Постанова

від 04.04.2023 по справі 1340/4530/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2023 року

Київ

справа №1340/4530/18

адміністративне провадження №К/990/25507/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №1340/4530/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Україна» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (суддя Москаль Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Улицький В.З., Хобор Р.Б.),

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Кінгспан-Україна») звернулось до суду з позовом Головного управління ДФС у Львівській області, яке в ході розгляду справи було замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року №0015511402, №0015561402, №0015571402.

Підставою звернення до суду стала незгода позивача з висновком контролюючого органу про заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 205432 грн з огляду на розбіжність між сумами ПДВ, відображеними у вантажно-митних деклараціях, із сумами, указаними у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2017 року. Позивач стверджував, що правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1386941,17 грн на підставі належним чином оформлених попередніх вантажно-митних декларацій (далі - ВМД). Твердження відповідача про відсутність постійних ВМД позивач вважав таким, що не відповідає дійсності.

Крім того, позивач не погодився з висновком відповідача про заниження податкового зобов`язання з плати за землю на 474100 грн та неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік. Позивач наголосив, що відповідна декларація, згідно з якою було самостійно задекларовано до сплати 474100 грн земельного податку, була належним чином поштою направлена на адресу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Письмове повідомлення про відмову в прийнятті вказаної декларації або ж запити з приводу неподання декларації з плати за землю за 2017 рік позивач не отримував.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, позов задовольнив.

Верховний Суд постановою від 15 лютого 2021 року касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що відповідно до приписів статті 261 Митного кодексу України (далі - МК України) позивач для спростування доводів контролюючого органу про вартість імпортованих товарів, зазначену в базі даних «Податковий блок», мав надати копії додаткових митних декларацій з уточненими відомостями. Поряд з цим, Суд звернув увагу на правила пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та зауважив, що посилання податкового органу на інформацію з бази даних «Податковий блок» щодо фактурної вартості імпортованих позивачем товарів не узгоджується із наведеною нормою.

Перевіряючи правильність висновків судів в частині вчасності подання ТОВ «Кінгспан-Україна» податкової декларації з плати за землю за 2017 рік та сплати ним відповідного податку, Верховний Суд вказав, що судами не була досліджена облікова справа платника податків та інші документи податкової звітності, що супроводжують факт реєстрації позивача за основним/неосновним місцем обліку. Крім того, суди не з`ясували, чи вчиняв позивач належні дії щодо своєчасної сплати земельного податку, враховуючи те, що лише бездіяльність платника податків при сплаті податкових зобов`язань може бути підставою для нарахування штрафів, передбачених статтею 126 ПК України. Також Суд звернув увагу на те, що матеріали справи не містять достатніх доказів для встановлення факту вчасного подання позивачем податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, враховуючи неузгодженість дати відправлення листа, відображеною на поштовому штемпелі, із датами, що містяться у роздруківці відстеження про пересилання поштового відправлення , а також датою заповнення відповідної декларації.

За наслідками нового розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 січня 2022 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року №0015511402 скасував та прийняв нову постанову про відмову в позові. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року залишив без змін.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Посадові особи ГУ ДПС провели планову виїзну перевірку ТОВ «Кінгспан-Україна» з питань дотримання податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої склали акт №2250/13-01-14-02/34297096 від 11 вересня 2018 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.12 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 205432 грн, в тому числі за травень 2018 року - на 182824 грн, за червень 2018 року - на 22608 грн;

- пункту 286.2 статті 286 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання по платі за землю за 2017 рік на 474100 грн;

- пункту 120.1 статті 120 ПК України внаслідок неподання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним:

- встановлено розбіжність в 205432 грн між сумами ПДВ відповідно до вантажно-митних декларацій та сумами ПДВ, відображених у податковій декларації з податку на додану вартість. Платник податків у жовтні 2017 року відобразив в рядку 11.1 декларації «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи» вартість ввезених товарів в сумі 6934705 грн та ПДВ у розмірі 1386941 грн, однак відповідно до інформаційної бази даних «Податковий блок» та представлених первинних документів (вантажно-митних декларацій) фактурна вартість ввезених товарів становить 5907545 грн, а сума податку на додану вартість - 1181509 грн.

- відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЕ №715597 від 11 червня 2008 року ТОВ «Кінгспан-Україна» володіє земельною ділянкою загальною площею 12500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування заводу по виробництву будівельних матеріалів. Земельна ділянка розташована за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Лумумби, 86-а. Проте, платник податків не подав податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, внаслідок чого занизив податкове зобов`язання з плати за землю за цей період на 474100 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки 20 вересня 2018 року ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №0015511402, відповідно до якого ТОВ «Кінгспан-Україна» збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 205432 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 51358 грн;

- №0015561402, відповідно до якого ТОВ «Кінгспан-Україна» збільшено суму податкового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб на 474100 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 118525 грн;

- №0015571402, відповідно до якого до ТОВ «Кінгспан-Україна» застосовано штрафну санкцію за неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік в розмірі 170 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що товари за відповідними попередніми митним деклараціями були випущені у вільний обіг на митній території України, а додаткові декларації позивачем не подавались. У зв`язку з цим суд застосував до спірних правовідносин норму частини чотирнадцятої статті 259 МК України, відповідно до якої попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів без пред`явлення їх митному органу відповідно до частини п`ятої цієї статті, становить митну декларацію, заповнену в звичайному порядку. Крім того, суд вказав, що фактурна вартість за замовчуванням є меншою за митну вартість, що додатково свідчить про помилковість висновків податкового органу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість донарахування позивачу земельного податку і застосування штрафу за неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Кінгспан-Україна» з 2008 року перебувало на обліку як платник земельного податку в Артемівській ДПІ Донецької області, яка була реорганізована в Бахмутську ОДПІ ГУ ДПС в Донецькій області. При цьому хоча платник податків і не зміг надати довідку на паперовому носії про реєстрацію в Бахмутській ОДПІ ГУ ДПС в Донецькій області як платник земельного податку за неосновним місцем обліку, суд врахував, що зазначений контролюючий орган без будь-яких зауважень прийняв декларації по земельному податку за 2015-2016 року та не надсилав жодних повідомлень про зняття з обліку чи неприйняття декларації. Враховуючи, що відповідачем визнано, що податкова декларація з плати за землю за 2017 рік надійшла до Бахмутської ОДПІ ГУ ДПС в Донецькій області, суд дійшов висновку, що ТОВ «Кінгспан-Україна» у 2017 році своєчасно задекларувало та сплатило земельний податок.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач не подавав додаткові декларації до попередніх митних декларацій. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що ні до перевірки, ні в ході судового розгляду справи ТОВ «Кінгспан-Україна» не надало оригінали вантажно-митних декларацій та відповідні документи на перевезення товару. До перевірки надано лише тимчасові митні декларації, відповідно до яких неможливо підтвердити суму ввезених товарів на митну територію України. Водночас, апеляційний суд повністю підтримав висновки суду першої інстанції про своєчасне декларування та сплату позивачем земельного податку у 2017 році.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ «Кінгспан-Україна» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Підставою касаційного оскарження вказано пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник вважає відсутнім висновок Верховного Суду щодо застосування частини чотирнадцятої статті 259 МК України у взаємозв`язку з частиною першою статті 261 МК України. На переконання скаржника, у нього не виникло обов`язку подавати будь-які додаткові митні декларації, оскільки на підставі попередніх митних декларацій товар був випущений у вільний обіг митним органом. За таких обставин попередні митні декларації вважаються митними деклараціями, заповненими у звичайному порядку.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вважає, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Так, Восьмий апеляційний адміністративний суд направляв процесуальні документи, в тому числі, судові повістки, на попередню адресу місцезнаходження скаржника - 79035, м. Львів, вул. Зелена, 109, оф.31 (знаходився за цією адресою до 21 січня 2021 року). Водночас, вже під час розгляду справи судом першої інстанції у матеріалах справи були наявні відомості про зміну місцезнаходження ТОВ «Кінгспан-Україна»: витяг з електронного сервісу «Опендатабот» (том 2 а.с.31), пояснення із зазначенням актуальної адреси (том 2 а.с.77), клопотання про долучення доказів із зазначенням актуальної адреси (том 2 а.с.92), супровідний лист Львівського окружного адміністративного суду про направлення копії судового рішення на нову адресу (том 2 а.с.115). Скаржник вважає, що матеріали справи містили достатньо відомостей про зміну адреси скаржником.

