Постанова

від 23.03.2023 по справі 530/1354/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1354/21 Номер провадження 22-ц/814/2200/23Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.

секретар: Гречка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жаги Едуарда Григоровича

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2022 року, постановлене суддею Должко С.Р.

по цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товаритсва з обмеженою відповідальністю "Воскобійники" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Глушенко Вячеслав Васильович про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації речового права,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року СТОВ «Воскобійники» звернулося до суду з даним позовом в якому просило визнати недійсним правочин щодо права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 10.10.2020 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію речового права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.01.2009 між СТОВ «Воскобійники» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321382000:00:019:0020 загальною площею 5,13 га, яка знаходиться на території Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 25 років.

Даний договір було зареєстровано у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 11 червня 2010 року за номером 041055501517.

В ході інвентаризації земельних ділянок в 2021 році реєстраторами СТОВ «Воскобійники» було виявлено, що гр. ОСОБА_2 порушуючи умови укладеного зі СТОВ «Воскобійники» договору оренди землі від 01.01.2009 року, 10 жовтня 2020 році було укладено на цю ж саму земельну ділянку з кадастровим номером 5321382000:00:019:0020 ще один договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з іншою фізичною особою ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05 квітня 2021 року, згідно відомостей якої вищезазначений правочин зареєстровано в Зіньківському районному нотаріальному окрузі в державному реєстрі прав за номером запису про право 38606688.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2022 року позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воскобійники" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації речового права задоволено.

Визнано правочин щодо права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 10.10.2020 року, кадастровий номер земельної ділянки 5321382000:00:019:0020, загальною площею 5,13 га, яка знаходиться на території Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (Загрунівського старостинського округу), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований в Зіньківському районному нотаріальному окрузі в державному реєстрі прав за номером запису про право 38606688 від 10.10.2020 року, строком на 50 років, датою закінчення дії: 10.10.2070 року недійсним.

Скасовано державну реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), кадастровий номер земельної ділянки 5321382000:00:019:0020, загальною площею 5,13 га, яка знаходиться на території Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (Загрунівського старостинського округу), згідно правочину щодо права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 10.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрованого в Зіньківському районному нотаріальному окрузі в державному реєстрі прав за номером запису про право 38606688 від 10.10.2020 року, строком на 50 років, датою закінчення дії: 10.10.2070 року.

Здійснено розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Жага Едуард Григорович, посилаючисьна неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, проситьрішеннясуду скасуватита ухвалити нове рішенняпро відмову в задоволенні позову.

Від СТОВ «Воскобійники» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частин першої, другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5321382000:00:019:0020, загальною площею 5,13 га, яка знаходиться на території Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (т.1,а.с.18-19).

01.01.2009 між СТОВ «Воскобійники» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321382000:00:019:0020 загальною площею 5,13 га, яка знаходиться на території Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 25 років (т. 1, а.с. 11-14).

Договір зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 11 червня 2010 року за номером 041055501517.

Порядок зміни умов договору і припинення його дії врегульовано відповідним розділом договору (п.п. 36-39).

Так, згідно п. 36 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до п. 37 договору, його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 38 договору, його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 39 договору).

В ході інвентаризації земельних ділянок в 2021 році реєстраторами СТОВ «Воскобійники» було виявлено, що гр. ОСОБА_2 порушуючи умови укладеного зі СТОВ «Воскобійники» договору оренди землі від 01.01.2009 року, 10 жовтня 2020 році було укладено на цю ж саму земельну ділянку з кадастровим номером 5321382000:00:019:0020 ще один договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з іншою фізичною особою ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05 квітня 2021 року, згідно відомостей якої вищезазначений правочин зареєстровано в Зіньківському районному нотаріальному окрузі в державному реєстрі прав за номером запису про право 38606688.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки договір оренди землі від 01.01.2009 року, укладений між позивачем та ОСОБА_2 не був припинений на момент укладення оспорюваного правочину, розірваним та недійсним визнаний не був, то укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір емфітевзису від 10 жовтня 2020 року порушує права та законні інтереси позивача СТОВ «Воскобійники», яке на законних підставах користується земельною ділянкою, у зв`язку із чим правочин, укладений під час дії іншого договору, підлягає визнанню недійсним із скасуванням рішення про державну реєстрацію іншого речового права.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною четвертоюстатті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Частиною першоюстатті 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17).

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Оцінюючи дії учасників цивільного обороту, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства.

Спеціальним законом, який регулює відносини, пов`язані з орендою землі, єЗакон України «Про оренду землі».

Відповідно дост. 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Частиною 1ст. 27 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідност. 13 Закону України «Про оренду землі»під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою та п`ятою статті 102-1ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору оренди землі між СТОВ «Воскобійники» та ОСОБА_2 від 01.01.2009 було досягнуто згоди щодо його істотних умов, зокрема щодо строку його дії, п. 8 договору передбачено, що він укладений на 25 років.

Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; та інші передбачені Законом.

Право емфітевзису частиною першою статті 395 ЦК України віднесено до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт - його набув.

Тобто і емфітевзис, і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки для різних правонабувачів. Чинне законодавство у сфері земельних відносин не передбачає можливості спільного використання земельних ділянок кількома особами на умовах договору емфітевзису і договору оренди.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Таким чином,на часукладення тареєстрації оскаржуваногоправочину щодоправа користуванняземельною ділянкою(емфітевзис)між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між СТОВ «Воскобійники» та ОСОБА_2 від 01.01.2009, який був зареєстрований, про що мається відповідна відмітка в договорі та в установленому законом порядку не припинений.

Отже, оспорюваний правочин був укладений до закінчення дії попереднього договору оренди тієї ж самої земельної ділянки, а тому є таким, що суперечить вимогам закону та порушує права позивача.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗаконі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, прийшов до правильного висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права на підставі договору емфітевзису та щодо визнання оспорюваного правочину недійсним відповідно, оскільки він укладений у період дії договору оренди землі укладеного 01.01.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 . Тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права на підставі договору емфітевзису.

Відповідно п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.367, ст.374 ч. 1 п. 1, ст.375, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката ЖагиЕдуарда Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районногосуду Полтавськоїобласті від15вересня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді С. А. Гальонкін

Г. Л. Карпушин