Постанова

від 28.03.2023 по справі 340/5438/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2023 року м. Дніпросправа № 340/5438/22Суддя І інстанції Кармазина Т.М.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.09.2022 року №110130010388 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в Приватному підприємстві «Корс» з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 весь період роботи в Приватному підприємстві «Корс» з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року позовну заяву задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.09.2022 року №110130010388 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року в Приватному підприємстві "Корс".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.09.2022 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року в Приватному підприємстві "Корс".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована відсутністю підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в Приватному підприємстві «Корс» з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 03.08.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення про відмову у призначення пенсії від 10.08.2022 №110130010388. Рішення мотивоване тим, що за наданими документами не зараховані період роботи згідно трудової книжки від 14.05.1988 року з 23.07.1991 року по 21.02.1992 року, оскільки дата в наказі про зарахування містить виправлення, з 03.12.1992 року по 14.04.1993 року не можливо прочитати відтиск печатки на звільнення, а також не зараховано період навчання згідно з дипломом №208657 від 15.11.1987 року, оскільки дата рішення екзаменаційної комісії та дата закінчення учбового закладу містять велику різницю в терміни. Необхідно надати уточнюючі довідки та довідки про перейменування (а.с.9)

В подальшому, позивач 05.09.2022 року звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії, надавши додаткові документи (а.с.35-36, 37-58).

Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та прийнято рішення про відмову у призначення пенсії від 13.09.2022 року №110130010388. (а.с.61)

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що вік заявника 60 років 2 місяці, необхідний страховий стаж 29 років, страховий стаж позивача становить 22 роки 2 місяці 19 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: навчання з 15.05.1987 року по 15.11.1987 року згідно з дипломом №208657 від 15.11.1987 року, оскільки тривалий проміжок часу між датою рішення кваліфікаційної комісії (26.06.1987) та датою закінчення навчання (15.11.1987 року); роботи з 03.12.1992 року по 14.04.1993 року, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою по відтиску якої неможливо визначити назву підприємству; роботи з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року, оскільки в підставах внесення запису про звільнення наявне виправлення дати наказу. Крім того, запис засвідчено печаткою, в якій відсутній код підприємства згідно з ЄДРПОУ. Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату 03.07.2025 року. Відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.

Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону № 1058- IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, предметом позову у даній справі є до страхового стажу ОСОБА_1 весь період роботи в Приватному підприємстві «Корс» з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року та прийняття відповідного рішення.

В свою чергу, оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, обґрунтоване тим, що його страховий стаж становить 22 роки 02 місяці 19 днів, тобто не має права на призначення пенсії за віком. При цьому за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи, зокрема з 14.02.1995 по 01.06.2002, оскільки в підставах внесення запису про звільнення наявне виправлення дати наказу. Крім того, запис засвідчено печаткою, в якій відсутній код підприємства згідно з ЄДРПОУ. Інші періоди позивачем не оспорюються, тому судом їм не надається оцінка.

Відповідно до п.п.2.4 п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (далі за текстом Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 заповненій 14.05.1988 року на ім`я ОСОБА_1 міститься запис №14 від 14.02.1995 року про прийняття на посаду водія 1-го класу до МПП "Корс", наказ №5 о/с від 14.02.1995 року, також запис №15 від 01.06.2002 року про звільнення з посади водія за власним бажанням, наказ №40 о/с від 01.06.2002 року, який містить печатку Приватного підприємства "Корс". (а.с.19зв.)

В свою чергу, право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою Інструкції про порядок ведення трудових книжок та належне зберігання архівної документації, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Натомість, зазначені у трудовій книжці позивача відомості дають змогу органу, який призначає пенсії встановити період і характер виконуваної роботи.

За таких підстав, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.02.1995 по 01.06.2002 в Приватному підприємстві «Корс» носить формальний характер та порушує конституційне право позивача на соціальний захист.

У такому випадку, відмова пенсійного органу у зарахуванні періоду роботи позивача з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року в Приватному підприємстві «Корс» є протиправною.

Разом з тим, суд першої інстанції, зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.09.2022 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року в Приватному підприємстві "Корс" не врахував того, що рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відносно позивача приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо призначення пенсії позивачу.

Відтак, за наслідками судового розгляду, обов`язок щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.09.2022 року, зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року в Приватному підприємстві "Корс", має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно із ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Документально підтвердженими судовими витратами є сплачений позивачем судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 992,40 грн., який, з урахуванням задоволення однієї вимоги немайнового характеру, підлягає солідарному стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок їх бюджетних асигнувань.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року змінити частині визначення органу, на який покладено обов`язок повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.09.2022 року, зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року в Приватному підприємстві "Корс", виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.09.2022 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.02.1995 року по 01.06.2002 року в Приватному підприємстві "Корс".

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 28 березня 2023 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяТ.І. Ясенова