Рішення

від 15.03.2023 по справі 911/1925/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1925/22

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/1925/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт»,

м. Кагарлик Київської області

до Приватного підприємства «Рокіан-Сервіс», м. Яготин Київської області

про стягнення 511 048,82 грн

Представники:

від позивача:Широкоступ К.М., адвокат, довіреність від 11.02.2022;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Рокіан-Сервіс» (далі-відповідач) про стягнення 511 048,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та несвоєчасним виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № АЕ-1113-0302/22 від 03.02.2022 в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за стягненням з відповідача пені в сумі 180 134,86 грн, штрафу в сумі 187 073,75 грн, 3 % річних в сумі 14 792,76 грн та інфляційних нарахувань в сумі 129 047,45 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2022 відкрито провадження у справі № 911/1925/22, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 09.11.2022.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 09.11.2022, 30.11.2022, 21.12.2022, 18.01.2023 підготовчі засідання були відкладені на 30.11.2022, 21.12.2022, 18.01.2023, 08.02.2023 відповідно.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/1925/22, справу призначено до розгляду по суті на 15.03.2023.

В судовому засіданні від 15.03.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник Приватного підприємства «Рокіан-Сервіс» жодного разу в засідання суду не з`явився, однак 06.01.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 02-01/001 від 04.01.2023 (вх. № 220/23), в якому останній заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні. Так, відповідач заперечуючи проти позову вказував про неправомірне звернення позивача з вимогами щодо одночасного стягнення пені та штрафу вважаючи це видами відповідальності одного й того самого виду, а також вказував не невірний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, а також зазначав про форс мажорні обставини для виконання господарських зобов`язань.

06.03.2023 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов лист вих. № 052/23 від 03.03.2023, в якому відповідач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача та відмовити в задоволенні позову.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» (позивач, постачальник) та Приватним підприємством «Рокін-Сервіс» (відповідач, покупець) укладений Договір поставки № АЕ-1113-0302/22, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця товар (партію товару), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатків до нього.

Товаром за цим договором є насіння та/або засоби захисту рослин, а також інший асортимент, який буде визначатися в додатках-специфікаціях до цього договору (п. 1.2 договору).

Кількість, одиниці виміру, асортимент, упаковка, ціна вартість товару (партії товару), що поставлятиметься постачальником в адресу покупця, умови його поставки, прийняття та оплати визначаються у додатках - специфікаціях на кожну партію товару, що є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору ціни товарів визначаються у додатках-специфікаціях до цього договору. Ціна товарів включає вартість тари, пакування й маркування, а також податок на додану вартість, що нараховується згідно з законодавством України. Загальна орієнтована ціна договору залишається відкритою, а остаточна сума договору складає суму всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснюється поставка товару за даним договором окремими партіями, та визначається виходячи із встановлених цін.

Умовами п. 3.1 договору визначено, що основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками-специфікаціями до договору з урахуванням положень, визначених цим договором, та можуть передбачати як повну або часткову передоплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника до фактичного відвантаження товару, так і оплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника після фактичного відвантаження товару, що зазначається у додатках-специфікаціях.

Приймання товару покупцем за кількістю підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною (п. 5.1 договору).

Умовами п. 12.1, 12.2 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та завірення печатками сторін і діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку погашення своїх грошових зобов`язань та відповідальності за порушення умов цього договору.

03.02.2022 між позивачем та відповідачем підписаний Додаток-специфікація № 1, згідно з якого між сторонами погоджена поставка товару на загальну суму 1 981 082,42 грн.

У пункті 5 Додатку-специфікації № 1 сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється шляхом 100 % оплати до 22 квітня 2022 року.

Так, згідно із видатковими накладними № 2409 від 21.04.2022 на суму 1 654 653,84 грн. та № 3160 від 04.05.2022 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 1 970 737,56 грн.

22.06.2022 та 26.07.2022 відповідачем була здійснена оплата товару на суму 100 000,00 грн. та 1 870 737,56 грн. відповідно.

Так, позивач стверджує про те, що покупцем було допущено прострочення оплати отриманого товару, у визначені у пункті 5 Додатку-специфікації № 1 строки, за яким сторони дійшли згоди щодо оплати товару до 22 квітня 2022 року.

З огляду на викладене, посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 180 134,86 грн, штрафу в сумі 187 073,75 грн, 3 % річних в сумі 14 792,76 грн та інфляційних нарахувань в сумі 129 047,45 грн.

Так, виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Сутність позову полягає у примусовому застосуванні до відповідача наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Цивільного кодексу України).

Так, звертаючись до господарського суду із відповідним позовом, позивач вказував на неналежним та несвоєчасним виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № АЕ-1113-0302/22 від 03.02.2022 щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за стягненням з відповідача 3 % річних в сумі 14 792,76 грн, інфляційних нарахувань в сумі 129 047,45 грн, пені в сумі 180 134,86 грн та штрафу в сумі 187 073,75 грн.

У листі вих. № 052/23 від 03.03.2023 (вх. № суду 4327/23 від 06.03.2023) відповідач вказував на розгляд Господарським судом Київської області справи № 911/1154/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» до Приватного підприємства «Рокіан-Сервіс» про стягнення 1 870 737,56 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2022 у справі № 911/1154/22 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» до Приватного підприємства «Рокіан-Сервіс» про стягнення 1 870 737,56 грн основної заборгованості за Договором поставки № АЕ-1113-0302/22 від 03.02.2022 залишено без розгляду у зв`язку із поданням ТОВ «Агро Експерт» до початку розгляду справи по суті клопотання про залишення позову без розгляду.

Приватне підприємство «Рокіан-Сервіс» (відповідач) вважає, що цими та фактичними діями сторонами договору були змінені умови щодо порядку поставки та її оплати.

Однак, вказані твердження відповідача спростовуються нормами статті 692 Цивільного кодексу України та умовами договору-специфікації № 1 від 03.02.2022.

У відзиві на позовну заяву № 02-01/001 від 04.01.2023 (вх. № 220/23) відповідач вказував на наявність форс-мажорних обставин, визнаних листом ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, які зумовлені існуванням в країні військового стану, що є непереборною силою та робить неможливим своєчасне виконання господарських операцій.

Відповідно до пункту 8.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини): ураган, буря, повінь, землетрус, пожежа, вибух, страйк, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, примусове позбавлення ліцензії, а також нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які суттєво обмежують господарську діяльності, що стосується предмета цього договору. зазначений перелік форс-мажорних обставин є вичерпним і може змінюватись тільки за взаємною згодою сторін.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Приписами ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 р. № 40(3) (з наступними змінами).

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Оцінюючи лист ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 в контексті правил засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд відзначає, що вказаний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 р. не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, використання листа ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України має супроводжуватися іншими доказами на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Щоб довести форс-мажорні обставини відповідачу необхідно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім, відповідачем у даній справі не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах.

З урахуванням зазначеного, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відтак, твердження відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язання з причин настання форс-мажорних обставин, а саме - з початком військової агресії Російської Федерації проти України та введенням військового стану, не є у даному випадку належно обґрунтованим.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі, порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто зазначені в листі ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 форс-мажорні обставини, за висновком суду, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскільки форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, і стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому заперечення в цій частині підлягають відхиленню як необґрунтовані та недоведені.

Так, звертаючись до суду, позивач, у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 14 792,76 грн та інфляційних нарахувань в сумі 129 047,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення процентів річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Суд відзначає, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи, є доведеним та не спростованим відповідачем.

Таким чином, на підставі вказаної норми права, суд здійснивши розрахунок заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, встановив правомірність та правильність їх нарахування у повному обсязі.

Суд зазначає, що при розгляді справи та винесені рішення, суд перевіряє та здійснює розрахунок заявлених до стягнення вимог, з урахуванням всіх поданих доказів, при цьому, здійснивши розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, за відсутності контрозрахунку, суд визнав його арифметично вірним, що спростовує доводи відповідача щодо його хибності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Звертаючись із позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 180 134,86 грн та штраф в сумі 187 073,75 грн.

За умовами п.п. 7.2, 7.3, 7.7 договору визначено, що при порушенні строків оплати поставленого товару, які визначені додатками-специфікаціями, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочки, від вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення платежів.

У разі порушення строків оплати поставленого товару, які визначені додатками-специфікаціями понад 30 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого та неоплаченого товару.

Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмежень строку нарахування та припиняється в день виконання стороною відповідного зобов`язань. Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором становить 3 роки.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що наявний в матеріалах справи розрахунок пені є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог про стягнення 180 134,86 грн пені.

Щодо стягнення з відповідача 187 073,75 грн штрафу, суд відзначає наступне.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а тому, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Поряд з цим, суд зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги розмір пені, заявлений до стягнення з відповідача та задоволений судом, тоді як матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з оплати товару, так як прострочення з оплати було нетривалим, та відповідач у повному обсязі оплатив товар, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рокіан-Сервіс» (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Садова, 19, код ЄДРПОУ 20625819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» (09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Каштанова, 54, код ЄДРПОУ 32010004) 14 792 (чотирнадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 76 коп 3 % річних, 129 047 (сто двадцять дев`ять тисяч сорок сім) грн 45 коп інфляційних нарахувань, 180 134 (сто вісімдесят тисяч сто тридцять чотири) грн 86 коп пені та 4 859 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 63 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 03.04.2023.

Суддя О.О. Христенко