Рішення

від 16.03.2023 по справі 925/1284/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 рокум. Черкаси Справа № 925/1284/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Сторчак М.В., за участі представників сторін:

від позивача: Патрікєєва І. - адвокат за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Садівничого товариства "Степківка" ( с. Степківка, Уманський район, Черкаська область) до Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (с. Дмитрушки, Уманський район, Черкаська область) про визнання права постійного користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7124387800:02:000:1209 площею 34,2 га для колективного садівництва.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Явка представників сторін не визнавалася обов`язковою.

В ході розгляду справи представник позивача свої вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача на розгляд справи жодного разу не з`явився.

У відзиві на позов (а.с. 137) відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимог, зокрема, через відсутність у позивача належних і допустимих доказів набуття права постійного користування земельною ділянкою та відсутність порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка з грудня 2020 року на праві комунальної власності зареєстрована за Дмитрушівською сільською радою, про що внесено відомості до ДЗК (а.с. 48 оборот). З цих підстав відповідача у справі визначено вірно.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та позиції сторін по суті спору, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.1996 року створено та проведено державну реєстрацію Садівничого товариства Степківка (Позивач) в Уманській районній державній адміністрації, номер запису: 1025100000002592. Ідентифікаційний код юридичної особи-Позивача 24412405; організаційно - правова форма: обслуговуючий кооператив (а.с. 73).

Статут товариства затверджено на зборах учасників протоколом №1 від 20 березня 1993 року (а.с. 31). В пункті 1 розділу 1 статуту зазначено, що Садівниче товариство Степківка об`єднує працівників Уманського заводу Вега. Також вказано, що земельна ділянка садовому товариству Степківка виділена в постійне користування із земель колгоспу Степківка Степківською сільською радою рішенням № 14 від 10.04.1992 року.

В Статуті зазначено, що Садове товариство має площу 34,2 га і складається з 230 садових ділянок загальною площею 31,84 га. та доріг загальною площею 2,36 га.

З Рішенням Степківської сільської ради Народних депутатів від 10 квітня 1992 року № 14 Про відведення земельних ділянок під колективне садівництво садівничому товариству Уманського заводу Вега, вбачається (а.с. 12), що розглянувши матеріали відведення земельних ділянок Степківська сільська рада народних депутатів вирішила:

1.Погодитись з відведенням земельної ділянки садівничому товариству Уманського заводу Вега під колективне садівництво земельну ділянку загальною площею 34,2 га, з них на ріллі 34,2 га. із землекористування колгоспу ім. Енгельса.

2.Надати земельну ділянку загальною площею 34,2 га. в постійне володіння для користування під колективне садівництво без виплат колгоспу ім. Енгельса невикористаних затрат за їх відсутністю.

Також в матеріали справи подано копію проекту відведення земель садівничому товариству при Уманському заводі "Вега" під колективне садівництво загальною площею 34,2 га земель колгоспу ім. Енгельса, Степківської сільської ради народних депутатів Уманського району Черкаської області, виготовлений у 1992 році (а.с. 13).

З Пояснювальної записки до Проекту вбачається, що цим проектом передбачається відведення в постійне користування садівничому товариству Уманського заводу "Вега" під розміщення колективних садів земельну ділянку площею 34,2 га за рахунок земель колгоспу ім. Енгельса с. Степківка Степківської сільської ради народних депутатів Уманського району.

З додатків до Проекту вбачається, що ініціаторами створення садівничого товариства стали працівники та профспілковий комітет заводу "Вега" , список яких додається ( а.с. 18-20).

Степківська сільська рада погодила своїм висновком відведення земельної ділянки площею 34,3 га під розміщення садівничого товариства Уманського заводу "Вега" (а.с. 21).

Позивачем в 2017 році затверджено нову редакцію Статуту садівничого товариства Степківка загальними зборами його членів, оформленого протоколом № 1/17 від 06.03.2017 року (а.с. 36).

З урахуванням цих доказів у суду немає підстав вважати, що в справу подано статути в новій та попередній редакціях не одного і того ж товариства, а різних юридичних осіб і доказів протилежного суду не подано.

Згідно положень ст. 23 Земельного Кодексу України 1990 року, право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Позивач вказує, що незважаючи на відсутність у нього такого Державного акту, безперервно з 1996 року і по день звернення до суду з позовною заявою у даній справі, Садівниче товариство Степківка безперервно користується земельною ділянкою площею 34,2 га. за її цільовим призначенням.

Доказів про перебування в спорі, про фактичне вилучення із користування позивача цієї земельної ділянки чи переоформлення її позивачем на інше право користування, відмінне від права постійного користування, суду не подано.

Позивач, доказуючи безперервність реалізації свого фактичного права постійного користування вказаною земельною ділянкою, вказує, що в 2019 році розпорядником даної земельної ділянки, як ділянки державної форми власності, був Держгеокадастр.

Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області проведено інвентаризацію земель, розроблено технічну документацію, здійснено підтвердження площі, присвоєно в результаті затвердження технічної документації земельній ділянці площею 34,2 га кадастровий номер 7124387800:02:000:1209, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі управлінням Держземагенства в Уманському районі (а.с. 48).

В січні 2021 року земельну ділянку зареєстровано у Державних реєстрах на праві комунальної форми власності за Дмитрушівською сільською радою (а.с. 51).

З матеріалів спарви вбачається, що як розпорядник землями державної форми власності, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, визнавало Садове товариство Степківка землекористувачем земельної ділянки площею 34,2 га для колективного садівництва.

Це вбачається із довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 06.02.2020 року № 19-23-0.211-106/175-20 (а.с. 47).

Аналогічна довідка (а.с. 135) містить вказівку на право постійного користування цією земельною ділянкою з боку Садового товариства "Степківка".

Своє фактичне користування вказаною земельною ділянкою позивачем, Садовим товариством Степківка, доводиться і поданням податкової звітності, в тому числі податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок) за період 2014-2021 років за єдину земельну ділянку площею 34,2 га с. Степківка (а.с. 53-68), тобто ще і за періоди до часу виникнення спору між сторонами.

Позивач вказав, що спір між сторонами виник з тієї підстави, що отримавши спірну земельну ділянку у комунальну власність згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області серія та номер 46-ОТГ від 08.12.2020 року, акту приймання - передачі нерухомого майна 46-ОТГ від 08.12.2020, Дмитрушківська сільська рада в 2021 році зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7134387800:02:000:1209 площею 34,2 га. без вказівки при цьому в якості законного користувача Садівничого товариства Степківка.

В справу не подано доказів, що в період з 2016 по 2021 роки держава оспорювала користування спірною земельною ділянкою та намагалася вилучити її у позивача та припинити його право користування нею.

Відповідач право постійного користування спірною земельною ділянкою за позивачем не визнає, вказуючи у відзиві на позов (а.с. 137), що він ставить під сумнів стосунок позивача до Садівничого товариства Уманського заводу "Вега", утвореного 2016 року; надані позивачем документи без Державного акту не є належними доказами виникнення у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою; вважає відсутнім у позивача порушене право за умови не вчинення реєстрації права постійного користування за позивачем на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав.

Оцінивши позиції сторін у спорі суд приходить до таких висновків:

За правилами ст. 23 Земельного Кодексу 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Статтею 27 ЗК України передбачалися підстави припинення права користування землею, до яких віднесено 1) добровільну відмову від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичне невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціональне використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу. Право користування землею може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5 - 9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.

Позивач дійсно не має Державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою і не заперечує це.

Однак держава, як власник і розпорядник спірною земельною ділянкою, з 2016 року і аж до часу передачі її у комунальну власність Дмитрушівській сільській раді, визнавала це право у спеціальному обліку державних земель і не ставила питання про звільнення позивачем цієї ділянки як особою, яка не має права користування нею.

До позивача не було застосовано визначених Земельним Кодексом України механізмів припинення права постійного користування, позивачем сплачувався земельний податок у встановленому порядку та розмірі. Доказів протилежного в справу не подано.

Спірна земельна ділянка фактично знаходиться у володінні та користуванні позивача з 2016 року і станом на час вирішення спору. Це підтверджує сам позивач, доказів про протилежне суду з боку відповідача не доведено і у відповідача немає доказів розпорядження спірною земельною ділянкою на користь іншої особи.

Причини неотримання Садівничим товариством "Степківка" державного акту на право постійного користування землею стосовно земельної ділянки площею 34,2 га для колективного садівництва суду не пояснені та з матеріалів справи не вбачаються.

Однак докази у справі вказують на те, що фактично позивача було допущено до користування спірною земельною ділянкою з 2016 року і держава при цьому офіційно визнавала (Довідки державної статистичної звітності а.с.47 (від 06.02.2020 р.) та а.с. 135 (від 15.03.2017р.), що це користування здійснюється позивачем саме на праві постійного користування.

При наявності обставин, які вказують на те, що позивач і держава з 2016 року перебували у відносинах щодо постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою (яка є сформованою та ідентифікованою, внесена до ДЗК та Публічної кадастрової карти), це право реалізовувалося обома цими сторонами.

В справі немає доказів для висновку про те, коли саме це право постійного користування припинилося у позивача та з яких підстав.

Отже відповідач у справі у комунальну власність в 2020 році отримав земельну ділянку, яка обтяжена правами позивача на цю ж ділянку, які не припинилися та не зникли.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сама по собі відсутність у Садівничого товариства Степківка Державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою не може вважатись належним доказом відсутності виниклого та реалізованого позивачем права постійного користування.

Справа містить докази про фактичне виникнення та визнання державою за позивачем такого права протягом тривалого часу (з 2016 року) і не містить доказів припинення цього права постійного користування у встановленому чинним законодавством порядку. Спірна земельна ділянка до цього часу із володіння позивача не вилучена.

В даному випадку позивач скористався належним способом захисту свого права, визначеного законом, у вигляді визнання за Садівничим товариством "Степківка" права постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 7124387800:02:000:1209 (ст. 15,16 ЦК України).

Положеннями статті 92 Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Чинний Земельний кодекс України статтею 141 унормував припинення права користування земельними ділянками. Такими підставами є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Як вже вказав суд, до позивача станом на час вирішення спору не було застосовано процедури припинення права користування спірною земельною ділянкою та її вилучення. Діяльність позивача не припинена. Докази протилежного відсутні.

На дату набранням чинності Земельного кодексу України (а саме - з 01.01.2002 р.) виникла ситуація, коли в ряді випадків земельна ділянка державної або комунальної власності вже належали на праві постійного користування підприємствам, для яких вже не було законодавчо передбачено можливості використання землі на такому праві.

Однак обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою на інше право, який містився також у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (у справі №1-17/2005) у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Зокрема, вказаним рішенням КСУ визнано неконституційними положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та положення п. 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18.12.1990 №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Таке рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У вищевказаному Рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що Земельний кодекс Української РСР від 08.07.1970 встановлював безстрокове тимчасове користування землею (стаття 15). Землекористувачами визначалися: колгоспи, радгоспи, інші сільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації і установи; промислові, транспортні, інші несільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації та установи, громадяни.

Відповідно до Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 79 ГПК України також визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, оцінивши доводи та заперечення обох сторін з приводу виникнення та існування у позивача права постійного користування земельною ділянкою, суд вважає, що позивачем наведено більш вірогідні докази на користь виникнення та існування цього права за відсутності доказів про його припинення належним чином, ніж доводи відповідача на заперечення проти цього права.

При цьому в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує висновки постанови від 13 листопада 2019 року Справа № 823/1984/16, де у п. 83 вказано, що Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок апеляційного суду стосовно того, що відсутність у КСП "Родниківка" акта про право постійного користування указаною земельною ділянкою не є достатньою підставою для позбавлення членів КСП їх права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта.

Отже позов підлягає до повного задоволення.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 16235,16 грн. на відшкодування сплаченого судового збору за вирішення спору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

Визнати за Садівничим товариством "Степківка" ( ідентифікаційний код 24412405, с. Степківка, Уманський район, Черкаська область) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7124387800:02:000:1209 площею 34,2 га для колективного садівництва.

2. Стягнути з Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (код 26261442, с. Дмитрушки, Уманський район, Черкаська область, вул. Петропавлівська, 19) на користь Садівничого товариства "Степківка" ( ідентифікаційний код 24412405, с. Степківка, Уманський район, Черкаська область) - 16235,16 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2023 року

Суддя Н.М. Спаських