Постанова

від 05.07.2023 по справі 2/28

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. Справа №2/28

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.,

Суддів:Кравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Залуцького Д.Т.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В. вих..№02-01/6235 від 12.04.2023 (вх. № 01-05/1168/23 від 14.04.2023)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2023 (повний текст ухвали складено та підписано 04.04.2023, суддя Матуляк П.Я.) про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні у справі

у справі №2/28

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА"

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "ОРІАНА"

про звернення стягнення на майно в сумі 25 059 756 грн 02 коп.

за участю представників сторін:

від апелянта: Коваль В.В. ліквідатор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви вх.№1739/23 від 10.02.23 ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В. про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність належного обґрунтування причин поважності пропуску пред`явлення спірного наказу до виконання, а оскільки строк для його пред`явлення до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви в частині видачі його дубліката та заміну сторони у виконавчому провадженні теж слід відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ліквідатор Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В. оскаржив таку в апеляційному порядку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, колегією суддів у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кравчук Н.М. та Желіка М.Б. розгляд справи №2/28 відкладено на 05.07.2022 на 10 год 20 хв.

В подальшому, розпорядженням керівника апарату суду №264 від 04.07.2023 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Желіка М.Б., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.

В судове засідання 05.07.2022 з`явився ліквідатор Коваль В.В., надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 та п.п. 2, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

Відповідно до ч.1, 2 ст.42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Європейської конвенції з прав людини (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Тобто, саме суд з метою запобігання зловживанням правами, активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони викликалися в судові засідання, однак до суду не з`явилися, а тому їх неявка в судові засідання перешкоджає розгляду справи у розумні строки.

Крім того, слід зазначити, що представник боржника скористався процесуальним правом та надав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що сторони повідомлялися про розгляд справи, крім процесуальних прав, сторони мають і процесуальні обов`язки, а відтак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України та відбувалось в режимі відеоконференції у відповідності до ст.197 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання, пов`язані з розглядом справи викладено в ухвалах суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність відомостей про видачу судом наказу на виконання рішення від 06.02.2001 та те, що вказаний наказ пред`являвся до примусового виконання у встановлений законом строк, оскільки, ліквідатором було надано суду копію наказу Господарського суду Івано-Франківської області №2334 від 12.02.2001.

Крім того, апелянт стверджує, що ліквідатором встановлено, що постановою від 22.02.2001 виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Арбітражного суду Івано-Франківської області №2334 від 12.02.2001 приєднано до зведеного виконавчого провадження по стягненню заборгованості по ВАТ «Оріана».

Поряд з іншим апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що постановою Господарського суду Львівської області від 01.08.2014 у справі №914/1126/14 визнано банкрутом Українсько-канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 04.07.2019 призначено ліквідатором СП ТОВ «Галев ЛТД» арбітражного керуючого Чорнія Мар`яна Володимировича.

Апелянт звертає увагу суду на те, що лише 18.11.2022 ліквідатору передано документи, які підтверджують відступлення права вимоги до АТ «Оріана», а тому саме з цього моменту арбітражний керуючий мав право здійснювати свої повноваження.

Також апелянт стверджує, що листом АТ «Оріана» від 22.11.2022 за №853 підтверджено, що АТ «Оріана» визнала заборгованість перед первинним кредитором ЗАТ «Торгово-енергетична компанія «Ітера Україна» та у випадку її переуступки перед діючим кредитором, тобто СП ТОВ «Галев ЛТД». Станом на момент надання відповіді зазначена заборгованість залишається не погашеною.

З огляду на вищенаведене, апелянт просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2023 у справі №2/28 та ухвалити рішення про задоволення заяви про строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №2/28.

Представник АТ «Оріана» у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що 19.09.2002 після порушення справи про банкрутство ВАТ «Оріана» введено мараторій на задоволення вимог кредиторів боржника, які виникли до 18.09.2002.

В подальшому ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 у справі №Б-7-11/283-13/143-23/19 провадження у справі про банкрутство ВАТ «Оріана» припинено.

Представник боржника зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документа починається з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.

Відтак, представник боржника вважає, що виконавчий документ про стягнення з АТ «Оріана» грошових коштів міг бути пред`явлений до 12.06.2021, тобто стягувачем не дотримано строків пред`явлення виконавчого листа до виконання.

З огляду на вищенаведене, представник боржника просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2023 у справі №2/28 залишити без змін.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017 року, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017 року, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №2-836/11).

Відповідно до ч. 1 статті 21 Закону України від 21.04.1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; 3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; 4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 22 Закону №606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Водночас 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIІI (далі - Закон №1404-VIІI), яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).

У пункті 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 року Законом №1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 року, та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 року (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10).

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2002 у справі №Б-11/283 порушено справу про банкрутство ВАТ «ОРІАНА».

Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Калуського міського управління юстиції від 19 вересня 2002 року зупинено проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні по стягнення боргів з ВАТ «ОРІАНА» до прийняття Господарським судом остаточного рішення у справі №Б-11/283.

На той час діяв Закон України «Про виконавче провадження від 1999 року. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (в редакції від 07 березня 2002 року) виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у випадку порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже, з 18 вересня 2002 року після порушено справу про банкрутство ВАТ «ОРІАНА», введено мараторій на задоволення вимог кредиторів боржника, які виникли до 18 вересня 2002 року.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2003 року по справі №Б-11/283 визнано грошові вимоги конкурсного кредитора ЗАТ «ТЕК «ІТЕРА Україна» (м. Київ, вул. Чигоріна, 2) на суму 43 657 418 грн. 36 коп. та включено їх до Реєстру вимог кредиторів ВАТ «ОРІАНА» на суму 125 грн., як вимоги 1-ї черги та на суму 43 657 293, 36 грн., як вимог IV-ї черги. До цієї суми входить сума згідно рішення суду від 06.02.2001 року по справі №П-2/28 заборгованості звернення стягнення на майно боржника на користь кредитора на суму 25 059 756 грн. 02 коп.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 року по справі №Б-7-11/283-13/143-23/19 провадження у справі про банкрутство ВАТ «ОРІАНА» (код ЄДРПОУ012345687) припинено.

Вирішуючи питання щодо початку відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 916/922/16 звернувся до Науково-консультативної ради при Верховному Суді з листом від 27.07.2020 № 22.2-11/822 з проханням підготувати науковий висновок щодо застосування частин першої, п`ятої статті 12, пункту 9 частини першої статті 37, пункту 8 частини першої статті 39, частини першої статті 40 Закону України від 02.06.2016 № № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII) у контексті визначення початку перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшого припинення провадження у справі про банкрутство цього боржника, а також питання можливості повторного пред`явлення до виконання раніше повернутого виконавчого документа з підстав визнання боржника банкрутом.

Фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді були поставлені такі запитання:

1. З яким юридичним фактом пов`язаний початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника: 1) з датою закінчення виконавчого провадження? 2) з датою припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство? 3) з датою пред`явлення виконавчого документа до виконання?

2. Чи може бути знову розпочате виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство?

3. З яким юридичним фактом пов`язується можливість застосування частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII: 1) з постановою про повернення виконавчого документа, прийнятої на підставі частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII? 2) з встановленням заборони на проведення виконавчих дій у справі про банкрутство у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури (стаття 38 Закону про банкрутство в редакції Закону № 2343-ХІІ)?

Відповідно до наукового висновку членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді - кандидата юридичних наук Беляневича В. Е. та доктора юридичних наук, професора Беляневич О. А., на поставлені запитання надано такі відповіді:

1. Початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з таким юридичним фактом: датою припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство;

2. Виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство, могло бути розпочате знову, якщо провадження у справі про банкрутство закрито в період з 19.01.2013 до 05.10.2016;

3. Можливість застосування частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII пов`язується з постановою про повернення виконавчого документа на підставі частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII і не пов`язується із встановленням заборони на проведення виконавчих дій у справі про банкрутство у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури (стаття 38 Закону про банкрутство в редакції Закону № 2343-XII).

Тобто, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання розпочинається з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.

Відтак, протягом 18.09.2002 - 11.06.2018 р. AT «ОРІАНА» знаходилось в спеціальному правовому режимі . відповідно до якого поширювався мараторій на задоволення вимог кредиторів боржника, які виникли до 18.09.2002 (що підтверджується Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №Б- 11/283 від 18.09.2002).

Таким чином, навіть зважаючи на твердження апелянта, про те, що постановою від 22.02.2001 виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Арбітражного суду Івано-Франківської області №2334 від 12.02.2001 приєднано до зведеного виконавчого провадження по стягненню заборгованості по ВАТ «Оріана», строк пред`явлення виконавчого документа про стягнення грошових коштів з АТ «ОРІАНА» починається з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника, тобто з 11.06.2018 р. (що підтверджується Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №Б-11/283-13/143-23/19 від 11.06.2018).

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що виконавчий документ про стягнення з АТ «OPIAНА» грошових коштів в розмірі 25 059 756 грн. 02 коп. може бути пред`явлений до 12.06.2021 р., тобто, стягувачем не дотримано вимоги приписів ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущений.

Виходячи з принципу обов`язковості виконання судових рішень, законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску (стаття 329 ГПК України).

Зважаючи на те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, а заявником не надано належних доказів поважності причин пропуску пред`явлення наказу до виконання, колегія суддів вважає, що у суду відсутні підстави для видачі дублікату наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні у справі, оскільки, можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В. про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікату наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №2/28.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В., зміни чи скасування ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2023 у справі №2/28. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" Чорній М.В. вих..№02-01/6235 від 12.04.2023 (вх. № 01-05/1168/23 від 14.04.2023) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2023 у справі №2/28 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.07.2023.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяСкрипчук О.С.