Ухвала

від 30.03.2023 по справі 2/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.03.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Полівода С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву вх.№1739/23 від 10.02.23 ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В. про поновлення строку для пред"явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні у справі

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА"

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "ОРІАНА"

про звернення стягнення на майно в сумі 25 059 756 грн 02 коп.

за участю:

представники не з"явилися

встановив, що закрите акціонерне товариство "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "ОРІАНА" про звернення стягнення заборгованості на належне відповідачу майно в сумі 25059756 грн 02 коп.

Рішенням суду від 06.02.2001 позов задоволено.

10.02.23 ліквідатором Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В. електронною поштою з КЕП направлено суду заяву вх.№1739/23 про поновлення строку для пред"явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні у справі.

Ухвалою від 16.02.2023 суд постановив залишити без руху вищезазначену заяву; заявнику у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки заяви: надати Господарському суду Івано-Франківської області докази сплати судового збору в розмірі 80грн 52 коп.

23.02.2023 електронною поштою з КЕП ліквідатором Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорнієм М.В. направлено суду заяву вх.№3011/23 про усунення недоліків з доказами оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Таким чином, заявником усунуто недоліки заяви вх.№1739/23 від 10.02.23, відтак ухвалою від 27.02.23 призначено заяву вх.№1739/23 від 10.02.23 до розгляду в судовому засіданні на 07.03.2023, за наслідками якого за клопотанням заявника розгляд заяви відкладено на 16.03.23.

Судове засідання 16.03.23 не відбулося у зв"язку з технічними проблемами в роботі онлайн системи відеоконференцзв"язку, про що складено акт №12 від 16.03.23, відтак ухвалою від 16.03.23 розгляд заяви призначено на 30.03.23.

Представники заявника та відповідача в судове засідання не з"явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Позивач - закрите акціонерне товариство "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ станом на 16.02.23 припинений, відомості про правонаступників відсутні.

З огляду на приписи положення ч.2 ст.329 та ч.3 ст.334 ГПК України суд розглядає заяву вх.№1739/23 від 10.02.23 без участі представників сторін за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали заяви, суд констатує наступне.

В обгрунтування поданої заяви заявник вказує на те, що постановою Господарського суду Львівської області від 01.08.2014 у справі №914/1126/14 Українсько-канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; 04.07.2019 ліквідатором призначено Чорнія М.В., якому тільки 18.11.2022 передано повідомлення б/н та б/д про відступлення права вимоги до АТ "Оріана" та угоду про відступлення права вимоги від 07.04.2003 №11/1. Також зазначає, що ухвалою господарського суду у справі №Б-7-11/283-13/143-23/19 від 17.11.2003 визнано грошові вимоги ЗАТ "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" в розмірі 43657418,36грн. ( у тому числі розмір заборгованості згідно наказу суду у справі №2/28), однак ухвалою від 11.06.18 провадження у справі припинено. Разом з тим, заявник вказує на те, що АТ "Оріана" підтвердила наявність заборгованості перед ЗАТ "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" згідно рішення господарського суду від 06.02.01 у справі №2/28. На підтвердження зазначених обставин заявником подано суду копії вищезазначених документів, акта приймання - передавання документів та листа - відповіді АТ "Оріана" №853. У зв"язку з тим, що серед переданих йому документів відсутній оригінал виконавчого документа - наказу у справі №2/28, з метою здійснення повноважень ліквідатора просить суд поновити пропущений строк для пред"явлення до виконання наказу, видати дублікат наказу та замінити сторону (стягувача) у виконавчому документі.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

За змістом частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

В силу частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню(стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

У постанові від 11.03.2021 у справі №910/2954/17 Верховний Суд зазначив, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" однією із вимог до виконавчого документа є строк пред`явлення рішення до виконання.

В силу частин 1 та 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред"явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред"явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення (ч.4 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами статей 115, 115-1, 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно зі ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час видачі наказу) накази господарських(арбітражних) судів можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох місяців; строк пред"явлення наказу для виконання рішень господарських судів встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

На підставі заяви та процесуальних документів у справі №2/28, які знаходяться на зберіганні в архіві Господарського суду Івано-Франківської області (ухвали про порушення справи та рішення від 06.02.2001), судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа №2/28 за позовом Закритого акціонерного товариства "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" до Відкритого акціонерного товариства "ОРІАНА" про звернення стягнення на майно в сумі 25059 756 грн 02 коп.

В матеріалах справи та інформаційній системі "Діловодство спеціалізованого суду" (ДСС) відсутні відомості щодо видачі судом наказу на виконання рішення від 06.02.2001. Наявна лише копія наказу, яку заявник долучив до клопотання вх.№3947/23 від14.03.23.

Так само матеріали справи та інформаційна система "Діловодство спеціалізованого суду" (ДСС) не містять, а учасниками справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що вказаний наказ пред`являвся до примусового виконання у встановлений в наказі строк, та чи існують обставини, які б свідчили про переривання вказаного строку.

Зі змісту вищенаведених правових норм та копії наказу Господарського суду Івано-Франківської області №2334 від 12.02.2001 суд висновує, що строк для пред`явлення зазначеного наказу відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час видачі наказу, закінчився 06.05.2001(три місяці з дня прийняття рішення, як зазначено у тексті наказу).

За змістом частини 1 статті 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Зазначена норма пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке поновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про поновлення строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього. Причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження. У кожному окремому випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

У постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/10031/13, від 30.07.2019 у справі №5/128, від 21.08.2020 у справі №905/2084/14-908/4066/14 вказано, що заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Надавши правову оцінку доводам та обставинам, наведеним стягувачем у заяві, дослідивши подані заявником докази, суд констатує, що поновлення строку пред`явлення наказу до виконання через майже 20 років після спливу цього строку призведе до порушення принципу правової визначеності, який є одним із основоположних аспектів верховенства права. При цьому, суд звертає увагу, що Українсько-канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" з моменту набуття ним права вимоги до ВАТ "Оріана" (07.04.2003) не вчиняв дій щодо пред"явлення наказу до виконання. Посилання ліквідатора на те, що йому стало відомо про наявність заборгованості лише 18.11.2022, не є поважною причиною пропуску строку для пред"явлення наказу до виконання, оскільки такий строк закінчився ще до відступлення права вимоги та порушення справи про банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД". Інших доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред"явлення наказу до виконання заявник не подав, а матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, суд констатує відсутність правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку для пред"явлення наказу до виконання.

Щодо вимоги заявника про видачу дубліката наказу, суд виходить з того, що відповідно до пункту 19.4. Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З наведених вище обставин вбачається, що звернення із заявою, яка містить вимогу про видачу дублікату наказу, відбулося поза межами строку, встановленого для пред`явлення цього виконавчого документу до виконання, а тому, враховуючи відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, підстави для видачі дублікату наказу у суду відсутні.

Що стосується заміни сторони (стягувача) у виконавчому документі, слід зазначити, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини 1 ч.2 ст.11 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Відповідно до приписів п.5 ст.334 ГПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи ст. 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17).

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі №917/1339/16).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа. При цьому, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

Як заначалося вище, стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п.2 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження»), тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого листа до виконання. Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнути законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого часу. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права». Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.10.2022 у справі № 2-1105/10.

Як на підставу заміни сторони у виконавчому документі заявник посилається на договір про відступлення права вимоги від 07.04.2003 №11/1.

Суд критично оцінює зазначений договір, датований 07.04.2003, з огляду на ухвалу господарського суду у справі №Б-7-11/283-13/143-23/19 від 17.11.2003, якою визнано грошові вимоги ЗАТ "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" в розмірі 43657418,36грн.( у тому числі розмір заборгованості згідно наказу суду у справі №12/106). Суд звертає увагу, що грошові вимоги ЗАТ "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" у справі №Б-7-11/283-13/143-23/19 визнано після укладення договору про відступлення права вимоги від 07.04.2003 №11/1.

Суд також констатує, що реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд враховує в сукупності із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 дійшла висновку про те, що враховуючи завдання виконавчого провадження, як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Відтак, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред"явлення виконавчого документу до виконання, відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд також зазначає, що у п. п. 1- 3 ч 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення заяви вх.№1739/23 від 10.02.23 ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В. про поновлення строку для пред"явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, пп. 19.4 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні заяви вх.№1739/23 від 10.02.23 ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В. про поновлення строку для пред"явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.04.23 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі Судова влада України, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі: http://court.gov.ua/fair/sud5010/

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/

Веб-адреса Господарського суду Івано-Франківської області: http://if.arbitr.gov.ua/sud5010/

e-mail суду: inbox@if.arbitr.gov.ua.

Звернути увагу, що учасники справи можуть отримувати процесуальні документи в електронному вигляді. Для цього необхідно зареєструватись в системі, розміщеній на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (https://e-court.mail.gov.ua/?_task=login_action=plugin.registration_rules) та подати до суду заявку для отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Суддя П. Я. Матуляк