, ОСОБА_1 своїм правом звернутися із заявою про державну реєстрацію смерті особи до відділу реєстрації актів цивільного стану при Міністерстві юстиції України не скористалася, а надані до заяви свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 14 жовтня 2020 року та відривний корінець довідки про причину смерті ОСОБА_2 , виданої ДУ «Свердловська центральна міська багатопрофільна лікарня» не є належними та допустимими доказами, які дають підстави для встановлення факту смерті останньої.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова