Ухвала

від 04.04.2023 по справі 926/1324/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о з а б е з п е ч е н н я п о з о в у

04 квітня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/1324/23

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гончарук Олег Валентинович, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Мігро» про забезпечення позову, у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Мігро», м. Чернівці

до Чернівецької міської ради, м. Чернівці

про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди

Без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2023 відкрито провадження у справі № 926/1324/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Мігро» до Чернівецької міської ради про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди та призначено підготовче засідання на 25.04.2023.

« 03» квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Мігро» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з заявою про забезпечення позову (вх. № 1450), у якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, а також заборонити чинити інші перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Мігро» в користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що, на думку позивача, Чернівецька міська рада вважає припиненим договір оренди землі від 04.05.2005 та має намір демонтувати майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Таке, на думку позивача, вбачається зі змісту, розміщеного на офіційному сайті Чернівецької міської ради (www.city.cv.ua) 27.03.2023 оголошення із заголовком «Шукаємо власника тимчасової споруди, що на перетині Університетської та Коцюбинського». В зазначеному оголошені йдеться про прохання до власника майна, а саме власника тимчасової споруди, розміщеної у сквері навпроти центрального корпусу Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (вул. Університетської- вул. М. Коцюбинського), звернутись до секретаря комісії з демонтажу тимчасових споруд, пересувних тимчасових споруд, малих архітектурних форм і літніх торгових майданчиків та визначення відновної вартості об`єктів благоустрою. В цьому ж оголошені йде мова про те, що у разі, якщо в місячний термін після публікації оголошення, власник тимчасової споруди не заявить про свої права на даний об`єкт, департаментом урбаністики та архітектури буде здійснений демонтаж тимчасової споруди відповідно до встановленого порядку.

Відповідно до приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову.

Стаття 138 Господарського процесуального кодексу України встановлює порядок подання заяви про забезпечення позову.

Зокрема, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Вимоги щодо форми та змісту заяви визначено у статті 139 Господарського процесуального кодексу України. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (статті 140 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Мігро» про забезпечення позову, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом в обґрунтування якого посилається на обставини, пов`язані з існуванням між сторонами договірних відносин, що виникли на підставі договору оренди землі від 04.05.2005, який неодноразово продовжувався, а востаннє до 07.11.2022.

Зазначає, що 06.09.2022 він звернувся до відповідача з пропозицією поновити строк дії договору від 04.05.2005 на той же строк - до 07.11.2025 та на тих умовах та стверджує, що станом на 07.03.2023, рішення про поновлення договору оренди землі від 04.05.2005 відповідачем не розглянуто.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з приписами статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Таким чином, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 22.08.2018 у справі №924/150/17, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до правового висновку, який було викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Слід зазначити, що оцінка судом обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову, пов`язана перш за все з чітким визначенням заявником у заяві предмету позову (позовних вимог), з яким він має намір звернутися до суду. У спорах про усунення перешкод у користуванні власністю зазначається власне спірне майно, вказується правовий зв`язок між позивачем та цим майном, а також надаються дані, які дозволять суду встановити наявність або відсутність прав на спірне майно також у інших осіб.

У протилежному випадку, коли з заяви про забезпечення позову не вбачається змісту майбутніх позовних вимог, виникає загроза застосування заходів (обмежень) для відповідача та/або інших осіб, не пов`язаних з предметом спору.

Означені факти свідчать про достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Відповідно до статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно положень статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Проаналізувавши підстави заявлених заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що такі вимоги відповідають вказаним умовам.

Так, Чернівецька міська рада, на час існування між сторонами спору про продовження строку дії договору оренди від 04.05.2005 (справа за №926/1324/23), не позбавлена можливості вчиняти юридично значущі дії щодо земельної ділянки на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, що може призвести до виникнення нового іншого спору між сторонами.

Тому, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що реалізуватиметься шляхом встановлення наявності або відсутності правових підстав для пролонгації договору оренди землі, суд вважає за необхідне забезпечити позов у заявлений позивачем спосіб.

Зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер та покликаний забезпечити збереження балансу інтересів сторін, а вжиття заходів забезпечення позову узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Згідно положень частини 5, 6, 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 137, 138, 139, 140, 144, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Мігро» про забезпечення позову задовольнити.

2. Заборонити Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, а також заборонити чинити інші перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Мігро» в користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 04.04.2023.

СуддяО.В. Гончарук