Постанова

від 14.06.2023 по справі 1340/4530/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 1340/4530/18 пров. № А/857/6451/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т. І.,

за участю секретаря судового засідання - Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (головуючий суддя Москаль Р.М., м. Львів) у справі №1340/4530/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгспан-Україна" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Кінгспан-Україна» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0015511402, №0015561402, №0015571402.

Позов обгрунтовує тим, що не погоджується з висновком контролюючого органу про заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 205432 грн з огляду на розбіжність між сумами ПДВ, відображеними у вантажно-митних деклараціях, та сумами, вказаними у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2017 року. Позивач стверджує, що правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1386941,17 грн на підставі належним чином оформлених попередніх вантажно-митних декларацій. Твердження відповідача про відсутність постійних вантажно-митних декларацій позивач вважає таким, що не відповідає дійсності. Щодо висновків податкового органу про заниження податкового зобов`язання з плати за землю на суму 474 100 грн та неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, зазначає, що відповідна декларація, згідно з якою було самостійно задекларовано до сплати 474100 грн земельного податку, була належним чином поштою направлена на адресу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Письмове повідомлення про відмову в прийнятті вказаної декларації або ж запити з приводу неподання декларації з плати за землю за 2017 рік позивач не отримував.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2022р. позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з ПДВ здійснюється лише за умови наявності належним чином оформленої митної декларації, а позивачем до перевірки було надано лише тимчасові митні декларації, відповідно до яких неможливо було підтвердити суму ввезених товарів на митну територію України, відтак податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0015511402 є правомірним. Щодо податкового повідомлення рішення від 20.09.2018 №0015561402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 592 625 грн та податкового повідомлення рішення від 20.09.2018 №001556140, яким застосовано штрафні санкції, зазначає, що Товариство несвоєчасно задекларувало та сплатило податок на землю за 2017 рік. Проведеною перевіркою встановлено заниження податкового зобов`язання з плати за землю та неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік в сумі 474 100 грн.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу Державної податкової служби України задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 1340/4530/18 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2018р. №0015511402 скасовано та прийнято нову постанову, якою у цій частині в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі №1340/4530/18, а справу направлено на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, зокрема, з`ясувати чи був товар за митними деклараціями випущений у вільний обіг уповноваженим органом, а також дослідити відповідну попередню митну декларацію, як того вимагає стаття 259 Митного кодексу України. Крім того, Верховний Суд зазначив, що мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення не містить відображення того, що апеляційним судом був перевірений дійсний розмір ПДВ, відображений позивачем у митних деклараціях. Також, при дослідженні змісту митних декларацій слід враховувати правила їх заповнення, встановлені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684, зокрема граф 23, 42, 45, 46, 47.

Представник скаржника під час апеляційного розгляду підтримала апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників учасників справи, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Кінгспан-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. - 30.06.2018, за результатами якої складено акт №2250/13-01-14-02/34297096 від 11.09.2018.

Перевіркою встановлено порушення: п.187.8. ст.187, п.198.2., п.198.6. ст.198, п.201.12. ст.201 ПК України (занижено податок на додану вартість на загальну суму 205 432,00 грн., в тому числі за травень 2018 року на суму 182824 грн. та за червень 2018 року - на суму 22608 грн.); п.286.2 ст.286 ПК України (занижено податкове зобов`язання по платі за землю за 2017 рік на суму 474 100,00 грн.); п.120.1. статті 120 ПК України (неподання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2017 рік).

У ході проведення перевірки податковим органом встановлено розбіжність в 205 432 грн між сумами ПДВ відповідно до вантажно-митних декларацій та сумами ПДВ, відображених у податковій декларації з податку на додану вартість, а саме, платник податків у жовтні 2017 року відобразив в рядку 11.1 декларації «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи» вартість ввезених товарів в сумі 6934705 грн та ПДВ у розмірі 1386941 грн, однак відповідно до інформаційної бази даних «Податковий блок» та представлених первинних документів (вантажно-митних декларацій) фактурна вартість ввезених товарів становить 5907545 грн, а сума податку на додану вартість - 1181509 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЕ №715597 від 11 червня 2008 року ТОВ «Кінгспан-Україна» володіє земельною ділянкою загальною площею 12500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування заводу по виробництву будівельних матеріалів. Земельна ділянка розташована за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Лумумби, 86-а. Проте, платник податків не подав податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, внаслідок чого занизив податкове зобов`язання з плати за землю за цей період на 474100 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючий орган 20.09.2018р. прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0015511402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість в сумі 205432,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 51358,00 грн.;

- №0015561402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 474100 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 118525 грн.;

- №0015571402, яким застосовано штрафну санкцію за неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік - 170,00 грн.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що товари за відповідними попередніми митним деклараціями були випущені у вільний обіг на митній території України, а додаткові декларації позивачем не подавались. У зв`язку з цим суд застосував до спірних правовідносин норму частини чотирнадцятої статті 259 МК України, відповідно до якої попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів без пред`явлення їх митному органу відповідно до частини п`ятої цієї статті, становить митну декларацію, заповнену в звичайному порядку. Крім того, суд вказав, що фактурна вартість за замовчуванням є меншою за митну вартість, що додатково свідчить про помилковість висновків податкового органу.

Також суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Кінгспан-Україна» з 2008 року перебувало на обліку, як платник земельного податку, в Артемівській ДПІ Донецької області, яка була реорганізована в Бахмутську ОДПІ ГУ ДПС в Донецькій області. При цьому, хоч платник податків і не зміг надати довідку на паперовому носії про реєстрацію в Бахмутській ОДПІ ГУ ДПС в Донецькій області, як платник земельного податку за неосновним місцем обліку, суд врахував, що зазначений контролюючий орган без будь-яких зауважень прийняв декларації по земельному податку за 2015-2016 року та не надсилав жодних повідомлень про зняття з обліку чи неприйняття декларації. Враховуючи, що відповідачем визнано, що податкова декларація з плати за землю за 2017 рік надійшла до Бахмутської ОДПІ ГУ ДПС в Донецькій області, суд дійшов висновку, що ТОВ «Кінгспан-Україна» у 2017 році своєчасно задекларувало та сплатило земельний податок.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо нарахування податку на додану вартість, апеляційний суд зазначає таке.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Враховуючи наведене, підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених у разі здійснення операцій з ввезення товарів на митну територію України є митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, а датою виникнення такого права є дата подання такої митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Згідно частини першої статті 259 МК України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх органу доходів і зборів за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, приймається органом доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна декларація, на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (частина п`ята статті 259 МК України).

Положення частини чотирнадцятої статті 259 МК України передбачають, що попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п`ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що стаття 259 МК України законодавчо прирівнює до митної декларації, заповненої у звичайному порядку, або попередню митну декларацію, за якою органом доходів і зборів здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх цьому органу доходів і зборів відповідно до частини п`ятої цієї статті, або попередню митну декларацію разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті.

Цей висновок зроблено і Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2023 року у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 261 Митного кодексу України у разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом до попередньої митної декларації подається додаткова, яка містить точні відомості про товари, які подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Водночас, у разі якщо попередня митна декларація містить всю необхідну інформацію для випуску товарів без їх пред`явлення органу доходів і зборів такий орган приймає рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

При дослідженні змісту митних декларацій, апеляційний суд враховує правила їх заповнення, встановлені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 №651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 за №1372/21684 (далі - Порядок №651).

Відповідно до п. 1 р. II «Заповнення граф митних декларацій» Порядку № 651, графа 1 «Декларація» заповнюється наступним чином: у першому підрозділі зазначається 2 - значний літерний код напрямку переміщення товарів згідно з класифікатором типів декларацій; у другому та третьому підрозділах зазначаються коди митного режиму та типу декларації гідно з класифікаторами митних режимів і типів декларацій відповідно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Кінгспан-Україна» у жовтні 2017 року віднесло до складу податкового кредиту ПДВ, сплачене на підставі 21 попередньої митної декларації, а саме: №UA209150/2017/111037 від 02.10.2017, №UA209150/2017/111193 від 04.10.2017, №UA209150/2017/111314 від 06.10.2017, №UA209150/2017/111424 від 09.10.2017, №UA209150/2017/111933 від 18.10.2017, №UA209150/2017/111937 від 18.10.2017, №UA209150/2017/111932 від 18.10.2017, №UA209150/2017/111931 від 18.10.2017, №UA209150/2017/112221 від 23.10.2017, №UA209150/2017/112364 від 25.10.2017, №UA209150/2017/112369 від 26.10.2017, №UA209150/2017/112401 від 26.10.2017, №UA209150/2017/112402 від 26.10.2017, №UA209150/2017/112484 від 27.10.2017, №UA209150/2017/112478 від 27.10.2017, №UA209150/2017/112500 від 27.10.2017, №UA209150/2017/112499 від 27.10.2017, №UA209150/2017/112548 від 30.10.2017, №UA209150/2017/112552 від 30.10.2017, №UA209150/2017/112569 від 30.10.2017, №UA209150/2017/112570 від 30.10.2017 (типу ІМ 40 ЕА), а також 1 додаткової митної декларації - №UA209150/2017/111644 від 11.10.2017 (типу ІМ 40 ДЕ).

Відповідно до п.4 Порядку №651 графа D/J "Відмітки митного органу відправлення/призначення" заповнюється посадовою особою митного органу в усіх аркушах єдиного адміністративного документа.

У разі прийняття митним органом рішення про випуск відповідно до заявленого митного режиму товарів, транспортних засобів комерційного призначення за попередньою МД, яка містить усю необхідну для цього інформацію, то поряд із відбитками штампа ПМК додатково проставляється відбиток особистої номерної печатки (ОНП). У разі потреби робляться інші відмітки, що свідчать про результати митного оформлення, про накладання митного забезпечення тощо.

Представник позивача в судовому засіданні стверджував про випуск товарів за 22 деклараціями у вільний обіг, оскільки на всіх 22 МД є відбиток печатки митного органу.

Апеляційний суд приймає до уваги, що дане твердження позивача також підтверджується відповіддю Львівської митниці від 10.11.2021 №7.4-1-28-08/8/1174 (а.с 96, том 2), в якій також зазначено, що на підставі попередніх митних декларацій товари було випущено у вільний обіг.

Згідно п.13 ст.259 Митного кодексу України якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.

Отже, відповідно до вимог п.13 ст.259 Митного кодексу України подання додаткової митної декларації (ІМ 40 ДЕ) не є обов`язковою при оформленні попередньої митної декларації (ІМ 40 ЕА). Додаткова митна декларація (ІМ 40 ДЕ) оформляється при необхідності доставки товару до митного органу або при зміні заходів нетарифного регулювання по попередній митній декларації.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що по 22 попередній митній декларації (тип ІМ 40 ЕА) митним органом було здійснено випуск товарів у вільний обіг (були сплачені усі необхідні податки), відповідно декларації ІМ40ЕА заповнені у звичайному режимі, що не потребує подання додаткової митної декларації до попередньої митної декларації.

Крім того, слід зазначити, що Порядком №651 передбачено, що у графі 42 «Ціна товару» митної декларації наводиться фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, що визначають вартість товару, а у графі 46 «Статистична вартість» митної декларації зазначається у валюті України поділена на 1000 й округлена до п`яти знаків у дробовій частині: значення митної вартості товару, наведене в графі 45 МД, якщо графа 45 МД заповнюється; значення фактурної вартості товару, наведене в графі 42 МД, перераховане у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, в інших випадках.

Графа 47 заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) вивізного мита та/або сплати плати за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів (далі - плата), за МД.

У першій колонці "Вид" зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами.

В графі 47 «Нарахування платежів» кожної МД, поданої Товариством (форма МД-2), зазначено основу нарахування для ПДВ (вид 028), що визначена відповідним митним органом при оформленні МД.

Додавши суми ПДВ, які зазначені у МД, які знаходяться в матеріалах справи (том 1 а.с.40-61), колегія суддів встановила, що загальна сума становить 1 386 941,41 грн.

Представник апелянта в судовому засіданні визнала, що саме за цими МД здійснювалось спірне переміщення товару.

Слід наголосити, що ця сума збігається з розрахунком, який міститься на аркуші справи 54, том 2, з якого вбачається, що сума ПДВ по цих МД була включена до складу податкового кредиту ТОВ «Кінгспан-Україна» та відображена у відповідних рядках декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року.

Представник відповідача в судовому засіданні погодилася із наведеним розрахунком.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що вантажно-митні декларації були оформлені в електронному вигляді в звичайному порядку (форма МД-2) та відповідно до вимог МК України подані органу митного контролю для митного оформлення. Суми ПДВ по цих митних деклараціях були включені до складу податкового кредиту ТОВ «Кінгспан-Україна» та відображені у відповідних рядках декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, відтак Товариство правомірно віднесло до складу податкового кредиту за жовтень 2017 року суми податку на додану вартість, сплачені до бюджету на підставі оформлених ВМД (22 МД) на загальну суму ПДВ 1386941,41 грн.

Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.187.8 ст.187, 198.2, 198.6 ст.198, п.201.11, п.201.12 ст.201 ПК України, викладені в акті перевірки від 11.09.2018 року №2250/13-01-14-02/34297096, які мали наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у контролюючого органу не було визначених ПК України підстав збільшувати грошове зобов`язання ТОВ «Кінгспан-Україна» з ПДВ на 205432,00 грн. та, як наслідок, застосовувати до платника податку штрафні санкції в сумі 51358 грн, відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 20.09.2018 №0015511402 слід скасувати.

Щодо нарахування земельного податку, то колегія суддів зазначає наступне.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п. 269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Із змісту п.286.1, п.286.2 ст.286 ПК України вбачається, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З аналізу наведених норм вбачається, що граничний термін подання декларації плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік - 20.02.2017.

Пунктом 120.1 ст.120 ПК України передбачено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п.49.2 ст. 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що контролюючим органом відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №715597 від 11.06.2008 встановлено, що ТзОВ "Кінгспан-Україна" володіє земельною ділянкою загальною площею 12,5 га, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування заводу по виробництву будівельних матеріалів. Земельна ділянка розташована за адресою Донецька область, м.Артемівськ, вул.Лумумби, 86-а.

Відповідно до п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

В розумінні п.48.2 ст.48 ПК України обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Зокрема п.48.3 ст.48 ПК України передбачено, що податкова декларація має містити такий обов`язковий реквізит, як найменування контролюючого органу, до якого подається звітність.

Тобто, при прийнятті податкової декларації податковий орган перевіряє також і належність подання такої декларації саме до цього органу.

В силу приписів пп.49.11.1 п.49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (п.49.15 ст.49 ПК України).

Пунктом 7.2 розділу VII "Порядку обліку платників податків і зборів" (затверджено Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011р. N1588) передбачено, що взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII цього Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об`єкта оподаткування.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Як встановлено та визнається сторонами, ТОВ «Кінгспан-Україна» з 2008 року перебувало на обліку в Артемівській ДПІ Донецької області як платник земельного податку.

Артемівська ДПІ Донецької області була реорганізована в Бахмутську ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області.

З 2008 року ТзОВ «Кінгспан-Україна» подавало декларації з земельного податку до податкового органу за неосновним місцем обліку (Бахмутська ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області).

Також факт перебування ТОВ «Кінгспан-Україна» на обліку в Бахмутській ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області як платника земельного податку підтверджується зафіксованими в акті перевірки відомостями про: подання товариством декларації з земельного податку за 2015 рік (від 19.02.2015 №1500003533) та декларації з земельного податку за 2016 рік (від 17.02.2016 №1600003533); прийняття цих декларацій за 2015-2016 роки контролюючим органом.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Кінгспан-Україна» 14.02.2017 надіслало на адресу Бахмутської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області чергову податкову декларації із земельного податку - за 2017 рік, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та роздруківкою з електронної системи відстеження поштових відправлень «Укрпошти» про вручення цінного листа з декларацією ТОВ «Кінгспан-Україна» по земельному податку за 2017 рік.

Факт отримання податкової декларації позивача за 2017 рік також додатково підтверджується листом Бахмутської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 23.02.2017 №2428 про отримання декларації ТОВ «Кінгспан-Україна» з плати за землю за 2017 рік.

Платник податків наголошує, що в нього не збереглася довідка на паперовому носії про реєстрацію в Бахмутській ОДПІ як платника земельного податку за неосновним місцем обліку.

Разом з тим, контролюючий орган без зауважень прийняв в ТзОВ "Кінгспан-Україна" декларації по земельному податку за 2015-2016 роки, що підтверджується актом перевірки.

Позивач вказує, що письмове повідомлення про відмову в прийнятті вказаної декларації або ж запити з приводу неподання декларації з плати за землю за 2017 рік позивач не отримував.

Натомість податковим органом не надано (з мотивів відсутності таких) доказів того, що Бахмутська ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області скеровувала ТОВ «Кінгспан-Україна»: повідомлення про зняття товариства з обліку за неосновним місцем обліку; лист від 23.02.2017 №2428 про те, що декларація ТОВ «Кінгспан-Україна» з плати за землю за 2017 рік вважається неприйнятою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Кінгспан-Україна» довело добросовісність своєї поведінки як платника земельного податку, що підтверджується сплатою задекларованих за 2017 рік сум податкових зобов`язань з земельного податку на суму 474099,96 грн (том 2 а.с. 58-69), а також те, що визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0015561402 від 20.09.2018 сума збільшення грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб 474100 грн. відповідає сумі переплати, яка обліковується в інтегрованій картці платника податків станом на 25.01.2018 (том 1 а.с.82).

З урахуванням наведених обставин, ТОВ «Кінгспан-Україна» своєчасно задекларувало та сплатило податок за землю за 2017 рік, а висновки контролюючого органу про неподання платником декларації за 2017 рік та заниження ним податкового зобов`язання з плати за землю за 2017 рік в сумі 474100 грн. є недоведеними, відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0015561402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму - 592 625 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018р. №0015571402, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 170 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 20.09.2018 №0015511402, №0015561402, №0015571402.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №1340/4530/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 23 червня 2023 року