Рішення

від 04.04.2023 по справі 308/1190/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2023 рокум. Ужгород№ 308/1190/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу Ужгородський національний університет про визнання неправомірним та скасування рішення спеціалізованої вченої ради, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Державного вищого навчального закладу Ужгородський національний університет, в якій просив: визнати неправомірним та скасувати рішення від 05 червня 2019 року, протокол № 08 спеціалізованої ради Д 61.051.07 Державного вищого навчального закладу Ужгородський національний університет Про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук від 02 березня 2019 року, протокол № 06.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 березня 2019 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Ужгородського університету Д 61.051.07 здійснено захист докторської дисертації докторанта конституційного права та порівняльного правознавства ОСОБА_1 . За наслідками захисту 2 березня 2019 року Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 було прийнято рішення про присудження ОСОБА_1 наукового ступеню доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 Конституційне право, муніципальне право. 05 червня 2019 року, протокол № 8 на підставі розгляду апеляційного подання ОСОБА_2 спеціалізованою вченою радою Ужгородського національного університету прийнято рішення «Про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук» від 02 березня 2019 року. Таке рішення позивач вважає протиправним, та таким що порушує його права, оскільки аналізуючи повноваження спеціалізованої вченої ради, зазначені в п. 8.1 Положення про спеціалізовану вчену раду у взаємозв`язку з п. 30 Порядку присудження наукових ступенів спеціалізована вчена рада має право розглянути питання саме про позбавлення особи наукового ступеню після набуття особою такого ступеню, у встановленому законодавством порядку, тобто лише після затвердження МОН рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеню та не вправі скасовувати власні рішення про присудження наукового ступеню. Хоча формально в оскарженому рішенні і зазначено, що спеціалізована вчена рада керувалась п. 8.5 Положення, однак, на переконання позивача, грубо його порушила, так як вправі лише прийняти висновок про наявність або відсутність підстав для порушення перед МОН клопотання про позбавлення наукового ступеню. Позивач також зазначив, що у тексті оскаржуваного рішення від 05.06.2019 року, протокол № 08 є посилання на те, що «виявлено обставини, які ставлять під сумнів достовірність відомостей щодо місця роботи та місця постійного проживання здобувача, обставини, які ставлять під сумнів відповідність наданої здобувачем інформації в частині опублікування та апробації результатів дослідження п. 9 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду. На думку позивача, наведене в оскаржуваному рішенні спеціалізованої вченої ради має не конкретний та не змістовний характер, так як не відноситься до наявності або відсутності відомостей, які мають міститись в п. 9 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду. Також позивач зазначає, що в п. 2 оскарженого рішення спеціалізованої вченої ради міститься бездоказове звинувачення позивача про не визнання останнім в роботах, авторство яких достовірно не встановлено, - АР Крим частиною території України, посилання на відкриті джерела в мережі інтернет про те, що позивач є працівником російської наукової установи, приховування публікацій. Такі висновки ьпозивач вважає політичними, та такими, що носять явно дискримінаційний характер, що й стало підставою для звернення до суду.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що рішенням спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 від 02 березня 2019 року (протокол №6) було присуджено позивачу науковий ступінь доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02. Однак під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня ОСОБА_1 були виявлені обставини, як і кладуть під сумнів обґрунтованість та наявність достатніх правових підстав для прийняття Спеціалізованою вченою радою Д61.051.07 позитивного рішення щодо присудження позивачу наукового ступеня доктора юридичних наук, про що було підготовлене апеляційне подання членами Спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07. 05 червня 2019 року (протокол № 8) Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 було прийнято рішення про скасування рішення про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук Швецю Ю.Ю. Відповідач зазначає, що спеціалізована вчена рада, як вправі приймати рішення, так і вправі їх скасовувати, якщо буде виявлено, що для прийняття даних рішень не було достатньо правових підстав, як і в даному випадку. Крім того, як вбачається з висновку спеціалізованої Вченої ради від 05 червня 2019 року, спеціалізована вчена рада скасувала власне рішення про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право муніципальне право, а не позбавила його наукового ступеня. Під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня ОСОБА_3 для подання до МОН України було виявлено обставини, які ставлять під сумнів обґрунтованість та наявність достатніх правових підстав для прийняття Спеціалізованою вченою радою позитивних рішень щодо присудження позивачу наукового ступеня доктора юридичних наук, про що було подане апеляційне подання. У ході перевірки матеріалів дисертаційного дослідження, поданих на розгляд спеціалізованої вченої ради виникли питання щодо відомостей про місце проживання позивача. Позивач не подав відомості про місце проживання та не зміг підтвердити факт проживання на території України. Також не були достовірними відомості про місце основної роботи здобувача, що ставить під сумнів доброчесність представлених на розгляд спеціалізованої вченої ради та опонентів відомостей про особистість здобувача, так само як і достовірність та аргументованість Висновку про наукову та практичну цінність дисертації в частині характеристики особистості здобувача. Крім того, відповідач зазначив, що є підстави вважати неповною та недостовірною інформацію (зокрема відображену у тексті дисертації та автореферату) про перелік та обсяг праць опублікованих за темою дисертації, що ставить під сумнів об`єктивність та аргументованість позитивних рішень спеціалізованої вченої ради щодо присудження позивачу наукового ступеня, відповідність їх пунктам 12, 17, 18, 19 «Порядку присудження наукових ступенів» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 №567. У зв`язку з чим, вважає, що оскаржене рішення є правомірним.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2022 року та закрито провадження у справі.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 січня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією та направлено справу № 308/1190/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу Ужгородський національний університет про визнання неправомірним та скасування рішення спеціалізованої вченої ради для розгляду за встановленою юрисдикцією до Закарпатського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 03 березня 2023 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Відповідно до вимог вказаної ухвали позивачу необхідно було подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до ст. 167 КАС України з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.

Ухвалою суду від 13 березня 2023 року про продовження судового розгляду справи поновлено позивачу строк звернення до суду, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та продовжено розгляд справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що матеріали справи не містять інформації щодо прийняття Міністерством освіти і науки України будь-яких рішень про скасування прийнятого Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 стосовно позивача рішення від 05.06.2019 року (протокол № 8) або про повернення висновку до ради для доопрацювання, або направлення висновку на додатковий розгляд до іншої ради чи наукової установи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України, м. Ужгород від 02.03.2019 року на підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку було присуджено автору ОСОБА_1 науковий ступінь доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право за результатами прилюдного захисту дисертації на тему «Реалізація особою конституційного права на охорону здоров`я: порівняльно-правове дослідження», у вигляді рукопису.

В подальшому на вищевказане рішення, на ім`я Голови спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 було подане апеляційне подання її членами: професором ОСОБА_4 професором Лазуром Я.В. та доцентом ОСОБА_5 , у якому було зазначено, що: під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня ОСОБА_1 для подання до МОН України було виявлено наступні обставини, які ставлять під сумнів обґрунтованість та наявність достатніх правових підстав для прийняття Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 позитивного рішення щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук, а саме:

-викликає сумнів достовірність поданих на розгляд Спеціалізованої вченої ради відомостей про місце основної роботи здобувача, що ставить під сумнів доброчесність представлених на розгляд Спеціалізованої вченої ради та опонентів відомостей про особистість здобувача, так само як і достовірність та аргументованість Висновку про наукову і практичну цінність дисертації в частині характеристики особистості здобувача, що суперечить вимогам п. 8 Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059 та Додатку до даного нормативного акту;

-водночас є підстави вважати неповною та недостовірною подану на розгляд Спеціалізованої вченої ради інформацію (зокрема відображену у тексті дисертації та автореферату) про перелік та обсяг праць опублікованих за темою дисертації, що ставить під сумнів об`єктивність і аргументованість позитивних рішень Спеціалізованої Вченої ради щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня, відповідність їх пунктам 12, 17, 18, 19 «Порядку присудження наукових ступенів» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567. Окрім того зміст ряду виявлених в інформаційних ресурсах мережі Інтернет наукових публікаціях є положення, які суперечать обумовленій нормами міжнародного права та визначеній в законодавстві державній політиці України стосовно тимчасово окупованих територій, зокрема в частині підтвердження невіддільного суверенного права України на збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону, включаючи територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та не визнання тимчасової окупації частини території України, зокрема зумовлених численними положенням Законів України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

На підставі викладеного заявники апеляції просили розглянути питання про можливість скасування вищезазначеного рішення вченої ради.

Згідно протоколу від 01.04.2019 року засідання спеціалізованої вченої ради Д61.051.07, за наслідками розгляду вищезазначеного апеляційного подання, було прийнято наступні рішення:

-призупинити підготовку атестаційної справи ОСОБА_1 для подання МОН України;

-створити комісію у складі проф. Бедь В.В., проф. Савчин М.В., проф. Карабін Т.О. для вивчення змісту апеляційного подання та підготовки відповідного висновку;

-надати ОСОБА_1 до 15 квітня 2019 року можливість з`явитися та надати пояснення з приводу змісту апеляційного подання.

05 червня 2019 року Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України, м. Ужгород було винесене оскаржуване позивачем рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук, яким було: на підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку скасовано рішення Спеціалізованої вченої ради від 02 березня 2019 року (протокол № 6) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеню доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право муніципальне право.

В обґрунтування рішення було зазначено, що під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора юридичних наук Швеця Ю.Ю. для подання до МОН України було виявлено обставини, які ставлять під сумнів достовірність відомостей щодо місця роботи та місця постійного проживання здобувача, обставини які ставлять під сумнів відповідність наданої здобувачем інформації в частині опублікування та апробації результатів дослідження вимогам п. 9 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду, затверджену наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059, а також п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 "Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів". Крім того, виявлено, що окремі з публікації ОСОБА_1 дають підстави сумніватися у їх відповідності вимогам законодавства України про державну політику у сфері забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України.

Підставою для прийняття такого рішення був висновок спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» щодо розгляду апеляції на рішення Спеціалізованої вченої ради від 2 березня 2019 року (протокол № 6) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право: муніципальне право, який був наданий у відповідності до пункту 8.1 Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 1059 від 14 вересня 2011 р. та за наслідками розгляду вченою радою окремих питань щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук, та з урахуванням наступних підстав:

-у ході перевірки матеріалів дисертаційного дослідження, поданих на розгляд спеціалізованої вченої ради виникли питання щодо відомостей про місце основної роботи здобувача, що ставить під сумнів доброчесність представлених на розгляд спеціалізованої Вченої ради та опонентів відомостей про особистість здобувача, так само як і достовірність та аргументованість Висновку про наукову і практичну цінність дисертації в частині характеристик особистості здобувача, що суперечить вимогам п. 8.1 Положення про спеціалізовану вчену раду;

-є підстави вважати неповною та недостовірною подану на розгляд Спеціалізованої Вченої ради інформацію (зокрема відображену у тексті дисертації та автореферату) про перелік та обсяг праць опублікованих за темою дисертації, що ставить під сумнів об`єктивність і аргументованість позитивних рішень спеціалізованої вченої ради щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеня, відповідність їх пунктам 12, 17, 18, 19 «Порядку присудження наукових ступенів» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567. Окрім того у змісті ряду виявлених в інформаційних ресурсах мережі Інтернет наукових публікацій є положення, які суперечать положенням чинного законодавства України та загальновизнаним принципам нормам міжнародного права стосовно тимчасово окупованих територій зокрема в частині підтвердження невіддільного суверенного права України на збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону, включаючи територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та не визнання тимчасової окупації частини території України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Так, у вищевказаному висновку, зазначено, що як видно із відкритих джерел в мережі Інтернет, ОСОБА_1 на сьогодні є працівником російської наукової установи - Інституту проблем управління РАН, по якій у нього нараховується 239 публікацій (https://www.ipu.ru/node/19976/publications). В одній із них він прямо говорить про так звані «нові території» РФ (https://e-koncept.ru/author/3596). Тим самим він підтримує дискурс офіційної влади Російської Федерації про ніби законний перехід Криму під юрисдикцію Росії, хоча насправді це є актом агресії проти України та анексією частини її території. В іншому, монографічному виданні Ю.Ю. Швецем «Правовой аспект институциональных преобразований в зкономике здравоохранения» (Москва, 2018, 538 с.), РФ визнається вже як батьківщина, оскільки в ній йдеться про «про процеси, що відбуваються в ході реформування вітчизняної медицини» (https://www.ipu.ru/node/48613). Це видання ОСОБА_1 не наведено у списку його публікацій, які пов`язані із тематикою дисертаційного дослідження, хоча воно безпосередньо пов`язано із ним. Натомість відповідних даних немає у Національній бібліотеці імені В.П. Вернадського, що є свідченням академічної недобросовісності ОСОБА_1 .

Зазначене також викликало сумніви у належному науковому рівні автора дисертаційного дослідження у галузі конституційного права, оскільки зазначені публікації засвідчують проблеми у належній кваліфікації питань, як стосуються суверенітету і територіальної цілісності України.

- Ненадання вищевиявленої інформації при розгляді дисертації в засіданні провідної кафедри конституційного права та порівняльного правознавства не дало змоги повно і об`єктивно розглянути матеріали справи та дисертаційного дослідження, що стало однієї із причин хибного рішення про її рекомендацію до захисту.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567 «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (далі Порядок № 567) наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.

МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.

Згідно з п. 7 Порядку № 567 спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.

У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.

Головою ради призначається доктор наук із спеціальності відповідно до профілю ради, що є штатним працівником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено раду.

Доктор наук може призначатися головою лише однієї спеціалізованої вченої ради у разі, коли у вищому навчальному закладі або науковій установі утворено кілька рад.

Керівники вищих навчальних закладів, наукових установ, в яких утворені ради, забезпечують їх ефективне функціонування.

Персональну відповідальність за дотримання спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації, науковий рівень захищених у радах дисертацій несуть керівники рад.

Відповідно до п. 9 Порядку № 567 дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.

До дисертації, що містить науково-прикладні результати, повинні додаватися документи, що підтверджують практичне використання отриманих здобувачем результатів - впровадження у виробництво, достатню дослідно-виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків продукції, матеріалів тощо, а до дисертації, що містить теоретичні наукові результати, - рекомендації щодо їх використання.

Дисертація виконується з галузі науки та за науковою спеціальністю відповідно до переліку, який затверджує МОН, і повинна відповідати паспорту наукової спеціальності, затвердженому МОН.

Теми дисертацій пов`язуються, як правило, з основними науково-дослідними роботами, що виконуються вищими навчальними закладами або науковими установами і затверджуються вченими (науково-технічними) радами для кожного здобувача окремо з одночасним призначенням наукового консультанта в разі підготовки докторської чи наукового керівника в разі підготовки кандидатської дисертації.

У відповідності до п. 12 Порядку № 567 до опублікованих праць, які відображають основні наукові результати дисертації, з відповідної галузі науки належать: монографії;

посібники (для дисертацій з педагогічних наук); статті у наукових, зокрема електронних, фахових виданнях України; статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію.

Перелік наукових фахових видань України затверджується в установленому МОН порядку.

До опублікованих праць, які додатково відображають наукові результати дисертації, належать дипломи на відкриття; патенти і авторські свідоцтва на винаходи, державні стандарти, промислові зразки, алгоритми та програми, що пройшли експертизу на новизну; рукописи праць, депонованих в установах державної системи науково-технічної інформації та анотованих у наукових журналах; брошури, препринти; технологічні частини проектів на будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств; інформаційні карти на нові матеріали, що внесені до державного банку даних; друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо.

Повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях здобувача визначає спеціалізована вчена рада.

Згідно Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059, визначений перелік документів, які подає до спеціалізованої вченої ради здобувач наукового ступеня, а саме:

1. Заява на ім`я голови спеціалізованої вченої ради про прийняття дисертації до розгляду, в якій необхідно зазначити, чи вперше захищається ця дисертація.

2. Ксерокопія першої сторінки паспорта здобувача (2 примірники).

3. Особова картка (форма П-2ДС), затверджена наказом Міністерства статистики України від 26.12.95 N 343, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.95 за N 484/1020, з відомостями станом на час подання документів до спеціалізованої вченої ради, засвідчена підписом керівника кадрової служби та печаткою за основним місцем роботи, з фотокарткою, на якій проставлена печатка цієї установи (2 примірники).

4. Копія диплома магістра (спеціаліста) (2 примірники). У разі якщо документ про вищу освіту виданий навчальним закладом іноземної держави, то додатково надаються переклад документа українською мовою, засвідчений нотаріально, та копія довідки про визнання іноземного документа про освіту, виданої МОН молодьспортом (2 примірники).

Копія свідоцтва про зміну імені (2 примірники) (у разі зміни здобувачем імені).

5. Посвідчення про складання кандидатських іспитів за формою, визначеною Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 N 309.

6. Витяг з наказу про зарахування до аспірантури, засвідчений в установленому порядку, у випадку якщо здобувач наукового ступеня кандидата наук навчався в аспірантурі.

7. Копія диплома про науковий ступінь кандидата наук (2 примірники) (для здобувачів наукового ступеня доктора наук).

У разі якщо документ про науковий ступінь виданий уповноваженим органом іноземної держави, з якою підписана міжнародна угода про взаємовизнання документів про наукові ступені, і легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними угодами та конвенціями, то додатково подають переклад документа українською мовою, нотаріально засвідчений (для іноземців).

8. Висновок про наукову і практичну цінність дисертації, виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач (2 примірники).

Висновок оформлюється як витяг з протоколу засідання кафедри (міжкафедрального семінару), лабораторії, відділу, підписується завідувачем кафедри (керівником семінару), лабораторії, відділу, як правило, доктором наук, затверджується керівником наукової установи, вищого навчального закладу і скріплюється печаткою. У висновку поряд з іншими аспектами характеристики дисертації та особистості здобувача має бути зазначено, ким і коли була затверджена тема дисертації, визначено конкретний персональний внесок здобувача до всіх наукових праць, опублікованих із співавторами. Висновок повинен містити відомості щодо проведення біоетичної експертизи дисертаційних досліджень (для здобувачів наукових ступенів з медичних, біологічних та ветеринарних наук).

Висновок чинний протягом одного року з дня його затвердження до моменту подання дисертації до розгляду у спеціалізовану вчену раду.

9. Відгук наукового керівника (наукового консультанта) з оцінкою здобувача та його роботи у процесі підготовки дисертації, засвідчений печаткою за основним місцем роботи наукового керівника (наукового консультанта).

Оригінали документів, копії яких подаються до спеціалізованої вченої ради відповідно до цього переліку, пред`являються у спеціалізовану вчену раду і після прийняття заяви повертаються здобувачу.

До документів додаються:

дисертація, оформлена згідно зі встановленими вимогами, у кількості примірників, переплетених і підписаних автором, необхідних для передавання на зберігання до Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського НАН України, до бібліотеки наукової установи, вищого навчального закладу, де утворено спеціалізовану вчену раду, та для відправки опонентам;

автореферат дисертації, оформлений згідно зі встановленими вимогами та підписаний автором на обкладинці (2 примірники);

монографії, авторські свідоцтва (копії), статті (копії), друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл (копії), перераховані в авторефераті. У випадку подання копій наукових праць на них повинні бути зазначені точні і повні вихідні дані відповідних видань. Копії наукових праць подають на паперовому носії і засвідчують підписом вченого секретаря;

автореферат захищеної здобувачем кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук);

примірник захищеної кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук);

чотири поштові картки з марками із зазначенням місця проживання здобувача (2 картки) та місцезнаходження наукової установи чи вищого навчального закладу, в якому діє спеціалізована вчена рада (2 картки).

На зворотному боці поштових карток у верхньому кутку вказуються прізвище, ім`я, по батькові здобувача, галузь науки та науковий ступінь, на який він претендує;

компакт-диск типу CD-R або CD-RW, на якому міститься файл з текстом автореферату. Ім`я файла - aref.doc (2 примірники);

компакт-диск, на якому міститься файл з текстом дисертації. Ім`я файла - dis.doc (2 примірники).

При оформленні документів іноземця його повне ім`я та прізвище наводяться в тому порядку, в якому вони записані в паспортному документі.

Відповідно до п. 17 Порядку № 567 Спеціалізована вчена рада: приймає для попереднього розгляду дисертацію за наявності супровідних документів за переліком, який визначає МОН. Процедура попереднього розгляду дисертації регулюється положенням про спеціалізовану вчену раду; має право приймати до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську - не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачем обов`язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації; приймає до захисту докторську дисертацію не пізніше ніж через три місяці після подання здобувачем усіх документів, а кандидатську - не пізніше ніж через два місяці.

Ректорам і проректорам вищих навчальних закладів, керівникам наукових установ та їх заступникам не дозволяється захищати дисертації у спеціалізованих вчених радах, утворених за місцем основної роботи зазначених осіб.

Забороняється усувати недоліки, виявлені у дисертації спеціалізованою вченою радою після прийняття її до захисту, та в авторефераті - після його розсилання.

Відповідно до п. 22 Порядку № 567 прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правоможним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менш як дві третини складу, а також не менш як чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менш як три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації.

Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.

Відповідно до Розділу ІХ «Проведення засідання спеціалізованої вченої ради для розгляду апеляції» Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 року № 1059 при надходженні до ради апеляції голова ради доручає комісії з членів ради вивчити її аргументованість та підготувати проект висновку. Розгляд апеляції в раді не повинен тривати понад місяць, причому в разі потреби проводиться позапланове засідання. (п. 9.1 Розділу ІХ).

Відповідно до п. 9.2. Розділу ІХ Положення про спеціалізовану вчену раду на засідання ради запрошується автор апеляції, про що він повідомляється не пізніш як за 10 днів до засідання. У разі неявки автора апеляції з поважної причини засідання переноситься. Якщо автор апеляції не з`явився на засідання ради без поважної причини, то засідання проводиться без нього. Присутність членів ради (із зазначенням їх спеціальності) обов`язково занотовується у протоколі засідання.

Згідно з п. 9.3 Розділу ІХ Положення про спеціалізовану вчену раду відкриття засідання ради починається повідомленням голови про правоможність засідання. Потім голова ради оголошує розгляд апеляції і надає слово вченому секретареві для її зачитування. Після цього один з членів комісії доповідає про результати роботи комісії і пропонує проект висновку. Далі мають право виступати всі присутні.

Відповідно до п. 9.4 Розділу ІХ Положення про спеціалізовану вчену раду після закінчення дискусії рада приймає рішення шляхом таємного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті присутніх на засіданні членів ради. Висновок приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів ради, які взяли участь у засіданні.

Підписані головою і вченим секретарем ради стенограма і текст висновку щодо розгляду апеляції, у якому наводяться результати голосування, разом з текстом апеляції протягом 10 робочих днів надсилаються до МОНмолодьспорту.

Як вже встановлено судом, рішенням Спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України, м. Ужгород від 02.03.2019 року на підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку було присуджено автору ОСОБА_1 науковий ступінь доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право за результатами прилюдного захисту дисертації на тему «Реалізація особою конституційного права на охорону здоров`я: порівняльно-правове дослідження», у вигляді рукопису.

В подальшому на вищевказане рішення, на ім`я Голови спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 було подане апеляційне подання її членами професором ОСОБА_4 професором ОСОБА_2 та доцентом ОСОБА_5

05 червня 2019 року Спеціалізованою вченою радою Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України, м. Ужгород було винесене оскаржуване позивачем рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук за яким було: на підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку скасовано рішення Спеціалізованої вченої ради від 02 березня 2019 року (протокол № 6) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеню доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.02 - конституційне право муніципальне право.

Відповідно до вказаного рішення, під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора юридичних наук Швеця Ю.Ю. для подання до МОН України було виявлено обставини, які ставлять під сумнів достовірність відомостей щодо місця роботи та місця постійного проживання здобувача, обставини які ставлять під сумнів відповідність наданої здобувачем інформації в частині опублікування та апробації результатів дослідження вимогам п. 9 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду, затверджену наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059, а також п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 "Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів". Крім того, виявлено, що окремі з публікації ОСОБА_1 дають підстави сумніватися у їх відповідності вимогам законодавства України про державну політику у сфері забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України.

В матеріалах справи наявна стенограма-протокол № 8 засідання спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» щодо скасування рішення про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук Швецю Ю.Ю. на підставі розгляду апеляційного подання. З вищевказаної стенограми вбачається, що позивач був присутній на засіданні спеціалізованої вченої ради та надавав пояснення. Так, на питання чи працює він науково-педагогічним працівником в російській федерації позивач пояснив, що подав запит на звільнення, бо працює там за контрактом. Крім того, пояснив, що замовив експертизу щодо підтвердження, що статті, на які посилається спеціалізована вчена рада написані не ним.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що оскаржене рішення прийняте з дотриманням процедури встановленої розділом ІХ «Проведення засідання спеціалізованої вченої ради для розгляду апеляції» Положення про спеціалізовану вчену раду.

Крім того, відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 02 грудня 2019 року № 9/577-19 на ім`я адвоката Діденка В.Є. повідомлено, якщо до спеціалізованої вченої ради надійшла апеляція, то рішення ради щодо дисертації особи приймається з урахуванням розгляду апеляції; оскільки рішення спеціалізованої вченої ради Д 61.051.07 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук не було затверджене Атестаційною колегією МОН, то питання про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня розглядатися не може.

В той же час, щодо аргументації оскарженого рішення та підстав його прийняття, суд зазначає, що суть ухваленого відповідачем рішенням належить до його наукової діяльності.

Одним із критеріїв оцінювання рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, суд не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною. Вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

З оскарженого рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук від 05 червня 2019 року, вбачається, що під час підготовки атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора юридичних наук Швеця Ю.Ю. для подання до МОН України було виявлено обставини, які ставлять під сумнів достовірність відомостей щодо місця роботи та місця постійного проживання здобувача, обставини які ставлять під сумнів відповідність наданої здобувачем інформації в частині опублікування та апробації результатів дослідження вимогам п. 9 Додатку 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду, затверджену наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059, а також п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 "Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів". Крім того, виявлено, що окремі з публікації ОСОБА_1 дають підстави сумніватися у їх відповідності вимогам законодавства України про державну політику у сфері забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, на переконання суду, спеціалізована вчена рада приймала рішення по суті користуючись своїми дискреційними повноваженнями, оскільки діла у межах, що визначені Положенням про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059, і мала можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Спеціалізована вчена рада приймаючи рішення, могла здійснювати розгляд з певною свободою дискреції, тобто обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вона вважає найкращим за певних обставин.

З огляду на викладене, суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження спеціалізованої вченої ради, яка має необхідну компетенцію задля прийняття такого рішення, та обговорювати по суті винесене рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук прийняте з дотриманням вимог законодавства, а відтак відсутні підстави для його скасування.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність оскарженого рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується належними та допустимими доказами та задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного вищого навчального закладу Ужгородський національний університет (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Підгірна, буд. 46, код ЄДРПОУ 02070832) про визнання неправомірним та скасування рішення спеціалізованої вченої ради відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька