Постанова

від 29.03.2023 по справі 331/1618/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 331/1618/20

провадження № 61-14715св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Шанс», ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу - Мельник Олена Геннадіївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Шанс» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня

2021 року у складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Шанс» (далі - ТОВ «Компанія «Шанс», Товариство), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Мельник О. Г. - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу, про визнання права власності на спадщину за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько

ОСОБА_4 , після смерті якого залишилася спадщина, яку вона прийняла, подавши відповідну заяву приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г.

На день смерті ОСОБА_4 був власником п`ятдесяти часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», вартістю 17 269,50 грн, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(далі - ЄДР). Вказане майно згідно вимог статті 1218 ЦК України увійшло до складу спадщини.

Спадкоємцем першої черги крім неї є мати померлого - ОСОБА_5 , яка також прийняла спадщину і набула прав спадкоємця. 03 травня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір про поділ спадщини, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. Відповідно до пункту 3 цього Договору ОСОБА_1 , серед іншого, спадкує 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», що становить 50% відсотків статутного капіталу Товариства та складає 17 269,50 грн.

08 травня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 з тих підстав, що за даними ЄДР спадкодавець ОСОБА_4 до переліку засновників (учасників) ТОВ «Компанія «Шанс» не входить, його частка у статутному капіталі перереєстрована на іншого засновника. Тому позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.

Статутом ТОВ «Компанія «Шанс» не передбачено, що перехід до спадкоємця права власності на частку допускається лише за згодою інших учасників товариства, отже в силу закону право власності на частку переходить до спадкоємця. Але згідно до витягу з ЄДР на 21 квітня 2020 року єдиним учасником ТОВ «Компанія «Шанс» з часткою в 100 відсотків статутного капіталу є ОСОБА_2 . При цьому розмір статутного капіталу товариства залишився не змінним, що може свідчити про те, що право власності на частку ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_2 . Проте право власності на частку ОСОБА_4 могло бути трансформовано лише в право власності його спадкоємців, а саме в право власності ОСОБА_1 і не могло жодним чином зникнути чи перейти до іншого учасника без попереднього відшкодування її вартості. Відшкодування вартості частки ОСОБА_4 спадкоємиці ОСОБА_1 на момент звернення з цим позовом не мало місця. Тому позбавлення спадкоємця цієї частки ОСОБА_4 є протиправним.

Просила суд визнати за нею право власності на спадщину за законом, яка складається із 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», ідентифікаційний код юридичної особи 30077507, місцезнаходження: 69067, місто Запоріжжя, вулиця Радіаторна, будинок 48а, що становить 50 % статутного капіталу товариства та складає 17 269,50 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2021року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадщину за законом, яка складається із 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», ідентифікаційний код юридичної особи 30077507, місцезнаходження: 69067, місто Запоріжжя, вулиця Радіаторна, будинок 48а, що становить 50 % відсотків статутного капіталу Товариства та складає 17 269,50 грн.

Стягнуто з ТОВ «Компанія «Шанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1 261,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 станом на

18 червня 2014 року був учасником ТОВ «Компанія «Шанс», мав 50 часток у статутному капіталі, що складало 17 269,50 грн. Відповідно до положень статті 1222 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем після померлого батька ОСОБА_4 .

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Компанія «Шанс»зазначає, що Товариство в особі свого вищого органу прийняла рішення виплатити спадкоємцям, коли буде визначено їх коло і вони належним чином звернуться за своїм правом, повну вартість частки. До теперішнього часу ніхто так і не звернувся. ОСОБА_2 є власником корпоративних прав не внаслідок переоформлення на себе частки померлого, а внаслідок зменшення статутного капіталу на виконання рішення ТОВ «Компанія «Шанс» на спірну частку. Тобто ОСОБА_2 є неналежним відповідачем оскільки не має жодного відношення до частки померлого. Разом з цим, відповідачем на підтвердження факту зменшення статутного капіталу ТОВ «Компанія «Шанс» на спірну частку не надано суду жодного письмового доказу - а ні статуту підприємства, в якому була б передбачена необхідність отримання згоди інших учасників товариства на перехід частки у статутному капіталі до спадкоємця фізичної особи, а ні відповідного рішення загальних зборів товариства щодо вирішення долі спадкової частки у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс».

Таким чином, 50 п`ятдесят часток у статутному капіталі, що становить 50 % відсотків статутного капіталу ТОВ «Компанія «Шанс» та складає 17 269,50 грн входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , та відповідно до положень частини п`ятої статті 1268 ЦК України належить позивачу з часу відкриття спадщини.

Враховуючи те, що нотаріусом обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на те, що документи необхідні для встановлення належності зазначеного спадкодавцю спадкового майна відсутні та в відомостях, наявних в ЄДР не співпадає інформація з наданими довідками, а також те, що право позивачки на спадщину оспорюється ТОВ «Компанія «Шанс» , суд вважає, що нею обрано належний спосіб захисту своїх прав.

Згідно матеріалів спадкової справи № 17/2014, заведеної після смерті

ОСОБА_4 , постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії була винесена нотаріусом 09 травня 2019 року. Тобто саме з цієї дати позивач ОСОБА_1 довідалася про порушення свого права. Оскільки позов ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія «Шанс» пред`явлений до суду 27 квітня 2020 року позивачкою не пропущено позовну давність.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Шанс» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2021 року змінено, визнано за

ОСОБА_1 право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», що становило 50 % статутного капіталу Товариства та складало 17 269,50 грн, які належали спадкодавцю на час відкриття спадщини. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право на участь в товаристві не входить до спадщини, в той час, як майнові права на частку в статутному капіталі можуть спадкуватись. Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом ТОВ (ТДВ) позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне законодавство не обмежує ТОВ (ТДВ) у такому праві. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ (ТДВ) або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику, реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Отже, існує законодавчо визначений порядок переходу до спадкоємця фізичної особи-учасника товариства частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, його вступу до товариства та виплати грошової компенсації. Відповідачем на підтвердження факту зменшення статутного капіталу ТОВ «Компанія «Шанс» на спірну частку не надано суду жодного письмового доказу. Натомість, до апеляційної скарги товариством додано копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Шанс» від 25 квітня 2016 року, рішенням якого відмовлено спадкоємцям померлого учасника у прийнятті до ТОВ «Компанія «Шанс», ухвалено про виплату спадкоємцям у разі їх звернення до частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті, та частки прибутку, одержаного товариством на день смерті учасника товариства відповідно до частки майна, що йому належала у складеному капіталі товариства. Цим же рішенням ухвалено, що з метою уникнення зменшення розміру статутного капіталу єдиний учасник товариства ОСОБА_2 повинен внести додатковий вклад до статутного капіталу товариства у розмірі 17 269, 50 грн (т. 1, а. с. 236). Доказів виплати спадкоємцям померлого учасника товариства ОСОБА_4 частки у майні товариства, що належала йому на день його смерті, або внесення відповідних коштів на депозитний рахунок, відкритий на ім`я спадкодавця, відповідачі ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надавали.

Встановивши наявність підстав у ОСОБА_1 для звернення із вказаним позовом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вона прийняла спадщину, до складу якої увійшли і майнові права на відповідну частку, а отже набула право власності на спадкове майно.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем позовної давності є неспроможними, оскільки главою 89 ЦК України не визначено строку, протягом якого спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину або захистити своє порушене право у судовому порядку, якщо органи нотаріату відмовили у видачі такого свідоцтва.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права і що оскарженим рішенням суд першої інстанції фактично вилучив у ОСОБА_2 внесену ним після смерті ОСОБА_4 частку у статутний капітал товариства, є безпідставними. Належних і допустимих доказів на підтвердження факту внесення такої частки у статутний капітал товариства ОСОБА_2 суду не надавав. Предметом судового спору у цій справі є частка у статутному капіталі, яка належала ОСОБА_4 на час його смерті, а не на день розгляду справи по суті. Рішення загальних зборів засновників ТОВ «Компанія «Шанс» від 25 квітня 2016 року, яким ухвалено про внесення ОСОБА_2 додаткового вкладу до статутного капіталу, не є підставою для позбавлення позивача права на спадщину у вигляді майнових прав на частку у статутному капіталі товариства, яка належала спадкодавцю на день його смерті. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і відповідає засадам цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що спадковий договір не відповідає вимогам цивільного законодавства, є безпідставними. Вказаний договір не є предметом судового спору у цій справі, у передбаченому законом порядку недійсним не визнавався, а отже відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним.

Разом з тим, оскільки на час вирішення справи у суді за офіційними даними, внесеними до ЄДР, єдиним засновником ТОВ «Компанія «Шанс» значиться ОСОБА_2 , а предметом спору у цій справі є майнові права ОСОБА_4 як учасника товариства, що належали йому на день його смерті, позивач набула право на спадщину на частку у майні товариства, що належала спадкодавцю на день його смерті.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 рокуТОВ «Компанія «Шанс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач звернулася з позовними вимогами про визнання права власності на спадщину за законом. Фактичною підставою для звернення ОСОБА_1 до суду була відмова нотаріуса від

08 травня 2019 року в видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивачем визнається, підтверджено матеріалами справи та встановлено судами в оскаржуваних рішеннях, що предмет спору (50 часток в статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», які належать померлому ОСОБА_4 , що становить 50% статутного капіталу ТОВ «Компанія «Шанс» та складає 17 269,50 грн) не існував: на час укладання договору про поділ спадщини; на дату звернення позивачем з позовом до суду; на день винесення судами першої або апеляційної інстанції рішення у цій справи. Відповідно до відомостей з ЄДР, з 2016 року єдиним учасником ТОВ «Компанія «Шанс» є ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу якого складає 34 539,00 грн, що дорівнює 100 % статутного капіталу Товариства. ТОВ «Компанія «Шанс» було прийнято рішення: відмовити спадкоємцям померлого учасника у прийнятті до ТОВ «Компанія «Шанс»; виплатити спадкоємцям померлого учасника, у разі їх звернення до Товариства, частку у майні Товариства, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті такого учасника, та частину прибутку, одержаного Товариством на день смерті учасника відповідно до частки, що йому належала у складеному капіталі Товариства; з метою уникнення зменшення розміру статутного капіталу внести єдиним учасником, що залишився, ОСОБА_2 , додатковий вклад до статутного капіталу Товариства у розмірі 17 269,50 грн, таким чином встановивши статутний капітал у розмірі 34 539,00 грн. Зазначені рішення оформлені 25 квітня 2016 року протоколом загальних зборів ТОВ «Компанія «Шанс» (т. 1, а. с. 236).

Судами неправильно застосовані норми матеріального права та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах про:

неможливість визнання відповідно до статті 1218 ЦК України за спадкоємцем права власності на частку у статутному капіталі товариства померлого учасника, яка не існує на час укладання договору про поділ спадщини, на дату звернення спадкоємця з позовом до суду внаслідок відмови товариства у прийнятті до нього спадкоємців відповідно до частини п`ятої статті 147 ЦК України та статті 55 Закону України «Про господарські товариства», та трансформування майнових прав померлого учасника товариства (тобто речове право на частку у статутному капіталі) у право вимоги (зобов`язальне право) спадкоємців померлого учасника до товариства щодо виплати їм вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі товариства, яка належала спадкодавцю (стаття 148, частина друга статті 346 ЦК України, стаття 55 Закону України «Про господарські товариства»);

ефективним способом захисту прав у такому випадку є визнання за спадкоємцем права вимоги виплати йому, як спадкоємцю померлого учасника товариства, вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі товариства, яка належала спадкодавцю.

Визнаючи за ОСОБА_1 права на частку у статутному капіталі Товариства, як спадкоємиці, суд першої та апеляційної інстанцій посилаються на договір про поділ спадщини, який було укладено 03 травня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. (а. с. 101 -102). В суді першої інстанції та апеляційній скарзі ТОВ «Компанія «Шанс» зазначало, що договір про поділ спадщини є неналежним та недостовірним доказом у справі, не відповідає положенням законодавства, порушує публічний порядок, а тому є нікчемним правочином. Договір про розподіл спадкового майна укладається спадкоємцями до видачі свідоцтв про право на спадщину і є підставою для подальшої видачі свідоцтв відповідно до закону та укладеного договору. Договір про поділ спадщини є частиною спадкової справи і не може існувати поза нею та необхідний виключно нотаріусу для видачи свідоцтв. Договір про розподіл спадкового майна не породжує прав та обов`язків для третіх осіб. Предмет спору (50 часток в статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», які належать померлому ОСОБА_4 ) не існував на час укладання договору про поділ спадщини. Порушення зазначених норм процесуального права та роз`яснень Верховного суду України судами першої та апеляційної інстанції, без належної оцінки доводів ТОВ «Компанія «Шанс» щодо нікчемності договору про поділ спадщини, призвело до ухвалення незаконного рішення на користь позивача ОСОБА_1 , яке фактично порушує права та законі інтереси іншого спадкоємця померлого учасника Товариства ОСОБА_5 та спрямоване на заволодіння майном єдиного учасника Товариства - ОСОБА_2 .

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли до помилкового висновку про те, що позивачем не пропущена позовна давність та, замість відмови у позові у зв`язку із спливом позовної давності, судами винесено незаконне та необґрунтоване рішення про фактичне задоволення позовних вимог. Суди в оскаржених судових рішеннях застосували норму статті 261 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14- ц.

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені залишити касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_4 (спадкодавець) був учасником Товариства з моменту його заснування та до моменту смерті, що підтверджується витягом з ЄДР. Вказане майно згідно з вимогами статті 1218 ЦК України увійшло до складу спадщини з моменту її відкриття.

Як на підставу касаційної скарги ТОВ «Компанія «Шанс» посилається на протиправність договору про поділ спадщини від 03 травня 2019 року між спадкоємцями, до яких ТОВ «Компанія «Шанс» не належить. Є очевидним, що договір про поділ спадщини від 03 травня 2019 року, укладений між спадкоємцями за померлим ОСОБА_4 , направлений на врегулювання відносин щодо спадкового майна. Частка у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», що належала померлому ОСОБА_4 , увійшла до спадкової маси, з часу відкриття спадщини належала спадкоємцям, які прийняли спадщину і саме щодо цього спадкового майна і було укладено договір. Саме такий порядок вирішення питань щодо поділу спадкового майна встановлено законом (стаття 1278 ЦК України).

Також ТОВ «Компанія «Шанс» в касаційній скарзі посилається на протокол загальних зборів учасників товариства від 25 квітня 2016 року. Зазначений протокол поданий лише до суду апеляційної інстанції, відповідно цей протокол також не був предметом дослідження в суді першої інстанції і апеляційний суд не приймав рішення про залучення зазначеного протоколу в якості доказу до справи.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Така правова позиція Верховного Суду є усталеною практикою, відображеною, зокрема в постановах від 16 січня

2019 року справа № 2-390/2006; від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18; від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19. Позивачка позбавлена можливості в інший спосіб визнати право власності в порядку спадкування за законом на частку в статутному капіталі Товариства, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Закон не передбачає, що відмова спадкоємцям у прийнятті до складу учасників товариства, виключення зі складу учасників спадкодавця може відбуватись без такого звернення спадкоємця як власника частки. Частка в статутному капіталі товариства, як правова категорія, не може зникнути або трансформуватись без волевиявлення її власника, а для цього необхідно, щоб власник частки в статутному капіталі був визначений. Частка в статутному капіталі, що належала померлому ОСОБА_4 , нікуди не зникла, оскільки право на частку та право участі в господарському товаристві є різними. З моменту смерті ОСОБА_4 припинилось його право участі в господарському товаристві, а право власності на частку в статутному капіталі увійшло до спадкової маси для подальшого визначення власника частки. Право на отримання частки у майні товариства пропорційно частці у статутному капіталі належить саме спадкоємцю - власникові частки, якому відмовлено у вступі до товариства або який відмовився від вступу. До складу спадщини увійшла саме частка у статутному капіталі, а не право вимоги вартості майна. Частка ОСОБА_4 не була відчужена ним жодним способом, а відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 не зверталась до ТОВ «Компанія «Шанс» з заявою про прийняття її до складу учасників, оскільки без отримання свідоцтва про право власності на частку в статутному капіталі або за відсутності судового рішення про визнання права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс» позивач не може скористатись своїм цивільним правом.

ОСОБА_1 довідалася про порушення свого права 09 травня 2019 року у зв`язку з відмовою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Мельник С. Г. у видачі свідоцтва на спадщину та винесення відповідної постанови, тому саме з цієї дати почався перебіг позовної давності.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17).

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина.

Спадкоємцями першої черги є донька померлого ОСОБА_1 , яка 21 червня

2014 року звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. із заявою про прийняття спадщини, та мати померлого ОСОБА_5 , яка 08 липня 2014 року також подала заяву про прийняття спадщини.

На день смерті ОСОБА_4 був учасником ТОВ «Компанія «Шанс», мав 50 часток у статутному капіталі, що становить 50% статутного капіталу Товариства та складало 17 269,50 грн, що підтверджується витягом з ЄДР та сторонами не заперечувалося.

03 травня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадщини, відповідно до пункту 3 якого

ОСОБА_1 серед іншого спадкує 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», що становить 50% статутного капіталу Товариства та складає 17 269,50 грн.

08 травня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на спадкове майно, що складається з 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс». У постанові про відмову у вчинені нотаріальної дії від

09 травня 2019 року зазначено, що оригінали документів у спадкоємця відсутні. За даними, отриманими з ЄДР, станом на 09 травня 2019 року ОСОБА_4 до переліку засновників (учасників) ТОВ «Компанія «Шанс» не входить, його частка у статутному капіталі перереєстрована на іншого засновника. В матеріалах спадкової справи в наявності є дві довідки, видані ТОВ «Компанія «Шанс», та підписані директором Бугровою Ю. А., які були надані на запит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г.: вихідний 090201/15 від 09 лютого 2015 року, в якій зазначено, що ТОВ «Компанія «Шанс» має статутний капітал 34 539,00 грн, одна частка дорівнює 345,39 гривень.

ОСОБА_4 як учасник вищевказаного товариства мав 50 часток у статутному капіталі. Частка учасника Товариства внесена повністю. Долі в майні не мав; та вихідний 0902/15 від 09 лютого 2015 року аналогічного змісту. Враховуючи те, що документи необхідні для встановлення належності зазначеного спадкодавцю спадкового майна відсутні та в відомостях, наявних в ЄДР не співпадає інформація з наданими довідками - свідоцтво про право на спадщину видати не можливо.

Згідно до витягу з ЄДР на 21 квітня 2020 року єдиним учасником ТОВ «Компанія «Шанс» з часткою в 100 відсотків статутного капіталу є ОСОБА_2 . При цьому розмір статутного капіталу ТОВ «Компанія «Шанс» залишився незмінним та становить 34 539,00 грн.

У відзиву на позовну заяву ТОВ «Компанія «Шанс» зазначала, що рішенням загальних зборів Товариства вирішено виплатити спадкоємцям, коли буде визначено їх коло і вони належним чином звернуться за своїм правом, повну вартість частки. До цього часу ніхто так і не звернувся. ОСОБА_2 є власником корпоративних прав не внаслідок переоформлення на себе частки померлого, а внаслідок зменшення статутного капіталу на виконання рішення ТОВ «Компанія «Шанс» на спірну частку.

Доказів на підтвердження факту внесення ОСОБА_2 додаткового вкладу у розмірі 17 269,50 грн до статутного капіталу Товариства суду не надано.

До апеляційної скарги Товариством додано копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Шанс» від 25 квітня 2016 року, рішенням яких відмовлено спадкоємцям померлого учасника у прийнятті до ТОВ «Компанія «Шанс», ухвалено про виплату спадкоємцям у разі їх звернення частки у майні Товариства, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті, та частки прибутку, одержаного Товариством на день смерті учасника відповідно до частки майна, що йому належала у складеному капіталі Товариства. Цим же рішенням ухвалено, що з метою уникнення зменшення розміру статутного капіталу єдиний учасник Товариства ОСОБА_2 повинен внести додатковий вклад до статутного капіталу у розмірі 17 269, 50 грн (т. 1, а. с. 236).

Доказів виплати спадкоємцям померлого учасника товариства ОСОБА_4 частки у майні Товариства, що належала йому на день його смерті, або внесення відповідних коштів на депозитний рахунок, відкритий на ім`я спадкодавця, відповідачі не надавали.

Позиція Верховного Суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

У статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з частиною п`ятою статті 147 ЦК України (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника (стаття 55 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 цього ж Кодексу корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (пункт 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що вона вже неодноразово висловлювалася щодо юрисдикції суду в спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. 52. Так, зокрема у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18), від

20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 (провадження № 12-165гс19), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 1106апп19) та від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (провадження № 1008апп19) викладено висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті

20 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі

№ 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) зазначено, що:

«рішенням загальних зборів від 02 січня 2018 року виключено зі складу учасників ПП «Агрофірма «Славутич» ОСОБА_7 у зв?язку з його смертю; відмовлено спадкоємцям у прийнятті їх до складу учасників зі здійсненням з ними розрахунку; проведено перерозподіл часток у статутному фонді. Рішенням загальних зборів від 19 травня 2018 року включено до складу учасників підприємства ОСОБА_8 із часткою у статутному фонді 100 %; виключено зі складу учасників ОСОБА_9 ; звільнено його з посади директора; призначено нового директора ОСОБА_8 . За наслідками прийнятих на загальних зборах

02 січня та 19 травня 2018 року рішень проведено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу і складу учасників, що підтверджується витягами з Реєстру станом на 16 квітня та 08 червня 2018 року.

У справі, що розглядається, позивачі вважають себе учасниками ПП «Агрофірма «Славутич» і просять визнати недійсним рішення зборів, прийняті без їхньої участі, тобто вважають порушеними свої корпоративні права на участь в управлінні ПП «Агрофірма «Славутич». Такий спір є корпоративним.

Отже, якщо позивачі обґрунтовують позовні вимоги порушенням відповідачами їхніх корпоративних прав, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб`єктів порушення здійснюється господарським судом під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Таким чином, спір у цій справі пов?язаний з управлінням юридичною особою вищим органом юридичної особи, є корпоративним і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 пред`явила вимогу про визнання права власності на спадщину за законом, яка складається із 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», що становить 50 % статутного капіталу товариства та складає 17 269,50 грн;

суд першої інстанції таку вимогу задовольнив. Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції та визнав за ОСОБА_1 право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , при цьому послався на те, що на час вирішення справи у суді за офіційними даними, внесеними до ЄДР, єдиним засновником ТОВ «Компанія «Шанс» значиться ОСОБА_2 , а предметом спору у цій справі є майнові права ОСОБА_4 як учасника товариства, що належали йому на день його смерті;

суди не врахували, що спір, що виник між сторонами, не є спором, що виник у спадкових правовідносинах; зміст та обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 свідчить, що позивач фактично заперечує правомірність рішення, на підставі якого за даними ЄДР частка спадкодавця ОСОБА_4 у статутному капіталі Товариства перереєстрована на іншого учасника, та як його спадкоємець вважає себе власником 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», що становить 50 % відсотків його статутного капіталу. Тому між сторонами у справі існує корпоративний спір ОСОБА_1 щодо права на 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Шанс», що становить 50 % статутного капіталу товариства, який підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Сама лише вказівка позивача на предмет спору як про визнання права власності на спадщину за законом не змінює його корпоративного характеру.

Тому судам слід було закрити провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Оскільки встановлено підстави для закриття провадження у справі, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішенняскасувати, а провадження у справі закрити.

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Шанс» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року скасувати.

Провадження у справі № 331/1618/20 закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2021 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук