Постанова

від 09.03.2023 по справі 910/3500/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Справа№ 910/3500/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача : Ротар І.В. за довіреністю;

від відповідача: Козуб Б.Ю. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 (повний текст складено 26.09.2022)

у справі №910/3500/22 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 7 705 715,16 грн,

УСТАНОВИВ:

У травні 2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - позивач, Залізниця) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 7 705 715,16 грн, у тому числі: 3 042 450,48 грн плати за користування вагонами і контейнерами, 3 064 799,52 грн збору за зберігання вантажу та 1 598 465,15 грн плати за охорону вантажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у вересні-жовтні 2021 року Залізниця, згідно укладеного з Компанією договору з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та залізничних накладних, прийняла до перевезення вантаж "Концентрат ільменітовий", проте на вказаний вантаж був накладений арешт ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва, він був переданий на зберігання Залізниці, але в подальшому арешт був скасований. Відповідач зобов`язаний сплатити плату за користування вагонами, нараховану в зв`язку із затримкою з причин, що не залежать від перевізника, а також сплатити збір за зберігання вантажу та плату за його охорону.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що власником вантажу "Концентрат ільменітовий", згідно укладеного з відповідачем контракту, була компанія SUPREME MINERALS LLС (США) і вантаж був переданий для перевезення експедиторам, тому Компанія є неналежним відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2022 року позов задоволено.

З Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" стягнуто на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3042450,48 грн плати за користування вагонами і контейнерами; 3064799,52грн збору за зберігання вантажу; 1 598 465,16 грн плати за охорону вантажу, 115 585,73 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки власником вантажу, який був арештований і зберігався позивачем, була компанія SUPREME MINERALS LLС, право власності до якої перейшло після передачі партії товару продавцем (відповідачем) першому перевізнику до перевезення; відповідач не був замовником послуг з перевезення і не ставив підпис в якості вантажовідправника у актах загальної форми, а рухомий склад, який подавався до завантаження, належав експедитору покупця, тому Компанія не є належним відповідачем у даній справі і підписала накопичувальні картки із запереченнями; суд необґрунтовано не врахував правові позиції Верховного Суду, які викладені в постанові у справі №904/6871/21.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що Компанія є належним відповідачем, оскільки він є вантажовідправником і його зобов`язання виникли з умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів та залізничних накладних, і умови його Контракту з покупцем не впливають на спірні правовідносини; рухомий склад, в яких перевозився вантаж, належав Залізниці, а не експедиторам; акти загальної форми та накопичувальні картки складені у відповідності до норм законодавства, а відомості плати за користування вагонами у даному випадку не повинні були складатись; постанова Верховного Суду у справі №904/6871/21 була прийнята за інших фактичних обставин і відповідач на неї посилається помилково.

У відповіді на відзив відповідач заперечує проти доводів позивача, посилаючись на те, що право власності на товар перейшло покупцю після передачі його першому перевізнику до перевезення; можливо вагони є власністю позивача, але замовляли їх експедитори покупця і залізничні накладні оформлювались згідно інструкції експедиторів; звернення відповідача до суду з клопотанням про зняття арешту не створює юридичних підстав щодо зміни права власності на вантаж; висновки постанови Верховного Суду у справі №904/6871/21підлягають врахуванню у даній справі.

У додаткових поясненнях відповідач вказує, що право власності на вантаж перейшло від продавця до покупця на станції "Нова Борова" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", а рухомий склад, в який було завантажено ільменітовий концентрат, був поданий транспортно-експедиційними компаніями покупця.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023, у зв`язку із перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.

За клопотанням представника позивача розгляд справи проводився в режимі відеоконференції.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця", як перевізник, та Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", як замовник, відповідно до статей 633, 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) уклали публічний договір приєднання, зміст якого оприлюднено позивачем на сторінці https://uz-cargo.com/contractcarriage.html, а саме: 24.03.2020 сторони уклали Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (у редакції станом на 27.09.2021, введений в дію 01.10.2021) (далі - Договір з організації перевезення або Договір) (а.с. 103-174 т. 1) шляхом подання відповідачем заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 39391950/2020-002 від 24.03.2020 року (а.с. 30-31 т. 1) та направлення позивачем повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-39391950/2020-002 від 24.03.2020 (а.с. 32 т. 1).

Відповідно до вказаного повідомлення замовнику присвоєно коди: 1)відправника/одержувача 7794, 2) платника 8116905 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Договір з організації перевезення, до якого приєднався відповідач, містить такі умови:

- предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, навантаження вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1);

- при виконанні Договору сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів, зокрема: Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України); Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами);

- при організації перевезень вантажів на власних транспортерах перевізника замовник зобов`язаний самостійно оформляти або організовувати оформлення перевізних документів та документів, необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю (пп. 2.1.3.2 п. 2.1);

- замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (пп. 2.1.4 п. 2.1);

- замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини (пп.2.1.5 п. 2.1);

- замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника) (п. 3.4);

- моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках, вказаних в п. 3.4 Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена Договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них (пп. 3.4.3 п. 3.4).

- також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (пп. 3.4.4 п. 3.4);

- Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на веб-сайті https://uz-cargo.com/ та діє до його припинення (п.12.1).

Відповідно до п. 1.4 Договору, надання послуг за цим Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подання/ збирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст. 4 Статуту залізниць України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в особі Філії "Іршавський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", на станції відправлення "Новая Боровая Ю-Зап." передав, а позивач прийняв до перевезення до станції "Одесса-Порт (єксп.) ОД." та видачі одержувачу - АОМП (Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України":

- 30.09.2021 за залізничною накладною №32508665 (а.с. 33-34 т. 1) вантаж "Концентрат ільменітовий" загальною масою 220200 кг, завантажений у 8 контейнерах, які розміщені по 2 контейнера на 4 платформах фітингових власності позивача (перевізника), в особі Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" АТ "Українська залізниця" (далі - ЦТС "Ліски"), №№ 94721883, 94562634, 94711025, 94829827 відповідно;

- 30.09.2021 за залізничною накладною №32508673 (а.с. 35-42 т. 1) вантаж "Концентрат ільменітовий" загальною масою 1769100 кг, завантажений у 64 контейнерах, які розміщені по 2 контейнера на 32 платформах фітингових власності позивача (перевізника), в особі Філії "Рефрижераторна вагонна компанія" АТ "Українська залізниця" (далі - "РВК"), №№ 59277939, 59278051, 592278473, 59278572, 59275164, 59278459, 59277848, 5927483, 592788119, 59278416, 59278531, 59278382, 59274829, 59278150, 59278085, 59278044, 59278069, 59278739, 59278705, 59278564, 59278325, 59278374, 59973255, 59272336, 59277822, 58428418, 59277566, 59973917, 59972992, 59277806, 59972471, 59277913 відповідно;

- 06.10.2022 за залізничною накладною №32614513 (а.с. 43-51 т. 1) вантаж "Концентрат ільменітовий" загальною масою 1993950 кг, завантажений у 72 контейнерах, які розміщені по 2 контейнера на 36 платформах фітингових власності позивача (перевізника), в особі Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" АТ "Українська залізниця" (далі - ЦТС "Ліски") №№ 94635737, 94791555, 94831104, 94721339, 94649233, 94768223, 94742905, 94655339, 94767407, 94588886, 94813441, 94736816, 94725728, 94577061, 94453271, 94340940, 94334935, 94227550, 94287356, 94287257, 94213311, 94707130, 94632452, 94634284, 94613676, 94719663, 94710837, 94844610, 94815206, 94829108, 94650538, 94814357, 94828209, 94747623, 94551363, 94722477 відповідно.

Зі змісту листа Служби безпеки України від 06.10.2021 №6/7823 (а.с. 52-53 т. 1) вбачається, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04.10.2021 по справі №761/35474/21 про накладення арешту із забороною користування та розпорядження майном (а.с. 54-55 т. 1) у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22020011000000032 від 06.07.2020, на території залізничної станції "Одеса-Товарна" слідчим Головного слідчого управління СБ України 06.10.2021 виявлено, вилучено та арештоване майно концентрат ільменітів, що знаходиться насипом у кількості 1989300 кг у 72 контейнерах на 36 платформах, що перевозяться за залізничними накладними від 30.09.2021 №32508665 та №32508673.

Відповідно до акту приймання-передачі речових доказів на відповідальне зберігання від 06.10.2021 (а.с. 56-58 т. 1) зазначене майно було передано на зберігання начальнику станції "Одеса-Товарна" та начальнику стрілецької команди воєнізованої охорони станції "Одеса-Товарна".

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.10.2021 по справі №761/36689/21 (а.с. 59-60 т. 1) було задоволено клопотання АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" та скасований арешт із забороною користування та розпорядження майном, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.10.2021 по справі №761/35474/21.

На підставі зазначених обставин затримки вагонів з вантажем, станцією "Одеса-Товарна" були складені акти загальної форми ГУ-23 від 06.10.2021 №1 та №2 про початок затримки з 15:00 год. 06.10.2021 та від 05.11.2021 №74 про закінчення затримки по 17:00 год. 05.11.2021 вантажу "концентрат ільменітів" у 72 великотоннажних контейнерах, що перевозився на 36-ти власних платформах перевізника за накладними від 30.09.2021 №№ 32508665 та 32508673 Нова Борова П.-Зах. - Одеса-Порт (експ.) Од. (а.с. 61-63 т. 1).

Зі змісту листа Служби безпеки України від 08.10.2021 №6/7910 (а.с. 64-66 т. 1) вбачається, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 07.10.2021 по справі №761/36058/21 (у листі помилково зазначена ухвала від 04.10.2021 по справі №761/35474/21) (а.с. 67-68 т. 1) про накладення арешту із забороною користування та розпорядження майном у кримінальному провадженні, відомості про яке знесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22020011000000032 від 06.07.2020 на території залізничної станції "Одеса-Товарна" слідчим Головного слідчого управління СБ України 06.10.2021 виявлено, вилучено та арештоване майно концентрат ільменітів, що знаходиться насипом у кількості 1993950 кг у 72 контейнерах на 36 платформах, що перевозяться за залізничною накладною від 06.10.2021 №32614513.

Відповідно до акту приймання-передачі речових доказів на відповідальне зберігання від 09.10.2021 (а.с. 69-71 т. 1) зазначене майно було передано на зберігання начальнику станції "Одеса-Товарна" та начальнику стрілецької команди воєнізованої охорони станції "Одеса-Товарна".

Листом від 24.12.2021 №6/10193 (а.с. 72-73 т. 1) Служба безпеки України повідомила позивача про прийняття Шевченківським районним судом міста Києва ухвали від 20.12.2021 по справі №761/38025/21 (а.с. 74-75 т. 1) про задоволення клопотання АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" та скасування арешту із забороною користування та розпорядження майном, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.10.2021 по справі №761/36058/21.

На підставі зазначених обставин затримки вагонів з вантажем, станцією "Одеса-Товарна" були складені акти загальної форми ГУ-23 від 09.10.2021 №3 про початок затримки з 19:50 год. 09.10.2021 та від 24.12.2021 №138 про закінчення затримки по 23:40 год. 24.12.2021 на станції "Одеса-Товарна" вантажу "концентрат ільменітів" у 72 великотоннажних контейнерах, що перевозився на 36-ти власних платформах за накладною від 06.10.2021 №32614513 (а.с. 76-77 т. 1).

Позивач стверджує, що у зв`язку із затримкою вагонів з вантажем під час перевезення, відповідно до умив Договору, у відповідача перед позивачем виникли господарські зобов`язання з оплати 7 705 715,16 грн, з яких: 3 042 450,48 грн плати за користування вагонами і контейнерами; 3 064 799,52 грн збору за зберігання вантажу та 1 598 465,16 грн плати за охорону вантажу, згідно доданого до позовної заяви розрахунку (а.с. 15-17 т.1).

Пунктом 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085, передбачено, що платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.

Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

Позивач вказав, що на виконання наведених положень Правил розрахунків за перевезення вантажів, ним були складені та направлені для погодження відповідачу накопичувальні картки від 21.01.2022 (а.с. 78-83 т. 1): №21010042 на суму 650 505,6 грн (без ПДВ) плати за користування вагонами; №21010043 на суму 721 529,6 грн (без ПДВ) збору за зберігання вантажу; №21010044 на суму 377 154,3 грн (без ПДВ) плати за охорону вантажу; №21010045 на суму 1 884 869,8 грн (без ПДВ) плати за користування вагонами; №21010046 на суму 1 832 470 грн (без ПДВ) збору за зберігання вантажу; №21010047 на суму 954 900 грн (без ПДВ) плати за охорону вантажу.

Вищезазначені накопичувальні картки на загальну суму 6 421 429,30 грн (без ПДВ) відповідач не погодив, заперечив щодо списання коштів з його рахунку у сумах, зазначених у накопичувальних картках, про що свідчать написи представника відповідача у накопичувальних картках "Заперечуємо, з наведеним платежем не згодні", а також зміст листів відповідача від 21.01.2022 №324/138 та №324/139 (а.с.84-86 т.1). Суть заперечень відповідача полягає у тому, що на час затримки арештований вантаж вже не являвся власністю відповідача, а був власністю компанії SUPREME MINERALS LLC, при цьому замовником рухомого складу під завантаження був експедитор цієї компанії.

У зв`язку із вказаними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 3 042 450,48 грн плати за користування вагонами і контейнерами, 3 064 799,52 грн збору за зберігання вантажу та 1 598 465,15 грн плати за охорону вантажу.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, вважав пред`явлені позивачем вимоги безпідставними та необгрунтованими з огляду на те, що АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" є неналежним відповідачем у цій справі.

Так, посилаючись на умови п. 3.2, 3.3, 4.1 Контракту №129/1-21 від 13.09.2021 (а.с. 198-207 т. 1), укладеного між АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", як продавцем, та SUPREME MINERALS LLC (Сполучені Штати Америки), як покупцем, відповідач стверджував, що майно (концентрат ільменітів), яке було арештоване 06.10.2021, вже на той час не було майном відповідача, так як право власності на нього згідно умов наведеного Контракту перейшло при передачі партії товару продавцем (відповідачем) першому перевізнику до перевезення.

Відповідач вказував, що згідно направленої покупцем заявки SUPR542896 було повідомлено продавця (відповідача), що експедиторами під час виконання цієї заявки з поставки товару будуть: Global Ocean Link LLC (GOL); Iteris LLC; Lukro LTD. Експедиторською компанією Iteris LTD було направлено на адресу відповідача дві інструкції щодо оформлення залізничної накладної контейнерного поїзда "Нова Борова - Одеса-порт" та з метою формування заявки в АС МЕСПЛАН (а.с. 210-213 т. 1). Відповідач звернув увагу, що у рядку "приналежність вагону" надісланих Iteris LTD інструкцій зазначено "власний", що, на думку відповідача, підтверджує, що рухомий склад, який подавався під завантаження ільменітовим концентратом належав експедитору покупця і відповідач не має жодного відношення до рухомого складу, який був поданий на станцію "Нова Борова". Аналогічного змісту було отримано інструкцію від експедитора ТОВ "Лукро", пункт 2 "Обов`язкових умов" якої містить інформацію: "В графе 20 залізничної накладної вказати "Платформи власні, приналежність Філія ЦТС "Ліски" (а.с.214-215 т. 1).

Відповідач також посилався на те, накопичувальні картки містять недостовірну інформацію та підписані відповідачем із запереченнями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати плати за користування вагонами і контейнерами, збору за зберігання вантажу та плати за охорону вантажу.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст. 908 ЦК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У статті 2 Статуту залізниць України вказано, що цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Зі змісту положень ст. 909 ЦК України та ст.307 ГК України вбачається, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Так, стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Згідно статті 4 Статуту залізниць України вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач шляхом подання заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) № 39391950/2020-002 від 24.03.2020 приєднався до умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (у редакції станом на 27.09.2021, введеного в дію 01.10.2021).

Договір укладений належним чином, матеріали справи не містять доказів визнання його недійсним, отже, він був обов`язковим для сторін.

Матеріалами справи також підтверджується, що перевезення вантажу, на який в подальшому був накладений арешт згідно ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №761/35474/21 та ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №761/36058/21, здійснювалося на підставі залізничних накладних №32508665, №32508673, №32614513.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що на підставі вказаних Договору та залізничних накладних між позивачем і відповідачем виникли взаємні цивільні права та обов`язки щодо перевезення вантажу залізничним транспортом..

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Статтею 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Предметом розгляду даного спору є вимоги позивача, як перевізника, до відповідача, як вантажовідправника, щодо стягнення плати за користування вагонами і контейнерами, у зв`язку із їх затримкою під час перевезення, а також збору за зберігання вантажу та плати за охорону вантажу.

Факт затримки вагонів під час перевезення підтверджується наявними у матеріалах справи актами загальної форми ГУ-23 від 06.10.2021 №1, №2, від 09.10.2021 №3 про початок затримки та актами загальної форми ГУ-23 від 05.11.2021 №74, від 24.12.2021 №138 про закінчення затримки вантажу, які, за вірним висновком суду першої інстанції, містять достатню інформацію щодо часу затримки та розрахунку суми плати за користування вагонами і контейнерами, збору за зберігання вантажу та плати за охорону вантажу, оскільки зазначеними актами загальної форми у сукупності із іншими доказами у даній справі підтверджено облік часу затримки вантажу та нарахування відповідних плат та збору.

Зазначені акти загальної форми, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", пункту 129 Статуту залізниць України, є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника відповідно до залізничних накладних №32508665, №32508673, №32614513.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва про накладення арешту із забороною користування та розпорядження майном у кримінальному провадженні та листами Служби безпеки України, підтверджується, що причини затримки вагонів під час перевезення не залежали від перевізника.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача плати за користування вагонами і контейнерами у розмірі 3 042 450,48 грн, то відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Пунктом 2 Правил користування вагонами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Згідно пункту 13 Правил користування вагонами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Отже, наведені норми чинного законодавства передбачають обов`язок вантажовідправників вносити плату за користування вагонами з причин, що не залежать від перевізника.

Зобов`язання замовника з внесення плати за користування вагонами перевізника з причин, що не залежать від перевізника, також передбачено пунктами п. 2.1.5, п. 3.4. та п. 3.4.4. Договору з організації перевезення, який укладений між позивачем та відповідачем.

Таким чином, зобов`язання з внесення плати за користування вагонами і контейнерами виникло у відповідача у зв`язку з наявністю факту затримки вагонів під час перевезення, оскільки причини затримки не залежать від перевізника, та виникнення обов`язку не залежить від наявності вини відповідача у затримці вагонів.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Пунктом 8 Правил користування вагонами встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до п. 3.4.1 Договору розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п. 3.4.2 Договору.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик= (Спл / 24) х tгод х kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору (для фітингових платформ - 585 грн у жовтні, 685 грн у листопаді та 785 грн у грудні 2021 року); 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного, контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в Додатку 1-2 Договору.

Внаслідок затримки вагонів з вантажем на підставі листа Служби безпеки України від 06.10.2021 №6/7823 станцією "Одеса-Товарна" були складені акти загальної форми ГУ-23 від 06.10.2021 №1 та №2 про початок затримки з 15:00 год. 06.10.2021 та від 05.11.2021 №74 про закінчення затримки по 17:00 год. 05.11.2021 вантажу "концентрат ільменітів" у 72 великотоннажних контейнерах, що перевозився на 36 власних платформах перевізника за накладними від 30.09.2021 №№ 32508665 та 32508673.

Внаслідок затримки вагонів з вантажем на підставі листа Служби безпеки України від 08.10.2021 №6/7910 станцією "Одеса-Товарна" були складені акти загальної форми ГУ-23 від 09.10.2021 №3 про початок затримки з 19:50 год. 09.10.2021 та від 24.12.2021 №138 про закінчення затримки по 23:40 год. 24.12.2021 на станції "Одеса-Товарна" вантажу "концентрат ільменітів" у 72 великотоннажних контейнерах, що перевозився на 36 власних платформах за накладною від 06.10.2021 №32614513.

Враховуючий вказані акти загальної форми, наведені положення нормативних актів, які регулюють порядок залізничних перевезень, та умови укладеного сторонами Договору з організації перевезення, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що зобов`язання відповідача з внесення плати за користування вагонами і контейнерами, визначеної на підставі актів загальної форми ГУ-23 від 06.10.2021 №1, №2, від 09.10.2021 №3 про початок затримки та актів загальної форми ГУ-23 від 05.11.2021 №74, від 24.12.2021 №138 про закінчення затримки вантажу, складає 3 042 450,48 грн, і відповідачем правильність розрахунку розміру вказаної плати не спростовано.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу в розмірі 3 064 799,52 грн, то відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни ввезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Пунктами 8 та 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Отже, зазначені норми чинного законодавства передбачають обов`язок вантажовідправників вносити плату за зберігання вантажу.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 розділу IIІ Тарифного керівництва №1 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами. Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі, зокрема, 4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн.

Враховуючи зазначені положення нормативних актів та умови Договору з організації перевезення, суд першої інстанції прийшов дійшов вірного висновку, що зобов`язання відповідача з оплати збору за зберігання вантажу, визначеного на підставі актів загальної форми ГУ-23 від 06.10.2021 №1, №2, від 09.10.2021 №3 про початок затримки та актів загальної форми ГУ-23 від 05.11.2021 №74, від 24.12.2021 №138 про закінчення затримки вантажу, складає 3 064 799,52 грн і відповідачем правильність розрахунку розміру вказаного збору не спростовано.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача плати за охорону вантажу на загальну суму 1 598 465,16 грн, то підпунктом а) п. 2 Повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548), визначено повноваження Мінінфраструктури за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлювати тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги.

Відповідно до пп. 31.5. п. 31 розділу II Тарифного керівництва №1 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, визначено, що якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково оправляється плата згідно з табл. 4.

Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Плата за ставками, установленими для групи вагонів (контейнерів) або для прямих маршрутів, нараховується у разі затримки декількох вагонів (контейнерів), що були пред`явлені до перевезення одним відправником за одним напрямком перевезення від станції відправлення до станції призначення і оформлені одним перевізним документом.

Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується за ставками, установленими для прямих маршрутів, також у разі наявності у перевізних документах (незалежно від їх кількості) відмітки станції "Маршрут відправника №

---

прямий" ("Маршрут отправителя №

---

прямой", "Контейнерний поїзд_____(назва поїзда)" ("Контейнерный поезд

---

(наименование поезда)"), "Поїзд комбінованого транспорту_____(назва поїзда)" ("Поезд комбинированного транспорта

---

(наименование поезда)").

Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці на зчіпному або зчепленому транспортерах, нараховується за один вагон. За порожні вагони прикриття у зчепі плата за охорону не нараховується.

Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Враховуючи зазначені положення нормативних актів, умови Договору з організації перевезення, наявні у справі докази, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що у відповідача виникло перед позивачем зобов`язання з оплати за охорону затриманого під час перевезення вантажу, а розмір плати за охорону вантажу згідно наданого позивачем розрахунку становить 1 598 465,16 грн. і відповідачем правильність розрахунку розміру вказаної плати не спростовано.

Щодо доводів Компанії про те, що вона є неналежним відповідачем у справі, то відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18, від 01.02.2023 у справі №910/9872/21).

Посилаючись на умови пунктів 3.2, 3.3, 4.1 Контракту №129/1-21 від 13.09.2021 (далі - Контракт), укладеного між відповідачем, як продавцем, та SUPREME MINERALS LLC (Сполучені Штати Америки), як покупцем, відповідач стверджує, що майно (концентрат ільменітів), яке було арештоване 06.10.2021, вже на той час не було майном відповідача, так як право власності на нього, згідно умов Контракту, перейшло при передачі партії товару продавцем (відповідачем) першому перевізнику до перевезення.

Так, у пункті 3.2 Контракту визначено, що датою поставки партії товару є дата, що вказана як дата приймання вантажу до перевезення на календарному штампі залізничної станції Нова Борова Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", що зазначено у відповідній (их) залізничній (их) накладній (их).

Відповідно до пункту 3.3 Контракту датою переходу ризиків випадкового знищення та/або пошкодження (псування) товару від продавця до покупця вважається дата, що вказана як дата приймання вантажу до перевезення на календарному штампі залізничної станції відправлення, що зазначено у відповідній залізничній накладній.

У пункті 4.1 Контракту визначено, що передача права власності від продавця покупцю на товар відбувається при передачі партії товару продавцем першому перевізнику до перевезення. Датою передачі права власності на партію товару вважається дата оформлення продавцем відповідного перевізного документу.

Однак, згідно положень статей 306 ГК України та 908 ЦК України, суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Предметом спору у даній справі є правовідносини, що виникли під час виконання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 та договорів перевезення - залізничних накладних №32508665, №32508673, №32614513, які були укладені відповідачем, як вантажовідправником, та позивачем, як перевізником.

У той же час, умови Контракту, на який посилається відповідач, регулюють відносини щодо купівлі-продажу товару, які виникли між відповідачем (продавцем) та SUPREME MINERALS LLC (покупцем), а тому умови Контракту не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ними не регулюються відносини між позивачем та відповідачем за договорами перевезення вантажу - залізничними накладними №32508665, №32508673, №32614513.

Відповідно до приписів ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ст. 909 ЦК України, наявність права власності на вантаж у вантажовідправника або у вантажоодержувача немає значення для можливості укладання та виконання договору перевезення, а відтак положення Контракту в частині визначення моменту переходу права власності на товар не мають юридичного значення для спірних правовідносин, оскільки випадкове знищення та/або пошкодження вантажу (товару) під час перевезення не є предметом даного спору.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що саме представник відповідача - АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", а не покупця чи експедиторів, заявляв клопотання до Шевченківського районного суду міста Києва щодо затриманого під час перевезення вантажу, за результатами розгляду яких були прийняті ухвали від 28.10.2021 по справі №761/36689/21 та від 20.12.2021 по справі №761/38025/21 про скасування арешту із забороною користування та розпорядження майном, накладеного ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 04.10.2021 по справі №761/35474/21 та від 07.10.2021 по справі №761/36058/21.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що саме Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" є належним відповідачем у даному спорі.

Щодо посилань Компанії на те, що рухомий склад, який подавався під завантаження, належав експедитору покупця і відповідач не має жодного відношення до цього рухомого складу, то відповідно до пункту 1.1 Правил експлуатації власних вантажних загонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 р. за №168/26613, ці Правила регламентують порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування. Правила є обов`язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

Згідно з п. 1.2 вказаних Правил, термін "власні вантажні вагони" вживається в такому значенні: власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКТБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".

В графах 20 "Найменування вантажу" залізничних накладних №32508665, №32614513 зазначено: "Платформи власності Філії ЦТС "Ліски"...", "Платформи власності Філії "ЦТС" AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"...", а у графі 20 залізничної накладної №32508673: "Платформи власності Філії "РВК" "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"...".

Таким чином, інформація, наведена у залізничних накладних №32508665, №32614513, №32508673 та у рядку "приналежність вагону" інструкцій Iteris LTD та ТОВ "Лукро", свідчить, що перевезення вантажу здійснювалося у "власних вантажних вагонах", які перебувають у власності АТ "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" та Філії "Рефрижераторна вагонна компанія", а доказів належності вагонів експедиторам матеріали справи не містять, тому вказані доводи відповідача судом першої інстанції обґрунтовано відхилені.

Щодо доводів Компанії про те, що накопичувальні картки містять недостовірну інформацію, то факт затримки вагонів під час перевезення підтверджується актами загальної форми ГУ-23 від 06.10.2021 №1, №2, від 09.10.2021 №3 про початок затримки та актами загальної форми ГУ-23 від 05.11.2021 №74, від 24.12.2021 №138 про закінчення затримки вантажу.

Зазначені акти, як вірно встановив суд першої інстанції, не містять підписів вантажовласника (вантажовідправника або вантажоодержувача), оскільки вагони були затримані піл час перевезення на станції Одеса-Товарна, яка не є ні станцією відправлена (Нова Борова П.-Зах.), ні станцією призначення (Одеса-Порт (експ.) Од).

Однак, зазначені акти підписані двома особами, які брали участь у засвідченні відповідних обставин, що відповідає приписам п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, згідно яких акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідач також посилався на те, що позивачем долучено до позовної заяви акти загальної форми №3 від 09.10.2021 про початок затримки з 19:50 год. 09.10.2021 та № 138 від 24.12.2021 про закінчення затримки 23:40 год. 24.12.2021, натомість в накопичувальних картках від 21 січня 2022 року №21010042, №21010043, №21010044, № 21010045, № 21010046, № 21010047, які мали бути складені на підставі актів загальної форми ГУ-23, в примітках зазначено "згідно акту ГУ-23 №74 від 05.11.2021 по ст. Одеса-Товарна та акту ГУ-23 № 138 від 24.11.2021 по ст. Одеса-Товарна", що не співпадає з реквізитами (дата, номер) актів загальної форми ГУ-23 затримки/простою вагонів, які долучені позивачем до позовної заяви.

Проте, з пояснень позивача вбачається, що до накопичувальних карток включені суми платежів, які нараховані зв`язку із затримкою вагонів, та внесена інформація щодо актів загальної форми про закінчення затримки вагонів від 05.11.2021 №74 та від 24.12.2021 №138, оскільки саме у цих актах визначені суми платежів, нарахованих від моменту початку затримки до моменту її закінчення, що відповідає абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085, відповідно до якого усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.

Крім того, у актах загальної форми про закінчення затримки вагонів міститься інформація про початок затримки вагонів на підставі складених актів загальної форми від 06.10.2021 №1, №2 та від 09.10.2021 №3.

За вказаних обставин зазначені доводи відповідача обґрунтовано відхилені сумом першої інстанції.

Щодо доводів Компанії про те, що накопичувальні картки підписані відповідачем із запереченнями, то відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 4 Правил користування вагонами, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Отже, приписами п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

З матеріалів справи вбачається, що накопичувальні картки підписані відповідачем із зауваженнями, а саме містять напис "Заперечуємо, з наведеним платежем не згодні", проте вказаний напис не є підставою для звільнення відповідача від сплати спірних платежів.

Посилання Компанії на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2022 у справі №904/6871/21, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки обставини у вказаній справі та у справі, що розглядається, не є подібними за змістовним критерієм, як то визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, хоча у справі №904/6871/21 предметом розгляду і було стягнення плати за користування вагонами, однак вагони знаходились на під`їзній колії ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг", арешт було накладено саме на вагони і судами було встановлено, що спірні вагони не перебували у користуванні ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" і він ними не користувався, а у даній справі арешт накладено на вантаж, який був завантажений у контейнери, що розміщені на вагонах, отже постанова у справі №904/6871/21 була прийнята за інших обставин справи, іншим суб`єктним складом, інших правовідносин та за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача наявний обов`язок зі сплати позивачу плати за користування вагонами і контейнерами, збору за зберігання вантажу та плати за охорону вантажу, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03.04.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко