Постанова

від 03.04.2023 по справі 910/9252/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Справа№ 910/9252/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022

у справі № 910/9252/22 (суддя: Андреїшина І.О.)

за позовом Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд"

про стягнення 62 903,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна організація Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання платних послуг від 01.01.2022 № 02/4 у розмірі 62 903,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав грошове зобов`язання за спірним договором у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в частині оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд" на користь Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України заборгованість у розмірі 62 903,23 грн. та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання платних послуг від 01.01.2022 № 02/4, керуючись приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 11, 509, 525, 526, 626, 627, 936, 938, 946 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Белітрейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22 скасувати, прийняти по справі № 910/9252/22 нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд" про стягнення грошових коштів в сумі 62 903,23 грн. та судових витрат відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передання відповідачем будь-якого майна на зберігання позивачеві. Також, апелянт вказує, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо того, що останній не отримував від позивача акти приймання-здавання послуг та рахунки на оплату. Крім того, відповідач зазначає, що з 24.02.2022 не отримував жодних послуг від позивача в рамках договору про надання платних послуг від 01.01.2022 № 02/4, а відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги, які не надавалися, є безпідставними.

Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 апеляційна скарга у справі № 910/9252/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Белітрейд" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9252/22; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 23.01.2023, надійшли матеріали справи № 910/9252/22.

Учасники справи засобами електронного зв`язку повідомлені про розгляд Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів встановила, що сторони належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22.

В межах встановлених судом процесуальних строків від Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 справу № 910/9252/22 за апеляційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛІТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 01.01.2022 між Державною організацією Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белітрейд" (поклажодавець) укладено договір про надання платних послуг № 02/4, за умовами якого зберігач зобов`язується надати у майбутньому відповідно до поданої заяви на заключення договору разом з додатками до неї, та яка оформлена у встановленому порядку, платні послуги, зокрема:

1. Зберігання товарно-матеріальних цінностей;

2. Перевезення вантажів, проведення вантажних робіт;

3. Маневрові та буксирувальні послуги;

4. Первинна обробка деревини, виготовлення, ремонт столярних і теслярських виробів;

5. Заправка вогнегасників;

6. Будівельно-монтажні, ремонтно-будівельні та сантехнічні роботи;

7. Проведення випробовувань, вимірювань, експертизи та лабораторного аналізу товарно-матеріальних цінностей;

8. Упакування, розфасування та заморожування продукції;

9. Подача холодної води від промислових артезіанських свердловин і гарячої води від котелень, які належать організаціям, що входять до єдиної системи державного резерву, фізичним та юридичним особам для задоволення побутових потреб;

10. Зарядження акумуляторних батарей;

11. Надання кімнат, які перебувають на балансі організацій, що входять до єдиної системи державного резерву, для тимчасового проживання окремих громадян.

Відповідно до пункту 1.2 договору послуги надаються у складських приміщеннях, на відкритому майданчику (вся територія зберігача, яка належить йому на праві оперативного управління), у холодильних камерах зберігача, у опалювальних та неопалювальних кімнатах, кімнатах для тимчасового проживання окремих громадян згідно з пунктом 1 додатку № 01 до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору за надання послуг зі зберігання товару, надання опалювальних та неопалювальних кімнат для тимчасового проживання окремих громадян поклажодавець здійснює щомісячно 100% передоплату згідно з пунктом 2 додатку № 01 до цього договору та пунктом 2.2.1 цього договору, виходячи з калькуляції та враховуючи кон`юнктуру ринку.

За умовами пункту 2.2.2 договору плата за послуги надані та розраховані згідно калькуляції вартості платних послуг відповідно до пункту 2 додатку № 01 до цього договору, сплачується щомісячно у розмірі 100% попередньої сплати не пізніше 5 числа кожного місяця, за який здійснюється оплата в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок зберігача, на підставі з виставленого зберігачем рахунку-фактури.

Пунктом 2.2.1 встановлено, що поклажодавець здійснює передоплату на підставі рахунку-фактури за яким повинен звернутися до бухгалтерії зберігача.

Факт надання послуг, що є предметом цього договору за результатами кожного календарного місяця підтверджується та фіксується підписанням сторонами акта про надання послуг (пункт 2.2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.2.4 договору акт підписується сторонами протягом 5 днів з дня складання, за місяць, в якому фактично надавалися послуги.

У пункті 2.2.5 договору сторони встановили, що поклажодавець зобов`язаний не пізніше 5 днів розглянути та підписати вказаний акт або надати письмові мотивовані заперечення.

Якщо протягом зазначеного у пункті 2.2.5 договору строку зберігач не отримає підписаний поклажодавцем акт або обґрунтованої письмової відмови, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином та в повному обсязі (пункт 2.2.6 договору).

Договір набирає чинності з 01.01.2022 та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків та санкцій цей договір діє до їх повного виконання незалежно від того, чи закінчився термін дії цього договору, чи його розірвано, припинено достроково (пункт 9.1 договору).

Згідно з пунктами 9.6, 9.7 договору дострокове розірвання цього договору за угодою сторін здійснюється в порядку визначеному статтею 188 Господарського кодексу України. Дострокове розірвання цього договору за угодою сторін оформлюється відповідною додатковою угодою до цього договору.

У пункті 1 додатку № 01 до договору сторони погодили, що з 01.01.2022 зберігач зобов`язується надати послуги по зберіганню товару поклажодавця та надання опалювальних і неопалювальних кімнат для тимчасового проживання окремих громадян поклажодавця і повернути товар до закінчення терміну дії договору, а саме: в кімнаті опалювальній на площі - 78 кв.м.

Відповідно до пункту 2 додатку № 01 до договору договірна ціна щомісячної передоплати за надані зберігачем послуги по зберіганню товару поклажодавця та надання опалювальних і неопалювальних кімнат для тимчасового проживання окремих громадян складає - кімната опалювальна 250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) за 1 кв.м. на місяць; загальна сума договору - 234 000,00 грн.

06.06.2022 на адресу позивача надійшов лист-повідомлення від 25.05.2022 № 644/Т відповідача щодо розірвання договору від 01.01.2022 № 02/4 починаючи з 01.03.2022.

Листом від 07.06.2022 № 164 позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 07.06.2022.

Додатком № 02 до договору сторони визначили, що дія договору від 01.01.2022 № 02/4 про надання платних послуг припиняється з 07.06.2022.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу відповідні послуги на загальну суму 101 903,23 грн., що підтверджується актами приймання-здавання послуг та актом звірки взаємних рахунків.

Як вбачається з наданої позивачем довідки щодо дебіторської заборгованості відповідачем частково проведено оплату вартості послуг на суму 39 000,00 грн.

Звертаючись до суду позивач зазначає, що повна вартість послуг за договором відповідачем не оплачена, а тому заявляє до стягнення з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 62 903,23 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Статтею 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами був укладений договір про надання платних послуг від 01.01.2022 № 02/4.

В матеріалах справи містяться акти приймання-здавання послуг за договором на суму 101 903,23 грн., а саме:

- від 31.01.2022 № 1 за послуги по зберіганню на суму 19 500,00 грн.;

- від 28.02.2022 № 2 за послуги по зберіганню на суму 19 500,00 грн.;

- від 31.03.2022 № 3 за послуги по зберіганню на суму 19 500,00 грн.;

- від 30.04.2022 № 4 за послуги по зберіганню на суму 19 500,00 грн.;

- від 31.05.2022 № 5 за послуги по зберіганню на суму 19 500,00 грн.;

- від 30.06.2022 № 6 за послуги по зберіганню на суму 4 403,23 грн.

Крім того, для здійснення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату:

- від 01.01.2022 №18 на суму 19 500,00 грн.;

- від 01.02.2022 № 131 на суму 19 500,00 грн.;

- від 01.03.2022 № 311 на суму 19 500,00 грн.;

- від 01.04.2022 № 389 на суму 19 500,00 грн.;

- від 02.05.2022 № 502 на суму 19 500,00 грн.;

- від 01.06.2022 № 611 на суму 4 403,23 грн.

З наданої позивачем довідки дебіторської заборгованості вбачається, що відповідачем частково проведено оплату вартості послуг на суму 39 000,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи розмір наданих позивачем послуг на загальну суму 101 903,23 грн. та сплату відповідачем цих послуг лише в розмірі 39 000,00 грн., залишок неоплаченої вартості послуг становить 62 903,23 грн.

Доводи відповідача про неотримання від позивача рахунків на оплату відхиляються колегією суддів з огляду на те, що за умовами пункту 2.2.1 договору відповідач здійснює передоплату на підставі рахунку-фактури за яким повинен самостійно звернутися до бухгалтерії позивача.

Суд також звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

Твердження відповідача щодо того, що останній не отримував від позивача акти приймання-здавання послуг, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими оскільки відповідно до пункту 2.2.6 договору якщо протягом зазначеного у пункті 2.2.5 цього договору строку зберігач не отримає підписаний поклажодавцем акт або обґрунтованої письмової відмови, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином та в повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем від відповідача майна на зберігання, судовою колегією оцінюються критично, оскільки відповідачем було частково оплачено надані позивачем послуги на суму 39 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 62 903,23 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення ухвалено без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/9252/22 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Белітрейд".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі 910/9252/22.

5. Справу 910/9252/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.М. Гаврилюк

С.В. Владимиренко