Постанова

від 04.04.2023 по справі 910/8966/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2023 р. Справа№ 910/8966/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління Справами Апарату Верховної Ради України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022

у справі №910/8966/22 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління Справами Апарату Верховної Ради України"

про стягнення 119 686,54 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління Справами Апарату Верховної Ради України" (далі - відповідач) про стягнення 119 686,54 грн, у тому числі: 87646,18 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 1308,29 грн пені, 25648,85 грн інфляційних втрат коштів та 5083,22 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови Договору №520782-02 на постачання теплової енергії від 17.04.2020 щодо своєчасної та повної оплати поставленої позивачем у період з квітня 2020 року по липень 2022 року теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що основний борг було погашено згідно платіжних доручень №6462 від 27.09.2022 та №6477 від 04.10.2022, внаслідок чого в цій частині провадження по справі підлягає закриттю. Одночасно, позовні вимоги про стягнення пені та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, підлягають залишенню без задоволення, оскільки умовами укладеного між сторонами правочину передбачено претензійний порядок вирішення спорів, який позивачем дотримано не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 грудня 2022 року закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 87646,18 грн.

В іншій частині позов задоволено повністю.

З Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління Справами Апарату Верховної Ради України" стягнуто на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" пеню в сумі 1308,29 грн, інфляційні втрати коштів в сумі 25648,85 грн, 3% річних в сумі 5083,22 грн, судовий збір в сумі 2481 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Управління житловими будинками" Управління Справами Апарату Верховної Ради України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та стягнути з позивача суму сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд не перевірив повноваження представника позивача - адвоката Ярмоленко С.В. на підписання позовної заяви; відповідач звільняється від відповідальності за невиконання договору у період дії форс-мажорних обставин, оскільки ТПП України визнало військову агресію російської федерації проти України - форс-мажорними обставинами (лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/2.0-7.1).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02 березня 2023 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваного рішення, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 24 березня 2023 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

27 березня 2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 23.03.2023), у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що нараховані штрафні санкції стягуються за період боргу з квітня 2020 року по липень 2022 року; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/2.0-7.1 не стосується спірних правовідносин; відповідач у відзиві на позов не зазначав, що на нього розповсюджується дія форс-мажорних обставин і не надав доказів, що причиною невиконання договору стали саме форс-мажорні обставини періоду воєнного стану.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.04.2020 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Державним підприємством "Управління житловими будинками" Управління Справами Апарату Верховної Ради України"(абонент) було укладено договір №520782-02 на постачання теплової енергії, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1 договору №520782-02 від 17.04.2020 енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Пунктом 2.3.1 договору №520782-02 від 17.04.2020 встановлено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

За змістом п. 2.3.2 договору №520782-02 від 17.04.2020 абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Згідно п.п. 5.1, 5.3, 5.5 договору №520782-02 від 17.04.2020 облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно із Законом України "Про комерційний облік". Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені у додатку №1 до договору.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2021 (8.1 договору №520782-02 від 17.04.2020).

За умовами п. 8.3 договору №520782-02 від 17.04.2020 припинення дії договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

За умовами розділу 7 договору №520782-02 від 17.04.2020 спори сторін, пов`язані з укладанням, зміною, виконанням та розірванням цього договору регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних обсягів постачання теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 15 днів до початку розрахункового періоду. Сторони зобов`язуються розглянути претензію іншої сторони та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі. Після закінчення 30 днів з моменту отримання претензії відповідачем та при відсутності згоди сторони мають право звернутися для вирішення спору в Господарський суд м. Києва.

Водночас, у п. 8.4 договору №520782-02 від 17.04.2020 сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Разом із договором №520782-02 від 17.04.2020 на постачання теплової енергії сторонами також підписано ряд додатків до договору.

Зокрема, відповідно до положень додатку №4 сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію.

Згідно п. 1 додатку №4 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 додатку №4 передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

При цьому, за умовами п. 3 додатку №4 до договору №520782-02 від 17.04.2020 абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул.Волоська, буд.№42 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "абонент" повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

У відповідності до п. 7 додатку №4 до договору №520782-02 від 17.04.2020 абонент на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

У період з квітня 2020 по липень 2022 відповідачем було спожито теплову енергію на загальну суму 87 646,18 грн, що підтверджується актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи, корінцями нарядів про проведення включень (на початку опалювального періоду) та відключення (після завершення опалювального періоду), відомостями обліку споживання теплової енергії.

Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків з оплати спожитої теплової енергії утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 87646,18 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 1308,29 грн, інфляційних втрат в сумі 25648,85 грн та 3% річних в сумі 5083,22 грн та підставою звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у суді першої інстанції заперечував з тих підстав, що суму основного боргу було погашено згідно платіжних доручень №6462 від 27.09.2022 та №6477 від 04.10.2022, вже після відкриття провадження у справі, а в іншій частині позову вважав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки умовами укладеного між сторонами правочину передбачено претензійний порядок вирішення спорів, який позивачем дотримано не було.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 87646,18 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, а в частині стягнення 1308,29 грн пені, 25648,85 грн інфляційних втрат коштів та 5083,22 грн 3% річних позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, а доводи скарги ґрунтуються на відсутності у матеріалах справи доказів наявності повноважень у представника позивача, який підписав позовну заяву. Другий довід скарги ґрунтується на тому, що відповідач звільняється від відповідальності за невиконання договору у період дії форс-мажорних обставин.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційним господарським судом не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а розрахунок задоволених позовних вимог (пені, інфляційних втрат коштів, 3% річних) позивачем здійснений арифметично та методологічно вірно, у відповідності до умов договору та фактичних обставин справи.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів наявності у представника позивача повноважень на підписання позовної заяви, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Позовна заява підписана представником позивача - адвокатом Ярмоленком С.В. (а.с.6), а у додатках до позовної заяви у пункті 14 зазначено "Копія довіреності представника позивача в 1 прим. на 1 арк.", а в пункті 15 вказано "Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю в 1 прим. на 1 арк.".

Згідно довіреності від 26.06.2022 №28/06/22-02 (а.с.24) Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" доручило адвокату Ярмоленку Сергію Васильовичу представляти інтереси підприємства в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикції, зокрема, в загальних, господарських, адміністративних судах, як першої, так і апеляційної інстанції, а також Верховному Суді з усіма правами, які надані процесуальним законодавством учаснику процесу - позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, цивільному позивачу тощо з правом підписувати, подавати та отримувати від імені підприємства скарги, заяви, клопотання, інші документи. Довіреність дійна до 30.11.2025.

Свідоцтвом №2680/0 підтверджується наявність у Ярмоленка С.В. права на заняття адвокатською діяльністю (а.с.25).

Отже, Ярмоленко С.В. мав право на підписання позовної заяви і матеріали справи містять докази на підтвердження його повноважень, що повністю спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

Щодо доводів відповідача про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання умов договору, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 2.3.2 договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Пунктом 2 додатку №4 до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

При цьому, за умовами п. 3 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул.Волоська, буд.№42 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "абонент" повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З розрахунку заборгованості (а.с.26) вбачається, що відповідач систематично, починаючи з квітня 2020 року, порушував умови договору щодо своєчасної та повної оплати спожитої ним теплової енергії, внаслідок чого станом на час подання позову утворилась заборгованість 87646,18 грн, яка була сплачена відповідачем лише після відкриття провадження у даній справі, що свідчить про визнання ним боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 7 додатку №4 до договору від 17.04.2020 абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

У зв`язку із порушенням відповідачем грошових зобов`язань позивачем були нараховані та заявлені до стягнення 1308,29 грн пені (з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ), 25648,85 грн інфляційних втрат коштів та 5083,22 грн - 3% річних.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно пункту 6.4.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов`язань за цим договором в такому разі відкладається на період існування таких обставин. У випадку існування обставин непереборної сили більше трьох місяців кожна з сторін може письмово повідомити іншу сторону про розірвання договору, з обов`язковим проведенням розрахунків за спожиту теплову енергію.

У пункті 6.4.2 договору визначено, що сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили повинна письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин негайно, але не пізніше п`яти календарних днів.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку, встановленому договором.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який посилається відповідач, Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Однак, як зазначено вище, відповідачем неналежним чином виконувались грошові зобов`язання починаючи з квітня 2020 року і згідно розрахунків суми боргу, пені, 3% річних і інфляційних втрат (а.с.26, 21-23) з січня 2022 року позивач припинив постачання і нарахування пені, 3% річних і інфляційних втрат здійснювались на заборгованість за період з квітня 2020 року по грудень 2021 року, тобто на зобов`язання, які мали бути виконані ще до початку військової агресії та введення воєнного стану, і відповідачем не доведено, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Відповідачем також не надано відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого в порядку, встановленому Регламентом ТПП України, який би підтверджував вплив вказаних обставин на неможливість виконання ним умов договору.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов договору, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов та стягнув з відповідача нараховані позивачем пеню, 3% річних та інфляційні втрати коштів.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги на рішення суду в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління Справами Апарату Верховної Ради України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02 грудня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.04.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

Г.П. Коробенко