Верховний Суд ухвалою від 26 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Кінгспан-Україна» з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. В частині висновків апеляційного суду про правомірність податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року №0015511402 відзив вмотивовано доводами, аналогічними висновкам оскаржуваної постанови апеляційного суду в цій частині. Щодо доводів скаржника про неповідомлення його належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі через некоректне зазначення його адреси відповідачем в апеляційній скарзі, ГУ ДПС вказало, що позивач у порядку, передбаченому статтею 131 КАС України, не повідомив про зміну місцезнаходження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до визначених скаржником меж касаційного оскарження оскаржувані судові рішення підлягають касаційному перегляду в частині доводів про:

1) порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права внаслідок розгляду справи за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи;

2) неправильне застосування апеляційним судом частини чотирнадцятої статті 259 МК України у взаємозв`язку з частиною першою статті 261 МК України, внаслідок чого було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року №0015511402.

Враховуючи викладене, касаційний перегляд судових рішень в частині задоволених позовних вимог за визначеною скаржником підставою касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України не здійснюється. Разом з тим, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року підлягає касаційному перегляду в повному обсязі при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішення і направлення справи на новий розгляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України.

Перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права по першому питанню, колегія суддів виходить з такого.

Частина перша статті 8 КАС України встановлює, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює для судів певну процедуру щодо надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також їх виклику та заслуховування в судовому засіданні.

Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина перша статті 124 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 124 КАС України повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

За загальним правилом, наведеним у пункті 2 частини третьої статті 124 КАС України (з урахуванням особливостей, передбачених підпунктом 15.1 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України), судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється за відсутності в особи офіційної електронної адреси шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

При цьому частина четверта статті 124 КАС України передбачає, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

За правилами пункту 3 частини першої статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною другою статті 307 КАС України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

З аналізу наведених норм КАС України слідує, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог КАС України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством. Повідомлення учасників справи здійснюється повістками про виклик або повістками-повідомленнями шляхом надсилання такої повістки за адресою, вказаною цією особою. У такому випадку у разі відсутності учасника справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

При цьому норма частини першої статті 131 КАС України встановлює, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі зміни адреси електронної пошти, номера факсу, телефаксу, телефону, які учасник судового процесу повідомив суду (частина третя статті 131 КАС України).

Таким чином, учасники судового процесу зобов`язані в ході розгляду справи повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі невчинення учасником справи таких дій та відсутності у нього офіційної електронної адреси, а також відсутності можливості сповістити його за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 КАС України, повістка надсилається за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів цієї адміністративної справи слідує, що, звертаючись до суду з позовом у жовтні 2018 року, ТОВ «Кінгспан-Україна» повідомило суду наступну адресу місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 109, оф.311. Крім того, позивач вказав у позові номер телефону та адресу електронної пошти. Скаржник вказує, що за цією адресою знаходився до 21 січня 2021 року. Після означеної дати адреса місцезнаходження позивача була змінена і у суду апеляційної інстанції було достатньо відомостей для направлення процесуальних документів, адресованих ТОВ «Кігспан-Україна» саме за новою адресою.

Дійсно, після повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції до матеріалів справи було долучено витяг, сформований за допомогою довідкового ресурсу Міністерства юстиції України «Безкоштовний запит», відповідно до якого адресою місцезнаходження ТОВ «Кінгспан-Україна» є м. Львів, вул. Героїв УПА, буд.73, корп. 8, офіс 428-429 (том 2 а.с.2). Також 17 серпня 2021 року позивач подав до суду першої інстанції пояснення у справі (том 2 а.с.52), а 19 листопада 2021 року - клопотання про долучення доказів (том 2 а.с.92), в яких вказувалась нова адреса місцезнаходження позивача.

Таким чином, хоча ТОВ «Кінгспан-Україна» і не подало до суду окремої заяви, в якій би повідомило про зміну місцезнаходження, та не висловило прохання про здійснення листування за такою адресою, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що у матеріалах справи містилось достатньо відомостей про зміну позивачем адреси.

Крім того, при вирішенні питання про належність повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи колегія суддів також враховує наступне.

Ухвалою від 25 травня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за скаргою Державної податкової служби України і ухвалою від цієї ж дати призначив справу №1340/4530/18 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 01 червня 2022 року о 12:30 годин (том 2 а.с.135, 137). Відкриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції також вказав про право учасників справи подати відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі протягом п`ятиденного строку з моменту вручення копії цієї ухвали.

Колегія суддів зазначає, що призначення до розгляду апеляційної скарги Державної податкової служби України ухвалою від 25 травня 2022 року на 01 червня 2022 року нівелює визначені КАС України гарантії щодо завчасного повідомлення про судовий розгляд, а саме не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання (частина третя статті 126 КАС України).

Поштове відправлення з копіями зазначених процесуальних документів було направлене апеляційним судом на адресу позивача, зазначену ним у позові: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 109, оф.311. Відповідно до відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» конверт з указаним поштовим відправленням та відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» був зареєстрований апеляційним судом 01 червня 2022 року о 09:36 годин.

При ухваленні цього ж дня постанови по суті порушених в апеляційній скарзі питань, апеляційний суд не врахував, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 127, пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України часом вручення як повістки, так і судового рішення вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, повідомленою цією особою суду. Відповідно до штемпелю на конверті така відмітка була проставлена органом поштового зв`язку 30 травня 2022 року (том 2 а.с.170). П`ятиденний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу спливав лише 06 червня 2022 року (з урахуванням вихідних днів).

Частиною першою статті 304 КАС України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Мінак та інші проти України», яке слугувало підставою для перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 2а-421/10/1916 (постанова від 03 березня 2020 року, провадження № 11-363зва19) підкреслено, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

ЄСПЛ у вказаному рішенні зазначив, що національні суди, не переконавшись, чи були апеляційні скарги у справах заявників їм вручені або чи були заявники повідомлені про апеляційні скарги будь-яким іншим чином, позбавили їх можливості надати зауваження щодо поданих у їхніх справах апеляційних скарг, у зв`язку з чим установив не виконання національними судами свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

Аналогічний підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 2а-1421/10/1916.

Таким чином, установивши ухвалою від 25 травня 2022 року учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом 5 днів від дати отримання копії цієї ухвали, суд апеляційної інстанції не врахував об`єктивної неможливості подати позивачем відзив на апеляційну скаргу до 01 червня 2022 року (дата призначеного судового засідання), тобто до розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів також враховує те, що суд апеляційної інстанції, отримавши 01 червня 2022 року адресований позивачу конверт із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», не виконав встановлених частиною першою статті 131 КАС України вимог, а саме не сповістив позивача про дату, час та місце судового засідання у суді апеляційної інстанції за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу. Як уже зазначалось, позивач і у позові, і в інших процесуальних документах, що подавались до суду протягом розгляду справи, вказував як адресу електронної пошти, так і номер телефону. Разом з тим, відомостей про надсилання ТОВ «Кінгспан-Україна» тексту повістки електронною поштою чи телефонограмою матеріали справи не містять.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Кінгспан-Україна» було позбавлено можливості реалізувати свої права, представляти власні інтереси як учасника справи в суді апеляційної інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Це, в свою чергу, перешкодило їй належним чином використати визначені, зокрема, статтями 44, 47 КАС України права.

Ці обставини є підставою для скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року повністю та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині порушеного скаржником питання про неправильне застосування апеляційним судом частини чотирнадцятої статті 259 МК України у взаємозв`язку з частиною першою статті 261 МК України колегія суддів вважає за необхідне вказати про таке.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 ПК України).

За правилами пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Таким чином, підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених у разі здійснення операцій з ввезення товарів на митну територію України є митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, а датою виникнення такого права є дата подання такої митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Частина перша статті 259 МК України встановлює, що попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Згідно з частиною п`ятою статті 259 МК України рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх органу доходів і зборів за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, приймається органом доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна декларація, на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

За правилами частини чотирнадцятої статті 259 МК України попередня митна декларація, за якою органом доходів і зборів здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх цьому органу доходів і зборів відповідно до частини п`ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Частина перша статті 261 МК України встановлює, що у разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

З аналізу наведених норм права слідує, що за загальним правилом до попередньої митної декларації подається додаткова, яка містить точні відомості про товари, які подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Водночас, у разі якщо попередня митна декларація містить всю необхідну інформацію для випуску товарів без їх пред`явлення органу доходів і зборів такий орган приймає рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стаття 259 МК України законодавчо прирівнює до митної декларації, заповненої у звичайному порядку, або (1) попередню митну декларацію, за якою органом доходів і зборів здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх цьому органу доходів і зборів відповідно до частини п`ятої цієї статті, або (2) попередню митну декларацію разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті.

Таким чином, для цілей пункту 201.12 статті 201 ПК України попередню митну декларацію, за якою товар було випущено митним органом, слід вважати митною декларацією, оформленою відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Вирішуючи спір в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Кінгспан-Україна» у жовтні 2017 року віднесло до складу податкового кредиту ПДВ, сплачене на підставі 21 попередньої митної декларації (типу ІМ 40 ЕА), а також 1 додаткової митної декларації (типу ІМ 40 ДЕ). На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач надав до перевірки та до суду лише тимчасові митні декларації, на підставі яких не можливо підтвердити суму ввезених товарів на митну територію України.

Колегія суддів зауважує, що Класифікатор типів декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року №1011, розрізняє відповідні митні декларації за типами. Так, декларація типу ІМ ЕА становить собою попередню митну декларацію з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у митний режим; декларація типу ІМ ДЕ - додаткову декларацію до попередньої митної декларації. Тимчасові ж митні декларації позначаються кодами ІМ ТК, ІМ ТФ, ІМ ТН.

Таким чином, некоректним є ототожнення апеляційним судом попередніх та додаткової митних декларацій із тимчасовими.

Перевіряючи питання, чи може бути 21 попередня митна декларація (типу ІМ 40 ЕА) прирівняна до митної декларації, заповненої у звичайному порядку, апеляційний суд не з`ясував, чи був товар за такими деклараціями випущений у вільний обіг уповноваженим органом. Встановивши, що ТОВ «Кінспан-Україна» віднесло суми ПДВ до складу податкового кредиту на підставі додаткової митної декларації, суд апеляційної інстанції також не дослідив відповідну попередню митну декларацію як того вимагає стаття 259 МК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом акта перевірки підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість слугувало саме встановлення розбіжностей у сумі ПДВ, указаній у податковій декларації з цього податку, та сумі ПДВ, обчисленій податковим органом, в тому числі, і на підставі спірних митних декларацій. Водночас, мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення не містить відображення того, що апеляційним судом був перевірений дійсний розмір ПДВ, відображений позивачем у митних деклараціях.

При дослідженні змісту митних декларацій слід враховувати правила їх заповнення, встановлені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684, зокрема граф 23, 42, 45, 46, 47.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати такою, що відповідає вимогам статті 242 КАС України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини третьої, частини четвертої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За встановлених порушень процесуального права, допущених апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року в повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, забезпечити рівні права учасників процесу, зокрема виконати обов`язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. Крім того, під час нового апеляційного розгляду справи суду необхідно врахувати викладені у цій постанові мотиви в частині спору між сторонами з приводу висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 205432 грн, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Україна» задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі №1340/4530/18 скасувати.

Справу №1340/4530/18 направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко